Рішення № 9558372, 13.05.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.05.10р.Справа № К7/41-10

За позовом ОСОБА_1, смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Самара-ТЄС", смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

про внесення змін до статуту

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Самара-ТЄС", смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

до

відповідача-1: ОСОБА_1, смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

відповідача-2: Авдєєвої Валентини Іллівни, м. Новомосковськ Дніпропетровської області

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: представник за довіреністю ВМР № 195360 від 11.03.2010р. - ОСОБА_3;

від відповідача: представник за довіреністю б/н від 01.03.2010р. - Бєлік В.Г.;

від відповідача - 2 за зустрічним позовом: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 (смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області) звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Самара-ТЄС" (смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області) та з урахуванням змін до позовної заяви, що надійшли до господарського суду 16.03.2010р., просить внести зміни до статуту товариства, виклавши п. 6.3. в наступній редакції: "Залежно від суми внеску до статутного фонду частка долі, прибутку, набутого майна, відповідальність і зобов'язання учасників розподіляються у співвідношенні: ОСОБА_1 - 88 %, Приватне підприємство "ТЄС" - 22 %".

Позовні вимоги за первісним позовом мотивовані тим, що позивач є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Самара-ТЄС". Станом на дату проведення останніх зборів учасників товариства, що відбулися 19.07.2008р., за позивачем було зареєстровано частку у статутному капіталі товариства 51%. Проте, як вважає позивач, це не відповідає дійсності. Статутний капітал товариства складається з майна автозаправної станції та грошових коштів. Відповідно до договору купівлі-продажу 73/100 частин автозаправної станції від 01.09.2004р. позивачем придбано 37/100 частин автозаправної станції. Станом на момент купівлі зазначеної частини автозаправної станції частка позивача у статутному капіталі товариства складала 17 %. Пізніше, позивач купила ще по 17% часток у статутному капіталі товариства у його учасників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Відповідно, з урахуванням придбання майна товариства та часток його учасників частка позивача у статутному капіталі товариства та кількість голосів позивача на загальних зборах учасників товариства повинна становити 88% (17% + 37% + 17% + 17%). Позивач звернулася до відповідача з вимогою про проведення відповідного перерахунку належних позивачу голосів, проте отримала відмову. Відмова мотивована тим, що статутом відповідача визначена належна позивачу частка у статутному капіталі, яка становить 51 % статутного капіталу. Позивач вважає, що такі дії товариства порушують її права як учасника товариства на участь в управлінні справами останнього.

Відповідач проти позову заперечує. Відповідач зазначає, що згідно статуту товариства частка позивача у статутному капіталі товариства становить 51%. Своє право на збільшення частки у статутному капіталі товариства позивач мотивує придбанням частини автозаправної станції за договором купівлі-продажу від 01.09.2004р. Між тим, відповідач вбачає підстави для визнання цього договору недійсним. Відповідач вважає, що договір купівлі-продажу не містить чіткого визначення предмету договору.

Ухвалою господарського суду від 16.03.2010р. для спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Самара-ТЄС" до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу 73/100 частин автозаправної станції від 01.09.2004р.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що договір від 01.09.2004р. не містить чіткого визначення предмету договору, що не відповідає вимогам закону. На думку позивача за зустрічним позовом, до договору купівлі-продажу обов'язково повинні бути включені умови про предмет договору (товар) та його ціну, що передбачає ст. 655 ЦК України. За приписами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, як визначені на розсуд сторін і погоджені ними, так і умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Невідповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства є підставою для визнання правочину недійсним. Щодо невизначеності договором від 01.09.2004р. предмету договору, позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до п.1 договору продавець продав, а покупці купили 73/100 частини автозаправної станції в АДРЕСА_1 і сплатили за придбані частини грошові кошти: ОСОБА_2 - 36/100, ОСОБА_1 - 37/100. Пункт 4 договору містить опис об'єкта нерухомості, однак він жодним чином не пов'язаний з іншими положеннями договору. Відтак, позивач за зустрічним позовом вважає, що однозначний висновок про предмет купівлі-продажу з тексту договору встановити неможливо. Між тим, за доводами позивача за зустрічним позовом, оскільки до статутного капіталу товариства передано обладнання для автозаправної станції, придбання покупцем частини автозаправної станції могло бути розцінене покупцем як купівля частки у статутному капіталі.

