Рішення № 95566234, 04.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2021Справа № 910/11711/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-два"

про стягнення 107 806, 98 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А-два"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 148 227, 60 грн

Представники:

від позивача (за первісним позовом): Кулініч А.П.;

від відповідача (за первісним позовом): Ніжніченко О.А.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-два" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 107 806, 98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № ПЗ/ДН-6-1913 про надання послуг від 21.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишено без руху. Встановлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" строк для усунення недоліків позовної заяви.

02.09.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв`язку - 31.08.2020). Крім того, у поданій заяві позивач просив суд поновити строк на подання заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема повідомлено, що відповідач протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

23.09.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "А-два" надійшла заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (надіслана засобами поштового зв`язку - 21.09.2020), в якій відповідач просить суд розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "А-два" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження - відмовлено.

02.10.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивачем не було надано технічні умови із зазначенням технічних характеристик рекламних засобів, місць розташування електромереж і інших комунікацій, детальних вимог до розміщення, вимог до фундаментного блоку, що унеможливило замовлення відповідачем для виготовлення конструкцій для розміщення рекламних засобів.

02.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "А-два" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення завданих збитків у розмірі 148 227, 60 грн, з яких 63 000, 00 грн - додаткові витрати та 85 227, 60 грн - упущена (втрачена) вигода ТОВ "А-два".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "А-два" - залишено без руху. Встановдено Товариству з обмеженою відповідальністю "А-два" строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху для усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

21.10.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав заперечення на відзив, в яких, зокрема зазначає, що за умовами договору відповідач зобов`язався самостійно та за власний рахунок встановити рекламні засоби та отримувати всі необхідні дозволи.

29.10.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "А-два" надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви (надіслана до суду 26.10.2020).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "А-два" до спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "А-два" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 148 227, 60 грн об`єднано в одне провадження з первісним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-два" про стягнення 107 806, 98 грн. у справі №910/11711/20. Зокрема, суд ухвалив перейти до розгляду справи №910/11711/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.11.2020.

17.11.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач (за зустрічним позовом), зокрема зазначає, що відповідно до умов укладеного сторонами договору, оплата за надані за договором послуги розміщення на території та/або об`єктах АТ "Українська залізниця" рекламних засобів не залежить від факту наявності рекламних засобів (встановлення, монтажу чи демонтажу рекламних засобів) у місці розміщення.

У судовому засіданні 26.11.2020 відповідач (за первісним позовом) надав клопотання про встановлення додаткового строку для долучення доказів, в якому просить суд долучити розписки до матеріалів справи.

Також, у судовому засіданні 26.11.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 14.01.2021.

09.12.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду Товариством з обмеженою відповідальністю "А-два" подано відповідь на відзив за зустрічним позовом, в якій позивач (за зустрічним позовом) зазначає, що у додатку до договору було чітко визначено перелік місць розміщення рекламних засобів, проте 27.12.2019 за результатами комісійного обстеження стало відомо, що не всі місця для розміщення рекламних засобів знаходяться на території земельних ділянок АТ "Українська залізниця", тож невідповідність договірних і фактичних місць свідчить про неналежне виконання відповідачем (за зустрічним позовом) своїх зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/11711/20 призначено на 11.02.2021.

У судовому засіданні 11.02.2021 відкладено розгляд справи на 04.03.2021.

У цьому судовому засіданні представник позивача (за первісним позовом) підтримав заявлені первісні позовні вимоги та заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача (за первісним позовом) заперечив проти задоволення первісних позовних вимог та підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.03.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.10.2019 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "А-два" (далі - замовник) укладено договір про надання послуг № ПЗ/ДН-6-1913, умовами якого передбачено, що виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з розміщення реклами на території та/або на об`єктах АТ "Укрзалізниця" рекламних засобів (далі - РЗ), з можливістю подальшого експонування на них реклами (далі - послуги) на визначений сторонами строк, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити такі послуги відповідно до умов договору та додатків до нього, що є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктами 1.2, 1.3 договору умови надання послуг, місце розміщення (адреса розташування) РЗ, тип РЗ, строк (термін) розміщення та вартість послуг визначаються цим договором та додатком 1 до нього, що є невід`ємною його частиною. Замовник несе відповідальність за технічний стан РЗ, дотримання вимог техніки безпеки під час монтування (встановлення) РЗ, експлуатації РЗ, обслуговування РЗ, утримання місця розміщення та/або території розміщення РЗ у належному санітарному стані згідно з вимогами законодавства України.

У підпунктах 2.1.1 - 2.1.3, 2.1.6 пункту 2.1 договору виконавець зобов`язався надати замовнику послуги на території АТ "Укрзалізниця" відповідно до умов, викладених у цьому договорі та додатку 1 до нього; надати замовнику необхідні технічні умови (вимоги) на розміщення, експлуатацію та обслуговування РЗ; відповідно до письмової заявки замовника, що подається не пізніше 3 (трьох) робочих днів до проведення робіт по встановленню (монтажу) та/або обслуговуванню (ремонту) РЗ, забезпечити замовнику право доступу до місця розміщення РЗ відповідно до умов договору; щомісяця до 25 числа місяця наступного за звітним надавати замовнику акт приймання-передачі послуг, із наведеним у ньому розрахунком плати за послуги, що підтверджує факт надання послуг у відповідному розрахунковому періоді.

За змістом підп. 2.2.1 пункту 2.2 договору виконавець має право одержувати плату за надані послуги відповідно до умов договору.

У підпунктах 2.3.1 - 2.3.4 пункту 2.3 договору замовник зобов`язався до початку монтажу РЗ отримати у виконавця технічні умови на виготовлення, розміщення та експлуатацію (обслуговування) РЗ відповідно до цього договору та виконувати їх належним чином; добросовісно в повному обсязі та своєчасно виконувати умови договору та додатку до нього, дотримуватись вимог законодавства України про рекламу та про благоустрій населених пунктів; самостійно та за власний рахунок отримувати всі необхідні дозволи на розміщення РЗ, реклами, відповідно до договору та законодавства України; встановити РЗ не пізніше 100 календарних днів з дати підписання сторонами договору та узгодити проектну документацію на виготовлення, розміщення та монтаж РЗ. У випадку порушення замовником терміну (строку) встановлення РЗ договір вважається розірваним в односторонньому порядку за письмовою вимогою виконавця з моменту направлення виконавцем такої вимоги.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору, ціна договору складається з сукупної вартості усіх послуг наданих виконавцем за договором протягом строку його дії та становить 2 445 995, 20 грн, у тому числі ПДВ 407 665, 87 грн. Вартість послуг за місяць становить 41 693, 10 грн, у тому числі ПДВ 6 948,85 грн.

У пунктах 3.4, 3.5 договору сторони погодили, що розрахунки проводяться щомісячно, на підставі наданого (виставленого) виконавцем рахунку, не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до початку місяця, у якому буде надаватися послуга. Нарахування вартості за надані послуги починається з 01.12.2019.

Пунктом 3.7 договору визначено, що оплата за послуги за цим договором не залежить від факту наявності РЗ (встановлення, монтажу чи демонтажу РЗ) у місці розміщення згідно з додатком 1 до цього договору.

Згідно з п. 4.7 договору несвоєчасне розміщення РЗ замовника з його вини не звільняє замовника від оплати за послуги, відповідно до умов Договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє з 21.10.2019 до 20.10.2024, а в частині оплати - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 6.1 Договору).

У додатку 1 до договору № ПЗ/ДН-6-1913 про надання послуг від 21.10.2019, сторони погодили адреси розташування РЗ, тип РЗ, кількість площин РЗ, площу рекламного поля РЗ, загальну площу РЗ, площу проекції РЗ, вартість РЗ з ПДВ, а саме: Дарницьке шосе 1, вартість РЗ 8 338, 62 грн; Дарницьке шосе 2, вартість РЗ 8 338, 62 грн; Дарницьке шосе 3, вартість РЗ 8 338, 62 грн; Дарницьке шосе 4, вартість РЗ 8 338, 62 грн; Наддніпрянське шосе, вартість РЗ 8 338, 62 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги за первісним позовом, позивач зазначає, що ТОВ "А-два" взяті на себе зобов`язання за договором не виконало, вартість послуг за грудень 2019 року, січень 2020 року та частково за лютий 2020 року у встановленому договором розмірі не сплатило, у зв`язку з чим за ТОВ "А-два" утворилась заборгованість у розмірі 107 806, 98 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, листом від 17.02.2020 № ДН-6-6/163 позивач (за первісним позовом), у зв`язку з порушенням відповідачем (за первісним позовом) умов договору № ПЗ/ДН-6-1913 про надання послуг від 21.10.2019, повідомив ТОВ "А-два" про розірвання договірних відносин в односторонньому порядку, відповідно до підп. 2.3.4 пункту 2.3 договору.

