Рішення № 95567490, 20.11.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/4800/19

Провадження №2-а/359/12/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Коробова О.П.,

за участю представника позивача Шевченка С.С.,

за участю представника відповідача Несмеянова О.Г.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Азовської митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про порушення митних правил,

встановив:

1. Короткий виклад доводів адміністративного позову.

1.1. В червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з вказаним адміністративним позовом та посилається на те, що 16 січня 2018 року заступник начальника Донецької митниці ДФС Тарнавський Ю.М. виніс постанову в справі про порушення митних правил №0179/70000/17, якою він наклав на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 481674 гривень 84 копійок. Зі змісту цієї постанови вбачається, що 10 липня 2017 року через пункт пропуску на кордоні «Виступовичі - Нова Рудня» митного поста «Північний» ОСОБА_1 ввезла на митну територію України автомобіль марки «Kia Cerato», номер шасі НОМЕР_1 , з іноземним номерним знаком НОМЕР_2 . Для того, щоб отримати пільгу щодо сплати митних платежів в розмірі 160558 гривень 28 копійок, позивач обрав митний режим транзиту, для якого передбачений 10-денний строк вивезення іноземного транспортного засобу за межі митної території України. Однак ОСОБА_1 не виконала цей обов`язок та після закінчення вказаного строку продовжила незаконно використовувати транспортний засіб на митній території України.

1.2. Однак в період часу з дня ввезення автомобіля на митну територію України до дня реєстрації транспортного засобу ОСОБА_1 не використовувала транспортний засіб. Ця обставина свідчить про те, що в її діях відсутній склад порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України. Крім того, постановою заступника начальника Донецької митниці ДФС Тарнавського Ю.М. в справі про порушення митних правил №0113/70000/17 від 7 листопада 2017 року на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 гривень за невивезення іноземного автомобіля протягом 10-денного строку за межі митної території України. Додаткове накладення штрафу в розмірі 481674 гривень 84 копійок призвело до подвійного притягнення ОСОБА_1 до юридичної відповідальності фактично за одне і те ж правопорушення. Крім того, накладення штрафу у вказаному розмірі є несправедливим та надмірним тягарем для позивача. Тому ОСОБА_1 просить суд скасувати постанову заступника начальника Донецької митниці ДФС Тарнавського Ю.М. в справі про порушення митних правил №0179/70000/17 від 16 січня 2018 року.

2. Ставлення учасників судового процесу до адміністративного позову.

2.1. У судовому засіданні представник позивача Шевченко С.С. підтримує адміні-стративний позов та наполягає на його задоволенні.

2.2. Представник відповідача Несмеянов О.Г. не визнає адміністративний позов та заперечує проти його задоволення. В обґрунтування своїх заперечень він посилається на те, що збереження автомобіля на митній території України також вважається способом використання транспортного засобу, за яке передбачена адміністративна відповідальність за ст.485 МК України. Тому представник відповідача Несмеянов О.Г. просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

3. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

3.1. 10 липня 2017 року через пункт пропуску на кордоні «Виступовичі - Нова Рудня» митного поста «Північний» ОСОБА_2 ввезла на митну територію України автомобіль марки «Kia Cerato», номер шасі НОМЕР_1 , з іноземним номерним знаком НОМЕР_2 . Ця обставина підтверджується відповідною інформаційною довідкою (а.с.71 зворот т.1).

3.2. 7 листопада 2017 року в.о. заступника начальника Донецької митниці ДФС Тарнавський Ю.М. виніс постанову в справі про порушення митних правил №0113/70000/ 17 (а.с.61-62 т.1), якою він наклав на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 гривень за вчинення порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України.

3.3. 16 січня 2018 року заступник начальника Донецької митниці ДФС Тарнавський Ю.М. виніс ще одну постанову в справі про порушення митних правил №0179/70000/17 (а.с.51-52 т.1), якою він наклав на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 481674 гривень 84 копійок за вчинення порушення митних правил, перед-баченого ст.485 МК України.

3.4. 22 грудня 2017 року ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_3 . Після держав-ної реєстрації шлюбу позивачу було присвоєно прізвище « ОСОБА_1 ». Це підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 22 грудня 2017 року (а.с.22 т.1).

