Рішення № 95566306, 20.01.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2021 р. Справа № 911/378/17 (911/2517/20)

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства”, Київська область, м. Славутич

до Дочірнього підприємства “Підприємство регіональних перевезень “АТАСС” Відкритого акціонерного товариства “Автотранспортна акціонерна співдружність “Славутич”, Київська область, м. Славутич

про стягнення 1721087,46 грн.

В межах провадження у справі № 911/378/17 про банкрутство

за участю секретаря судового засідання Рябоконь О.О.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/378/17 за заявою Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” про банкрутство, провадження в якій порушено ухвалою суду від 06.07.2017 р.

Наразі триває процедура розпорядження майном Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства”.

31.08.2020 р. до суду надійшла позовна заява боржника про стягнення з Дочірнього підприємства “Підприємство регіональних перевезень “АТАСС” Відкритого акціонерного товариства “Автотранспортна акціонерна співдружність “Славутич” заборгованості за договором № 29-10-Т від 01.10.2010 р. про постачання теплової енергії в гарячій воді в загальному розмірі 1721087,46 грн., з яких: 1534540,65 грн. основного боргу; 29394,35 грн. інфляційних втрат; 26261,06 грн. 3 % річних; 130891,40 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.09.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження, в межах провадження у справі № 911/378/17 про банкрутство КП “Управління житлово-комунального господарства”, підготовче засідання призначено на 28.10.2020 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.10.2020 р. продовжено строк підготовчого провадження, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 09.12.2020 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.12.2020 р. закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 20.01.2021 р.

У судовому засіданні 20.01.2021 р., розглянувши матеріали справи та заслухавши присутнього представника позивача, судом встановлено наступне:

Представник відповідача в жодне судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвали Господарського суду Київської області від 30.09.2020 р., 28.10.2020 р. та 09.12.2020 р. направлялись відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до частини дев`ятої ст. 165, частини другої ст. 178 та частини третьої ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні, відповідно до частини першої ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.10.2010 р. між Комунальним підприємством «Управління житлово-комунального господарства» (енергопостачальна організація) та Дочірнім підприємством «Підприємство регіональних перевезень «АТАСС» (споживач) укладено договір № 29-10-Т, відповідно до п. 1.1. якого за цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних обсягах на об`єкт, загальною площею 11187,2 м2, розташований за адресою: м. Славутич, вул. Ентузіастів, 6, а також на об`єкт загальною площею 715,8 м2, розташований за адресою: м. Славутич, Привокзальна площа, 2 (будівля автовокзалу), а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно із п. 2.1. договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатками 1.1, 1.2 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: гаряче водопостачання – протягом року; опалення та вентиляція – в період опалювального сезону.

Підпунктом 3.2.2. договору погоджено, що споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором.

Відповідно до п. 4.2.1. договору обов`язок енергопостачальної організації забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором.

Згідно із п. 6.1. договору вартість теплової енергії в гарячій воді визначається відповідно до затверджених уповноважених державним органом тарифів.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що тариф на теплову енергію згідно Рішення виконавчого комітету Славутицької міської ради № 370 від 07.10.2009 р. з 01.11.2009 р. складає: 583,79 грн./Гкал з ПДВ.

Відповідно до п. 6.3. договору тарифи на теплову енергію визначені в пункті 6.2 цього договору можуть змінюватися у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів та рішень.

Згідно із п. 6.6. договору розрахунковим періодом є місяць.

Пунктом 6.7. договору погоджено, що споживач щомісячно з 1-го числа поточного місяця перераховує на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації попередню оплату у розмірі 70% від суми послуг з постачання теплової енергії за поточний місяць, відповідно до заявлених обсягів постачання та затверджених тарифів на теплову енергію. Остаточний розрахунок проводиться споживачем після пред`явлених енергопостачальною організацією відповідних рахунків на оплату актів виконаних робіт (в разі зміни тарифу – акти коригування) протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунків.

Відповідно до п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє сторони від виконання зобов`язань, крім випадку письмової відмови сторони.

Згідно із п. 7.3.3. договору у разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію передбачених пунктом 6.2 цього договору споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який оплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 10.1. договору погоджено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання представниками сторін до повного взаєморозрахунку.

Відповідно до п. 10.3. договору припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Згідно із п. 10.4. договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Пунктом 11.3. договору погоджено, що всі зміни та доповнення до цього договору являються невід`ємною частиною цього договору.

Вказаний договір, додатки та додаткові угоди до нього підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відтисками печаток організацій.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за даним договором, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями рахунків-фактур та дублікатами актів про використану теплову енергію за період з березня 2019 року по квітень 2019 року та з листопада 2019 року по квітень 2020 року на загальну суму 1685440,65 грн.

Однак відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за вказаним договором, оплату за отриманий товар здійснив частково на суму 150900,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача лист від 23.06.2020 р. № 01-07/770 (з долученими повторно рахунками-фактури, що не були сплачені, актами про використану теплову енергію та довідкою про нарахування та оплату послуг) та претензію від 12.03.2020 р. № 01.07-13/313 (копії вказаних документів та доказів їх направлення долучено до матеріалів справи).

Виходячи з вищенаведених обставин, оскільки з боку відповідача не було оплачено залишок заборгованості з постачання теплової енергії в гарячій воді, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 29-10-Т від 01.10.2010 р. в загальному розмірі 1721087,46 грн., в тому числі 1534540,65 грн. основного боргу, 130891,40 грн. пені, 26261,06 грн. 3% річних та 29394,35 грн. інфляційних втрат.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, відзиву на позов не надіслав, належних та допустимих доказів, які б спростовували викладені позивачем обставини суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами частини другої ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін. Спрямована на встановлення. Зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини першої ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частини першої ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частини другої ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно із частиною першою ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини першої ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 29-10-Т від 01.10.2010 р. позивачем було надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, що підтверджується копіями рахунків-фактур, отриманих представником відповідача згідно реєстрів отриманих рахунків за період з березня 2019 року по квітень 2019 року та з листопада 2019 року по квітень 2020 року на загальну суму 1685440,65 грн. (копії міститься в матеріалах справи).

Відповідно до довідки про нарахування та оплату послуг за період 01.03.2019 р.-10.08.2020 р. по Підприємству регіональних перевезень «АТАСС», підписаної головним бухгалтером позивача, загальна сума надходжень грошових коштів від відповідача в рахунок оплати за договором № 29-10-Т від 01.10.2010 р. становить 150900,00 грн. (оригінал довідки долучено до матеріалів справи).

Таким чином, борг відповідача перед позивачем за використану теплову енергію на виконання договору та додаткових угод до нього склав 1534540,65 грн.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини другої ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин третьої та четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за виконані роботи закон покладає на боржника.

Частиною першою ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (частина друга ст. 74 ГПК України).

Відповідачем доказів сплати зазначеної заборгованості не надано, наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростовано.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується поданими позивачем доказами та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1534540,65 грн. боргу за договором № 29-10-Т від 01.10.2010 р. є обґрунтованою і доведеною, а тому підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 130891,40 грн. пені, 26261,06 грн. 3% річних та 29394,35 грн. інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, суд зазначає наступне:

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 частини першої ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною шостою ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 р. у справі № 910/24266/16, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитись. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Відповідно до п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє сторони від виконання зобов`язань, крім випадку письмової відмови сторони.

Згідно із п. 7.3.3. договору у разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію передбачених пунктом 6.2 цього договору споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який оплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем вимог в частині пені, 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що відповідний розрахунок позивачем здійснено не вірно.

Відповідно до розрахунку суду інфляційні втрати за період прострочення виконання грошового зобов`язання в межах періоду нарахування позивачем з 12.04.2019 р. по 10.08.2020 р., з урахуванням часткових оплат відповідача, за договором № 29-10-Т становлять 21152,13 грн.

Разом з тим, згідно з розрахунком суду, сума 3% річних та сума нарахованої пені, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошових зобов`язань за вищевказаним договором у зазначений період, є більшими, аніж заявлено до стягнення позивачем, у зв`язку з чим, суд, з урахуванням приписів ст. 14 ГПК України, розглядає даний спір в межах заявлених позивачем вимог про стягнення 3 % річних на суму 26261,06 грн. та пені на суму 130891,40 грн.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується поданими позивачем доказами та не спростований відповідачем, суд задовольняєпозов частково та стягує з відповідача на користь відповідача 1534540,65 грн. основного боргу, 130891,40 грн. пені, 26261,06 грн. 3% річних та 21152,13 грн. інфляційних втрат, в іншій частині в задоволенні позову відмовляє.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторін, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 237-238, 240 ГПК України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Підприємство регіональних перевезень “АТАСС” Відкритого акціонерного товариства “Автотранспортна акціонерна співдружність “Славутич” (07101, Київська область, м. Славутич, вул. Ентузіастів,6; код ЄДРПОУ 23241723) на користь Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства”(07101, Київська область, м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8; код ЄДРПОУ 31476318) 1534540 (один мільйон п`ятсот тридцять чотири тисячі п`ятсот сорок) гривень 65 копійок основного боргу, 130891 (сто тридцять тисяч вісімсот дев`яносто одну) гривню 40 копійок пені, 26261 (двадцять шість тисяч двісті шістдесят одну) гривню 06 копійок 3% річних, 21152 (двадцять одну тисячу сто п`ятдесят дві) гривні 13 копійок інфляційних втрат та 25692 (двадцять п`ять тисяч шістсот дев`яносто дві) гривні 68 копійок судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання 15.03.2021 р.

Суддя А.В. Лопатін