Рішення № 95594534, 10.03.2021, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1649/20-ц

2/468/17/21

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2021 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участі секретаря судового засідання – Рафальської К.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Балабана В.П., представника відповідача адвоката Хандріги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка в порядку загального позовного провадження цивільну справу №468/1649/20-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» про визнання незаконним нарахування оплати за розподіл природного газу та за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом до відповідача АТ «Миколаївгаз» про визнання незаконним нарахування оплати за розподіл природного газу. На обґрунтування позовних вимог позивач із урахуванням вимог уточненого позову зазначив, що є споживачем природного газу за особовим рахунком № НОМЕР_1 , за яким станом на 25.03.2018 року покази лічильника становили 35907 м.куб, а борг за несплату складав 13011 грн 57 коп. У зв`язку з цим, 25.03.2018 року працівниками АТ «Миколаївгаз» було заблоковано газову магістраль та припинено постачання природного газу за адресою місця проживання позивача по АДРЕСА_1 , яке не відновлене до теперішнього часу. Однак з моменту припинення фактичного газопостачання природного газу за вказаною адресою відповідач продовжував здійснювати нарахування позивачу вартості послуг з розподілу природного газу, починаючи з 01.10.2018 року, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 3776 грн 16 коп. Також позивач зазначив, що ним не укладався із відповідачем договір про розподіл природного газу.

У зв`язку з цим, позивач просив визнати незаконними дії відповідача по нарахуванню позивачу заборгованості за розподіл природного газу до газового обладнання, розташованого в будинку позивача по АДРЕСА_1 , з 25.03.2018 року по час звернення до суду.

Від відповідача за первісним позовом АТ «Миколаївгаз» надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , з якого слідує, що відповідач заперечує проти позову ОСОБА_1 та просить відмовити в його задоволенні, обґрунтовуючи це тим, що між сторонами укладений типовий договір розподілу природного газу, який є договором приєднання, підтвердженням укладення якого є факт здійснення позивачем оплати за спожитий природний газ. У зв`язку з цим позивач обліковується у Баштанському відділені АТ «Миколаївгаз» як споживач послуг з розподілу природного газу з особовим рахунком № НОМЕР_1 . 25.03.2019 року відповідач був відключений від системи газопостачання через заборгованість по сплаті за спожитий природний газ шляхом перекриття крану на вводі газопроводу та встановлення заглушки та блокуючого пристрою, але припинення розподілу (споживання) природного газу відповідно до п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання та вилучення об`єкта споживача. Станом на 29.12.2020 року позивач не звертався із заявою про розірвання договору розподілу природного газу та шляхом механічного від`єднання припинення газопостачання на об`єкт позивача. У зв`язку з цим, відповідач правомірно за період з 01.01.2020 року по 29.12.2020 року нарахував позивачу заборгованість за послуги з розподілу природного газу в сумі 4582,97 грн. Також уточнили, що припинення газопостачання об`єкта домоволодіння позивача було здійснене саме 25.03.2029 року, а не 25.03.2018 року, про що помилково вказав позивач.

Крім того, відповідач за первісним позовом АТ «Миколаївгаз» звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу за період з 01.01.2020 року по 29.12.2020 року в сумі 4582,97 грн, а також 3 % річних в розмірі 64,23 грн та інфляційних в розмірі 17,98 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладений шляхом приєднання типовий договір про розподіл природного газу, на підставі якого АТ «Миколаївгаз» у 2020 році здійснював розподіл природного газу до об`єкту споживача ОСОБА_1 в домоволодінні по АДРЕСА_1 за тарифом, що визначається з фактичного обсягу споживання природного газу за газовий рік з 01.10.2018 року по 01.10.2019 року. Місячна вартість послуги з розподілу природного газу з 01.01.2020 року по 30.06.2020 року складала 360,42 грн, а з 01.07.2020 року – 403,41 грн. 25.03.2019 року ОСОБА_1 було припинено постачання природного газу через наявність заборгованості за спожитий природний газ в сумі 2632,90 грн шляхом перекриття крану на вводі газопроводу та встановлення заглушки та блокуючого пристрою, однак це не звільняло відповідача від зобов`язання здійснювати оплату послуг за розподіл природного газу. У зв`язку з викладеним, АТ «Миколаївгаз» просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за розподіл природного газу за період з 01.01.2020 року по 29.12.2020 року в сумі 4582,97 грн, 3 % річних в розмірі 64,23 грн та інфляційних в розмірі 17,98 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 грн.

