Постанова № 9557517, 13.05.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

13 травня 2010 р. № 17-33/49-09-1731 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне підприємство "Щит і Меч" (далі –Товариство)

на постановуОдеського апеляційного господарського суду

від09.02.10

у справі№ 17-33/49-09-1731

господарського судуОдеської області

за позовомТовариства

доприватного підприємства "УкрЕксімТранс" (далі –Підприємство) простягнення 1 171 565,86 грн. В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явились; - відповідача:Таргонський С.В. (за дов. № 25/05-1Д від 25.05.09). Ухвалою від 27.04.10 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційна скарга Товариства б/н від 05.03.10 була прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 13.05.10. Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 13.05.10 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 13.05.10 представники Товариства не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 13.05.10 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участі представника Підприємства.

Про вказані обставини присутнього представника Підприємства повідомлено. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку по суті, не заявлено.

За згодою представника Підприємства, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.05.10 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 14.10.09 господарського суду Одеської області (суддя Зуєва Л.Є.) позовні вимоги Товариства задоволено.

З Підприємства на користь Товариства стягнуто 353 045,00 грн. вартості зіпсованого вантажу; 38 500,00 грн. сплачених грошових коштів за доставку вантажу до порту Одеса та оформлення документів для митної очистки; 709,00 грн. сплачених грошових коштів за послуги митного терміналу; 576,00 грн. сплачених грошових коштів за переклад документів для митної очистки; 1 224,00 грн. сплачених грошових коштів за проведення експертизи у Київській торгово-промисловій палаті України; 61 508,54 грн. сплачених податків та обов'язкових платежів для митної очистки вантажу; 868,31 грн. сплачених грошових коштів за вантажно-розвантажувальні роботи та послуги зберігання продукції на орендованому складі; 630 437,50 грн. упущеної вигоди в отриманні прибутку при реалізації товару; 84 697,51 грн. недоотриманої мінімальної прибутковості від розміщення фінансових коштів, які не приймали участі в обігу Товариства впродовж 197 днів; а також 11 715,06 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане рішення мотивоване тим, що при розвантажуванні вантажу на складі у присутності експерта Київської торгово-промислової палати встановлено пошкодження та втрату частини вантажу (відер з акріловою штукатуркою), при цьому, місцевий суд прийшов до висновку про те, що пошкодження вантажу відбулось з вини перевізника.

Постановою від 09.02.10 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Мацюри П.Ф., суддів –Андрєєвої Е.І., Ліпчанської Н.В.) апеляційну скаргу Підприємства задоволено.

Рішення від 14.10.09 господарського суду Одеської області скасовано.

У задоволенні позовних вимог Товариству відмовлено.

З Товариства на користь Підприємства стягнуто 5 857,83 грн. державного мита, сплаченого за подання апеляційної скарги.

При винесенні постанови апеляційний суд звернув увагу на те, що перевезення вантажу здійснювалось в запломбованому вантажовідправником контейнері, під час транспортування дорожньо-транспортних угод та інших нестандартних ситуацій не відбувалось, а тому, матеріали справи не можуть свідчити про вину перевізника у пошкодженні вантажу. Разом з тим, апеляційний суд звернув увагу на те, що згідно п. 17.12 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідальність за розміщення вантажу всередині контейнера несе вантажовідправник, який зобов'язаний розмістити вантаж таким чином, щоб виключити можливість його псування.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 09.02.10 Одеського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 14.10.09 господарського суду Одеської області залишити в силі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального прав, а саме: ст.ст. 610, 611, п. 2 ст. 614, п. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218, ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Підприємство щодо доводів та вимог скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржену постанову –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника Підприємства, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 18.06.08 між Товариством (Замовник) та Підприємством (Експедитор) було укладено контракт № LА-002 на транспортно-експедиційне обслуговування зовнішньоторговельних та транзитних вантажів (далі –Контракт).

Судовими інстанціями встановлено, що датою відправлення вантажу з порту Одеса в м.Київ є 28.06.08, а датою проходження митного контролю на Київській регіональній митниці, коли було зафіксовано пошкодження вантажу, є 01.07.08.

Матеріалами справи підтверджено, що доставка пошкодженого вантажу зафіксована у присутності водія Підприємства (гр.Настощука І.В., паспорт КЕ № 570710).

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в акті проведення митного огляду товару № 00000008/8/367731 від 01.07.08 митним інспектором зафіксовано, що вантаж нахилено, завалені палети, присутній хімічний запах та плями штукатурки.

Також, встановлено, що згідно акту експертизи Київської ТПП України № 1-2779 від 04.07.08 при розвантажуванні вантажу на складі було встановлено, що 410 відер знаходились з пошкодженнями та порушенням герметичності; 236 відер –з механічними пошкодженнями та порушенням герметичності; 9 відер деформовані, розбиті та повністю пусті; загалом пошкоджено 655 відер.

Судами встановлено, що 11.07.08 Товариством на адресу Підприємства була направлена письмова претензія № 1, в якій ставилось питання про перерахування на користь Товариства 311 109,49 грн. вартості пошкодженого товару та витрат пов'язаних з його доставкою. При цьому, встановлено, що така вимога була залишена Підприємством без задоволення.

Вирішуючи спір місцевий та апеляційний суди взяли до уваги, що у п. 1.1 Контракту сторони встановили, що Товариство доручає, а Підприємство –приймає на себе зобов'язання по організації від свого імені перевезень узгодженим видом транспорту, перевалки, зберігання, транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторгових та транзитних вантажів через північні порти України (Одеса, Іллічівськ, Южний), а також надання інших послуг за домовленістю.

Також, встановлено, що у п. 1.2 Контракту сторони визначили, що умови перевезення вантажів та об'єм транспортно-експедиційних послуг оговорюється сторонами в заявці на транспортно-експедиційне обслуговування зовнішньоторгових і транзитних вантажів, яка являється невід'ємною частиною даного Контракту.

Попередні судові інстанції взяли до уваги, що п.п. 2.2.5, 4.1.2 Контракту сторони передбачили, що Замовник повинен надавати всю необхідну інформацію про характер та властивості вантажу, а Експедитор не несе відповідальності за порушення транзитного часу і термінів доставки вантажу морською лінією, а також за кількість, якість та упаковку експедируємого вантажу.

Повторно розглядаючи справу Одеський апеляційний господарський суд на підставі рахунку-фактури № СФ-00002354 від 27.06.08 та міжнародної товарно-транспортної накладної № 5054 від 26.06.08 встановив, що предметом експедирування є контейнер.

Окрім того, апеляційний суд взяв до уваги, що відповідно до договору поставки від 04.04.08 та договору дистрибюції від 15.04.08, укладених між Товариством (Дистрибьютор) та "Stucco and Construction Materials, Inc" (Постачальник), Товариство придбало у "Stucco and Construction Materials, Inc" відповідний товар (акрилову штукатурку STUC –О), вартістю 45 850,00 доларів США, що складає 353 045,00 грн. по курсу НБУ на день пред'явлення позову. Виходячи з зазначеного, суд апеляційної інстанції встановив, що власником вказаного товару є Товариство.

Разом з тим, апеляційний суд взяв до уваги, що згідно п. 10 договору дистрибюції Дистрибьютор повинен оглянути всю продукцію по прибутті. Весь брак в продукції повинен бути детально описані Постачальнику негайно після виявлення. Разом з тим, суд апеляційної інстанції наголосив, що в матеріалах справи не міститься документів, які б підтверджували огляд продукції Товариством 28.06.08 при прибутті продукції в контейнері до порту.

Водночас, судом апеляційної інстанції враховано, що після завантаження автомобіля контейнером в Одеському морському порту 28.06.08, вантаж було доставлено в м.Київ в запломбованому контейнері 01.07.08, де при проведені митного огляду встановлено пошкодження відер в яких знаходилась штукатурка. При цьому, зазначено, що під час транспортування пригод та інших нестандартних ситуацій не було; контейнер було передано Товариству.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов до висновку про те, що Товариством всупереч вимог ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України не було надано до суду доказів на підтвердження доводів щодо порушення Підприємством умов Контракту на надання транспортно-експедиційних послуг, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення його позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до гл. 21 цього Господарського кодексу України.

Також, колегія суддів бере до уваги, що п. 13.3 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, встановлено, що вантажі, які прибули у непошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) та з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки маси, стану вантажів і кількості вантажних місць. Експертиза проводиться у присутності представників Перевізника і Замовника. Результати експертизи оформляються актом. Акт експертизи підписується експертами й особами, які були присутні при проведенні експертизи.

Пунктом 15 вказаних Правил визначено, що у разі псування або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом. Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини: а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній; б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу; г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними. Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом. При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони. Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.).

Пункт 17.12 вказаних Правил встановлює, що відповідальність за розміщення вантажу всередині контейнера несе вантажовідправник. Вантажовідправник зобов'язаний розміщати вантаж в контейнері так, щоб виключити можливість його переміщення всередині контейнера при перевезенні і щоб навантаження на підлогу і тиск на стінки контейнера були рівномірними. При розміщенні вантажу вантажовідправник повинен залишати вільним простір між вантажем і дверима контейнера від 30 до 50 мм.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. За змістом ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, –у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. Аналогічні положення містяться у ст.ст. 218, 224, 225 Господарського кодексу України.

Так, згідно приписів ст.ст. 224, 225 цього Кодексу учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, чинним законодавством передбачено, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) факт порушення зобов'язання (протиправна дія або бездіяльність); 2) наявність і розмір завданих збитків; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками; 4) вина особи, яка порушила зобов'язання.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що попередніми судовими інстанціями факту наявності складу цивільного правопорушення в діях Підприємства в спірних правовідносинах не встановлено.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Товариством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення апеляційним судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне підприємство "Щит і Меч" б/н від 05.03.10 залишити без задоволення.

Постанову від 09.02.10 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 17-33/49-09-1731 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Є.Першиков судді:Т.Данилова І.Ходаківська