Постанова № 9559641, 22.04.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2010 р. справа № 2а-8006/10/0570

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Галатіної О.О.

при секретаріЦургановій Г.В.

за участю:

представників позивача:Васильєвої К.О., Губа нової О.П.

представника відповідача 1Сергієнко А.І.

представника відповідача -2 Вертела М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської Дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт»до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька, Головного Управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, суд,-

В С Т А Н О В И В:

31.03.2010 року, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька, Головного Управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в період з 09.03.2010 р. по 15.03.2010 р. на підставі направлення № 118 від 09.03.2010 р. відповідачем -1 була здійснена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника в установі банка за грудень 2009 р., яка виникла за рахунок від»ємного значення з ПДВ, що декларувався в період з 01.11.2009 р. по 30.11.2009 р.

Позивач повідомляє, що за результатами перевірки було складено акт № 786/23-4/30487486 від 17.03.2010 р., на підставі якого було прийняте податкове повідомлення рішення № 0000552340/0 від 22.03.2010 р.

Як зазначив позивач, відповідач 1 вважає, що позивачем порушено вимоги п. 1.8 ст. 1, п «а» п.п. 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», у звязку з чим, відповідачем 1 зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 10412000 грн.

При цьому, підставою зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2009 р. став встановлений відповідачем 1 за час перевірки факт неможливості підтвердження оплати сум ПДВ, які позивач включив до складу податкового кредиту у листопаді 2009 р. у розмірі 10412000 грн., до кінцевого постачальника товарів в рамках зустрічної перевірки контрагентів залучених в ланцюгах постачання, а саме: по першому ланцюгу ПМП «Веста», постачання резиносмесітеля, вальци, каландра, екструдерата вулканізаційного пресу на суму 10412000 грн.; по другому ланцюгу ПП «Єдність плюс», постачання резиносмесітеля, вальци, каландра, екструдерата вулканізаційного пресу на суму 10410724 грн.

Позивач звертає увагу суду на те, що таким чином відповідачем 1 зроблено висновки, що сума податкового кредиту у листопаді 2009 р. не підтверджена до виробника складає 10412000 грн.

Проте, позивач з вказаними висновками відповідача не погоджується з наступних підстав.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що листом від 20.01.2010 р. № 21 він заявив до УДК у Кіровському районі м. Донецька про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 10477607 грн. надавши разом з листом необхідні документи, а саме, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, декларацію з ПДВ за грудень 2009 р. з відміткою відповідача 1; розрахунок суми коригування ПДВ по декларації з ПДВ; розрахунок суми бюджетного відшкодування; довідка про залишок суми від»ємного значення попередніх податкових періодів; розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Крім того, позивач зазначає, що він не здійснював господарських операцій безпосередньо з ПП «Єдність плюс».

На думку позивача, саме податкові накладні є документами, які підтверджують сплату позивачем ПДВ в ціні товару.

Також позивач зауважує, що підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітній період і не передбачено надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків.

Просив суд визнати недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька від 22.03.2010 р. № 0000552340/0 та зобовязати Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька надати Головному Управлінню Державного казначейства України у Донецькій області висновок із зазначенням суми 10412000 (десять мільйонів чотириста дванадцять тисяч) гривень, що підлягає відшкодуванню з бюджету на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» № 2600801517873 у філії Публічного акціонерного товариства «Укрексімбанк» м. Донецьк, МФО 334817, а також стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» (код ЄДРПОУ 30487486) на п/р № 2600801517873 у філії Публічного акціонерного товариства «Укрексімбанк» м. Донецьк, МФО 334817 судові витрати у розмірі 1703,40 грн.

Крім того, 15.04.2010 р., позивач надав суду заяву про зміну позовних вимог, у якій вніс зміни у перший пункт позовних вимог та виклав його в наступній редакції, а саме, позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька від 22.03.2010 р. № 0000552340/0 та стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 10412000 (десять мільйонів чотириста дванадцять тисяч) гривень на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» № 2600801517873 у філії Публічного акціонерного товариства «Укрексімбанк» м. Донецьк, МФО 334817.

При цьому позовні вимоги другого пункту заяви позивачем залишені без змін.

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначивши, що актом перевірки від 17.03.2010 р. № 786/23-4/30487486 встановлено, що у порушення п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ» позивачем у листопаді 2009 р. до складу податкового кредиту включено суми ПДВ у розмірі 10412000,00 грн., сплачені в звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), по яким не можливо підтвердити оплату за отримані товари (роботи, послуги), а саме 1 ланцюг 1 ланка: ПМП «Веста» ІПН 203467305630, постачання резиносмесітеля, вальци, каландра, екструдера та вулканізаційного пресу на суму 10412000,00 грн.

2 ланка: ПП Єдність плюс» ІПН 320194405624 постачання резиносмесітеля, вальци, каландра, екструдера та вулканізаційного пресу на суму 10410724,00 грн.

Таким чином, сума податкового кредиту у листопаді 2009 р., не підтверджена до виробника становить 10412000,00 грн.