Від ОСОБА_1 надійшли заперечення на відзив на первісний позов, в яких останній зазначає про протиправність дій відповідача про нарахування йому плати за розподіл природного газу після фактичного припинення 25.03.2019 року газопостачання об`єкта домоволодіння позивача.

З наданого ОСОБА_1 відзиву на зустрічний позов АТ «Миколаївгаз» слідує, що відповідач за зустрічним позовом заперечує проти задоволення вказаного позову через його необґрунтованість та безпідставність.

Процесуальні дії у справі та заяви сторін:

Позов ОСОБА_1 надійшов до суду 18.11.2020 року.

Ухвалою від 20.11.2020 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху.

01.12.2020 року від ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява.

Ухвалою від 04.12.2020 року відкрите провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Миколаївгаз» в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

05.01.2021 року від відповідача за первісним позовом АТ «Миколаївгаз» надійшов відзив на позов ОСОБА_1

05.01.2021 року до суду надійшла зустрічна позовна заява АТ «Миколаївгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу.

12.01.2021 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив АТ «Миколаївгаз» на первісний позов ОСОБА_1

19.01.2021 року судом прийнята зустрічна позовна заява АТ «Миколаївгаз» та об`єднана в одне провадження із позовом ОСОБА_1 , у зв`язку з чим суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

04.02.2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічний позов.

04.02.2021 року від ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення позовних вимог за первісним позовом.

11.02.2021 року від АТ «Миколаївгаз» надійшло клопотання про відмову у прийнятті заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.

12.02.2021 року судом відмовлено у прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.

12.02.2021 року за участі сторін проведене підготовче засідання, в якому підготовче провадження у справі закрите та призначений судовий розгляд по справі на 10.03.2021 року.

В судовому засіданні по розгляду справи по суті позивач за первісним позовом та його представник підтримали первісний позов та просили його задовольнити, а також просили відмовити в задоволенні зустрічного позову АТ «Миколаївгаз» з наведенням обґрунтувань та мотивів, вказаних ними у первісному позові та відзиві на зустрічний позов.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом заперечив проти задоволення первісного позову та підтримав зустрічний позов.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі матеріали (копію повідомлення АТ «Миколаївгаз» № 54001.3-ЛВ-15918-0820 від 06.08.2020 року; копію довідки АТ «Миколаївгаз» від 14.11.2019 року; копію довідки № 1570 від 29.10.2020 року; копію заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам; копію повідомлення АТ «Миколаївгаз» про наявність заборгованості за розподіл (доставку) природного газу від 28.09.2020 року; копію повідомлення АТ «Миколаївгаз» від 27.03.2020 року № 547-ЛВ-5250-0320; копію акту про припинення газопостачання; копії довідок про фінансовий стан (скріншотів з МК RGG Billing: Миколаїв); копію Витягу з особового рахунку по об`ємам споживання по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ; копію Витягу з особового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ; розрахунок заборгованості по 3 % річних та інфляційним; копію повідомлення АТ «Миколаївгаз» про наявність заборгованості за розподіл (доставку) природного газу від 14.08.2020 року; повідомлення Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 09.02.2021 року № П-21/02 03-6/1; повідомлення АТ «Миколаївгаз» №540007-СК-4779-0321), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення первісного позову ОСОБА_1 та необхідність відмови в задоволенні зустрічного позову АТ «Миколаївгаз».

