Рішення № 95581475, 15.03.2021, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 296/10431/16-ц

Провадження № 2/282/10/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року смт.Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого-судді: П.І. Гуцала

за участю секретаря судового засідання: Г.М. Войтович

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: О.В. Ляхова

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, шляхом визнання недійсним кредитного договору, зобов`язань припиненими та незаконним нарахуванням відсотків,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначає, що 29 листопада 2010 року через систему інтернет-клієнт-банкінгу він приєднався до Умов та правила надання банківських послуг, тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом складають договір приєднання № ZRH0AD40308812 від 29.11.10 р.

В цей же день між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором було укладено договір застави транспортного засобу, предметом якого був автомобіль Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 .

22 серпня 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 , було надіслано вимогу, якою вказано, що у ОСОБА_2 , перед ПАТ КБ «Приватбанк» наявна заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 87023,55 грн.

Позивач вважає, що ПАТ «КБ «Приватбанк» в порушення вимог закону не було виконано переддоговірну роботу з позивачем, що тягне за собою недійсність кредитного договору.

Позивач переконаний, що перед укладенням спірного правочину, він отримав не всю інформацію, що була необхідна йому для здійснення свідомого вибору. Зокрема, банк не повідомив позичальника перед укладенням кредитного договору про всі форми забезпечення кредиту, наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача, податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які позичальник мав право, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Таким чином, банк, перед укладенням кредитного договору, не надав споживачу всієї необхідної інформації, що могла вплинути на його свідомий вибір щодо обрання саме таких умов кредитного договору, саме такої форми його забезпечення, саме такої схеми кредитування.

Викладене вище свідчить, що порядок укладення оспорюваного кредитного договору не узгоджується зі ст. ст. 11, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів, Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженим постановою НБУ від 10.05.2007, № 168. Крім того, вбачається суттєвий дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу фінансових послуг, що є несправедливим (згідно п. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»),

16 лютого 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» була надіслана вимога про усунення порушень, якою зазначено, що у ОСОБА_2 , перед ПАТ КБ «Приватбанк» наявна заборгованість в сумі 96683,98 грн.

26 травня 2015 року, за умовами договору застави транспортного засобу, яким передбачено право кредитора задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави було зареєстроване звернення стягнення на вказаний предмет застави.

Крім того, рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 09.06.15 року по справі № 282/34,1/15-ц вирішено: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором вилучити у ОСОБА_2 та передати в заклад ПАТ «КБ «Приватбанк» предмет застави автомобіль, комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля. Окрім того рішенням суду ПАТ КБ «Приватбанк» уповноважено зняти предмет застави з обліку в органах ДАЇ України по свідоцтві про реєстрацію т/з або його дублікату для подальшої реалізації, а також надано всі повноваження, для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України.

За даними, що надані Регіональним сервісним центром МВС в Житомирській області 13.08.2015 року предмет застави, що належав ОСОБА_2 , було знято ПАТ КБ «Приватбанк» з обліку для реалізації.

За розрахунком заборгованості станом на 10.08.2015 року (дата стягнення на предмет застави) у ОСОБА_2 , перед ПАТ КБ «Приватбанк» була наявна заборгованість в наступним сумах: - Заборгованість (поточна) за тілом кредиту - 12 127,43 грн.; - Заборгованість (прострочена) за наданим кредитом - 46 624,40 грн.; - Загальний залишок заборгованості за процентами - 19 408,27 грн.; - Загальна сума нарахованої пені - 53 650,20 грн.; - Заборгованість за простроченою комісією - 4 949,13 грн.

Відтак станом на дату звернення стягнення на предмет іпотеки загальна сума заборгованості становила 136 759,43 грн.

За рахунок звернення стягнення на предмет застави ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнив свої вимоги як кредитор за кредитним договором.

За розрахунком заборгованості вбачається, що штрафні санкції, пеня невиконання зобов`язань, проценти за користування кредитом нараховуються з дати укладення кредитного договору по 22.08.16 року (дата формування розрахунку).

В свою чергу, 30 квітня 2015 року на підставі наказу Президента України від 14.01.15 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію» ОСОБА_2 , призваний у Збройні Сили України та звільнений (демобілізований) в запас 20 липня 2016 року на підставі Указу Президента України № 371/2016 від 24.06.16 року.

Відтак нарахування процентів та штрафних санкції ПАТ КБ «Приватбанк» з 30 квітня 2015 року до 20 липня 2016 року здійснено всупереч вимог закону.

Саме тому, позивач просить суд: кредитний договір, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбакн» та ОСОБА_2 № НОМЕР_2 від 29.11.10 року - визнати недійсним; Зобов`язання за Кредитним договором, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбакн» та ОСОБА_2 № НОМЕР_2 від 29.11.10 року за період з 29.11.10 року до 13.08.15 року внаслідок звернення стягнення на предмет застави - визнати припиненими; Нарахування штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань, а також процентів за користування кредитом ОСОБА_2 , перед ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором № ZRН0АD40308812 від 29.11.10 року в період з 30 квітня 2015 року до 20 липня 2016 року - визнати незаконним.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 .

Клопотання про витребування доказів задоволено частково.

Витребувано від відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» докази, а саме:

-Докази з яких можливо було б встановити розміри ставок для нарахування відсотків за кредитним договором № ZRH0AD40308812 від 29.11.2010 року для боржника ОСОБА_2 , за період з 29.11.10 до 22.03.18 року, які діяли на відповідний момент нарахування;

-Докази з яких можливо було б встановити розміри ставок для нарахування штрафних санкцій (з розшифруванням, які саме санкції застосовувались) за кредитним договором № ZRH0AD40308812 від 29.11.2010 року для боржника ОСОБА_2 , за період з 29.11.10 до 22.03.2018 року, які діяли на відповідний момент нарахування;

Докази з яких можливо було б встановити коли та у якому розмірі відбувалось погашення заборгованості ОСОБА_2 , за кредитним договором № ZRH0AD40308812 від 29.11.2010 року для боржника ОСОБА_2 , за період з 29.11.10 до 22.03.18 року з розшифруванням, яким чином АТ КБ «ПриватБанк» зараховував вказані кошти (за проценти, пеню, комісію і таке інше).

Ухвалою суду від 25 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив задоволити позовну заяву.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Позивач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явився, а тому враховуючи, що в судовому засіданні бере участь його представник та думку учасників справи про можливість проведення судового засідання у його відсутності суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності позивача.

Вислухавши пояснення сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

29 листопада 2010 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір приєднання № ZRH0AD40308812. Предметом договору є надання банком позичальнику кредит у розмірі 70284,97 грн., а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином виконати та повернути кредит і оплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов договору. Кредит надається на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Дата погашення кредиту 27.11.2015 року.

29 листопада 2010 року між ПАТ КТ «ПРИВАТБАНК» (заставодержатель) та ОСОБА_2 (заставодавець) було укладено договір застави для повного та своєчасного виконання заставодавцем зобов`язань за договором № ZRH0AD40308812 від 29.11.2010 року. Предметом застави є автомобіль марки MERCEDES-BENZ, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить на праві власності заставодавцеві, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 27.11.2010 року.

Заочним рішенням Любарського районного суду Житомирської області по справі № 282/341/15-ц від 09 червня 2015 року позов Публічного Акціонерного Товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено повністю. Вирішено: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZRH0AD40308812 від 29.11,2010 року в сумі 119801,22 грн. вилучити у ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_5 ), та передати в заклад ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемога, 50, код ЄДРІІОУ 14360570):

-предмет застави автомобіль Mercedes-Ben, модель 280Е, рік випуску 1997, тип Т3: Легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_6 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 , що належить на праві власності ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_5 );

- комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля Mercedes-Ben, модель 280Е, рік випуску 1997, тип Т3: Легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_6 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 , що належить на праві власності ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_5 ).

Звернути стягнення на предмет застави: автомобіль Mercedes-Ben, модель 280Е, рік випуску 1997, тип Т3: Легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_6 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 , що належить на праві власності Відповідачу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ПІН НОМЕР_5 ), шляхом продажу вказаного автомобіля ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги. 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою» покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату. Свідоцтво про реєстрацію т/з замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України по свідоцтві про реєстрацію т/з або його дублікату для подальшої реалізації, а також наданням ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх повноважень, для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_5 ), на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» код ЄДРІІОУ 14360570, МФО №305299, р/р НОМЕР_7 витрати по сплаті судового збору в сумі 1198,01 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № ZRH0AD40308812 від 29.11.2010 року станом на 22.03.2018 року, загальна сума заборгованості становить 180577,90 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 203 ЦК України загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину це: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

ЦК України виділяє такі види нікчемних правочинів:

1) вчинений з порушенням обов?язкової письмової та нотаріальної форми (ст. 218, 219, 220);

2) вчинений малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ст. 221);

3) вчинений у випадках, передбачених законом, без дозволу органу опіки та піклування (ст. 224);

4) вчинений недієздатною фізичною особою (ст. 226);

5) правочин, що порушує публічний порядок (ст. 228);

6) удаваний правочин (ст. 235).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Суд прийшов до висновку, що між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір у письмовій формі, відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України. Судом встановлено і ні ким не спростовано, що Банк надав ОСОБА_2 обумовлену в кредитному договорі грошову суму. Розділ 1 Кредитного договору № ZRH0AD40308812 від 29.11.2010 року містить істотні умови договору, підписаний сторонами та скріплений печаткою Банку. Таким чином, Позичальник був належним чином ознайомлений з умовами підписання кредитного договору та погодився на такі умови, про що свідчить підпис ОСОБА_2 на кожному аркуші спірного договору.

Крім того, на протязі тривалого часу ОСОБА_2 сплачував всі передбачені договором платежі, що свідчить про те, що він був ознайомлений з усіма умовами цього договору і добровільно погодився їх виконувати, у зв`язку з чим сплачував передбачені суми коштів.

Подальші послідовні та узгоджені дії ОСОБА_2 , який отримав кредит ще у листопаді 2010 року, а до суду з приводу оскарження кредитного договору не звертався, свідчать про визнання ним кредитного договору, як такого, що відповідає вимогам закону та його волевиявленню.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Стосовно посилання позивача, щодо неузгодження кредитного договору зі ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», як на підставу визнання кредитного договору недійсним суд звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного кредитного договору) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного кредитного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 зроблено висновок, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пунктів 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункту 4 частини третьої статті 18 Закону).

Разом з цим цей Закон у відповідній редакції не встановлював такого наслідку допущення зазначеного порушення як недійсність кредитного договору.

У зв`язку з цим та встановивши, що спірний договір кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, умови кредитного договору містять повну інформацію щодо умов кредитування, суд відхиляє зазначені аргументи позивача.

Аналогічні висновки щодо застосування вищевказаних норм права викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 204/6130/16, які згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як зазначено у ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає, що у задоволенні, позовних вимог щодо визнання недійсним кредитного договору укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2 № НОМЕР_2 від 29.11.10 року слід відмовити, адже дана позовна вимога є безпідставною, такою, що не знайшла свого належного обґрунтування в ході розгляду справи, не підтверджена належними та допустимими доказами.

Оскільки позовні вимоги про визнання припиненими зобов`язання за Кредитним договором, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбакн» та ОСОБА_2 № НОМЕР_2 від 29.11.10 року за період з 29.11.10 року до 13.08.15 року внаслідок звернення стягнення на предмет застави та визнання незаконними нарахування штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань, а також процентів за користування кредитом ОСОБА_2 , перед ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором № ZRН0АD40308812 від 29.11.10 року в період з 30 квітня 2015 року до 20 липня 2016 року є похідними від вимоги про визнання недійсним кредитного договору, суд вважає, що у задоволенні цих вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 203, 215, 207, 263, 526, 626, 628, 634, 638, 1054, 1048 ЦК України, ст. 12, 13, 76, 79-81, 83, 89, 133, 137, 141, 211, 223, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, шляхом визнання недійсним кредитного договору, зобов`язань припиненими та незаконним нарахуванням відсотків - відмовити в повному обсязі.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Любарський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду виготовлено 17 березня 2021 року.

Суддя П.І. Гуцал