3.5. 25 травня 2019 року автомобіль марки «Kia Cerato», номер шасі НОМЕР_1 , був у встановленому порядку зареєстрований за ОСОБА_3 , а іноземний номерний знак НОМЕР_2 був змінений на реєстраційний номер НОМЕР_4 . Ці обставини підтверджуються копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.181-182 т.2).

3.6. На підставі постанови Кабінету Міністрів України №858 від 2 жовтня 2019 року «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» Донецька митниця ДФС була реорганізована в Азовську митницю Держмитслужби.

3.7. Спірні правовідносини регулюються главою 17 «Транзит» розділу V «Митні режими» та розділом XVIII «Порушення митних правил та відповідальність за них» МК України.

4. Норми права, якими керується суд при вирішенні адміністративного спору.

4.1. Відповідно до ч.1 ст.70 МК України з метою застосування законодавства України з питань державної митної справи запроваджуються такі митні режими: імпорт (випуск для вільного обігу); реімпорт; експорт (остаточне вивезення); реекспорт; транзит; тимчасове ввезення; тимчасове вивезення; митний склад; вільна митна зона; безмитна торгівля; переробка на митній території; переробка за межами митної території; знищення або руйнування; відмова на користь держави.

4.2. Згідно з ч.1 ст.90, п.1 ч.1 ст.95 МК України транзитом є митний режим, відповідно до якого товари та (або) транспортні засоби комерційного призначення пере-міщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньо-економічної діяльності. Для автомобільного транспорту встановлюється строк транзит-ного перевезення тривалістю 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - 5 діб).

4.3. Відповідно до ч.1, ч.4 ст.102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем митного органу призначення. Митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених цим Кодексом.

4.4. Згідно з ч.1 ст.485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправо-мірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та (або) надання з цією ж метою митному органу документів, що містять неправдиві відомості щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги, кількості, країни походження, відправника та (або) одержувача товару, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, за відсутності ознак злочину, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

4.5. Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

4.6. Згідно з п.1 ч.3 ст.2, ч.2 ст.6, ч.1 ст.7 КАС України однією з основних засад (одним з принципів) адміністративного судочинства є верховенства права. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

4.7. Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

4.8. Європейський суд з прав людини у постановлених ним рішеннях неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання держави у право мирного володіння майном має відповідати принципу пропорційності, тобто обмеження прав і свобод має відбуватись на засадах розумного балансу між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. У справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року Європейський суд з прав людини зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у разі, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. При цьому необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». В іншій справі «Мамидакис проти Греції» Європейський суд з прав людини визнав, що фінансове зобов`язання, яке виникло внаслідок штрафу, за вчинення контрабанди відповідало національному законодавству задовольняло вимогам суспільного інтересу, проте воно призвело до надмірного навантаження на відповідну особу та суттєво вплинуло на її фінансове становище. За таких обставин, навіть з огляду на обґрунто-ваність застосування відповідного заходу примусу, призначення штрафу завдало такого удару фінансовому становищу заявника, що воно становило непропорційну міру щодо законної мети переслідування, у зв`язку з чим Європейський суд з прав людини визнав таке стягнення несумісним зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

5. Мотиви, якими керується суд при вирішенні адміністративного спору.

5.1. Зі змісту диспозиції норми, яка міститься в ст.485 МК України, вбачається, що однією з форм об`єктивної сторони порушення митних правил, передбаченого цією статтею, є використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Термін «використання» відсутній в ст.4 МК України, тому при його визначенні слід виходити з загальноприйнятого розуміння поняття «використання», під яким розуміється добування з речей їхніх корисних властивостей. Функціональними властивостями транспортного засобу є здійснення власником автомобіля перевезення самого себе, пасажирів, вантажу. Всупереч ч.2 ст.77 КАС України представник відповідача Несмеянов О.Г. не подав суду жодного доказу на підтвердження того, що в період часу з 10 липня 2017 року до 25 травня 2019 року ОСОБА_1 використовувала автомобіль марки «Kia Cerato», номер шасі НОМЕР_1 , з іноземним номерним знаком НОМЕР_2 . Навпаки, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що після того, як ОСОБА_1 ввезла вказаний транспортний засіб на територію України, вона почала зберігати його у дворі власного домоволодіння по АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що позивачу не вдалось розмитнити автомобіль, він не використовував транспортний засіб зовсім та не передавав його іншим особам. В 2019 році у митному законодавстві відбулись зміни, які дозволили розмитнення іноземних автомобілів, що були раніше ввезені в Україну. Тому в травні 2019 року ОСОБА_1 розмитнила ввезений нею транспортний засіб та у встановленому порядку зареєструвала його, змінивши іноземний номерний знак на реєстраційний номер НОМЕР_4 . Аналіз показань свідка ОСОБА_3 свідчить про те, що в діях позивача відсутній склад порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України. Адже лише зберігання автомобіля на митній території України не є способом використання транспортного засобу та не становить об`єктивну сторону вказаного порушення митних правил.

5.2. Зі змісту постанови в.о. заступника начальника Донецької митниці ДФС Тарнавського Ю.М. в справі про порушення митних правил №0113/70000/17 від 7 листопада 2017 року (а.с.31-32 т.1) вбачається, що ОСОБА_1 вже була притягнута до адміністративної відповідальності за невиконання обов`язку щодо вивезення іноземного автомобіля за межі митної території України протягом 10-денного строку. У зв`язку з тим, що вона не використовувала транспортний засіб з іноземним номерним знаком на митній території України, повторне накладення на позивача штрафу фактично призведе до подвійного притягнення його до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Вжиття цього адміністративного заходу прямо суперечить ст.61 Конституції України. Крім того, ОСОБА_1 ввезла автомобіль на митну територію України виключно для власного використання. Вона не здійснює підприємницьку діяльність, зокрема пов`язану з торгівлею іноземними транспортними засобами. Ці обставини свідчать про те, що накладення на неї штрафу в такому великому розмірі, як 481674 гривень 84 копійок, безсумнівно є несправедливим та надмірним тягарем для фінансового (майнового) стану ОСОБА_1 . Тому оскаржувана постанова митного органу винесена з порушенням не тільки національного законодавства, а також ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

5.3. З огляду на це суд вважає, що з метою відновлення законності та порушеного права позивача належить скасувати постанову заступника начальника Донецької митниці ДФС Тарнавського Ю.М. в справі про порушення митних правил від 16 січня 2018 року, а також закрити провадження в справі про порушення митних правил №0179/70000/17 у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил, перед-баченого ст.485 МК України.

6. Розподіл судових витрат.

6.1. Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До таких витрат належать витрати на професійну правничу допомогу.

6.2. Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

6.3. Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

6.4. Згідно з ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

6.5. На підтвердження того, що ОСОБА_1 витратила грошові кошти в розмірі 29426 гривень 25 копійок на оплату професійної правничої допомоги, представник позивача Шевченко С.С. подав копію квитанції до прибуткового касового ордеру №2020/1011 від 10 листопада 2020 року (а.с.217 т.2). Однак копія цього документу виготовлена настільки неякісно, що викликає сумнів в достовірності цього письмового доказу. Крім того, в матеріалах адміністративної справи відсутня копія самого прибут-кового касового ордеру №2020/1011 від 10 листопада 2020 року. Таким чином, одна лише неналежним чином оформлена копія квитанції не може бути достатнім доказом в розумінні ст.76 КАС України для стягнення з Азовської митниці Держмитслужби судових витрат в розмірі 29426 гривень 25 копійок.

6.6. З огляду на це суд вважає, що підстави для відшкодування ОСОБА_1 витрат на оплату професійної правничої допомоги відсутні.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.241, ст.242, абз.1 ч.3 ст.243, ст.246 та ч.6 ст.250 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Азовської митниці Держмит-служби про скасування постанови в справі про порушення митних правил задовольнити.

Постанову заступника начальника Донецької митниці ДФС Тарнавського Юрія Михайловича в справі про порушення митних правил від 16 січня 2018 року, якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 481674 гривень 84 копійок, скасувати.

Провадження в справі про порушення митних правил №0179/70000/17 закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України.

Повний текст рішення суду складений 20 листопада 2020 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець