Ухвала суду № 95593131, 11.03.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 11.03.2021

Справа № 937/88/21

Провадження № 1-в/937/42/21

2021 рік

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого: судді Дараган Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Данчук К.В.

за участю прокурора: Остратюк Т.В.

за участю захисника: адвоката Запорожця О.В.

за участю засудженої: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання,

В С Т А Н О В И В:

Вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2014 року ОСОБА_1 засуджена за ч. 1 ст. 115 КК України до десяти років позбавлення волі.

Засуджена ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням, в якому просить суд застосувати до неї положення ч. 5 ст. 72 КК України та перерахувати строк попереднього ув`язнення у строк покарання, а саме: період її перебування в СІЗО м. Дніпро – з 29 травня 2015 року по 09 червня 2015 року, період її перебування в СІЗО м. Києва – з 10 червня 2015 року по 08 вересня 2015 року, період її перебування в СІЗО м. Дніпро – з 19 вересня 2015 року по 11 вересня 2015 року, період її етапування з ВК № 34 до СІЗО м. Дніпро – з 02 вересня 2016 року по 09 вересня 2016 року та період її етапування з ВК № 34 до СІЗО м. Києва – з 10 вересня 2016 року по 30 березня 2017 року.

В судовому засіданні засуджена та її захисник О.В. клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Суд, вислухавши пояснення засудженої та її захисника, думку прокурора, яка вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотання, дослідивши матеріали клопотання, вивчивши матеріали кримінального провадження, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, що набрала чинності з 24 грудня 2015 року та діяла по 20 червня 2017 року), зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. У строк попереднього ув`язнення включається строк: а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження; г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи; ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.

Згідно вироку Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2014 року, ОСОБА_1 засуджена за ч. 1 ст. 115 КК України до дев`яти років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за правилами призначення покарання за сукупністю вироків, частково приєднано покарання за вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2013 року, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді десяти років позбавлення волі. Строк покарання відраховано з 27 березня 20144 року, з часу затримання. Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено без змін – тримання під вартою.

Згідно ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 16 грудня 2014 року, апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_1 залишено без задоволення. Вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2014 року щодо обвинуваченої ОСОБА_1 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014080030000403, залишено без змін.

Згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 16 грудня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Згідно ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 13 листопада 2015 року, апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_1 на вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2014 року повернуто апелянту.

Згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 13 листопада 2015 року скасовано та призначено новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційного інстанції зі стадії розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 по суті.

Згідно ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 23 листопада 2017 року, вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2014 року щодо ОСОБА_1 змінено. Виключено з вироку суду в якості доказів обвинувачення покази свідка ОСОБА_2 під час судового розгляду і покази підозрюваної ОСОБА_1 під час досудового розслідування. В решті вирок суду залишено без змін. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції закону від 26 листопада 2015 року) зараховано ОСОБА_1 час її тримання під вартою з 27 березня 2014 року (включно) по 16 грудня 2014 року (включно), з 01 вересня 2015 року (включно) по 13 листопада 2015 року (включно) та з 30 березня 2017 року (включно) по 20 червня 2017 року (включно) з розрахунку, до якого одному дню тримання під вартою дорівнює два дні позбавлення волі.

Згідно ухвали Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 травня 2020 року, клопотання засудженої ОСОБА_1 про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України задоволено частково. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції закону від 26 листопада 2015 року) зараховано ОСОБА_1 час її тримання під вартою з 27 березня 2014 року (включно) по 16 грудня 2014 року (включно), з 01 вересня 2015 року (включно) по 13 листопада 2015 року (включно), з 30 березня 2017 року (включно) по 20 червня 2017 року (включно) та з 21 червня 2017 року по 23 листопада 2017 року включно з розрахунку, відповідно до якого одному дню тримання під вартою дорівнює два дні позбавлення волі. У задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.

Згідно ухвали Запорізького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року, ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 травня 2020 року, якою частково задоволено клопотання засудженої ОСОБА_1 про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання, залишено без змін.

Згідно постанови Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 27 жовтня 2020 року, вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 23 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Так, положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» визначено, що попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

При цьому, буквальний зміст абзацу 1 ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, що набрала чинності з 24 грудня 2015 року та діяла по 20 червня 2017 року) вказує на те, що ця норма визначає правила зарахування у строк покарання строку саме попереднього ув`язнення, а не будь-якого періоду перебування особи в установах попереднього ув`язнення.

Вказівка в пункті «ґ» ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, що набрала чинності з 24 грудня 2015 року та діяла по 20 червня 2017 року) на те, що у строк попереднього ув`язнення включається строк «перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження», стосується випадків, коли особа, яка відбуває покарання, до якого вона була засуджена в іншому кримінальному провадженні (іншій кримінальній справі), залишається в установі попереднього ув`язнення або тимчасово переводиться до неї з метою участі в слідчих діях або судовому розгляді нового кримінального провадження, що прирівнюється до попереднього ув`язнення в межах цього нового кримінального провадження до набрання вироком законної сили. Однак, зазначені положення пункту «ґ» ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, що набрала чинності з 24 грудня 2015 року та діяла по 20 червня 2017 року) не поширюються на час перебування особи в установі попереднього ув`язнення після набрання вироком законної сили, у тому числі у зв`язку з участю в касаційному розгляді відповідного кримінального провадження, у судових засіданнях щодо розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, щодо роз`яснення судового рішення чи виправлення в ньому описки, а також щодо вирішення інших питань, що виникають на стадії виконання вироку, адже після набрання вироком законної сили ув`язнення вже не є попереднім. Протилежне тлумачення суперечило б самій суті поняття «попереднє ув`язнення».

Таким чином, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, у випадку скасування касаційним судом вироку суду першої інстанції та/або вироку чи ухвали суду апеляційної інстанції щодо кримінального правопорушення, яке вчинено до 20 червня 2017 року включно, період перебування особи в місцях позбавлення волі чи в установах попереднього ув`язнення (для участі в цьому кримінальному провадженні): з дня набрання вироком суду першої чи апеляційної інстанції законної сили і до дня ухвалення відповідної постанови Верховним Судом вважається періодом відбування покарання на підставі вироку суду, що набрав законної сили, і не є попереднім ув`язненням, а тому положення ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, що набрала чинності з 24 грудня 2015 року та діяла по 20 червня 2017 року) не підлягають застосуванню до цього періоду; з дня скасування Верховним Судом вироку суду першої інстанції та/або вироку чи ухвали суду апеляційної інстанції і до дня набрання вироком законної сили за результатами нового розгляду в суді першої та/або апеляційної інстанцій підлягає зарахуванню у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, що набрала чинності з 24 грудня 2015 року та діяла по 20 червня 2017 року).

Тобто, враховуючи викладене вище, періоди перебування в слідчих ізоляторах після набрання вироком законної сили, етапування до слідчого ізолятора для участі у судовому розгляді в суді касаційної інстанції, а також період, під час якого суд першої інстанції розглядав кримінальне провадження за нововиявленими обставинами, – не є «попереднім ув`язненням», а тому не підлягають зарахуванню з розрахунку один день попереднього ув`язнення до два дні позбавлення волі.

Така ж правова позиція висловлена й у висновках Верховного суду, викладених у постанові від 26 лютого 2020 року (справа № 51-6198км18, єдиний унікальний номер № 497/349/16-к).

Таким чином, оскільки засуджена ОСОБА_1 просить зарахувати у строк покарання періоди, які по суті не є попереднім ув`язненням, а тому положення ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, що набрала чинності з 24 грудня 2015 року та діяла по 20 червня 2017 року) не підлягають застосуванню до цих періодів.

Крім того, питання про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання, в тому числі й щодо зазначених в дійсному клопотанні періодів часу, вже вирішувалось судом. За результатами судового розгляду судом була постановлена відповідна ухвала, якою було зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення, а у зарахуванні періодів, зазначених в дійсному клопотанні, було відмовлено. Зазначена ухвала суду набрала законної сили, є обов`язковою і підлягає безумовному виконанню на свій території України.

На підставі вищевикладеного, суд не вбачає передбачених законом підстав для задоволення клопотання та приходить до висновку, що в задоволенні клопотання про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 72 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання – відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом семи днів з дня її оголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: