Ухвала суду № 95595029, 16.03.2021, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1420/3229/2012

Провадження № 2-п/483/4/2021

У Х В А Л А

Іменем України

16 березня 2021 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді – Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря – Данилової А.Г.,

заявника – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 14 січня 2013 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

14 січня 2013 року заочним рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області, ухваленим у цивільній справі за позовом ПАТ КБ«ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позовні вимоги задоволено повністю – стягнуто з відповідача на користь банка в рахунок заборгованості за кредитним договором №DNH4KS90450244 від 28 лютого 2006 року станом на 12 листопада 2012 року – 49 706 грн 35 копійок, а також 497 грн 06 копійок – в рахунок відшкодування судових витрат.

02 березня 2021 року відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про перегляд заочного рішення.

Підставами для перегляду заочного рішення заявник вважав його хворобу, що перешкоджала йому з`являтися до суду та брати участь в судових засіданнях. Про існування заборгованості він дізнався у зв`язку з виконанням рішення суду та відрахуваннями з його пенсії на підставі виконавчого листа. Також зазначив, що розрахунок заборгованості, зроблений банком, є помилковим. Зокрема, судом не взято до уваги, що пеня і штраф є одним видом юридичної відповідальності, до якої заявника притягнуто двічі. Вказане є порушенням його конституційних гарантій та прав.

ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримав, просив її задовольнити.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріли справи, суд дійшов такого.

Зі змісту ч. 1 ст. 288 ЦПК України випливає, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» випливає, що для скасування заочного рішення необхідно одночасне існування таких обставин, як поважність причин неявки відповідача в судове засідання, неможливість повідомити суд про причини неявки та аргументи щодо обставин справи, які повинні впливати на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих умов наявні підстави для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Доводи заявника про поважність причин неявки його в судове засідання суд не може взяти до уваги, оскільки у відповідності до поштового повідомлення ОСОБА_1 24 грудня 2012 року отримано судову повістку про дату, час та місце судового засідання (а.с. 44).

Крім того, матеріали справи містять відомості про неодноразове отримання ОСОБА_1 копій судового рішення, а саме: 22 січня 2013 року, 14 вересня 2018 року, 14 січня 2021 року (а.с. 53, 60, 62).

З наведено слід зробити висновок, що суд вжив всіх можливих заходів щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи та останній знав про наявність рішення суду та його зміст.

Також, судом не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на докази, які, на його думку, мали б істотне значення для справи, оскільки на час ухвалення рішення відповідач не скористався правом подати такі докази.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, яка, відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною законодавства України, не гарантує право поновлення розгляду у справі, в якій винесено остаточне рішення.

Інше означало би порушення принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.

Правова певність передбачає дотримання принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип полягає у тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження суддів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових рішень, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував: принцип остаточності судового рішення означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду й ухвалення нового рішення у справі.

Проаналізувавши викладене вище, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається відповідач у своїй заяві про перегляд заочного рішення, не відповідають обов`язковим умовам, передбаченим ч. 1 ст. 288 ЦПК України, а відтак не вбачає підстав для її задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 284, 287, 288 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 14 січня 2013 року, ухваленого в цивільній справі за позовом за позовом ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, передбаченому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Головуючий: