Рішення № 95566305, 20.01.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2021 р. Справа № 911/2162/20

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Позаміський дитячий заклад відпочинку та оздоровлення “Казка”, Київська область, м. Вишгород

про стягнення 14448,77 грн.

за участю секретаря судового засідання Рябоконь О.О.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Позаміський дитячий заклад відпочинку та оздоровлення “Казка” (відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди від 14.06.2018 р. № 2122 на загальну суму 14448,77 грн., з яких: 12793,99 грн. основного боргу, 375,38 грн. пені та 1279,40 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду від 03.08.2020 р. позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю “Позаміський дитячий заклад відпочинку та оздоровлення “Казка” про стягнення 14448,77 грн. залишено без руху; запропоновано позивачу в строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки шляхом надання суду документів, на підтвердження дотримання вимог статей 164, 172 ГПК України.

05.08.2020 р. через канцелярію суду представником позивача подано докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.09.2020 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.09.2020 р. продовжено строк підготовчого провадження, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 04.11.2020 р., викликано для участі в засіданні уповноваженого представника відповідача, явку останнього визнано обов`язковою, розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у відповідності до частини четвертої ст. 122 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.11.2020 р. розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 09.12.2020 р., розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у відповідності до частини четвертої ст. 122 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.12.2020 р. закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 20.01.2021 р.

Крім того, розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у відповідності до частини четвертої ст. 122 ГПК України про виклик відповідача – уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Позаміський дитячий заклад відпочинку та оздоровлення “Казка” в судове засідання - 20.01.2021 р.

В судове засідання з`явився лише представник позивача, уповноважений представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час розгляду даного спору був повідомлений належним чином.

Крім того, відповідачем у встановлений судом строк не подано відзив на позов.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання та не подання ним відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду справи по суті, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду даного спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

14.06.2018 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Позаміський дитячий заклад відпочинку та оздоровлення “Казка” (орендар) укладено договір оренди № 2122 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – нерухоме майно бази відпочинку загальною площею 231,03 кв. м, що розміщене за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Глібівка та перебуває на балансі Державного підприємства “Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва” (балансоутримувач, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31 березня 2018 р. і становить за незалежною оцінкою 947120,00 грн. без врахування ПДВ).

Згідно із п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Пунктом 2.4. договору погоджено, що обов`язок щодо складання акта приймання-передачі при укладенні договору покладається на орендодавця, а при поверненні майна з користування на орендаря.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2018 року 3946,33 грн.

Згідно із п. 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Пунктом 3.6. договору погоджено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати, за весь період невиконання зобов`язання включно.

Згідно із п. 3.8. договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Пунктом 3.11. договору погоджено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Відповідно до п. 5.3. договору орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Згідно із п. 7.1. договору орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Пунктом 9.1. договору погоджено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 10.1. договору цей договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 14.06.2018 р. до 13.05.2021 р. включно.

Згідно із п. 10.10. договору майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

14.06.2018 р. між сторонами договору підписано акт приймання-передачі орендованого майна (додаток № 2 до договору оренди від 14.06.2018 р. № 2122), відповідно до якого орендодавцем передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування державне нерухоме майно – нерухоме майно бази відпочинку загальною площею 231,03 кв. м, що розміщене за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Глібівка та перебуває на балансі Державного підприємства “Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва”.

В подальшому, 18.05.2020 р. сторонами підписано додатковий договір № 1 до договору оренди № 2122 від 14.06.2018 р., відповідно до умов якого сторони домовились припинити дію договору у зв`язку з передачею орендованого майна на підставі акта приймання-передачі (повернення) нерухомого майна.

11.03.2020 р. між сторонами договору підписано акт приймання-передачі (повернення) державного майна до договору оренди вид 14.06.2018 р. № 2122, відповідно до якого 31.03.2020 р. орендар здав, а орендодавець прийняв державне майно – нерухоме майно ( реєстровий номер за ЄРОДВ 38488780.3.ВССЧГН023) загальною площею 231,03 кв. м, що розміщене за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Глібівка.

Вказаний договір, додаткові угоди до нього та акти прийому-передачі майна підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відтисками печаток організацій.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за даним договором, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією акту приймання-передачі орендованого майна від 14.06.2018 р., однак відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за вказаним договором, орендну плату оплату за користування нерухомим майном в повному обсязі не здійснив.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу (претензію) про погашення заборгованості з орендної плати, пені від 17.10.2019 р. № 50-02/02-353 (копію претензії та докази її направлення долучено до матеріалів справи).

Виходячи з вищенаведених обставин, оскільки з боку відповідача не було оплачено залишок заборгованості з орендної плати за користування нерухомим майном, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 14.06.2018 р. № 2122 в розмірі 14448,77 грн., з яких 12793,99 грн. основного боргу, 375,38 грн. пені та 1279,40 грн. штрафу.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, відзиву на позов не надіслав, належних та допустимих доказів, які б спростовували викладені позивачем обставини суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини четвертої ст. 284 Господарського кодексу України та частини другої ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з частинами першою та другою ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Однією із істотних умов договору оренди державного та комунального майна є орендна плата з урахуванням її індексації (ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до частини другої ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру орендної плати за користування майном.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частиною третьою ст. 285 Господарського кодексу України та частиною третьою ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з поданих позивачем доказів, останнім виконано свої зобов`язання за вищенаведеним договором в повному обсязі, а саме: передано орендарю визначене договором нерухоме майно. Поряд з цим, відповідач, в порушення вимог вищенаведеного законодавства та умов договору, за період користування орендованим майном орендну плату здійснював нерегулярно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим, у останнього виникла заборгованість з орендної плати на суму 12793,99 грн.

Таким чином, позивач обґрунтовано було заявлено вимогу про стягнення 12793,99 грн. основного боргу за договором оренди № 2122 від 14.06.2018 р., відповідачем дані обставини належними доказами не спростовано.

Поряд з зазначеним, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 375,38 грн. пені та 1279,40 грн. штрафу, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання за договором оренди № 2122 від 14.06.2018 р.

Відповідно до п. 3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати, за весь період невиконання зобов`язання включно.

Згідно із п. 3.8. договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до частини першої ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже зазначалось, позивачем було направлено відповідачу вимогу (претензію) про погашення заборгованості з орендної плати, пені у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань з орендної плати за договором оренди № 2122 від 14.06.2018 р. Поряд з цим, матеріали справи не містять належних доказів, які б спростовували заявлені станом на дату подання позову вимоги про стягнення 375,38 грн. пені та 1279,40 грн. штрафу.

Відповідно до частини другої ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин третьої та четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за виконані роботи закон покладає на боржника.

Частиною першою ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (частина друга ст. 74 ГПК України).

Відповідачем доказів сплати зазначеної заборгованості не надано, наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростовано.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується поданими позивачем доказами та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 14448,77 грн., з яких 12793,99 грн. основного боргу за договором № 2122 від 14.06.2018 р., 375,38 грн. пені та 1279,40 грн. штрафу, є обґрунтованою і доведеною, а тому підлягає задоволенню.

Судовий збір у розмірі 2102,00 грн. відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Окремо суд зазначає, що порядок та правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України “Про судовий збір”.

Частиною першою статті 4 Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини другої ст. 4 зазначеного Закону визначений розмір ставок судового збору, що справляється за подання позовних заяв до господарського суду, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем заявлена вимога про стягнення заборгованості в загальному розмірі 14448,77 грн., яка має майновий характер.

Таким чином, за подання даної позовної заяви підлягало сплаті судовий збір у розмірі 2102,00 грн. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 р.).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було сплачено за подання позовної заяви судовий збір за платіжним дорученням № 94 від 30.03.2020 р. в розмірі 2464,00 грн. Таким чином, позивачем переплачено судовий збір на 362,00 грн.

На підставі п.1 частини першої ст. 7 Закону України “Про судовий збір”сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивач не звертався до суду з клопотання про повернення судового збору, підстави для розгляду даного питання станом на сьогодні у суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 237-238, 240 ГПК України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Позаміський дитячий заклад відпочинку та оздоровлення “Казка” (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 18; код ЄДРПОУ 41435608)в дохід Державного бюджету України (р/р UA188999980313020094000010001, одержувач: ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 899998, код установи 37955989, призначення платежу: код доходу 22080300) 12793 (дванадцять тисяч сімсот дев`яносто три) гривні 99 копійок заборгованості з орендної плати; 375 (триста сімдесят п`ять) гривень 38 копійок пені; 1279 (одну тисячу двісті сімдесят девять) гривень 40 копійок штрафу та 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок судового збору.

3. Видати наказ.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання 15.03.2021 р.

Суддя А.В. Лопатін