Постанова № 9558882, 13.04.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.04.10Справа №2а-10994/09/8/0170 (15:40год.) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Маляр К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Підприємства "Ширак"

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень

представники сторін: не з'явились

Суть спору: позивач Підприємство «Ширак» звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2009р. № 247/10/2302 на суму 32767,50грн. та № 248/10/2302 на суму 39382,70грн., всього на загальну суму 72150,20грн.

Позивач вважає необґрунтованим виключення зі складу валових витрат та з податкового кредиту витрат по оренді техніки у ЗАТ «Промспецбуд» та автопослуг від підприємства «СВ-Транзит» з підстави не підтвердження цих операцій відповідними первинними документами, оскільки вказані витрати підтверджуються первинними документами - відповідними актами приймання-передачі, в яких зазначені всі обовязкові реквізити, а в свою чергу фактом підтвердження використання техніки у власній господарській діяльності є акти виконаних підрядних робіт на будівництво торгово-побутового комплексу по вул.Бородіна-вул.Сімеїзській» для ТОВ «Крим-Еліт-Буд» за листопад 2007р., грудень 2007р. та травень 2008р., де орендована техніка виконувала земляні роботи, а також Акт виконаних підрядних робіт на будівництво виробничо-побутового корпусу фабрики для Приватного підприємства «Крим Бумага» за лютий 2008р., в якому відображена робота автотранспорту на внутрішньообєктних перевезеннях.

Крім того, позивач зазначив, що у перевіреному періоді ним були занижені валові витрати за господарською операцією з перерахування 31.01.2008р. авансу за будівельні матеріали фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в сумі 32550,00грн. (без ПДВ), але в акті перевірки це безпідставно не відображено.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.09.2009р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-10994/09/8/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у запереченнях на адміністративний позов (а.с. 39-41).

Зокрема, зазначає, що надані до перевірки акти приймання-передачі робіт (надання послуг) по оренді техніки ЗАТ «Промспецбуд» та отримання автопослуг від підприємства «СВ-Транзит» не підтверджують звязку понесених позивачем витрат з його власною господарською діяльністю, оскільки відповідними первинними документами, які фіксують факт використання техніки у власній господарській діяльності, а також факт виїзду вантажного транспорту є товаротранспортна накладна та талон замовника, які позивачем у період проведення перевірки надані не були.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999р., з наступними змінами і доповненнями, який до числа обовязкових реквізитів первинних документів відносить зміст та обсяг господарських операцій, в той час як в актах виконаних робіт із ЗАТ «Промспецбуд» в якості цього реквізиту зазначено лише «оренда техніки». На думку відповідача, ведення бухгалтерського обліку в розрізі найменування робіт без визначення техніки і калькулювання вартості транспортних послуг не дає можливості належним чином вести бухгалтерський облік по операціям з використання техніки як у своїй діяльності, так і в подальшому надання послуг по договорам підряду іншим стороннім організаціям.

Стосовно невіднесення до валових витрат перерахованого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 авансу за будівельні матеріали, відповідач зауважує, що згідно з п.п. 11.2.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997р., з наступними змінами і доповненнями, датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у ст. 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у п. 7.2 ст. 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненим від сплати цього податку або не є його субєктами згідно із законодавством, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг) дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової), тому вважає таке невіднесення до валових витрат правильним.

01.04.2010р. позивач, у звязку з помилковим зазначенням у позові номерів податкових повідомлень-рішень, уточнив позовні вимоги та просить скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000102301/0 від 26.01.2009р. та № 0000112301/0 від 26.01.2009р.

У судовому засіданні 01.04.2010р. відповідач надав доповнення з питання відсутності у позивача документів, що підтверджують звязок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) товарно-транспортних накладних та талонів замовника, де зазначив, що відповідно до вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» для водія серед документів, на підставі яких виконують вантажні перевезення, передбачена обовязкова наявність товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж. Аналогічна вимога, як зазначив відповідач, міститься у ст.16 Закону України «Про дорожній рух» та у Правилах перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 (а.с. 85).

Слухання справи відкладалось в порядку ст. 150 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Підприємство «Ширак» має статус юридичної особи з 27.05.1999р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 690732, виданим Сімферопольською районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим (а.с.105) та Статутом Підприємства «Ширак» у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 02.10.2000р., номер запису № р04055558ю0010099, з доповненнями (а.с. 96-102).

09.12-22.12.2008р. Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі АР Крим проведена виїзна планова документальна перевірка Підприємства «Ширак» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2008р., за результатами якої складено акт перевірки №06/23-2/24697613 від 08.01.2009р. та довідка про загальну інформацію щодо Підприємства «Ширак» та результати його діяльності за період з 01.10.2007р. по 30.09.2008р. (а.с. 8-30).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97р. № 283/97-ВР, зі змінами і доповненнями, яке виразилося у заниженні податку на прибуток на загальну суму 27306,25грн., в тому числі у 4 кв. 2007р. 15212,50грн., у 1 кв. 2008р. 8420,75грн., у 2 кв. 2008р. 3673грн., а також порушення п п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р., із змінами та доповненнями, яке виразилося у завищенні податкового кредиту на загальну суму 21845грн., в тому числі у листопаді 2007р. 3333грн., у грудні 2007р. 8837грн., у січні 2008р. 2723грн., у лютому 2008р. 1577грн., у березні 2008р. 2437грн., у червні 2007р. 5761грн.

Не погодившись з актом перевірки, позивачем були надані до ДПІ в Сімферопольському районі АРК заперечення за вих. № 5 від 19.05.2009р. (а.с 88-90).

У відповіді за № 208/10/23-02 від 22.01.2009р. ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим зазначила, що заперечення до акту планової перевірки є необґрунтованими, суперечать нормам діючого законодавства та не можуть бути прийняті до уваги (а.с. 112-113).

Висновки акту перевірки № 06/23-2/24697613 від 08.01.2009р. були покладені в основу податкових повідомлень-рішень в Сімферопольському районі АР Крим №0000112301/0 від 26.01.2009р., відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 32767,50грн., в тому числі 21845,00грн. основного платежу та 10922,50грн. штрафних санкцій, та № 0000102301/0 від 26.01.2009р., відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 39382,70грн., в тому числі 27306,25грн. основного платежу та 12076,45грн. штрафних санкцій (а.с. 6-7).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У п. 3.1.2 акту перевірки, висновки якого були покладені в основу спірних повідомлень-рішень, зазначено, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2007р. по 30.09.2008р. встановлено завищення всього у сумі 109225грн., у тому числі за 4 квартал 2007р. у сумі 60850грн., за 1кв. 2008р. в сумі 33683грн. та за 2 кв. 2008р. в сумі 14692грн.

При цьому, відповідачем зазначено, що платником у порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті, включено до валових витрат у 4 кварталі 2007р. автопослуги, отримані від Підприємства «СВ-Транзит», які не підтверджені відповідними первинними документами, які фіксують факт виїзду вантажного транспорту, а саме: по акту № СВ-213 від 31.12.2007р., згідно якого Підприємство «Ширак» отримало автопослуги в кількості: 33дн. х 460грн.; 88дн. х 430грн. на загальну суму 53020грн., у т.ч. ПДВ 8836,67грн.; по акту № СВ-24 від 31.01.2008р., згідно якого Підприємство «Ширак» отримало автопослуги в кількості: 38дн. х 430грн. на суму 16340грн., в т.ч. ПДВ 2723,33грн.; по акту № СВ-47 від 29.02.2008р., згідно якого Підприємство «Ширак» отримало автопослуги у кількості: 22дн. х 430грн. на суму 9460грн., в т.ч. ПДВ 1576,67грн.; по акту № СВ-79 від 31.03.2008р., згідно якого Підприємство «Ширак» отримало автопослуги у кількості: 34дн. х 430грн. на суму 14620грн., в т.ч. ПДВ 2436,67грн.; по акту № СВ-166 від 24.06.2008р., згідно якого Підприємство «Ширак» отримало автопослуги у кількості: 41дн. х 430грн. на загальну суму 17630,00грн., в т.ч. ПДВ 2938,33грн.