Відповідач-1 за зустрічним позовом проти зустрічного позову заперечує, вважає, що договором чітко визначено предмет купівлі-продажу, а саме: 73/100 частини автозаправної станції, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Хащеве, вул. Овчаренко, 2а, частка відповідача-1 становить 37/100.

Згідно ухвали господарського суду від 16.03.2010р. до участі в справі в якості відповідача за зустрічним позовом залучено ОСОБА_2 (м. Новомосковськ Дніпропетровської області) (відповідач-2).

Відповідач-2 за зустрічним позовом відзив на позов не надала, в судові засідання, призначені для розгляду справи, не зявилася особисто та не забезпечила явку свого повноважного представника. Про дату, час та місце проведення судових засідань відповідач-2 за зустрічним позовом повідомлена належним чином за її місцезнаходженням згідно матеріалів справи, в тому числі підтвердженим адресною довідкою № 970 від 20.04.2010р., наданою на запит суду паспортним відділенням Новомосковського МВ ГУМВС. Рекомендований лист з повідомленням про вручення на ім'я ОСОБА_2 повернутий Укрпоштою за закінченням терміну зберігання.

Розгляд справи відкладався з 16.03.2010р. на 30.03.2010р.

Також, у звязку з прийняттям зустрічного позову та залученням до участі в справі відповідача-2 ухвалою суду від 16.03.2010р. розгляд справи призначено на 30.03.2010р.

Розгляд справи відкладався з 30.03.2010р. на 13.04.2010р., з 13.04.2010р. на 26.04.2010р., з 26.04.2010р. на 12.05.2010р.

В судовому засіданні 12.05.2010р. за погодженням присутніх представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників позивача та відповідача за первісним позовом, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу № 1 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Самара-ТЄС" (смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області) (надалі Товариство) від 27.01.2003р., які прийняли рішення про заснування Товариства з обмеженою відповідальністю "Самара-ТЄС", про склад учасників Товариства, розмір його статутного фонду, затвердили статут Товариства, учасниками Товариства виступили ОСОБА_5 з часткою у статутному фонді Товариства 17%, ОСОБА_6 з часткою у статутному фонді Товариства 17%, Приватне підприємство фірма "ТЄС" з часткою у статутному фонді Товариства 49% та ОСОБА_8 з часткою у статутному фонді Товариства 17%. Статутний фонд Товариства становить 60 180 грн. та формується майном.

В подальшому, загальними зборами учасників Товариства від 04.03.2003р., протокол № 2, прийняті рішення:

- про надання згоди на вихід зі складу учасників Товариства ОСОБА_8 та про повернення йому внеску до статутного фонду Товариства майном, а саме: у вигляді єдиного майнового комплексу автозаправна станція на 931 км траси Москва-Сімферополь на території Вільнянської сільської ради;

- про прийняття до складу учасників Товариства ОСОБА_1, яка вносить внесок до статутного фонду Товариства грошима у сумі 10 230, 60 грн., що складає 17% статутного фонду Товариства;

- про затвердження нової редакції статуту Товариства та внесення змін до установчих документів Товариства, відповідно до яких для забезпечення діяльності Товариства учасники створюють статутний фонд у розмірі 60 180, 00 грн. за рахунок грошових коштів. Частки між учасниками Товариства розподіляються наступним чином: ОСОБА_5 10 230, 60 грн., що становить 17% статутного фонду Товариства, ОСОБА_7 - 10 230, 60 грн., що становить 17% статутного фонду Товариства, ОСОБА_1 - 10 230, 60 грн., що становить 17% статутного фонду Товариства, Приватне підприємство фірма "ТЄС" 29 488, 20 грн., що становить 49% статутного фонду Товариства. Учасники вносять 100% зазначених сум у вигляді грошових коштів до моменту державної реєстрації змін до установчих документів Товариства, з одночасним поверненням внесків, зроблених учасниками у майновому виразі:

- ОСОБА_5 повертається резервуар сталевий горизонтальний 25 м куб., маркований И00217417-006-2000 вартістю 10 230, 60 грн.;

- ОСОБА_6 повертається резервуар сталевий горизонтальний 25 м куб., маркований И00217417-006-2000 вартістю 10 230, 60 грн.;

- ОСОБА_8 повертається єдиний майновий комплекс автозаправна станція на 931 км траси Москва-Сімферополь на території Вільнянської сільської ради на земельній ділянці розміром 0, 3 га, вартістю 10 230, 60 грн.;

- Приватному підприємству фірмі "ТЄС" повертається три резервуара сталевих горизонтальних 25 м куб, маркованих И00217417-006-2000 вартістю 9 829, 40 грн., загальною вартістю 29 488, 20 грн.