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу в домоволодінні по АДРЕСА_1 .

АТ «Миколаївгаз» є оператором ГРМ, який уповноважений надавати послуги з розподілу природного газу, в тому числі в домоволодіння ОСОБА_1

25.03.2019 року вказане вище домоволодіння ОСОБА_1 було відключене від газопостачання за наявну заборгованість за спожитий природний газ шляхом перекриття крану на вводі газопроводу та встановлення заглушки та блокуючого пристрою.

Після відключення об`єкту ОСОБА_1 від газопостачання АТ «Миколаївгаз» з 01.01.2020 року почало нараховувати ОСОБА_1 плату за розподіл природного газу, яка ОСОБА_1 не визнавалась та не сплачувалась.

У зв`язку з цим станом на 29.12.2020 року АТ «Миколаївгаз» нарахувало ОСОБА_1 заборгованість за послуги з розподілу природного в сумі 4582,97 грн.

Спір між сторонами в даній справі стосується того, чи мало правові підстави АТ «Миколаївгаз» нараховувати ОСОБА_1 вказану плату за розподіл природного газу після припинення ним споживання природного газу та чи є підстави для стягнення з нього заборгованості за розподіл природного газу станом на 29.12.2020 року в розмірі 4582,97 грн.

Позиція АТ «Миколаївгаз» ґрунтується на тому, що відповідно до глави 6 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору.

Позиція ОСОБА_1 ґрунтується на тому, що у зв`язку з фактичним припиненням газопостачання послуги з розподілу йому газу не надавались та він такі послуги не споживав.

Згідно зі ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону. Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Аналіз процитованих вище положень ст. 4, 6 ЦК України щодо видів актів цивільного законодавства, їх ієрархії та взаємозв`язку з цивільно-правовим договором, вказує на те, що цивільні правовідносини регулюються, в першу чергу, договором (в даному випадку - Типовим договором розподілу природного газу), далі - ЦК України та іншими законами України (в даному випадку Законом України «Про ринок природного газу», Законом України «Про захист прав споживачів»), після цього - іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, в тому числі затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494 Кодексом газорозподільних систем.

При цьому, згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Згідно зі ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3, 1.4 Розділу І Типового договору розподілу природного газу (у відповідній редакції на час виникнення спірних відносин), затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2498, цей Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір) є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за відповідною формою та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. Послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи в межах приєднаної потужності його об`єкта і розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача.

Згідно з Розділом ІІ Типового договору розподілу природного газу за цим Договором Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором. Обов`язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у Споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ.

Комплексний аналіз процитованих вище положень договору та законів, вказує на те, що, по-перше, послуги з розподілу природного газу надаються виключно на підставі укладеного між сторонами договору. По-друге, за загальним правилом, обов`язок замовника (споживача) з оплати послуги виникає за умови її фактичного надання виконавцем та її одночасного споживання замовником і порядок оплати та принципи розрахунків за надані послуги визначаються укладеним між сторонами договором. По-третє, положеннями Кодексу газорозподільних систем визначається порядок розподілу природного газу, а порядок оплати послуг з розподілу природного газу має визначатись відповідним договором.

Відповідно до пункту 5 глави 6 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494 (в редакції, що діяла на час припинення газопостачання позивачу), припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.

При цьому, процитоване вище положення Кодексу газорозподільних систем, по-перше, не знайшло свого відображення в Типовому договорі розподілу природного газу, отже, оскільки Кодекс газорозподільних систем є підзаконним актом, то вказані положення мають застосовуватись з врахуванням процитованих вище положень законів, що визначають сутність послуги.