В акті перевірки зазначено, що позивачем також включено до валових витрат у 4 кварталі 2007р. витрати на оренду техніки від ЗАТ «Промспецбуд» згідно акту № пр-00002 від 30.11.2007р. на загальну суму 20000,00грн., в т.ч. ПДВ 3333,33грн., яка також не підтверджена відповідними первинними документами, які фіксують факт використання техніки у власній господарській діяльності.

На думку відповідача, у платника всупереч вимогам п.п. 1, 2 наказу Мінтрансу, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995р. № 488/346, відсутні товарно-транспортні накладні та талони замовника, тобто документи, що підтверджують звязок із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Вказані порушення, за висновком відповідача, призвели до заниження податку на прибуток у перевіреному періоді на суму 27306,25грн., про що вказано у п. 3.1.4 акту перевірки.

До того ж, згідно з п. 3.2.2 акту перевірки, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2007р. по 30.09.2008р. встановлено його завищення всього у сумі 21845грн., в тому числі за листопад 2007р. в сумі 3333,33грн., за грудень 2007р. в сумі 8836,67грн., за січень 2008р. в сумі 2723,33грн., за лютий 2008р. в сумі 1576,67грн., за березень 2008р. в сумі 2436,67грн. та за червень 2008р. в сумі 2938,33грн.

Вказані порушення, згідно з актом перевірки, за вищенаведеними господарськими операціями із ЗАТ «Промспецбуд» (оренда техніки) та Підприємством «СВ-Транзит» (отримання автопослуг) свідчать про не підтвердження на думку відповідача сплати ПДВ відповідними первинними документами, які фіксують факт виїзду вантажного транспорту та факт використання техніки у власній господарській діяльності позивача.

Викликана у судове засідання в якості свідка головний державний податковий ревізор-інспектор ОСОБА_2, яка проводила перевірку позивача, також пояснила, що позивачем на валові витрати були віднесені витрати за автопослуги з Підприємством «СВ-Транзит» за договором. Не підтвердженим вважає свідок віднесення цих витрат до господарської діяльності у звязку з відсутністю товарно-транспортних накладних, які б підписувало Підприємство «СВ-Транзит», де б зазначалися маршрут та марки транспортних засобів. Також свідок пояснила, що до перевірки не були надані маршрутні листи, в документах позивача немає інформації про те, які саме послуги надавалися, а в актах виконаних робіт зазначено лише кількість днів та ціна послуги за день. Вважає, що товарно-транспортні накладні, обовязковість ведення та форма яких встановлена наказом №488/346, виписуються у 5-ти примірниках і повинні зберігатися на Підприємстві «Ширак». Що стосується господарської операції з оренди техніки із ЗАТ «Кримспецбуд», то свідок пояснила, що на підтвердження виконання цієї одноразової угоди до перевірки був наданий акт виконаних робіт, в якому зміст операції відображено як «оренда техніки», але не зазначено, яка техніка і для чого, відсутні товарно-транспортні накладні. У звязку з цим вважає, що позивачем було порушено порядок нарахування податкових зобовязань з ПДВ та податку на прибуток підприємств.

Суд не погоджується з вищевказаними висновками відповідача, покладеними в основу спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

З цього слідує, що вичерпний перелік витрат, які не можуть бути віднесені до складу валових витрат, зазначено у п.п. 5.3-5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», проаналізувавши положення яких суд доходить висновку, що спірні витрати за актом перевірки позивача до цього переліку не відносяться, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обовязкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обєм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2007р. між Підприємством «Ширак» (Замовник) та ЗАТ «Промспецбуд» (Підрядник) укладено договір б/н, відповідно до умов якого Замовник орендував у Підрядника техніку, орієнтовна вартість робіт 20000,00грн. (а.с. 62-63).

