Ухвала суду № 95599484, 02.03.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/30573/20

Провадження № 2-з/761/3/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Мехеди А.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Подоляк Р.Ю.,

представника відповідача - Попадюк М.Д.,

розглянувши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Введенського Д.О. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Органу місцевого самоврядування Київська міська рада (Київрада), Головне управління Держгеокадастру у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, скасування реєстрації земельної ділянки, відновлення інтересів позивача, -

В С Т А Н О В И В:

28 вересня 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Органу місцевого самоврядування Київська міська рада (Київрада), Головне управління Держгеокадастру у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, скасування реєстрації земельної ділянки, відновлення інтересів позивача.

16 жовтня 2020 року до суду надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої представник позивача просить суд забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_4 , ОСОБА_5 вчиняти дії, що стосуються зміни власника, відчуження, розпорядження, щодо земельної ділянки №8000000000:88:009:0009 та іншого нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а також накласти арешт на земельну ділянку №8000000000:88:009:0009 та інше нерухоме майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява вмотивована тим, що ОСОБА_3 одночасно із цією заявою подає позов про скасування Рішення Київської міської ради №622/622 від 12.07.2016р., скасування реєстрації земельної ділянки №8000000000:88:009:0009.

В обґрунтування необхідності вжиття судом вищевказаних заходів забезпечення позову, наявністю зв`язку між цими заходами та позовними вимогами, їх співмірністю, позивач зазначає наступне.

Підставою для відведення ділянки №8000000000:88:009:0009 було право власності ОСОБА_4 на нерухоме майно ( АДРЕСА_2 . Наразі скасованим є рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14.07.2014 у справі № 2-4506/14, яким визнано право власності на Будинок 2К. З моменту скасування рішення від 14.07.2014 перестала існувати підстава для відведення земельної ділянки №8000000000:88:009:0009. Необхідність забезпечення позову викликана тим фактом, що ОСОБА_4 , ігноруючи вищезазначені факти скасування рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14.07.2014 у справі № 2-4506/14 та підстави для права власності на ділянку №8000000000:88:009:0009, спромігся зняти арешт ділянки, про що свідчить ухвала від 04 липня 2019 року у справі № 761/25475/19.

Позивач, ОСОБА_3 , з жовтня 1991 року проживає у приватному житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , яким володіє на підставі договору міни від 18.10.1991р. виданого 1-ю Київською Державною нотаріальною конторою за №7Н-24174 та на підставі договору купівлі-продажу від 14.02.2003р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буряк Оксаною Анатолівною за №292, зареєстрованому в Київському міському БТІ в книгу д67-72 за номером 13090 від 04.03.2003р.

Станом на 06.09.2019р. співвласником будинку АДРЕСА_1 була ОСОБА_5 , якій належить 59/100 часток, що підтверджується Інформаційною довідкою ПБ-2019№1510 КП КМР «Київське міське БТІ».

14.08.2020р. адвокатом було отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо ділянки №8000000000:88:009:0009, з якої вбачається. що ділянка площею 0,0718 га була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_6 27.09.2016р. за власником ОСОБА_4 згідно рішення Київської міської ради №622/622 від 12.07.2016р, а 04.11.2016р. Київською місцевою прокуратурою №10 накладено арешт за ухвалою Шевченківського райсуду Києва у справі №761/36302/16-к від 21.10.2016р.

З ухвали у справі №761/36302/16-к від 21.10.2016р., вбачаються підстави арешту земельної ділянки 8000000000:88:009:0009 площею 0,0718 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1043442480000), накладеного в межах кримінального провадження № 42016101100000307 від 22.09.2016, за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (Шахрайство). Зокрема з ухвали у справі №761/36302/16-к від 21.10.2016р. вбачається: «Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 14.07.2014 у справі № 2-4506/14 задоволено позов ОСОБА З до ОСОБА_4 про визнання права власності, як на окрему одиницю нерухомого майна, на житловий будинок під літ. «А» по АДРЕСА_1, загальною площею 761,7 кв. м. та надвірні будівлі та споруди: гараж «И»; споруди № НОМЕР_1 , III, IV, V, VI, VII, 3, 2.Прокуратурою Солом`янського району м. Києва 03.10.2014 подано апеляційну скаргу на рішення Соломянського районного суду м. Києва від 14.07.2014.Апеляційним судом міста Києва 02.12.2014 задоволено апеляційну скаргу прокуратури та скасовано рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14.07.2014 відмовивши ОСОБА З у задоволені позову. Судом встановлено відсутність жодних документів, які підтверджують, що за відповідачем в порядку передбаченому законодавством, зареєстровані об`єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення площею 761,7 кв. м. позивачем не доведено факту набуття права власності на новостворене нерухоме майно, яке згідно ст. 331 ЦКУ виникає з моменту його державної реєстрації, а договір про спільну діяльність від 10.02.2014, не є відповідно до закону, документом, який підтверджує факт реєстрації права власності на об`єкт нерухомості. Київською міською радою прийнято рішення № 622/622 від 12.07.2016 про приватизацію земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:88:000:0009) громадянину ОСОБА5 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА !. 27.09.2016 ОСОБА 5 проведено державну реєстрацію права приватної власності на вказану земельну ділянку. На підставі ч. 1 ст. 98 КПК України 13.10.2016 прокурором Київської місцевої прокуратури №10 Лимонченко M. С. винесено постанову про визнання речовим доказом земельної ділянки НОМЕР_1 по АДРЕСА 1, площею 0,0718 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1043442480000) з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову. Отже, реєстрація права власності земельної ділянки НОМЕРД по АДРЕСАД, площею 0,0718 га ОСОБА 5 свідчить про те, що зазначене майно є об`єктом злочинного посягання та арешт на вказане майно як обмеження права власності є розумним та співмірним завданням кримінального провадження. За таких обставин прокурор просить накласти арешт на земельну ділянку, яка на даний час належить ОСОБА 5.»