Рішеннями, прийнятими загальними зборами учасників Товариства від 11.10.2004р., протокол № 8, розмір статутного фонду Товариства збільшений до 965 080 грн., змінений порядок формування статутного фонду. Відповідно до прийнятих рішень ОСОБА_1 вносить до статутного фонду майно: ємність для збереження палива по 25 куб. м (3 шт.) - 42 800, 00 грн., паливно-роздавальна колонка (2 шт.) - 129 600, 00 грн., гроші у розмірі 194 330, 40 грн., а всього на суму 366 730, 40 грн.; Приватне підприємство фірма "ТЄС" гроші у сумі 472 889, 20 грн.; ОСОБА_5 гроші у сумі 62 730, 20 грн.; ОСОБА_6. гроші у сумі 62 730, 20 грн. Відповідно, частки учасників Товариства у статутному фонді Товариства становлять: ОСОБА_1 38%, Приватне підприємство фірма "ТЄС" 49%, ОСОБА_5 6,5%, ОСОБА_6. 6,5%.

Загальними зборами учасників Товариства від 01.07.2005р., протокол № 9, надана згода на відступлення часток у статутному фонді Товариства його учасникам ОСОБА_5 (частка 6,5%) та ОСОБА_6 (частка 6,5%) на користь іншого учасника Товариства ОСОБА_1; частки учасників Товариства у статутному фонді Товариства розподілені наступним чином: ОСОБА_1 51%; Приватне підприємство фірма "ТЄС" 49%.

06.07.2005р. між учасниками Товариства: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з одного боку, та ОСОБА_1, з іншого боку, укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Самара-ТЄС", затвердженого загальними зборами учасників Товариства 14.09.2005р., протокол № 10, державна реєстрація змін до установчих документів проведена 20.10.2005р., ОСОБА_1 є учасником Товариства з часткою у статутному фонді Товариства 51%.

Іншим учасником Товариства є Приватне підприємство фірма "ТЄС", частка якого у статутному фонді Товариства становить 49%.

Відповідно до п. 6.2. статуту Товариства для забезпечення діяльності Товариства учасники створюють статутний фонд у розмірі 965 080, 00 грн. в грошовому та майновому стані. Внески учасників до статутного фонду:

ОСОБА_1:

- ємність для збереження палива по 25 куб. м (3 шт.) - 42 800, 00 грн.

- паливно-роздавальна колонка (2 шт.) - 129 600, 00 грн.;

- гроші у розмірі - 319 790, 80 грн.

Всього на суму - 492 190, 80 грн.

Приватне підприємство фірма "ТЄС":

- гроші у розмірі - 472 889, 20 грн.

В період діяльності Товариства, а саме: 04.04.2003р. Товариство за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу автозаправної станції (посвідчено приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Логвіновою О.А., зареєстровано в реєстрі за № 350) придбало у ОСОБА_8 автозаправну станцію, що знаходиться в АДРЕСА_1, на земельній ділянці сільської ради, яка складається з наступних будівель та споруд:

- А - адміністративна будівля з підвалом із цегли, загальною площею 142, 9 кв.м;

- В - резервуар із металу;

- Г - резервуар із металу;

- Л - підсобне приміщення із цегли, загальною площею 18, 3 кв.м;

- И - естакада із металу;

- Н - навіс із метал.ст.;

- №1-3-огорожа із металу, цегли, з/бетон.плит;

- №1-11-тротуар із з/бетон.плит, бетону;

- К - колодязь із метал.труб;

- №8 - літній майданчик із тротуарної плитки;

- я - зливна яма із цегли;

- Д - резервуар із металу;

- З - убиральня із цегли.

Договір купівлі-продажу містить відмітку про реєстрацію в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 23.04.2003р.

В подальшому, 01.09.2004р. Товариство, як продавець, з однієї сторони, та ОСОБА_1, ОСОБА_2 (м. Новомосковськ Дніпропетровської області), як покупці, з другої сторони, уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу 73/100 частин автозаправної станції (посвідчено приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Монашко Н.П., зареєстровано в реєстрі за № 2209), відповідно до п. 1 якого продавець продав, а покупці купили 73/100 частини автозаправної станції в АДРЕСА_1, і сплатили за них обговорену грошову суму. ОСОБА_2 - 36/100, ОСОБА_1 - 37/100.

Як зазначено в договорі, 73/100 об'єкта належать продавцю на підставі договору купівлі-продажу автозаправної станції, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського РНО Логвіновою О.А. 04.04.2003р., зареєстрованого в реєстрі за № 350, зареєстрованого в БТІ 23.04.2003р., № витягу 432526, реєстраційний № 203256, № запису 9 в книзі 1 (п. 2 договору).

Продаж вчинено за 7 950 грн., які покупці сплатили представнику продавця в момент підписання цього договору (п. 3 договору).

Відповідно до п. 4 договору згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно БТІ № 4588219 від 31.08.2004р., реєстраційний № 203256, № запису 9 в книзі 1, вартість цього об'єкту з прибудовами: адміністративна будівля А з прибудовами (а, а1, а2), підвал, підсобне приміщення Л, навіс Н, колодязь К, літній майданчик № 8, 1/2 ч. тротуару № 2, частина огорожі № 3 - складає 70 605 грн.

Позивач за первісним позовом вважає, що придбання нею 37/100 частин автозаправної станції, яка була внеском до статутного фонду Товариства, має збільшити її частку в статутному фонді Товариства до 88% (51% +37%), що і є причиною спору.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників (ч. 1 ст. 144 ЦК України).

Як встановлено вище, відповідно до статуту Товариства статутний капітал Товариства становить 965 080, 00 грн., частки його учасників ОСОБА_1 51%, Приватного підприємства фірми "ТЄС" 49%.

Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу (ст. 12 Закону України "Про господарські товариства").

Між тим, з матеріалів справи не вбачається, що автозаправна станція, частина якої відчужувалася за договором купівлі-продажу від 01.09.2004р., передавалася учасниками Товариства як вклад до статутного капіталу Товариства.

З боку Приватного підприємства фірми "ТЄС" внеском до статутного фонду Товариства були грошові кошти, а з боку ОСОБА_1 - ємність для збереження палива по 25 куб. м (3 шт.), паливно-роздавальна колонка (2 шт.) та грошові кошти. Передача зазначеного майна ОСОБА_1 до статутного капіталу Товариства підтверджується актом приймання-передачі № 1 від 24.12.2004р.

Товариство набуло право власності на автозаправну станцію у звязку з її придбанням за договором купівлі-продажу від 04.04.2003р.

Відчуження Товариством належного його на праві власності майна жодним чином не впливає на розмір часток його учасників, оскільки протилежне не передбачено чинним законодавством України.

Також, позивач за первісним позовом просить суд внести зміни до статуту Товариства, виклавши один із пунктів статуту Товариства в певній редакції.

Між тим, чинне законодавство (ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, інший закон) не передбачає такого способу захисту порушеного корпоративного права.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про господарські товариства", ч. 4 ст. 145 ЦК України внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю є виключною компетенцію загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Як зазначено в п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" суди не вправі вносити зміни до статуту товариства у зв'язку з тим, що це належить до виключної компетенції загальних зборів товариства (статті 41, 42, 59 Закону України "Про господарські товариства").

За наведеного, позовні вимоги позивача за первісним позовом заявлені неправомірно та не підлягають задоволенню.

Окрім того, слід зазначити, що суд не вбачає підстав вважати укладеним договір від 01.09.2004р. купівлі-продажу 73/100 частин автозаправної станції в силу наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вимоги щодо змісту договору купівлі-продажу встановлює ст. 655 ЦК України.

За наведеною правовою нормою за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, предмет купівлі-продажу (майно, товар) в силу вимог закону є істотною умовою договору купівлі-продажу та має чітко та однозначно визначатися договором купівлі-продажу.

Між тим, однозначного висновку про предмет купівлі-продажу за укладеним договором від 01.09.2004р. купівлі-продажу 73/100 частин автозаправної станції дійти неможливо.

Відповідно до п.1 договору предметом купівлі-продажу є 73/100 частин автозаправної станції в с. Хащеве, вул. Овчаренко, 2а, Новомосковського району Дніпропетровської області.

Повний опис автозаправної станції не наведений.

Опис обєкту нерухомості, наведений в п. 4 договору, стосується вартості об'єкту з прибудовами: адміністративна будівля А з прибудовами (а, а1, а2), підвал, підсобне приміщення Л, навіс Н, колодязь К, літній майданчик № 8, 1/2 ч. тротуару № 2, частина огорожі № 3, яка складає 70 605 грн.

Жодне з інших положень договору не містить вказівки про те, чи це всі 100 частин автозаправної станції, чи це опис проданих 73/100 частин обєкту нерухомості автозаправної станції.

Аналізуючи в системному звязку пункт 1 та пункт 4 договору не можливо дійти однозначного висновку, що описаний в п. 4 договору обєкт з прибудовами, є саме автозаправна станція в цілому, а не 73/100 її частини.

А відтак, неможливо дійти однозначного висновку предметом купівлі-продажу 73/100 частин автозаправної станції була її частина без виділу в натурі, чи виділена в натурі, та що впливає на подальші взаємовідносини сторін договору, враховуючи положення глави 26 Цивільного кодексу України.

Також, при порівнянні складу майна, що входило до автозаправної станції на час її придбання за договором купівлі-продажу від 04.04.2003р. та п. 4 договору купівлі-продажу від 01.09.2004р. вбачається відмінність у складі майна, не все майно, що було придбане, наведене в п. 4 договору купівлі-продажу від 01.09.2004р.

Невизначеність договором купівлі-продажу предмету купівлі-продажу свідчить про неукладеність договору, оскільки, у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся) (ч. 8 ст. 181 ГК України).

Оскільки суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу, наявністю якого мотивовані позовні вимоги за первісним позовом, є неукладеним, відсутній, також, як такий предмет спору.

Враховуючи встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, суд відхиляє доводи позивача за первісним позовом.

Провадження у справі за зустрічним позовом підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з непідвідомчістю спору за зустрічним позовом господарським судам України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Зазначена категорія справ підвідомча господарським судам України незалежно від субєктного складу учасників спору (фізичні, юридичні особи).

Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин встановлює ст. 167 ГК України.

Відповідно до частини першої наведеної правової норми корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (ч. 3 ст. 167 ГК України).

Спір у справі за зустрічним позовом не є спором, що виник з корпоративних відносин, оскільки укладення договору купівлі-продажу від 01.09.2004р. не призводить до виникнення, зміни чи припинення корпоративних прав учасників Товариства.

За наведеного, оскільки спір за зустрічним позовом не є корпоративним спором, за субєктним складом учасників спору, враховуючи положення ст.ст. 1, 21 ГПК України, спір за зустрічним позовом не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тобто справа за зустрічним позовом не підвідомча господарським судам України.

Провадження у справі за зустрічним позовом підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", ст. 47 ГПК України, п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258, з подальшими змінами, сплачені позивачем за зустрічним позовом державне мито у розмірі 85, 00 грн. та сума витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236, 00 грн., підлягають поверненню позивачу за зустрічним позовом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за первісним позовом відносяться на позивача за первісним позовом.

Керуючись ст. ст. 1, 33, 34, 43, 44, 47, 49, 80 (п.1 ч. 1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Провадження у справі за зустрічним позовом - припинити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Самара-ТЄС" (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Звьоздна, буд. 1а, ідентифікаційний код 32366230) з державного бюджету державне мито у сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп., оплачене згідно платіжного доручення № 425 від 12.03.2010р., яке міститься в матеріалах справи, суму витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп., оплачену платіжним дорученням № 426 від 12.03.2010р., яке міститься в матеріалах справи, про що видати довідки.

В первісному позові відмовити в повному обсязі.

Судові витрати за первісним позовом віднести на позивача у справі за первісним позовом.

СуддяЛ. А. Коваль