Крім того, 01.12.2007р. між Підприємством «СВ-Транзит» (Виконавець) та Підприємством «Ширак» (Замовник) укладено договір № 2/12 на надання автопослуг автомобілями, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець виділяє Замовнику автомобілі марки Камаз 5511, Камаз 55102 в кількості 6 штук, з екіпажем водіями для здійснення діяльності, визначеної Статутом Замовника (а.с. 65-66).

30.11.2007р. між Підприємством «Ширак» та ЗАТ «Промспецбуд» підписано акт №пр-00002 від 30.11.2007р. на загальну суму 20000,00грн., в т.ч. ПДВ 3333,33грн.

Ухвалою від 01.02.2010р. по даній справі, у звязку з втратою позивачем первинних документів, суд за клопотанням позивача витребував від ЗАТ «Промспецбуд» копію вказаного акту здавання-приймання робіт за листопад 2007р. по взаємовідносинах з Підприємством «Ширак», але витребувані судом документи вказаним контрагентом позивача не надані.

В той же час, при вирішенні справи суд виходить з того, свідок ОСОБА_2, яка проводила перевірку позивача, підтвердила, що під час перевірки їй були надані до перевірки акти виконаних робіт із ЗАТ «Промспецбуд».

30.11.2007р. ЗАТ «Промспецбуд» виписана позивачу податкова накладна № 94 на суму 20000,00грн., в тому числі ПДВ 3333,33грн. (а.с. 64).

Згідно з довідкою відділу статистики у Сімферопольському районі № 56-69/49/150, до видів діяльності позивача за КВЕД належить, в тому числі, будівництво будівель (код за КВЕД 45.21.1).

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України від 16.01.2003р, № 436-IV підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Дослідивши наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг), підписані Підприємством «Ширак» та Підприємством «СВ-Транзит», які були досліджені відповідачем при перевірці (а.с.49-53), суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги та зменшення за ними валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, оскільки вказані акти містять обовязкові реквізити, передбачені Законом, а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

При цьому, посилання відповідача на те, що зазначення в актах виконаних робіт із ЗАТ «Промспецбуд» в якості реквізиту «зміст та обсяг господарської операції» лише «оренда техніки», тобто ведення бухгалтерського обліку в розрізі найменування робіт без визначення техніки і калькулювання вартості транспортних послуг, не дає можливості належним чином вести бухгалтерський облік по операціям з використання техніки як у своїй діяльності, так і в подальшому надання послуг по договорам підряду іншим стороннім організаціям, суд вважає безпідставними, адже Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» такої вимоги до складання первинних документів не містить, отже такі вимоги до первинних документів є припущенням відповідача, що не засноване на законі.

Крім того, відповідно до абз.1-3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Суд вважає, що відповідач не в праві робити висновки щодо бухгалтерської, фінансової звітності та економічної доцільності підприємства, оскільки це не входить до його компетенції.

Системний аналіз норм Законів України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про державну податкову службу в Україні”, “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобовязань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу по перевірці вірності ведення бухгалтерського обліку.

До того ж, про використання орендованої техніки у власній господарській діяльності свідчать акти виконаних підрядних робіт на будівництво торгово-побутового комплексу по вул. Бородіна вул. Сімеїзській» для ТОВ «Крим-Еліт-Буд» за листопад 2007р., грудень 2007р. та травень 2008р., де орендована техніка виконувала земляні роботи, а також Акт виконаних підрядних робіт на будівництво виробничо-побутового корпусу фабрики для Приватного підприємства «Крим Бумага» за лютий 2008р., в якому відображена робота автотранспорту на внутрішньообєктних перевезеннях, які безпідставно не були взяті відповідачем до уваги, адже абз. б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, визначає обовязок контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, тобто всебічно оцінити надані до перевірки документи, повязані з визначенням платником податків податкових зобовязань у перевіреному періоді.