Позивач у справі № 2-4506/14 - ОСОБА_5 , відповідач - ОСОБА_7 , Особа 5 - ОСОБА_4 . Ця інформація, на переконання представника позивача, підтверджує підозри, що занедбана та напівзруйнована недобудова, яка межує з його будинком за адресою АДРЕСА_1 була представлена, як окрема одиниця нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , що в подальшому стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення Київської міської ради №622/622 від 12.07.2016р про відведення ділянки №8000000000:88:009:0009 площею 0,0718 га для експлуатації будівлі яка не існує і ніколи не існувала.

10 грудня 2019 року постановою Київського апеляційного суду у справі №760/13374/14-ц, апеляційне провадження №22-ц/824/14605/2019 було скасовано рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 липня 2014 року у справі № 2-4506/14, ухвалено по справі нове судове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_8 відмовлено. 10.12.2019р. було скасовано рішення у справі № 2-4506/14, винесене із порушенням виключної підсудності, щодо нерухомого майна, розташованого в Шевченківському районі Києва. Наразі занедбана та напівзруйнована недобудова перестала бути окремим будинком для експлуатації якого було виділено ділянку 8000000000:88:009:0009 площею 0,0718 га рішенням 622/622, що наразі оскаржується.

Ухвалою від 04 липня 2019 року було скасовано арешт земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:009:0009, площею 0,0718 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1043442480000), що належить ОСОБА_4 , накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року у кримінальному провадженні № 42016101100000307 від 22 вересня 2016 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Викладені вище обставини, за твердженням представника позивача, свідчать про хибність рішення Київської міської ради №622/622 від 12.07.2016р про незаконність відведення ділянки №8000000000:88:009:0009 площею 0,0718 га для експлуатації будівлі, яка не існує і ніколи не існувала, а також про високу вірогідність, що ділянка буде відчужена найближчим часом, а справа про шахрайство залишиться нерозслідуваною. Відведення та реєстрація ділянки за адресою АДРЕСА_1 не було погоджене із позивачем, котрий є власником 41/100 частин Будинку. ОСОБА_5 звернулася до Солом`янського райсуду Києва з немайновим позовом про розірвання договору, в подальшому висунула вимоги, щодо нерухомого майна (виключна підсудність Шевченківського райсуду Києва), внаслідок чого недобудову було тимчасово визнано окремим будинком. До участі у судових справах № 2-4506/14 (№760/13374/14-ц); № 761/25475/19; №761/36302/16-к ОСОБА_3 не було залучено до розгляду, як співвласника 41/100 частин будинку (59/100 належить ОСОБА_5 ).

Вказує, що невжиття заходів, спрямованих на зупинення розпорядження ділянкою №8000000000:88:009:0009 площею 0,0718 га, може істотно ускладнити виконання рішення суду або затримати судовий розгляд та ефективний захист, поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Представник позивача у судовому засіданні заяву підтримав, просив суд задовольнити.

Представники відповідачів у судовому засіданні щодо задоволення заяви про забезпечення позову заперечували.

Суд, заслухавши пояснення представників, дослідивши матеріали заяви та додані до неї матеріали, матеріали цивільної справи, дійшов до висновку, що подана заява підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відтак, предметом спору у даній справі є скасування рішення Київської міської ради №622/622 від 12.07.2016р., скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером №8000000000:88:009:0009 площею 0,0718, що розташована в Шевченківському районі міста Києва, та кадастровий номер 8000000000:88:009:0009 такої земельної ділянки, та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві скасувати запис в Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:88:009:0009, скасувати запис у Поземельній книзі щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:88:009:0009, скасувати рішення про державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, припинення прав та закриття розділу Державного реєстру прав щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:009:0009 як об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Так, відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу скасування рішення Київської міської ради №622/622 від 12.07.2016р., скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером №8000000000:88:009:0009 площею 0,0718, що розташована в Шевченківському районі міста Києва, та кадастровий номер 8000000000:88:009:0009 такої земельної ділянки, та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві скасувати запис в Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:88:009:0009, скасувати запис у Поземельній книзі щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:88:009:0009, скасувати рішення про державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, припинення прав та закриття розділу Державного реєстру прав щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:009:0009 як об`єкта нерухомого майна.

Разом із тим, заявником не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження підстав вважати, що виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову, може бути утрудненим чи неможливим.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відтак, заявник не обґрунтував належним чином необхідність вжиття вказаного заходу забезпечення позову і не зазначив причини, що можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.149, 150, 153 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Введенського Д.О. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Органу місцевого самоврядування Київська міська рада (Київрада), Головне управління Держгеокадастру у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, скасування реєстрації земельної ділянки, відновлення інтересів позивача - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: