Рішення № 95567898, 11.03.2021, Зарічненський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

іменем України

смт Зарічне

11 березня 2021 року Справа № 561/964/20

Зарічненський районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Дідика А. В.,

за участю секретаря Расевич Г. І.,

учасників справи:

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Слободіна А. С.,

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідачки ОСОБА_3 - адвоката Полюховича С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт Зарічне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державного нотаріуса Зарічненської районної державної нотаріальної контори Герман Віри Миколаївни про усунення від права на спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Підстава позову (позиція позивачки)

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою з вимогою до відповідачів - її рідних сестер ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення їх від права на спадкування за законом.

У обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_4 не було, бо він проживав один, був інвалідом першої "Б" групи, захворювання пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, хворів на діабет 2-го типу середньої важкості та інші захворювання, не міг самостійно про себе піклуватись, тому позивачка доглядала його: прала його речі, готувала їжу, купувала речі та продукти харчування. Натомість, зі слів позивачки, відповідачі не навідувались до ОСОБА_4 та не цікавились його життям.

Востаннє за життя ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КНП "Зарічненська ЦРЛ" з 08 січня 2020 року по 17 січня 2020 року з діагнозом ПТФС, трофічні виразки обох гомілок, що унеможливлювало його пересування та самообслуговування.

Як зазначає ОСОБА_1 у позовній заяві її покійний брат мав намір скласти заповіт на її користь, але коли, з невідомих для неї джерел, про це довідались відповідачки, коли вона була відсутня у лікарні, разом з сином ОСОБА_3 , забрали ОСОБА_4 з лікарні, всупереч волі лікарів та заборону на транспортування та відвезли його до с. Дібрівськ до місця свого проживання. Через деякий час вночі ОСОБА_4 зателефонував до неї, та слізно просив забрати його звідти, бо за ним не доглядають. 22 січня 2020 року автомобілем швидкої допомоги його доставили додому. Будучи у безпорадному стані ОСОБА_4 втратив здатність до самообслуговування та пересування та у подальшому йому ніхто з сестер не допомагав.

Покликаючись на те, що відповідачки перешкоджали ОСОБА_4 скласти заповіт на користь позивачки, чим сприяли виникненню у них права на спадкування, як спадкоємців другої черги, попри прохання брата, який був у безпорадному стані, про допомогу, не надавали такої, тому ОСОБА_1 просить усунути їх від права на спадкування.

Узагальнена позиція відповідачів.

Відповідачка ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву у якому позовні вимоги заперечила повністю. У обґрунтування відзиву вказала, що ОСОБА_1 за ОСОБА_4 не доглядала, а це робили працівники Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Зарічненського району, у підтвердження чого надала довідку №471 від 23 грудня 2020 року, згідно якої ОСОБА_4 , 1959 р. н. перебував на обслуговуванні у відділенні соціальної допомоги вдома згідно Наказу №128 від 28 грудня 2016 року по дату смерті. Вказала, що ОСОБА_1 , разом з іншими особами відвезли ОСОБА_4 у будинок престарілих, а після його смерті забрала та поховала його.

Представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Полюхович С, М. подав у її інтересах відзив на позовну заяву. У відзиві, покликаючись на практику правозастосування, вказав, що для реалізації норми ч. 5 ст. 1224 ЦК України стороні необхідно довести сукупність обставин, а саме: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреба спадкодавця у допомозі саме цієї особи. Лише за доведення вказаної сукупності можливе усунення особи від спадкування. Вказав, що в міру своїх фінансових можливостей та стану здоров`я надавала допомогу покійному братові, спілкувалась з ним. З огляду на вказане просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві, просила їх задоволити.

Представник позивачки - адвокат Слободін А. С. в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задоволити, вказавши на фактичні обставини, викладені у позовній заяві, які свідчать про ухилення відповідачок від надання допомоги ОСОБА_4 , який перебував у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги та догляду, а також вказав на перешкоджання відповідачок на посвідчення заповіту.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання з`явилась, просила відмовити у задоволенні позову, з підстав, наведених у поданому нею відзиві від 29 грудня 2020 року (а. с. 35), а також у поданих нею заявах від 04 лютого 2021 року (а. с. 69) та від 15 лютого 2021 року (а. с. 81). Суть заперечень зводилась до того, що позивачка немає права на спадкування, оскільки не здійснювала догляд за ОСОБА_4 , відвезла його ІНФОРМАЦІЯ_1 до будинку престарілих, де він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 16 січня 2021 року (а. с. 48). Додатково пояснила, що, на її думку ніхто з близьких родичів, в т. ч. сторін у справі, не приділяв належної уваги та догляду ОСОБА_4 , який проживав одиноко. Вказала, що до січня 2020 року ОСОБА_4 міг самостійно пересуватись, деколи у інвалідному візку, міг себе обслуговувати, отримував достатню пенсію, по інвалідності, як потерпілий від аварії на ЧАЕС, мав заощадження. Зазначила, що періодично телефонувала до нього, допомагала, по можливості продуктами з присадибної ділянки, передавала ягоди, які збирала у лісі. У січні 2020 року забрала його з лікарні, додому, коли він попросив її про це, а потім за його ж проханням відвезла у смт Зарічне до місця його проживання.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Зарічненська державна нотаріальна контора в особі державного нотаріуса Герман В. М., на виконання ухвали суду від 15 лютого 2021 року (а. с. 78) надала суду належним чином завірену копію спадкової справи № 177/2020, заведену по смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подала суду заяву від 09 лютого 2021 року (а. с. 73) про розгляд справи за її відсутності. Таким чином наявні підстави для судового розгляду у відсутності третьої особи, що відповідає нормі ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідків, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зважаючи на те, що судом були застосовані всі можливі заходи, передбачені законом, для забезпечення доказів у справі і їх витребуванні, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 30 січня 2020 року (а. с. 7) слідує, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 60 років, про що зроблено актовий запис № 5.

Судом встановлено та не оспорюється іншими учасниками справи, що спадкодавець ОСОБА_4 , позивачка ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є рідними братами та сестрами. Вказаний факт підтверджується свідоцтвами про народження ОСОБА_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 03 грудня 1963 року а. с. 11), ОСОБА_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 19 березня 1963 року а. с. 12) прізвище якої після укладення шлюбу 13 липня 1985 року змінене на " ОСОБА_6 " (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 від 13 липня 1985 року а. с. 12), ОСОБА_7 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 від 20 жовтня 1958 року а. с. 37), прізвище якої після укладення шлюбу змінене на " ОСОБА_8 ".

Згідно довідки Зарічненської селищної ради Рівненської області №385 від 17 лютого 2020 року (а. с. 8), на дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 проживав за адресою: АДРЕСА_1 сам, інших осіб у квартирі зареєстровано не було. Ця квартира належала йому на праві власності, що доводиться свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 18 травня 2018 року (а. с. 13) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №128867645 від 25 червня 2018 року (а. с. 14).

Як вбачається з Довідки до акта МСЕК серії АВ №0691859 (а. с. 22) ОСОБА_4 був інвалідом першої групи "Б" з 25 листопада 2016 року внаслідок захворювання, пов`язаного з аварією на ЧАЕС, безтерміново, потребував часткового стороннього догляду і нагляду. Також був отримувачем пенсії по інвалідності 1 групи, як потерпілий від аварії на ЧАЕС довічно з 08 лютого 2017 року, що відображено у пенсійному посвідченні № НОМЕР_6 (а .с. 24). Крім того потребував постійного лікування, що доводиться виписками з історії хвороби, епікризами (а. с. 18-21). Перед смертю, у період з 08 січня 2020 року по 17 січня 2020 року перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КНП "Зарічненська ЦРЛ" з діагнозом ПТФС, трофічні виразки обох гомілок, проте як видно з епікризу до медичної карти №172 (а. с. 21), самовільно покинув відділення.

Згідно довідки №471 від 23 грудня 2020 року (а. с.36) Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Зарічненського району, ОСОБА_4 , 1959 р. н., перебував на обслуговуванні у відділенні соціальної допомоги вдома згідно Наказу територіального центру № 128 від 28 грудня 2016 року. Знятий з обслуговування вдома у зв`язку зі смертю - наказ №27 від 28 січня 2020 року.

З лікарського свідоцтва про смерть №3 від 29 січня 2020 року (а. с. 9) та довідки про причину смерті від 29 січня 2020 року (а. с. 10) слідує, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 вдома, причиною смерті стала серцево - судинна недостатність, а також інші важкі супутні захворювання в т. ч важка форма цукрового діабету, ішемічна хвороба серця.

Інформації про заповіт ОСОБА_4 в ході судового розгляду не отримано, отже відбувається спадкування за законом.

Після смерті ОСОБА_4 до Зарічненської районної державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, як рідні сестри спадкодавця, спадкоємці другої черги, звернулись ОСОБА_3 , заява зареєстрована нотаріусом 26 червня 2020 року (а. с. 84). ОСОБА_1 заява зареєстрована нотаріусом 02 липня 2020 року (а. с. 98) та ОСОБА_2 , заява зареєстрована нотаріусом 10 липня 2020 року (а. с. 105). Нотаріусом 25 червня 2020 року заведена спадкова справа №177/2020 (а. с. 83-130), копія якої отримана на виконання ухвали суду про витребування доказів.

23 вересня 2020 року, 25 вересня 2020 року, 31 жовтня 2020 року та 18 листопада 2020 року в межах спадкової справи державним нотаріусом Герман В. М., видавались свідоцтва про право на спадщину (а. с. 119, 122, 127, 129), згідно яких сестри спадкодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 успадкували, кожна по 1/3 частці його майна, яке складається з грошових вкладів у банківських установах на загальну суму 214 558,13 грн. та грошових вкладів з відсотками на рахунках у банківських установах на загальну суму 60 416,64 грн.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , товариш ОСОБА_4 показав, що знає позивачку, а відповідачки йому не знайомі. Знайомий з ОСОБА_4 близько 2-х років, бував у нього дома та у лікарні, допомагав йому по господарству, купував продукти, відвідував орієнтовно 2-3 рази в тиждень. У лікарні в січня 2020 року сестер ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не бачив, інколи бачив як ОСОБА_1 його відвідувала та приносила продукти. Покійний скаржився йому, що сестри не приділяють йому достатньо уваги, не спілкуються з ним. Підтвердив факт, що його забрала до с. Дібрівськ сестра ОСОБА_3 . Засвідчив, що до січня 2020 року ОСОБА_4 обслуговував себе самостійно, а у січні йому було важко за станом здоров`я себе обслуговувати та пересуватись. Про бажання ОСОБА_4 посвідчити заповіт на користь будь-кого з сторін свідок не підтвердив.

Свідок ОСОБА_10 , сусід ОСОБА_4 , у судовому засіданні показав, що сестер ОСОБА_4 - відповідачок особисто не знає. З ОСОБА_1 знайомий особисто. З ОСОБА_4 періодично спілкувався, як сусід, коли бачив його біля будинку. Вказав, що раніше покійний жалівся на сестер, які йому не допомагають та не спілкуються з ним, підтвердив, що періодично ОСОБА_1 його навідувала, приносила продукти. Незадовго до смерті у січні 2020 року ОСОБА_4 розповів йому, що його забрали у с. Дібрівськ, а потім назад привезли у квартиру в смт Зарічне, стан ОСОБА_4 у цей час був поганий, пересуватись самостійно він уже не міг. Свідок радив йому поїхати до будинку перестарілих, де б його доглядали та надавали допомогу.

Свідок ОСОБА_12 , сусідка ОСОБА_3 показала, що особисто знає сторін, які не являються її родичами. У останні роки життя ОСОБА_4 інколи спілкувався із сестрами, про що їй розповідав. У січні 2020 року взнала про погіршення стану здоров`я ОСОБА_4 після проведеної операції в Зарічненській ЦРЛ від іншої особи племінника ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_13 . У середині січня 2020 року бачила ОСОБА_4 у с. Дібрівськ у сестри ОСОБА_3 , яка зі слів свідка, також є хворою і не могла за станом здоров`я повноцінно доглядати брата, але робила це на його вимогу. Обставин, що ОСОБА_3 перешкоджала братові посвідчити заповіт свідок не підтвердила, бо їй це не відомо.

Свідок ОСОБА_14 , син ОСОБА_3 у судовому засіданні показав, що у січні 2020 року після операції ОСОБА_4 мав серйозні проблеми з ногами, а також, що стан здоров`я його матері є незадовільним. До початку 2020 року ОСОБА_4 , до операції, обходив себе самостійно, обставин щодо перешкоджання ОСОБА_4 скласти заповіт у судовому засіданні не підтвердив. Вказав, що у січні ОСОБА_4 захотів відвідати ОСОБА_3 у с. Дібрівськ, та свідок відвіз його туди, де він був близько 10-ти днів, а потім забажав повернутись додому до смт Зарічне, куди його відвезли.

Свідок ОСОБА_15 , односелець ОСОБА_3 , знає, що вона має брата, який проживав у смт Зарічне. ОСОБА_3 близько року тому просила відвезти її до лікарні в смт Зарічне до брата. Декілька раз він привозив лікарів у с. Дібрівськ до ОСОБА_4 , коли той був там.

Свідок ОСОБА_16 , працюючий лікарем хірургом, завідувачем хірургічного відділення КНП "Зарічненська ЦРЛ" у судовому засіданні підтвердив, що взимку 2020 року і багато разів до цього раніше ОСОБА_4 стаціонарно лікувався у хірургічному відділенні лікарні, останній раз у січні 2020 року близько 10-ти днів. Стан його був важкий. У лікарні його відвідувала ОСОБА_1 з донькою, приносила їжу. Також засвідчив, що одного разу у лікарні була державний нотаріус Герман В. М., яка цікавилась у нього про психічний стан ОСОБА_4 та чи не призначаються йому психотропні чи інші препарати, які можуть вплинути на здатність усвідомлювати свої дії чи керувати ними. Нотаріус відвідала ОСОБА_4 , проте чи був складений заповіт та про його намір скласти заповіт свідкові не відомо.

Застосовані норми права та мотивована оцінка аргументів учасників справи.

Згідно зі ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Крім того, як зазначено у ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", судам роз`яснено, що правило абз. 2 ч. 3 ст. 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Правило ч. 5 ст. 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням, передусім, характеру поведінки відповідача.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Отже при вирішенні вказаних справ вирішальне значення має факт доведення ухилення від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Або факт умисного позбавлення спадкоємцем життя спадкодавця, вчинення замаху на його життя чи факт умисного перешкоджання спадкоємцем спадкодавцеві скласти заповіт.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

При цьому відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Відповідно до ч. 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У цій справі встановлено, що за життя спадкодавець ОСОБА_4 потребував сторонньої допомоги лише з середини січня 2020 року.

У обґрунтування позову ОСОБА_1 , як на підставу для задоволення позову, покликається на відсутність інтересу відповідачок до ОСОБА_4 за його життя, які не піклувались про нього не доглядали його, а ОСОБА_3 перешкоджала скласти йому заповіт на користь позивачки, відвізши ОСОБА_4 у с. Дібрівськ.

Проаналізувавши під час судового розгляду докази, заслухавши покази свідків суд вважає, що вказані обставини не знайшли підтвердження у судовому засіданні.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 до січня 2020 року міг самостійно себе обслуговувати, доглядати, мав достатньо коштів для цього, отримуючи пенсію та допомогу по інвалідності, мав депозитні рахунки у банківських установах, тобто до цього часу стороннього догляду та допомоги не потребував, бо не перебував у безпорадному стані.

Сторони, будучи сестрами ОСОБА_4 не перебували у тісних родинних зв`язках з братом упродовж життя, рідко з ним спілкувались, не відвідували його, що підтверджено поясненнями відповідачки ОСОБА_3 та свідків. Щодо ОСОБА_2 у судовому засіданні не отримано будь - яких доказів про її участь у житті брата з чого висновується, що вона з ним при житті не спілкувалась та не підтримувала будь-яких відносин. Сам по собі факт відсутності тісних родинних відносин не є підставою для усунення від права на спадкування.

У січні 2020 року, коли ОСОБА_4 перебував у лікарні, після операції його стан погіршився. Основний догляд та допомогу йому надавала позивачка, що підтверджено показами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 .

З матеріалів справи не вбачається доказів у підтвердження вчинення умисних дій відповідачкою ОСОБА_3 , щодо перешкоджання ОСОБА_4 скласти заповіт, зокрема зв`язку з тим, що вона відвезла його до с. Дібрівськ, Зарічненського району, саме для того щоб він не посвідчив заповіт на користь позивачки. Вказаний висновок суду базується на тому, що не отримано доказів у підтвердження бажання ОСОБА_4 посвідчити заповіт на користь будь - кого з відповідачок, чи інших осіб. ОСОБА_4 , чи інша особа також не звертались до правоохоронних органів щодо протиправного його утримання у с. Дібрівськ.

В ході розгляду справи позивач не довела, що ОСОБА_4 звертався саме до відповідачок з проханням про допомогу, догляд та утримання, від чого останні ухилялись.

Таким чином, ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 не вчинили умисних дій чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю ОСОБА_4 .

Щодо доводів відповідачки ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 відвезла ОСОБА_4 у будинок престарілих у останні дні його життя, що на її думку свідчить про ухилення від надання йому належного догляду, то з вищенаведених підстав, факт можливого перебування спадкодавця у будинку для літніх осіб не є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, тому суд не вдавався до детального з`ясування цієї обставини.

З огляду на вищевикладене проаналізувавши у судовому засіданні усі докази у сукупності, вбачається, що позивачка не надала належних, допустимих та безспірних доказів на підтвердження одночасного настання всіх передбачених ч. 5 ст. 1224 ЦК України обставин, що є її процесуальним обов`язком, то відсутні підстави для застосування такого крайнього заходу як усунення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як спадкоємців другої черги, від права на спадкування за законом після смерті їх брата ОСОБА_4 .

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 264, 265, 354 ЦПК України, ст. ст. 16, 1216, 1222, 1224, 1258, 1262, 1267- 1270 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_9 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державний нотаріус Зарічненської районної державної нотаріальної контори Герман Віра Миколаївна (місцезнаходження: вул. Центральна, 6а смт Зарічне, Рівненської області, 34000) про усунення від права на спадкування відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Зарічненський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення виготовлено 15 березня 2021 року.

Суддя А. В. Дідик