Таким чином, надані в період перевірки первинні бухгалтерські та податкові документи (договори, банківські виписки, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні) суд вважає допустимими та достатніми доказами на підтвердження факту витрат по цих операціях, які надають право на віднесення цих витрат до складу валових витрат, так як вони містять всі обов'язкові реквізити.

В силу п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Ч. 2 ст.19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно статті 2 Закону України “Про державну податкову службу в України” одним із завдань органів податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, повною і своєчасною сплатою до бюджетів податків і зборів.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що відповідач не тільки безпідставно не прийняв до уваги надані йому до перевірки акти з Підприємством «СВ-Транзит», але і необґрунтовано вимагав надання додаткових документів товарно-транспортних накладних та талонів замовника, наявність яких вимагається у ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» та у Правилах перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, адже вказані нормативно-правові акти не є законами у галузі оподаткування, не визначають підстав та правил оподаткування, а відтак суд доходить висновку про те, що відповідач не наділений повноваженнями перевіряти дотримання позивачем вимог вказаних актів.

Посилання позивача на те, що у перевіреному періоді ним були занижені валові витрати за господарською операцією з перерахування 31.01.2008р. авансу за будівельні матеріали фізичній особі- підприємцю ОСОБА_1 в сумі 32550,00грн. (без ПДВ), але в акті перевірки це безпідставно не відображено, як і посилання відповідача про те, що невіднесення цієї суми до валових витрат є правильним та ґрунтується га вимогах п.п. 11.2.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.051997р., суд до уваги не приймає, оскільки вказана операція в акті перевірки № 06/23-2/24697613 від 08.01.2009р. не відображена і в основу спірних податкових повідомлень-рішень не покладена, у звязку з чим суд не вбачає підстав для надання оцінки правильності визначення за нею податкових зобовязань.

Якщо позивач вважає, що він помилково не відніс до валових витрат 1-го кварталу 2008р. 32550,00грн. (без ПДВ) за вищевказаною операцією, він має право на підставі п. 5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., надати уточнюючий розрахунок або уточнені показники зазначити у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Судом встановлено, що відповідач також посилається на порушення п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Вищенаведене посилання відповідача неспроможне з наступних підстав.

Судом встановлено, що витрати з оренди транспорту та отримання транспортних послуг використовувалися в межах господарської діяльності та безпосередньо пов'язані з виробничою діяльністю Підприємства «Ширак», тому сплачені у складі вартості понесених позивачем витрат суми податку на додану вартість на підставі статті 7.4.1. Закону „Про податок на додану вартість" обґрунтовано і в повному обсязі включені до податкового кредиту за весь перевіряємий період.

Крім того, Закон України „Про податок на додану вартість" визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат на виплату податків - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат даний закон України не передбачає. На момент проведення перевірки Підприємство «Ширак» мало усі необхідні податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту, а отже п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не порушено і немає підстав для виключення 21845грн. зі складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Судом встановлено, що підставами для застосування до відповідача фінансових санкцій відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” стало донарахування ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим податку на прибуток підприємств розмірі 27306,25грн. та податкового зобовязання з ПДВ 21845,00грн.

Враховуючи те, що суд вважає необґрунтованим донарахування відповідачем вищенаведених сум податкових зобовязань, нарахування штрафних санкцій є неправомірним.

Відповідно до ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не доведено правомірності прийняття податкових повідомленьрішень №0000102301/0 від 26.01.2009р. та №0000112301/0 від 26.01.2009р.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач просить суд скасувати вищевказані податкові повідомлення-рішення відповідача, але враховуючи те, що відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, приймаючи до уваги те, що у відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи, судом 13.04.2010р. проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 19.04.2010р. постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим№ 0000102301/0 від 26.01.2009р. та № 0000112301/0 від 26.01.2009р.

3.Стягнути на користь Підприємства «Ширак» (95022, АРК, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 51, р/р 2600510161, МФО 384920 або на інший рахунок) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 03гривні 40 копійок.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кушнова А.О.