По-друге, вказане вище положення Кодексу газорозподільних систем одночасно вживає такі категорії, як «розподіл природного газу» та «споживання природного газу» із застосуванням дужок, тим самим фактично поєднує розподіл природного газу з його споживанням, що вказує на те, що розподіл природного газу виконавцем та одночасне його споживання замовником нерозривно пов`язані між собою і розподіл природного газу без його подальшого споживання в процесі такого розподілу неможливий, що узгоджується з проведеним вище аналізом законодавчого закріплення сутності цивільно-правової послуги.

Крім того, процитоване вище положення Кодексу газорозподільних систем застосовує таку категорію, як «зобов`язання».

При цьому, визначення цивільно-правового зобов`язання містить ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Натомість ст. 526 ЦК України визначає загальні умови виконання зобов`язання, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За такого, з врахуванням проведеного вище аналізу, процитоване вище положення Кодексу газорозподільних систем слід розуміти таким чином, що факт припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від взятих ним на себе за відповідним договором розподілу природного газу зобов`язань з оплати наданих йому та спожитих ним фактично послуг з розподілу природного газу.

При цьому, обов`язковою умовою для застосування вказаного вище положення Кодексу газорозподільних систем до спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, є, як вказано вище, укладення між сторонами у передбаченому законом порядку відповідного договору розподілу природного газу та те, що зобов`язання споживача саме по внесенню плати за розподіл природного газу існувало на час відповідного припинення розподілу (споживання) природного газу та на час, коли постачальник почав нараховувати вказану плату окремо (в даному випадку станом на 01.01.2020 року).

Проте, у випадку, що є предметом судового розгляду, такі факти були відсутні. Такі висновки суду підтверджуються наступним.

В 2016 році ОСОБА_1 підписав заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам (а.с. 9).

При цьому, як слідує з аналізу положень Закону України «Про ринок природного газу», договір про постачання природного газу та договір розподілу природного газу є самостійними договорами, рівно як і послуги з постачання природного газу та з розподілу природного газу є різними послугами, яка надаються споживачу різними суб`єктами господарювання.

Як вказувалось вище, способи укладення договору розподілу природного газу визначені в п. 1.3 Типового договору розподілу природного газу, відповідно до якого фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема:

- надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за відповідною формою та/або;

- сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або;

- документально підтверджене споживання природного газу.

При цьому, з наданих суду копій довідок про фінансовий стан (скріншотів з МК RGG Billing: Миколаїв), копій Витягу з особового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (а.с. 31-33, 35) слідує, що окрему плату за розподіл природного газу ОСОБА_1 АТ «Миколаївгаз» почав нараховувати з 01.01.2020 року, натомість газопостачання ОСОБА_1 було припинене до цього - 25.03.2019 року і до цього споживач сплачував за договором про постачання газу лише за послуги з газопостачання.

Проте, суду не надані докази жодного з вказаних вище варіантів укладення між сторонами відповідного договору розподілу природного газу, оскільки, по-перше, заяву-приєднання до договору розподілу природного газу ОСОБА_1 не підписував. По-друге, рахунків АТ «Миколаївгаз» саме за розподіл природного газу після березня 2019 року та січня 2020 року ОСОБА_1 не сплачував. По-третє, після припинення ОСОБА_1 газопостачання в березні 2019 року відсутнє документальне підтвердження споживання ним з того часу або починаючи з січня 2020 року природного газу.

За такого, для висновку про наявність у ОСОБА_1 обов`язку з оплати вартості послуг АТ «Миколаївгаз» за договором розподілу природного газу при припиненні розподілу (споживання) необхідно, щоб такий обов`язок з оплати існував як на час такого припинення, так і на час, з якого АТ «Миколаївгаз» почало нараховувати самостійну плату за розподіл природного газу.

Проте, на час припинення споживання між сторонами договір розподілу природного газу не був укладений. Такий договір не був укладений і на час, коли АТ «Миколаївгаз» почало нараховувати ОСОБА_1 в січні 2020 року плату за розподіл природного газу, оскільки заява про приєднання до умов договору розподілу природного газу не підписувалась, рахунки саме за розподіл природного газу не оплачувались та на час, коли постачальник почав нараховувати плату за розподіл, споживач не здійснював споживання природного газу, оскільки був відключений від газопостачання.

У зв`язку з цим у визначеному законом порядку сторони не укладали договір розподілу природного газу та у АТ «Миколаївгаз» не було правових підстав після припинення газопостачання надавати ОСОБА_1 послуги з розподілу природного газу та нараховувати плату за розподіл природного газу, тому в задоволенні зустрічного позову АТ «Миколаївгаз» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу за період з 01.01.2020 року по 29.12.2020 року в сумі 4582,97 грн з урахуванням 3 % річних та індексу інфляції слід відмовити повністю у зв`язку з безпідставністю її нарахування.

Вирішуючи позовні вимоги первісного позову ОСОБА_1 про визнання незаконними дій відповідача АТ «Миколаївгаз» по нарахуванню позивачу заборгованості за розподіл природного газу до газового обладнання, розташованого в будинку позивача по АДРЕСА_1 , з 25.03.2018 року по час звернення до суду, суд приходить до наступного.

По-перше, судом вище встановлено, що газопостачання позивачу було припинене 25.03.2019 року та плату за розподіл природного газу відповідач почав нараховувати позивачу з січня 2020 року. Тому вимоги позову, які стосуються періоду до 01.01.2020 року, є безпідставними.

По-друге, вимоги позову та судове рішення на підставі таких вимог не можуть бути абстрактними та, коли таке рішення стосується певних грошових нарахувань, таке рішення має стосуватись вирішення конкретної суми за конкретно визначений період. З матеріалів справи слідує, що спір між сторонами стосується обґрунтованості нарахованої плати за розподіл природного газу за період з 01.01.2020 року по 29.12.2020 року в сумі 4582,97 грн., тому саме щодо вказаної суми та за вказаний період суд може вирішити по суті спір між сторонами.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року №145/2047/16-ц суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

При цьому, згідно з постановою Верховного Суду від 25.07.2018 року по справі №477/193/17 оспорення правомірності нарахування заборгованості за надані послуги та зобов`язання провести її перерахунок є ефективним способом захисту порушених прав.

За такого, оскільки, як вказано вище, нарахування АТ «Миколаївгаз» ОСОБА_1 плати за розподіл природного газу з 01.01.2020 року без укладення відповідного договору розподілу природного газу та без фактичного споживання послуг з розподілу є безпідставним, то з врахуванням змісту інтересів позивача в даному спорі та характеру їх порушення і з врахуванням вказаних вище висновків Верховного Суду первісний позов ОСОБА_1 має бути задоволений частково – слід визнати неправомірним нарахування АТ «Миколаївгаз» ОСОБА_1 заборгованості за розподіл природного газу по особовому рахунку № НОМЕР_1 станом на 29.12.2020 року в розмірі 4582,97 грн., що з врахуванням необхідності відмови в задоволенні зустрічного позову про стягнення вказаної суми, належним чином захистить інтереси позивача за первісним позовом та оскільки неправомірною є нарахування всієї суми плати за розподіл природного газу з 01.01.2020 року, то немає необхідності зобов`язувати АТ «Миколаївгаз» проводити відповідний перерахунок.

Оскільки первісний позов ОСОБА_1 , який відповідно до закону звільнений від сплати судового збору, підлягає частковому задоволенню, тому з відповідача АТ «Миколаївгаз» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 141; 264; 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» про визнання незаконним нарахування оплати за розподіл природного газу – задовольнити частково.

Визнати неправомірним нарахування Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» ОСОБА_1 заборгованості за розподіл природного газу по особовому рахунку № НОМЕР_1 станом на 29.12.2020 року в розмірі 4582,97 грн.

В задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» судовий збір в дохід держави в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

Відповідач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (місцезнаходження: вул. Погранична, 159, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 05410263).

Повне судове рішення складене 17.03.2021 року.

суддя: