Рішення № 95576328, 02.03.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 березня 2021 року м. Рівне №460/9845/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Головатчик А.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Бондар Ю.М., відповідачів: представник Охман Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доПоліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

30.12.2020 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Поліського міжрегіонального управління Укртрнсбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №223259 від 10.11.2020, №223260 від 10.11.2020 та №223524 від 03.12.2020.

Ухвалою від 31.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/9845/20; розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.01.2021.

Ухвалою від 28.01.2021 підготовче засідання відкладено на 11.02.2021 у зв`язку з тим, що ухвала суду від 31.12.2020 отримана відповідачем 14.01.2021, а отже строк для подачі відзиву не сплинув.

Ухвалою від 11.02.2021 закрито підготовче провадження у справі; розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 02.03.2021

В судовому засіданні 02.03.2020 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

За змістом позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні вимоги ґрунтуються на тому, що за наслідками габаритно-вагового контролю транспортного засобу, що належить ОСОБА_1 на праві власності, посадовими особами Укртрансбезпеки складено акти, у яких зафіксовано порушення, а саме: надання послуг з перевезення вантажів без оформлення необхідних документів, відповідальність за яке передбачена абзацами 3 та 14 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, у зв`язку з чим до нього застосовано адміністративно-господарські штрафи. Сторона позивача вказувала, що висновок про перевищення вагових параметрів зроблений відповідачем за результатами проведення габаритно-вагового контролю належних позивачу транспортних засобів безпідставно. Зауважувала, що відповідальність за дотримання законодавства у сфері безпеки руху, заходів збереження автомобільних доріг загального користування покладено на перевізника, який здійснює перевезення вантажів, а не на власника транспортного засобу. Сторона позивача доводила, що ОСОБА_1 не є автомобільним перевізником в розумінні Закону України “Про автомобільний транспорт”, оскільки транспортний засіб, щодо якого здійснювалася перевірка, на час перевезення вантажу знаходився у користуванні у ФОП ОСОБА_2 . Також сторона позивача зазначала, що зважування здійснене не ідентифікованим обладнанням, жоден з складених документів (довідка, розрахунок, акт) не містить інформації про назву, тип, марку, модель, заводський номер та технічні характеристики зважувального обладнання з допомогою якого здійснювалося контрольне зважування автомобіля. За цих обставин, не можливо встановити чи придатне відповідне обладнання для здійснення замірів. Відсутня також інформація про сертифікацію відповідного пристрою вагового контролю. Не відомо, чи проводилася його своєчасна повірка. Відсутня інформація про погодження місця розташування пункту контролю, його відповідність технічним вимогам до пунктів зважування: не відомо, чи відповідало розміщення пункту габаритно-вагового контролю нормативним вимогам щодо типу покриття та кута нахилу дороги. У довідках про результати здійснення габаритно-вагового контролю відповідач зазначив, що одна вісь є строєна, а у талонах зважування зафіксовано параметри зважування окремо по напівосям кожної з п`яти осей, тобто визначення загальної маси автомобіля та навантаження на строєні осі шляхом сумування напівосьових навантажень, а далі сумуванням осьових навантажень на кожну з осей є неправильним, оскільки при такій конструкції для визначення навантаження на строєні осі такі три осі, які утворюють строєну вісь, повинні зважуватись разом. Похибка контрольних показників: показники повторних замірів свідчать про наявність істотної похибки у визначенні навантаження. Згідно з наявних чеків габаритно-вагового контролю, що автомобіль зважувався щонайменше двічі (тричі), з незначною перервою у часі. При цьому щоразу, ваги реєстрували різні показники, як загальної маси транспортного засобу, так і навантаження на його окремі осі, що позбавляє нас можливості достеменно встановити факт перевантаження автомобіля. Понаднормове навантаження зафіксовано виключно на строєну вісь. При цьому, об`єктом перевезення була сипуча речовина: щебенево-піщана суміш. Таким чином, за умов перебування загальної маси автомобіля фактично в межах діючих нормативів ймовірним є те, що під час контрольного зважування сипучий товар міг частково переміщатися по кузову, тимчасово створюючи надлишкове навантаження на ту чи іншу з осей автомобіля. Талони зважування не можуть вважатися допустимим доказом реальної ваги автомобіля з напівпричепом, оскільки в талоні зважування відсутня інформація про причеп і його номерний знак, він не підписаний жодним оператором вагового контролю, зокрема відсутні відомості про оператора, який проводив зважування, посилання на пункт вагового контролю, де саме проводилося зважування, а також не містить відбитку печатки оператора вагового комплексу. За таких обставин, сторона позивача вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані постанови діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому просила позов задовольнити повністю.

Відповідно до відзиву на позов та пояснень представника в судовому засіданні, сторона відповідачів позов не визнала. На обґрунтування своїх заперечень вказувала, що під час перевірки транспортного засобу, що належить позивачу, було виявлено порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема зафіксовано надання послуг з перевезення вантажу без документу про внесення плати за проїзд великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами загального користування. При цьому в актах перевірки було відображено, що власником транспортного засобу є ОСОБА_1 , а згідно з товарно-транспортною накладною перевізником є ОСОБА_2 . Разом з тим ні під час габаритно-вагового контролю, ні під час розгляду відповідних матеріалів про порушення законодавства про автомобільний транспорт стороною позивача не було надано жодних доказів тому, що транспортний засіб переданий в оренду іншій особі. Більше того, представник позивача – адвокат Бондар Ю.М. подаючи клопотання та письмові заперечення до Поліського міжрегіонального управління Укртрнсбезпеки, не зазначав про те, що ФОП ОСОБА_1 не є автомобільним перевізником. Більше того, він не повідомляв Управління про існування договору оренди і не пред`являв його. Копія договору оренди транспортного засобу від 02.12.2019 була долучена лише до позовної заяви. Але при цьому, до позовної заяви не було додано ні акт приймання-передачі транспортного засобу в оренду, ні будь-яких доказів виконання цього договору, зокрема таких як оплата за використання вантажного автомобіля, що ставить під сумнів факт вибуття такого транспортного засобу з користування самого позивача. Також сторона відповідача повідомляла, що під час розгляду матеріалів про порушення законодавства про автомобільний транспорт і вирішенні питання стосовно того, хто ж має нести відповідальність: ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 , однією з обставин, що вплинули на прийняття рішення було та, що 18.08.2020 в Управлінні Укртрансбезпеки у Рівненській області була розглянута справа щодо порушення ОСОБА_1 законодавства про автомобільний транспорт в частині перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень без дозволу на рух автомобільними дорогами загального користування. Транспортний засіб, який перевірявся 04.07.2020 у Кіровоградській області - ВК5827СК, тобто той самий, що і перевірявся у Рівненській області 14.09.2020 та 27.10.2020. За результатами перевірки 04.07.2020 матеріали перевірки були складені відносно ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу та автомобільного перевізника. За результатами розгляду акту складеного 04.07.2020 до ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 8500 грн (постанова №208646 від 18.08.2020). Вказана постанова не оскаржувалася, не заперечувалася з підстав невірного визначення автомобільного перевізника у даній справі (тим паче, що розгляд справи відбувався за участі особисто ОСОБА_1 ). І на початку грудня орган Державної виконавчої служби повідомив про те, що штраф відповідно до постанови від 18.08.2020 №208646 сплачено до Державного бюджету. Що стосується суті порушення, допущеного позивачем в обох випадках у вигляді перевезення вантажу без документу про внесення плати за проїзд великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами загального користування, то представник відповідачів доводила, що перевищення гранично-допустимих вагових параметрів в повній мірі доведено довідками про результати здійснення габаритно-вагового контролю та талонами зважування. Зважування під час габаритно-вагового контролю проводилося вагами пересувними автомобільними, на які видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки. Що стосується тієї обставини, що 27.10.2020 автомобіль зважувався тричі і тричі ваги давали різні показання, то в акті перевірки зафіксовано, що під час вагового контролю водій проводив маніпуляції з причепом, а саме накачував та спускав подушки причепа та з метою коригування показників маси ним було піднято ліниву вісь на причепі, що є неможливим на справному причепі, коли той завантажений. З огляду на усе наведене вище, сторна відповідача доводила, що оскаржувані постанови відповідають вимогам законодавства, оскільки прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України. Просила в позові відмовити повністю.

Заслухавши думку учасників справи, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 03.09.2019, перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у Рівненській області з 03.09.2019; види діяльності за КВЕД: вантажний автомобільний транспорт (а.с.14).

14.09.2020 у пункті габаритно-вагового контролю на а/д Городище-Рівне-Староконстантинів, 137 км посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки RENAULT реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належать ОСОБА_1 (а.с.17)

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу з причіпом встановлено, що навантаження на строєну вісь складає 24,15 т при нормативно допустимому - 22 т. Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить талон про зважування від 14.09.2020, транзакція № 39720, час зважування 10:37 год. (а.с.73). Наведене підтверджується також Довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0007483 від 14.09.2020 та Актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №034926 від тієї ж дати ( а.с.75-76). На підставі зазначених вище документів габаритно-вагового контролю складено розрахунок №926 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно акту від 14.09.2020 №034926, яким позивачу нараховано плату за проїзд в сумі 47,60 євро (а.с.77).

Також за результатами перевірки було складено Акт №227928 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с.74). В акті зафіксовано, що під час перевірки встановлено порушення п.22.5 ПДР України, ст.48, ст.49 Закону України “Про автомобільний транспорт”, внутрішні перевезення вантажу здійснювались автомобілем з перевищенням вагових обмежень, а саме: осьового навантаження на строєну вісь 24,15 т, при допустимих 22,0 т. Відсутній дозвіл на участь в дорожньому русі ТЗ, вагові параметри якого перевищують нормативні. Також зазначено, що водій не надав під час перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, роздруківку тахокарти, даних роботи тахографа за 14.09.2020, тобто зафіксовано також порушення вимог п.3.3 наказу №385, у тому числі порушення відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: абзацу 14 частини першої - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу; абзацу 3 частини першої - надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону. В графі «пояснення водія про причини порушень» зазначено, що під час складання матеріалів водій розпочав рух без дозволу інспектора, а тому особу водія взагалі не встановлено. Особу власника вантажного автомобіля – ОСОБА_1 встановлено згідно бази даних НАІС. Також зафіксовано дані про те, що згідно з ТТН №КЛ-141781від 14.09.2020 автомобільним перевізником значиться ФОП ОСОБА_2 (а.с.80).

Листом від 22.10.2020 №82511/34/24-20 позивача було запрошено прибути 03.11.2020 до Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області для участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Вказаний лист отриманий позивачем 27.10.2020 (а.с.70, 71).

Представником позивача – адвокатом Бондар Ю.М. 03.11.2020 подано клопотання про перенесення розгляду справи, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 10.11.2020, про що повідомлений представник позивача під підпис (а.с.72, 78).

Представником позивача – адвокатом Бондар Ю.М. 10.11.2020 подано клопотання про перенесення розгляду справи і заперечення. В запереченнях представником позивача зазначено лише про те, що проведена контрольна вагова перевірка та складені за її результатами документи є незаконними та сфабрикованими, складені з порушенням нормативних вимог та не можуть бути підставою для визнання транспорту великогабаритним з донарахування плати за проїзд та в будь-якому випадку притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, позаяк будь-якого правопорушення ОСОБА_1 не вчиняв (а.с.79).

При цьому суд зауважує на тому, що про договір оренди в таких запереченнях не згадується і будь-які документи в додатках не значаться.

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, 10.11.2020 управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області винесено:

постанову №223260 про застосування до СПД ОСОБА_1 адміністративного-господарського штрафу в розмірі 1700 грн., за порушення частини другої статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, за що передбачено відповідальність абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” (а.с.69);

постанову №223259 про застосування до СПД ОСОБА_1 адміністративного-господарського штрафу в розмірі 8500 грн., за порушення частини четвертої статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, за що передбачено відповідальність абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” (а.с.15).

27.10.2020 у пункті габаритно-вагового контролю на а/д Городище-Рівне-Староконстантинів, 137 км посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки RENAULT реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіпа JANMIL реєстраційний номер НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_1 (а.с.17)

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу з причіпом встановлено, що навантаження на строєну вісь складає 24,0 т при нормативно допустимому - 22 т. Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить талон про зважування від 27.10.2020, транзакція № 45070, час зважування 16:47 год. (а.с.87). Наведене підтверджується також Довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №050370 від 27.10.2020 та Актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №039193 від тієї ж дати (а.с.89-90). На підставі зазначених вище документів габаритно-вагового контролю складено розрахунок №9193 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно акту від 27.10.2020 №039193, яким позивачу нараховано плату за проїзд в сумі 53,60 євро (а.с.91).

Також за результатами перевірки було складено Акт №239571 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с.86). В акті зафіксовано, що під час перевірки встановлено порушення п.22.5 ПДР України, а саме: перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень на строєну вісь 24,0 т, при допустимих 22,0 т без відповідного дозволу, що є порушенням ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, відповідальність за що передбачена статтею 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: абзацу 14 частини першої - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Також містяться дані про те, що згідно з ТТН №КЛ-151393 від 27.10.2020 автомобільним перевізником значиться ФОП ОСОБА_2 (а.с.92).

Крім цього в акті зафіксовано, що під час здійснення вагового контролю водій проводив маніпуляції з причепом, а саме накачував та спускав подушки причепа та з метою коригування показників маси ним було піднято ліниву вісь на причепі, що є неможливим на справному причепі, коли той завантажений (а.с.86), чим пояснюються розбіжності у вагових параметрах зафіксовані у талонах про зважування від 27.10.2020: транзакція № 45065, час зважування 16:34 год. та транзакція №45101, час зважування 18:33 (а.с.87-88).

В графі «пояснення водія про причини порушень» зазначено, що він з правопорушенням не згідний.

Листом від 23.11.2020 №91395/22.3/24-20 позивача було запрошено прибути 01.12.2020 до Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області для участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Вказаний лист отриманий позивачем 27.11.2020 (а.с.84, 85).

Представником позивача – адвокатом Бондар Ю.М. 01.12.2020 подано клопотання про перенесення розгляду справи, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 03.12.2020, про що повідомлений представник позивача під підпис (а.с.83,93).

При цьому, сторонами в повній мірі визнано, що 03.12.2020 розгляд справи відбувався за участі представника ОСОБА_1 – адвоката Бондара Ю.М., як і та обставина, що під час розгляду матеріалів ним договір на підтвердження передачі відповідного транспортного засобу в оренду ФОП ОСОБА_2 не пред`являвся.

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, 03.12.2020 управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області винесено постанову №223524 про застосування до СПД ОСОБА_1 адміністративного-господарського штрафу в розмірі 8500 грн., за порушення частини четвертої статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, за що передбачено відповідальність абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” (а.с.81).

Не погодившись із постановами про застосування адміністративно-господарських штрафів позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-ІІІ) державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що суб`єктом відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм є саме автомобільний перевізник.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник – це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону №2344-ІІІ).

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363).

Згідно з положеннями цих Правил, перевізник – це фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

В рамках даної справи основний акцент стороною позивача робився саме на тому, що ОСОБА_3 не був автомобільним перевізником в розумінні положень Закону №2344-ІІІ, а тому застосування до нього адміністративно-господарського штрафу згідно з постановами №223259 від 10.11.2020, №223260 від 10.11.2020 та №223524 від 03.12.2020 є протиправним та безпідставним.

Свої доводи позивач обґрунтовує наявністю договору оренди транспортного засобу №1 від 02.12.2019, фотокопія якого була долучена до позовної заяви (а.с.18-19), в той час як копія акт здачі – приймання до нього була долучена до матеріалів справи лише 11.02.2021 (а.с.142-143).

Згідно з умовами вказаного договору орендодавець (ФОП ОСОБА_1 ) зобов`язується передати орендарю (ФОП ОСОБА_2 ) у тимчасове платне володіння та користування вантажний автомобіль RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 , з причіпом, а також зобов`язується забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а орендар зобов`язується прийняти в тимчасове володіння та користування автомобіль під керуванням екіпажу (водія) орендодавця і зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату.

За умовами такого договору ФОП ОСОБА_1 зобов`язаний надати орендареві необхідну документацію на автомобіль та нести витрати з оплати праці екіпажу (водія), а також витрати на його утримання. При цьому екіпажем (водієм) даного транспортного засобу є саме працівник орендодавця, тобто ФОП ОСОБА_1 , і саме розпорядженням орендодавця підпорядковується даний водій щодо керування та технічної експлуатації відповідного транспортного засобу. Розпорядження ж орендаря обов`язкові для водія лише щодо комерційної експлуатації транспортного засобу (а.с.19).

Такі умови свідчать на користь того, що вказана угода не є суто орендно, позаяк містить комплексні зобов`язання: як безпосередньо пов`язані з наданням транспортного засобу в користування так і з надання послуг, пов`язаних з керуванням та його технічною експлуатацією транспортного засобу. Інакше кажучи, за таким договором орендодавець надає орендарю на систематичній основі ще й додаткові послуги.

Такі умови договору, наряду з тим, що основним видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є діяльність вантажного автомобільного транспорту, не можуть свідчити на користь того, що на час проведення 14.09.2020 та 27.10.2020 рейдової перевірки транспортного засобу марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричіпом JANMIL реєстраційний номер НОМЕР_2 , позивач не був автомобільним перевізником.

Крім того, суду не було надано будь-яких документів, які б свідчили на користь того, що договір оренди транспортного засобу №1 від 02.12.2019 реалізовується його сторонами. Зокрема, суду не надано доказів внесення орендної плати ФОП ОСОБА_2 у розмірі 5000 грн. на місяць. Не надано також і жодних актів приймання-передачі наданих ФОП ОСОБА_1 для ФОП ОСОБА_2 послуг, як стосовно надання послуг оренди автомобіля, так і стосовно надання послуг екіпажу (водія), хоча з урахуванням того, що водій є найманим працівником орендодавця, то для обліку його робочого часу і для оплати його праці, складання таких актів було необхідним. Втім, суду не було надано і доказів укладення трудового договору між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Поміж того, не сама по собі відсутність доказів реального характеру відповідних договірних правовідносин, зумовила відповідні висновки суду. Ключовим у даному випадку є те, що беручи до уваги положення статті 48 Закону №2344-ІІІ, саме позивач зобов`язаний був забезпечити водія транспортного засобу RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 , під час перевезення ним вантажів копією вищевказаного договору оренди від 02.12.2019 для підтвердження факту використання такого транспортного засобу орендарем ФОП ОСОБА_2 , або ж оформити тимчасовий реєстраційний талон.

Втім, ні під час рейдових перевірок, ні під час розгляду матеріалів про порушення законодавства про автомобільний транспорт позивачем для відповідачів договір оренди транспортного засобу №1 від 02.12.2019 не пред`являвся.

Більше того, як слідує з матеріалів справи, про наявність договору оренди від 02.12.2019 представник позивача не вказував у письмових запереченнях, наданих під час розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт, на нього не посилався і його копію до заперечень не долучав.

Таким чином суд вважає, що під час розгляду матеріалів про порушення законодавства про автомобільний транспорт і вирішенні питання стосовно того, хто ж має нести відповідальність: ФОП ОСОБА_1 чи ФОП ОСОБА_2 , Поліське міжрегіональне управління Укртрнсбезпеки підставно виходило з того, що автомобільним перевізником є саме позивач, так як зазначена в товарно-транспортній накладній інформація про ФОП ОСОБА_2 , як про перевізника, нічим не підтверджена, а саме стороною позивача не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідний вантажний автомобіль вибув з його розпорядження і знаходився у правомірному користуванні іншої особи, а саме ФОП ОСОБА_2 .

При цьому, суд приймає в обґрунтування відповідної позиції і відповідні доводи сторони відповідачів про те, що 18.08.2020 в Управлінні Укртрансбезпеки у Рівненській області вже розглядалася справа щодо порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про автомобільний транспорт в частині перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень без дозволу на рух автомобільними дорогами загального користування тим самим транспортним засобом, за результатами якої до нього застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 8500 грн, який сплачено до бюджету в повному обсязі (а.с.96-111). При розгляді такої справи ОСОБА_1 ні статус перевізника, ні факт використання цього транспортного засобу саме ним як перевізником не оспорювався.

Окремо слід зауважити на тому, що під час розгляду справ про визнання протиправними актів індивідуальної дії, суд перевіряє чи дотримався вимог законодавства суб`єкт владних повноважень і чи врахував усі обставини, які мали значення для прийняття відповідного рішення, саме під час його ухвалення. Відповідно до цього, повідомлені стороною позивача для суду обставини, про існування яких відповідачу під час ухвалення оспорюваних рішень не повідомлялося, не можуть ставитися в вину суб`єкту владних повноважень, зокрема в частині необ`єктивності прийнятих ним правових актів індивідуальної дії.

Більше того, суд вважає, що в даних конкретних правовідносинах саме сторона позивача діяла несумлінно і недобросовісно.

Зокрема, судом встановлено, що адвокат ОСОБА_5 наділений повноваженнями надавати правову допомогу не лише ФОП ОСОБА_1 , а й ФОП ОСОБА_2 і здійснює представництво обох підприємців у суді під час розгляду справ за участю органів Укртрансбезпеки. Відповідно до цього, саме він не був зацікавлений у тому щоб під час розгляду Поліським міжрегіональним управлінням Укртрнсбезпеки матеріалів про порушення законодавства про автомобільний транспорт стосовно ФОП ОСОБА_1 надавати докази передачі відповідного транспортного засобу в користування ФОП ОСОБА_2 , позаяк в такому випадку до відповідальності був би притягнутий інший його клієнт – ОСОБА_2 .

Надаючи правову оцінку постановам про застосування адміністративно-господарських штрафів №223259 від 10.11.2020, №223260 від 10.11.2020 та №223524 від 03.12.2020, суд керується таким.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами (надалі - Порядок №1567).

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлений виключний перелік питань, що з`ясовується під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено: перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 16 Порядку №1567, під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до пункту 20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно з пунктами 21, 22 Порядку №1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).

Разом з тим, відповідно до пункту 6 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422, у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 (акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів) і 3 (акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів) до цього Порядку та повідомляють відповідний підрозділ МВС про такі порушення.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-ХІІ (далі - Закон № 3353-ХІІ) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За правилами статті 33 Закон №2862-IV, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до пункту 4 Правил №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Як вже зазначалося судом раніше, відповідно до вимог статті 48 Закону №2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

За підпунктом 2 пункту 2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - це процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Також положеннями пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з пунктами 16-18 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Відповідно до пункту 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Матеріалами справи підтверджується, що 14.09.2020 та 27.10.2020 посадовими особами відповідача був проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, який належить на праві власності ФОП ОСОБА_1 , що передбачало визначення його фактичної маси із застосуванням зважувального обладнання.

Після проведення зважування сформовано талони, а саме: від 14.09.2020, згідно з яким зафіксовано навантаження на строєну вісь – 24,15 т, при допустимих – 22 т; 27.10.2020, згідно з яким зафіксовано навантаження на строєну вісь – 24,0 т, при допустимих – 22 т (а.с.73, 87, 88).

Вказане також підтверджується довідками про результати здійснення габаритно-вагового контролю, де відображено результати вагового контролю.

На виконання пунктів 20 та 21 Порядку №1567 за результатами проведеної перевірки щодо транспортного засобу позивача посадовими особами Управління Укртрансбезпеки було складено акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, якими зафіксовано порушення: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу та надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону №2344-ІІІ.

Водночас перевіркою зафіксовано, що документи, передбачені частинами 2 та 4 статті 48 Закону №2344-ІІІ (дозвіл або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, роздруківку тахокарти, даних роботи тахографа за 14.09.2020) водієм не надані. Водій покинув місце перевірки 14.09.2020 без дозволу перевіряючих не надавши відповідні документи.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону є підставою для застосування штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В силу приписів абзацу 14 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, відсутність в автомобільного перевізника вищевказаних документів, за умови перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу є підставою для застосування штрафу у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що розміри штрафу в сумі 1700 грн та в сумі 8500 грн відповідають вимогам абзаців 3 та 14 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ.

При цьому, стосовно аргументів позивача щодо зважувального обладнання, яке було задіяне у габаритно-ваговому контролі транспортного засобу позивача, то матеріали справи свідчать, що зважування транспортного засобу здійснювалось автоматичним приладом для зважування транспортних засобів в русі, тип засобу вимірювальної техніки “Ваги пересувні автоматичні "CHEKLODE FREEWEIGH”, зав.№008212.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Судом встановлено, що на зазначений засіб вимірювальної техніки ДП "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" видано свідоцтво №34-00/2032 від 06.08.2020 (чинне до 06.08.2021), згідно з яким встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ГОСТ 29329-92 "Весы для статического взвешивания. Общие технические требования" (а.с.122). При цьому, згідно з сертифікатом про відповідність №РТ-042/2020 пересувний пункт габаритно-вагового контролю відповідає критеріям оцінювання вимірювальних можливостей (а.с.123). Отже, станом на 14.09.2020 та 27.10.2020 (дати проведення зважування транспортного засобу позивача) засіб вимірювальної техніки відповідав загальним технічним вимогами державних стандартів та був придатним до застосування.

Відтак, доводи позивача про наявність "сумніву в правильності проведених контролерами Укртрансбезпеки замірів" не відповідають обставинам справи та спростовуються доказами, долученими відповідачем до матеріалів справи.

Аналогічний висновок щодо оцінки таких обставин викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 09.08.2019 в справі № 819/586/16.

Щодо фізичних властивостей вантажу, який є сипучим, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997 №363 (далі – Правила № 363), на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.

Так, відповідно до підпунктів 8.14-8.15 Глави 8 Правил №363, завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з пунктом 12.1 Глави 12 Правил № 363 при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Пунктом 12.5 Глави 12 Правил № 363 визначено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Також пунктом 8.20 Глави 8 Правил № 363 передбачено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у ПДР (пункт 8.21 Глави 8 Правил № 363).

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого (подільного) вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Тобто, обов`язок забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху покладається на водія, який перевозить вантаж. Водночас зміщення вантажу і, як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням вимог чинного законодавства.

З приводу посилання позивача на те, що матеріали перевірки не містять інформації про засіб вимірювальної техніки, яким проводилось зважування, то суд зазначає, що реквізити Акта перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом - затверджені додатком №3 до Порядку №1567; форма і реквізити Довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю - затверджені додатком №1 до Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 №1007/1207. Зазначені документи, складені відповідачем за встановленими цими нормативно-правовими актами формами, затвердженими реквізитами яких не передбачено внесення (відображення) будь-якої інформації щодо засобу вимірювальної техніки, за допомогою якого здійснювався ваговий контроль.

Також, суд зауважує, що нормами чинного законодавства про автомобільний транспорт не передбачено обов`язкового пред`явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно-вагового контролю документів щодо відповідності зважувальних приладів встановленим стандартам. Іншими словами, ненадання посадовими особами управління Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації не свідчить про протиправність їхніх дій та відсутність права використовувати відповідне зважувальне обладнання.

Решта доводів та аргументів учасників справи судом не оцінюються, позаяк не впливають на правомірність оскаржуваного рішення, а тому не мають значення для правильного вирішення судового спору по суті та не спростовують встановлені судом обставини справи.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, при прийнятті постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу №223259 від 10.11.2020 в розмірі 8500,00 грн, №223260 від 10.11.2020 в розмірі 1700,00 грн та №223524 від 03.12.2020 в розмірі 8500,00грн. діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавчими актами України, а відтак вказані постанови відповідає критеріям правомірності і підстави для їх скасування у суду відсутні.

З огляду на викладене, в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Підстави для застосуванні положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Поліського міжрегіонального управління Укртрнсбезпеки (вул. Небесної Сотні, 34, Рівне, 33028), Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування постанов Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №223259 від 10.11.2020 №223260 від 10.11.2020 та №223524 від 03.12.2020, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 12 березня 2021 року

Суддя Н.В. Друзенко