Тому, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача -2 в судовому засіданні з позовом не погодився та пояснив, що відповідно до п. 7 «Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України», ДКУ здійснює відшкодування ПДВ згідно з отриманим реєстром та висновками регіональних податкових органів.

На даний момент ГУДКУ у Донецькій області висновок та реєстр на відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ на розрахунковий рахунок ТОВ «Ерлайт» від відповідача 1 не був отриманий, у зв»язку з чим неможливо відшкодувати заборгованість. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ „Ерлайт” є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „Ерлайт” (ідентифікаційний код 30487486), зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 30.06.1999 року, є юридичною особою, є платником податку на додану вартість.

У судовому засіданні встановлено та це не оспорюється сторонами, що позивач надавав до ДПІ у Кіровському районі м. Донецька декларацію з податку на додану вартість за грудень 2009 р., розрахунок суми бюджетного відшкодування за грудень 2009 року, довідку щодо залишку суми від»ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2009 р., розшифровки податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за грудень 2009 р., розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 р. та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2009 року. В рядку 25 податкової декларації за грудень 2009 року позивачем відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 10477607,00 грн.

Крім того, 20.01.2010 р. листом за № 21, позивач направив до УДК в Кіровському районі м. Донецька наступні документи, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, декларацію з ПДВ за грудень 2009 р. з відміткою відповідача 1; розрахунок суми коригування ПДВ по декларації з ПДВ; розрахунок суми бюджетного відшкодування; довідка про залишок суми від»ємного значення попередніх податкових періодів; розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Вказаний лист був отриманий посадовою особою УДК в Кіровському районі м. Донецька 21.01.2010 р., про що свідчить розписка.

У період з 09.03.2010 р. по 15.03.2010 р. відповідачем 1 було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Ерлайт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в установі банку за грудень 2009 р., яка виникла за рахунок від»ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2009 р. по 30.11.2009 р., за наслідками якої складено акт від 17.03.2010 р. № 786/23-4/30487486, з висновку якого випливає, що перевіркою підтверджено відображене позивачем у декларації за грудень 2009 р. бюджетне відшкодування у сумі 65607 грн.

Проте, виявлені порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, п. «а» п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), ТОВ «Ерлайт» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації за грудень 2009 р. на суму 10412000 грн.

Крім того, встановлено порушення п. 5.7, п. 1 додатку 5 до Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166,зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 р. за № 250/2054 у частині заповнення декларації з ПДВ за грудень 2009 р., уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2009 р. з порушенням встановленого порядку.

22.03.2010 р. відповідачем 1 було прийняте податкове повідомлення рішення № 0000552340/0, зі змісту якого вбачається, що на підставі вищевказаного акту перевірки за порушення п. 1.8 ст. 1, п. «а» п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р.№ 165 (із змінами та доповненнями) ТОВ «Ерлайт» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1041200 грн. за грудень 2009 р.

Суд не погоджується з зазначеною позицією відповідача 1 щодо винесення спірного податкового повідомлення - рішення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 09.11.2009р. між позивачем, який є покупцем та Приватним Малим Підприємством «Веста»,яке є постачальником було укладено договір № 77/09-2пк.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобовязався поставити покупцеві продукцію, що іменується надалі товар за цінами, у кількості та на умовах, викладених у договорі та в специфікаціях до нього, а покупець зобовязується прийняти і сплатити товар.

П. 3.1 договору обумовлено, що розрахунки за даною угодою здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або в іншій формі , передбаченій законодавством України (в т.ч. векселем).

Специфікація № 1 до вказаного договору свідчить про те, що постачальник поставив позивачу резиносміситель, вальці, каландр 3-х та 4-х валковий, екскрудер та вулканізаційний прес на загальну суму 52060000,00грн., у т. ч. ПДВ 20 % в розмірі 10412000,00 грн., що становить разом з ПДВ 62472000,00грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що формування ТОВ «Ерлайт» податкового кредиту за грудень 2009 р. підтверджується податковими накладними, накладними та рахунками фактурами за листопад 2009 р., випискою з особового рахунку про сплату постачальнику товарів ПМП «Веста», договором № 77/09-2пк від 09.11.2009 р., у яких ТОВ «Ерлайт» було сплачено ПДВ у листопада 2009 р. в розмірі 10412000,00 грн. постачальнику товарів ПМП «Веста».

Суд вважає, що позивачем дійсно правомірно сформований податковий кредит за грудень 2009 р. з наступних підстав:

Згідно до приписів п. п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

П. 7.7 зазначеного закону передбачено Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Як визначено приписами п. 1.7 Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

На підставі п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до 7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд вважає за необхідне зазначити, що таким чином наявні в матеріалах справи податкові накладні, рахунки фактури та накладні, а також виписка банку є документами, підтверджуючими сплату позивачем, який є покупцем ПДВ в ціні товару, тому ним правомірно сформовано податковий кредит грудня 2009 р., зокрема, по постачальнику ПМП «Веста».

Також суд не може взяти до уваги посилання відповідача -1 на те, що неможливо перевірити та підтвердити оплату ПДВ кінцевому виробнику товарів, яким є ПП «Єдність плюс» з наступних підстав.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції наполягає на тому, що в ході відпрацювання ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька по ланцюгу постачання встановлено, що місцезнаходження постачальника ПП «Єдність плюс» не встановлено, у звязку з чим неможливо провести невиїзну позапланову перевірку.

Тому, відповідач -1 дійшов висновку про те, що сума податкового кредиту у листопаді 2009 року непідтверджена до виробника становить 10412000,00 грн.

Суд не погоджується з доводами відповідача -1 про те, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету виникає при фактичному надходженні цього податку до бюджету від платника податку - продавця, а не самого факту здійснення відповідної операції та сплати податку в ціні товару.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених за коном. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції Украї ни).

Чинне законодавство України, зокрема Закон України „Про податок на додану вартість”, не встановлюють обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий пода ток не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України „Про податок на додану ва ртість” сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зо бов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

У відповідності до п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість” платники податку особисто, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп. „а” пп. 7.7.2 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Суд вважає заперечення податкового органу необґрунтованими, оскільки проведення зустрічних перевірок по ланцюгу постачання не відповідають податковому законодавству, а саме, Закону України „Про податок на додану вартість”.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем-1 в судовому засіданні не доведено, що спірне рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач -1, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Отже, суд вважає, що у відповідності до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачем у декларації за грудень 2009 р. правильно визначена сума податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, а тому податкове повідомлення-рішення, яке оспорюються позивачем, є протиправним.

Згідно п. 1.8. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.3. п. 7.3. ст. 7 цього Закону України у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Отже, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

З вказаних підстав суд вважає, що на теперішній час відсутні передбачені Законом України „Про податок на додану вартість”, іншими законами про оподаткування підстави для відмови у поверненні суми бюджетного відшкодування позивачу.

Згідно з п. п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

В судовому засіданні було встановлено, що на виконання цього, позивач листом від від 20.01.2010 р. № 21 він заявив відповідачу -2 про повернення суми бюджетного відшкодування надавши разом з листом необхідні документи, а саме, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, декларацію з ПДВ за грудень 2009 р. з відміткою відповідача 1; розрахунок суми коригування ПДВ по декларації з ПДВ; розрахунок суми бюджетного відшкодування; довідка про залишок суми від»ємного значення попередніх податкових періодів; розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Суд вважає, що таким чином позивач виконав всі покладені на нього Законом обов»язки.

Крім того, суд встановив, що спір виник внаслідок вільного трактування п.1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно якого „бюджетне відшкодування” це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону України „Про податок на додану вартість” не передбачений обовязок покупця товару платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податку на додану вартість безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обовязку платника податку покупця товару доводити надмірну сплату податку на додану вартість саме до державного бюджету, а також про залежність права платника податку покупця на податковий кредит від перевірки всіх постачальників по всьому ланцюгу, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

Таким чином, відповідно до п. 1.8 ст. 1 , пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у звязку з надмірною сплатою є саме відємне значення за результатами звітного періоду. Відємне значення ПДВ є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість”.

Крім того, підпункт „а” п.п. 7.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Тобто право на податковий кредит у платника податку виникає тільки у разі фактичної сплати податку на додану вартість у наступному податковому періоді.

Відповідачем-1 не встановлено фактів порушення позивачем податкового законодавства. Таким чином, позивачем правомірно сформований податковий кредит грудня 2009 року.

Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету. Відповідно до п.4 Наказу ДПА та Державного Казначейства України від 21.05.2001 року №200/86 “Про затвердження Змін та доповнень до Порядку відшкодування податку на додану вартість” відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Податковий орган подає висновки не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством, чого відповідачем зроблено не було.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем були виконані необхідні вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» для отримання бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника податку у банківській установі.

Як передбачено п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 02.07.1997р. № 209/72, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за № 489/5680В, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Суд вважає, що при прийнятті спірного повідомлення - рішення відповідачем були порушені принципи обґрунтованості й розсудливості (пункти 3 та 6 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Також, суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного повідомлення-рішення відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає за необхідне додати, що спірне податкове повідомлення рішення відповідача 1 підлягає визнанню недійсним, а не нечинним, оскільки визнання акту ненормативного акту нечинним з початку його прийняття є неналежним способом захисту порушених прав позивача.

У порядку ст. 94 КАС України суд присуджує до стягнення з Державного бюджету на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1703,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт»до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька, Головного Управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька від 22.03.2010 р. № 0000552340/0.

Стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 10412000 (десять мільйонів чотириста дванадцять тисяч) гривень на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» № 2600801517873 у філії Публічного акціонерного товариства «Укрексімбанк» м. Донецьк, МФО 334817.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» (код ЄДРПОУ 30487486) на п/р № 2600801517873 у філії Публічного акціонерного товариства «Укрексімбанк» м. Донецьк, МФО 334817 судові витрати у розмірі 1 703 (одна тисяча сімсот три) гривні 40 коп.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 22 квітня 2010 року.

Повний текст постанови виготовлений 27 квітня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Галатіна О.О.