Постанова № 9558749, 29.04.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.04.10Справа №2а-4644/10/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Дрягіні В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська хвиля»

до Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Красноперекопська»

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій

за участю представників:

від позивача Северенко Д.Л. представник, довіреність від 15.04.2010 р.

від відповідача не зявився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська хвиля» (далі позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним дії Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Красноперекопська» щодо відмови в реєстрації за ним права власності на обєкт незавершеного будівництва, будівлі призивного пункту, розташовану за адресою: м. Красноперекопськ, вул. Менделєєва б. 3а, зобовязати відповідача зареєструвати за позивачем право власності на вказану нерухомість. Вимоги мотивовані тим, що відповідач, незважаючи на наявність всіх необхідних документів, відмовив в проведені реєстрації права власності за позивачем на зазначений обєкт незавершеного будівництва.

Під час розгляду справи позивач наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові.

Відповідач явку свого представника у судові засідання не забезпечив, про час та дні їх проведення був сповіщений належним чином, надіслав до суду 29.04.2010 р. відзив на позов (вих. № 01-22/81 від 27.01.2010 р.), в якому зазначив, що чинним законодавством не передбачена реєстрація права власності на обєкт незавершеного будівництва, просив розглянути справу без участі його представника.

Представник позивача не заперечував проти розгляду справи на підставі залучених до неї документів.

Суд, вислухавши думку представника позивача, вивчивши клопотання відповідача, приймаючи до уваги те, що він надіслав до суду відзив на позов, що свідчить про отримання ним позову з додатками, керуючись ст.128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до відповідача з заявою щодо проведення державної реєстрації права власності на обєкт незавершеного будівництва, будівлі призивного пункту, розташовану за адресою: м. Красноперекопськ, вул. Менделєєва б. 3а (далі обєкт).

Реєстратором відповідача 11.02.2010 р. було прийнято рішення №01-24/1 про відмову в реєстрації. Позивачу було відмовлено в реєстрації права власності на обєкт з причин того, що чинним законодавством не регламентований порядок реєстрації права власності на обєкт незавершений будівництвом.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Ст. 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади мешканців села, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради і їх органи.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).

Порядок обрання органів місцевого самоврядування, їх функціонування та повноваження передбачено в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Система місцевого самоврядування включає територіальну громаду, сільську, селищну, міську раду, сільського, селищного, міського голову, виконавчі органи сільської, селищної міської ради (ст. 5 Закону). У ст. 11 Закону визначено, що виконавчими органами виконавчими органами рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

У п. «б» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначені делеговані повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, до яких зокрема, відноситься облік та реєстрація відповідно до закону обєктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав визначені в Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». Зазначений Закон спрямований, зокрема, на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість.

У ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» вказано, що він регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна (ст. 2 Закону).

Відповідно до ст. 4. Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначений у ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», який проводиться в шляхом здійснення наступних дії: облік заяви про державну реєстрацію речових прав; прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації речових прав; установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації речових прав; державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав та внесення даних до Державного реєстру прав; присвоєння кадастрового номера об'єкту нерухомого майна; видача документів, що підтверджують зареєстроване речове право. Державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.

Ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначено, що може бути відмовлено у державній реєстрації прав, якщо: заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване. Відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Згідно зі ст. 25 цього Закону кадастровим номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, позначений цифрами, який присвоюється кожному окремо визначеному об'єкту нерухомого майна, який не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування цього об'єкта. Присвоєння кадастрового номера об'єкту нерухомого майна здійснюється відповідно до закону.. У разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до іншої особи (осіб) або зміни даних технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна (будівлі, споруди тощо) його кадастровий номер залишається без змін.

Згідно з вимогами п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» до створення єдиної системи органів державної реєстрації обєктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі Положення № 7/5), яким визначений порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно. У п. 1.3. Положення № 7/5 визначено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів особи, що звернулася до БТІ (п.1.4).