В свою чергу, в обґрунтування зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "А-два" посилається на те, що між ТОВ "А-два" та ФОП Кривцов С.В. було укладено договір № 09-01-2020 про надання рекламних послуг від 09.01.2020, за умовами якого позивач (за зустрічним позовом), як виконавець, зобов`язався надавати рекламні послуги, проте у зв`язку з неналежним, на думку ТОВ "А-два" виконанням АТ "Українська залізниця" взятих на себе зобов`язань позивачем (за зустрічним позовом) понесені збитки у розмірі 63 000, 00 грн, що є штрафними санкціями сплаченими на користь ФОП Кривцов С.В. за неналежне виконанням договору № 09-01-2020 про надання рекламних послуг від 09.01.2020. Крім того, ТОВ "А-два" зазначає, що воно позбавилося можливості отримати грошову винагороду у вигляді плати за надання рекламних послуг за укладеним з ФОП Кривцов С.В. договором, внаслідок чого позивач (за зустрічним позовом) також поніс збитки у вигляді упущеної вигоди. За розрахунком ТОВ "А-два" недоотриманий прибуток у зв`язку з систематичним порушенням АТ "Українська залізниця" умов договору становить 85 227, 60 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково, а позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як зазначає позивач (за первісним позовом) ТОВ "А-два", виходячи із умов договору, зобов`язане сплатити на користь АТ "Українська залізниця" вартість наданих послуг за грудень 2019 року - січень 2020 року та частково за лютий 2020 року (17 днів) у загальному розмірі 107 806, 98 грн.

Також, за твердженням позивача (за первісним позовом) відповідач (за первісним позовом) свого зобов`язання щодо розміщення рекламних засобів у стоденний строк, як це передбачено умовами договору не виконав, водночас вказані обставини не звільняють ТОВ "А-два" від обов`язку з оплати щомісячної вартості послуг за договором, незважаючи на відсутність встановлених ТОВ "А-два" рекламних засобів.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до підпункту 2.3.4. пункту 2.3. договору замовник зобов`язаний встановити РЗ не пізніше 100 календарних днів з дати підписання сторонами договору та узгодити проектну документацію на виготовлення, розміщення та монтаж РЗ. У випадку порушення замовником терміну (строку) встановлення РЗ договір вважається розірваним в односторонньому порядку за письмовою вимогою виконавця з моменту направлення виконавцем такої вимоги.

Судом встановлено, що АТ "Українська залізниця" було реалізувано своє право на розірвання договору № ПЗ/ДН-6-1913 про надання послуг від 21.10.2019 в односторонньому порядку, відповідно до підп. 2.3.4 пункту 2.3 Договору, направивши на адресу ТОВ "А-два" лист від 17.02.2020 № ДН-6-6/163, в якому повідомило відповідача (за первісним позовом) про розірвання договірних відносин.

Заперечуючи проти первісного позову, відповідач (за первісним позовом) вказує на те, що він не міг у повній мірі виконати свої договірні зобов`язання, оскільки позивачем (за первісним позовом) не було надано технічні умови для розміщення рекламних засобів.

Також, ТОВ "А-два" заперечує проти надання АТ "Українська залізниця" послуг за договором, оскільки будь-які акти приймання-передачі послуг за спірний період сторонами не підписувались.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач (за первісним позовом) звертався до позивача за первісним позовом із листами від 26.11.2019 вих. № 1/26 та 2/26, в яких просив АТ "Українська залізниця" надати технічні умови (вимоги) на розміщення, експлуатацію та обслуговування рекламних засобів згідно з п. 2.1.3. договору та забезпечити право доступу до місця розміщення РЗ. Крім того, у вказаному листі ТОВ "А-два" просило АТ "Українська залізниця" визначити початок періоду нарахування плати з дати отримання всіх необхідних дозволів на розміщення РЗ та проведення робіт по встановленню (монтажу) РЗ.

Листом від 11.12.2019 № ДН-1-452/2663 (докази направлення вказаного листа на адресу ТОВ "А-два" містяться в матеріалах справи) позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом про необхідність дотримання умов Договору, подання письмових заявок не пізніше 3 (трьох) робочих днів щодо дати та місця встановлення рекламного засобу. Разом із вказаним листом АТ "Українська залізниця" було направлено на адресу ТОВ "А-два" витяг із Положення про порядок розміщення (розповсюдження) реклами на території та об`єктах ДТГО "Південно-західна залізниця".

З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2019 комісією у складі представників АТ "Українська залізниця" та директора ТОВ "А-два" - Семененко В.В. було проведено обстеження та складено Акт комісійного обстеження земельних ділянок залізниці на предмет вибору місця для встановлення спеціальних рекламних засобів ТОВ "А-два" (далі - Акт обстеження), за результатами якого комісією АТ "Українська залізниця" погоджено встановлення РЗ ТОВ "А-два" на 4 із 5 місць (площин) для розміщення РЗ, які визначені в додатку 1 до договору, а саме щита за адресою Дарницьке шосе, 1, щита за адресою Дарницьке шосе, 2, щита за адресою Дарницьке шосе, 3 та щита за адресою Дарницьке шосе, 4. Крім того, комісією АТ "Українська залізниця" було додатково оглянуто місця для можливого встановлення рекламних конструкцій ТОВ "А-два" взамін запропонованих місць у договорі.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4 додатку 1 до договору вартість послуг з розміщення РЗ, а саме щита за адресою Дарницьке шосе, 1 - 8 338, 62 грн, щита за адресою Дарницьке шосе, 2 - 8 338, 62 грн, щита за адресою Дарницьке шосе, 3 - 8 338, 62 грн та щита за адресою Дарницьке шосе, 4 - 8 338, 62 грн, що разом складає 33 354, 48 грн.

Так, доказів того, що рекламні засоби на зазначених вище місцях (площинах) не могли бути встановлені саме з вини АТ "Українська залізниця" відповідачем (за первісним позовом) суду не надано.

Відповідачем (за первісним позовом) також не надано суду належним чином засвідчених копій заявок, складених відповідно до підп. 2.1.3 пункту 2.1 договору, щодо встановлення (монтажу) рекламних засобів на зазначених вище місцях (площинах).

За умовами пунктів 3.5, 3.7, 4.7 договору, сторони погодили нарахування плати за надані послуги з 01.12.2019 незалежно від факту встановлення рекламних засобів, при цьому несвоєчасне розміщення РЗ ТОВ "А-два" з його вини не звільняє останнього від оплати послуг.

Доказів внесення змін до договору та погодження сторонами будь-якого іншого порядку нарахування та оплати вартості послуг матеріали справи не містять.

З вищевказаних підстав судом відхиляються як необґрунтовані посилання відповідача (за первісним позовом) на те, що послуги за договором АТ "Українська залізниця" не надавались взагалі, оскільки судом встановлено, що можливість розміщення РЗ за вищевказаними адресами залежала виключно від волевиявлення відповідача (за первісним позовом).

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання ТОВ "А-два" зобов`язання, визначеного підп. 2.3.4 пункту 2.3 Договору, щодо встановлення РЗ за вищевказаними адресами протягом 100 календарних днів з дати підписання договору та узгодження проектної документації на виготовлення, розміщення та монтаж РЗ.

З матеріалів справи вбачається, що АТ "Українська залізниця" було направлено ТОВ "А-два" витяг із Положення про порядок розміщення (розповсюдження) реклами на території та об`єктах ДТГО "Південно-західна залізниця" щодо вимог до проектно-технічної документації, який було отримано відповідачем за первісним позовом, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303108657459, та не заперечується ТОВ "А-два".

Суд звертає увагу, що в Акті обстеження комісією АТ "Українська залізниця" встановлено можливість розміщення РЗ ТОВ "А-два" на 4 із 5 місць (площин) для розміщення РЗ, які визначені в Додатку 1 до Договору, а саме щита за адресою Дарницьке шосе, 1, щита за адресою Дарницьке шосе, 2, щита за адресою Дарницьке шосе, 3 та щита за адресою Дарницьке шосе, 4.

Відповідачем (за первісним позовом) не надано суду доказів на підтвердження передачі (направлення) позивачу (за первісним позовом) наданих разом з відзивом на первісний позов Погоджень на розміщення наземного рекламного засобу на території АТ "Українська залізниця" в місті Києві.

Надані відповідачем (за первісним позовом) роздруківки електронних листів не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оскільки вони не містять електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення.

Враховуючи вищенаведене, доводи ТОВ "А-два" щодо ненадання позивачем (за первісним позовом) технічних умов, непідписання Положення на розміщення наземного рекламного засобу на території АТ "Українська залізниця" для подальшої його передачі до Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є безпідставними.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на положення пункту 3.4 договору, зобов`язання відповідача (за первісним позовом) з оплати вартості наданих позивачем (за первісним позовом) послуг мало виконуватись щомісячно, на підставі наданого (виставленого) АТ "Українська залізниця" рахунку, не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до початку місяця, у якому буде надаватися послуга.

Водночас, суд звертає увагу, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє сторону договору від обов`язку з оплати вартості послуг за Договором.

Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем (за первісним позовом) своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

З огляду на вищенаведене, оскільки факт порушення відповідачем (за первісним позовом) зобов`язання з оплати наданих послуг за грудень 2019 року - січень 2020 року та частково за лютий 2020 року (за 17 днів) за договором щодо розміщення РЗ в місцях, визначених пунктами 1, 2, 3 та 4 додатку 1 до договору позивачем (за первісним позовом) належним чином доведений, документально підтверджений, суд дійшов висновку, що вимоги АТ "Українська залізниця" про стягнення з ТОВ "А-два" заборгованості за договором підлягають частковому задоволенню в сумі 86 261, 51 грн., яка розрахована судом наступним чином: за грудень 2019 року - 33 354, 48 грн (8338, 62 грн х 4 (щит за адресою Дарницьке шосе, 1, щит за адресою Дарницьке шосе, 2, щит за адресою Дарницьке шосе, 3 та щит за адресою Дарницьке шосе, 4); за січень 2020 року - 33 354, 48 грн (8338, 62 грн х 4) та за лютий 2020 року - 19 552, 55 грн (оскільки листом від 17.02.2020 повідомлено про розірвання договору, тож 33 354, 48 грн за розміщення 4 щита / 29 (кількість днів у лютому) = 1 150, 15 грн. та 1 150, 15 грн х 17 = 19 552, 55 грн). Таким чином, 33 354, 48 грн + 33 354, 48 грн + 19 552, 55 грн = 86 261, 51 грн.

Решта заявлених позивачем (за первісним позовом) вимог не підлягає задоволенню, оскільки АТ "Українська залізниця" не надано суду доказів на підтвердження надання (можливості надання) послуг відповідачу (за первісним позовом) щодо розміщення щита за адресою Наддніпрянське шосе, зокрема в Акті обстеження комісією АТ "Українська залізниця" було встановлено неможливість розміщення рекламних засобів ТОВ "А-два" в інших місцях (площинах), визначених додатком 1 до Договору.

Разом з тим, запропоновані комісією АТ "Українська залізниця" місця для можливого встановлення рекламних конструкцій ТОВ "А-два" взамін місць розміщення РЗ, визначених додатком 1 до договору, за відсутності внесення змін до договору, також не підлягають оплаті відповідачем (за первісним позовом).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач (за первісним позовом) не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем (за первісним позовом) було порушено умови договору № ПЗ/ДН-6-1913 про надання послуг від 21.10.2019 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому первісні позовні вимоги АТ "Українська залізниця" про стягнення з ТОВ "А-два" заборгованості підлягають задоволенню частково у розмірі 86 261, 51 грн.

Щодо зустрічного позову у справі № 910/11711/20, суд відзначає наступне.

В обґрунтування зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "А-два" посилається на те, що між ТОВ "А-два" та ФОП Кривцов С.В. було укладено договір № 09-01-2020 про надання рекламних послуг від 09.01.2020, за умовами якого позивач (за зустрічним позовом), як виконавець, зобов`язався надавати рекламні послуги, проте у зв`язку з неналежним, на думку ТОВ "А-два" виконанням АТ "Українська залізниця" взятих на себе зобов`язань позивачем (за зустрічним позовом) понесені збитки у розмірі 63 000, 00 грн, що є штрафними санкціями сплаченими на користь ФОП Кривцов С.В. за неналежне виконання договору № 09-01-2020 про надання рекламних послуг від 09.01.2020. Крім того, ТОВ "А-два" зазначає, що воно позбавилося можливості отримати грошову винагороду у вигляді плати за надання рекламних послуг за укладеним з ФОП Кривцов С.В. договором, внаслідок чого позивач (за зустрічним позовом) також поніс збитки у вигляді упущеної вигоди. За розрахунком ТОВ "А-два" недоотриманий прибуток у зв`язку з систематичним порушенням АТ "Українська залізниця" умов договору становить 85 227, 60 грн.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно приписів статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню (Постанова Вищого господарського суду України від 19 березня 2015 року у справі №910/19489/14).

З матеріалів справи вбачається, що 09.01.2020 між ТОВ «А-два» та ФОП Кривцовим Сергієм Вікторовичем було укладено договір № 09-01-2020 про надання рекламних послуг, відповідно до якого виконавець зобов`язується протягом строку дії договору професійно і якісно надавати рекламні послуги для замовника або клієнтів замовника на території України на узгоджених сторонами поверхнях спеціальних конструкцій, а замовник зобов`яується прийняти і вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги виконавця в строки та на умовах, визначених даним договором.

Додатком № 1 до договору № 09-01-2020 від 09.01.2020 визначені адреси розташування поверхонь спеціальних конструкцій як місця надання рекламних послуг.

Як зазначає позивач (за зустрічним позовом) у зв`язку з систематичним порушенням АТ "Українська залізниця" умов договору № ПЗ/ДН-6-1913 про надання послуг від 21.10.2019 позивач (за зустрічним позовом) був вимушений 21.01.2020 направити на адресу ФОП Кривцов С.В. лист з проханням розірвати договір № 09-01-2020 від 09.01.2020 у зв`язку з неможливістю встановлення спеціальних конструкцій на адресах розташування визначених додатком № 1 до договору № 09-01-2020 від 09.01.2020.

Проте, листом від 06.02.2020 ФОП Кривцов С.В. повідомив ТОВ «А-два» про необхідність дотримання останнім умов договору та сплату 63 000, 00 грн штрафу, визначеного п. 7.1.1. договору № 09-01-2020 від 09.01.2020.

Отже, позивач (за зустрічним позовом) вказує, що сплачені ним штрафні санкції у розмірі 63 000, 00 грн за невиконання умов договору № 09-01-2020 від 09.01.2020 є збитками завданими ТОВ «А-два» внаслідок порушення АТ "Українська залізниця" умов договору № ПЗ/ДН-6-1913 про надання послуг від 21.10.2019.

Проте, як встановлено судом вище, в Акті обстеження комісією АТ "Українська залізниця" встановлено можливість розміщення РЗ ТОВ "А-два" на 4 із 5 місць (площин) для розміщення РЗ, які визначені в Додатку 1 до Договору, а саме щита за адресою Дарницьке шосе, 1, щита за адресою Дарницьке шосе, 2, щита за адресою Дарницьке шосе, 3 та щита за адресою Дарницьке шосе, 4.

В свою чергу, ТОВ «А-два» не було надано належним чином засвідчених копій заявок, складених відповідно до підп. 2.1.3 пункту 2.1 договору, щодо встановлення (монтажу) рекламних засобів на зазначених вище місцях (площинах).

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання ТОВ "А-два" зобов`язання, визначеного підп. 2.3.4 пункту 2.3 Договору, щодо встановлення РЗ за вищевказаними адресами протягом 100 календарних днів з дати підписання договору та узгодження проектної документації на виготовлення, розміщення та монтаж РЗ.

При цьому, АТ "Українська залізниця" було направлено ТОВ "А-два" витяг із Положення про порядок розміщення (розповсюдження) реклами на території та об`єктах ДТГО "Південно-західна залізниця" щодо вимог до проектно-технічної документації, який було отримано відповідачем за первісним позовом, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303108657459, та не заперечується ТОВ "А-два".

Таким чином, ТОВ «А-два» не надано суду доказів того, що рекламні засоби на зазначених вище місцях (площинах) не могли бути встановлені саме з вини АТ "Українська залізниця", як підставу понесення збитків у розмірі 63 000, 00 грн.

При цьому, пропозицію про розірвання договору № 09-01-2020 від 09.01.2020 укладеного з ФОП Кривцов С.В. було надіслано саме позивачем за зустрічним позовом.

Тож, ТОВ «А-два» не надано суду належних доказів на підтвердження вчинення АТ "Українська залізниця" протиправних дій під час виконання умов договору № ПЗ/ДН-6-1913 про надання послуг від 21.10.2019, як і не надано доказів наявності вини відповідача (за зустрічним позовом), за нарахування позивачу за зустрічним позовом штрафних санкцій № 09-01-2020 від 09.01.2020, враховуючи що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик.

Отже, суд робить висновок, що позивач за зустрічним позовом не довів суду належними засобами доказування причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача за зустрічним позовом та заподіянням збитків у розмірі 63 000, 00 грн, зокрема, протиправність поведінки відповідача за зустрічним позовом як заподіювача збитків та докази вини останнього.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем за зустрічним позовом порушення відповідачем за зустрічним позовом узгоджених договірних зобов`язань, як підставу для застосування до нього цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків у розмірі 63 000, 00 грн.

Стосовно вимоги ТОВ «А-два» про стягнення з АТ "Українська залізниця" збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 85 227, 60 грн., суд відзначає наступне.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов`язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. При цьому, наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Звертаючись із позовом про стягнення збитків у формі упущеної вигоди, позивач повинен здійснити точні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які б безспірно підтверджували їх розмір. Дослідження і перевірка розміру та складу заявленої до стягнення суми неодержаних доходів (упущеної вигоди) з огляду на реальність їх характеру має суттєве значення для правильного вирішення спору, виходячи із предмета і підстав цього позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.08.2020 у справі № 910/15883/14.

За приписами статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України).

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані (за вирахуванням затрат). Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення з боржника.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.

Як зазначено судом вище, що між ТОВ "А-два" та ФОП Кривцовим Сергієм Вікторовичем було укладено договір № 09-01-2020 про надання рекламних послуг від 09.01.2020, відповідно до якого позивач за зустрічним позовом, як виконавець, зобов`язався надавати рекламні послуги замовнику - ФОП Кривцов С. В.

Водночас, за висновком суду, посилання ТОВ "А-два" на можливість отримання плати за надані вказаній вище особі рекламні послуги, відповідно до умов зазначеного договору, жодним чином не підтверджує наявність понесених позивачем за зустрічним позовом збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відтак, позивачем (за зустрічним позовом) не доведено в першу чергу наявності збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки ТОВ "А-два" не надано доказів, які б беззаперечно вказували на те, що дохід міг би бути отриманий останнім у випадку надання послуг зазначеній особі.

Вимоги позивача (за зустрічним позовом) про стягнення упущеної вигоди, які базуються на розрахунку можливого прибутку в сумі 85 227, 60 грн, побудовані на можливих очікуваннях ТОВ "А-два" щодо отримання певного доходу та не підтверджені належними і допустимими доказами, які б свідчили про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач за зустрічним позовом.

При розгляді первісного позову судом було встановлено, що ТОВ "А-два" було порушено взяті на себе зобов`язання за Договором, зокрема, щодо встановлення РЗ не пізніше 100 календарних днів з дати підписання сторонами Договору та узгодження проектної документації на виготовлення, розміщення та монтаж РЗ, порушення строків розрахунків за Договором за послуги з розміщення РЗ у місцях (площинах), придатних для їх розміщення (пункти 1, 2, 5, 8, 9, 23, 24, 27, 32 Додатку 1 до Договору).

Суд відхиляє як необґрунтовані посилання позивача (за зустрічним позовом) на дострокове розірвання договору № ПЗ/ДН-6-1913 про надання послуг від 21.10.2019 відповідачем (за зустрічним позовом) в односторонньому порядку як на підставу завдання збитків ТОВ "А-два", оскільки розірвання договірних відносин АТ "Українська залізниця" мало наслідком невиконання позивачем (за зустрічним позовом) зобов`язання, визначеного підп. 2.3.4 пункту 2.3 Договору, при цьому, сторони при укладенні договору погодили умову про розірвання договору АТ "Українська залізниця" в односторонньому порядку у випадку порушення ТОВ "А-два" терміну встановлення РЗ.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених зустрічних позовних вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "А-два" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 148 227, 60 грн не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за первісним позовом відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог.

Відповідно витрати по сплаті судового збору за подання зустрічної позовної заяви згідно ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за Товариством з обмеженою відповідальністю "А-два".

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "А-два" (02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, буд. 6, офіс 213; ідентифікаційний код - 38374514) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код - 40075815) 86 261 (вісімдесят шість тисяч двісті шістдесят одну) грн 51 коп. - заборгованості та 1 681 (одну тисячу шістсот вісімдесят одну) грн 91 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "А-два" - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 15.03.2021.

Суддя С.О. Щербаков