Згідно з п.1.5. та п. 1.6 Положення № 7/5 обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

П. 6 Положення № 7/5 визначені особливості оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна. Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності (п.п.6.1 Положення).

У п.п. 6.2. Положення № 7/5 зазначено, що підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів відповідно до законодавства проводити БТІ.

Ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ст. 316 ЦК України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно), яку воно здійснює відповідно до закону за власною волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном (ст. 317 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).

Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що е заборонені законом. Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом (ст.329 ЦК України).

Відповідно до ст.79 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

У ст. 85 ГК України встановлено , що господарське товариство є власником в тому числі майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

Вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті (ст. 86 ГК України).

Під час розгляду справи судом було встановлено, що ТОВ «Кримська хвиля» створено шляхом обєднання майнових внесків його учасників з метою одержання прибутку. До учасників товариства відноситься ОСОБА_3, внесок якого до статутного капіталу товариства складає 60,8% статутного капіталу.

На виконання прийнятих на себе зобовязань ОСОБА_3 на підставі протоколу № 5 від 30.09.2009 р. збору учасників ТОВ «Кримська хвиля» вніс до його статутного фонду обєкт, вартість якого була узгоджена у розмірі 46310 грн. Між товариством та ОСОБА_3 05.10.2009 р. складений Акт приймання - передачі обєкту.

Саме на підставі вказаних документів позивач звернувся до відповідача з заявою про реєстрацію права власності на обєкт. На час звернення з заявою право власності на це майно незавершену будівництвом будівлю призивного пункту - було зареєстровано за ОСОБА_3, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно НОМЕР_2, копія якого залучена до матеріалів справи. У цьому витягу вказано, що обєкту привласнений реєстраційний номер НОМЕР_1.

Вивчивши зазначені вище документи, суд дійшов висновку, що позивач надав відповідачу всі документи, необхідні для реєстрації за ним права власності на обєкт, які підтверджували законність набуття ним цього права.

В силу викладеного, суд вважає, що, відмовляючи позивачу в проведені реєстрації його права власності на зазначений обєкт незавершеного будівництва, відповідач діяв без урахування всіх обставин справи, перешкоджав скористатися ним в повному обсязі правом власності на зазначене майно.

Як зазначено вище, право власності на вказаний обєкт раніше було зареєстровано за ОСОБА_3 В порядку, передбаченому ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів того, що суттєво змінились характеристики цього обєкту. За цих обставин суд дійшов висновку, що рішення відповідача щодо відмови у реєстрації права власності позивача на цю нерухомість прийнято без дотримання принципу рівності перед законом, не запобігаючи несправедливій дискримінації прав останнього.

З огляду на зазначене суд вважає, що існують підстави для задоволення позову.

В своїх запереченнях відповідач зазначає, що чинним законодавством не передбачений порядок реєстрації за юридичними особами права власності на незавершене будівництво. Але, приймаючи до уваги те, що згідно з ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 КАС України, згідно з якими при вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права власності позивача на нерухомість та реєстрації цього права, основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office), принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобовязання, взяті державою, навіть якщо такі зобовязання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу повязана з іншим принципом відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобовязань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

В силу викладеного суд не приймає до уваги твердження відповідача про відсутність у нього можливості зареєструвати за позивачем права власності на обєкт з підстав невизначення процедури чинним законодавством.

Під час судового засідання, яке відбулось 29.04.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 05.05.2010 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Красноперекопська» про відмову в реєстрації № 01-24/1 від 11.02.2010 р.

3.Зобовязати Кримське республіканське підприємство «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Красноперекопська» (м. Красноперекопськ, вул.Менделєєва 30) зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська хвиля» (м.Сімферополь, вул. Дибенко, 16, кв.1, код ЄДРПОУ 24504337) право власності на обєкт незавершеного будівництва - будівлю призивного пункту, розташовану за адресою: м. Красноперекопськ, вул. Менделєєва, б. 3а.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська хвиля» (м.Сімферополь, вул. Дибенко, 16, кв.1, код ЄДРПОУ 24504337) 3,40 грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.