Рішення № 95566011, 15.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.03.2021Справа № 910/11367/20Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат"

до Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом»

про стягнення 200000 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про стягнення 200000 грн. за банківською гарантією від 13.02.2019 № 898/19-ГВ, виданою в порядку забезпечення виконання Публічним акціонерним товариством "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" договору поставки від 15.03.2018 № 161.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

18.08.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Вказана ухвала відповідачу вручена, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, однак у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Третя особа також не скористалася правом на подання пояснень по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.03.2018 між позивачем, як покупцем, та третьою особою, як постачальником, укладено договір поставки № 161 (далі разом із додатковими угодами - договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність позивача товар, а останній зобов`язується прийняти товар та оплатити його в порядку, передбаченому договором.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.10 договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товар в строки, визначені в специфікації до цього договору.

Згідно з пунктом 13.1 договору останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018, а в частині гарантійних зобов`язань постачальника - протягом всього гарантійного строку на товар.

За умовами специфікації від 24.01.2019 № 8 до договору третя особа зобов`язалася поставити позивачу товар (комбайн КДР-6) до 30.11.2019 у кількості 2 штуки загальною вартістю 7520000 грн. з ПДВ.

У забезпечення виконання зобов`язань третьої особи за договором між сторонами укладено банківську гарантію від 13.02.2019 № 898/19-ГВ на суму 200000 грн., виданою відповідачем (далі - банківська гарантія).

За банківською гарантією відповідач зобов`язався протягом п`яти банківських днів заплатити позивачу гарантійну суму в розмірі 200000 грн. за умови отримання від позивача письмової вимоги, з посиланням на цю гарантію, яка підписана уповноваженою особою та скріплена відбитком печатки позивача, за умови, що у вимозі буде вказано, що сума, яку позивач вимагає сплатити, має бути виплачена позивачу у зв`язку з невиконанням принципалом своїх зобов`язань за договором поставки від 15.03.2018 № 161 із зазначенням таких обставин. Така письмова вимога позивача повинна бути надана відповідачу не пізніше 31.12.2019 включно. Строк дії банківської гарантії - до 31.12.2019 включно.

Із матеріалів справи слідує, що позивач направив відповідача вимогу від 10.12.2019 № 1/1458 про перерахування коштів на суму 200000 грн. відповідно до умов банківської гарантії у зв`язку з порушенням постачальником виконання зобов`язання за договором поставки від 15.03.2018 № 161, яка залишена відповідачем без виконання. Порушення умов договору полягало в невиконанні третьою особою, як постачальником, поставки товару позивачу в обумовлений договором строк згідно зі специфікацією від 24.01.2019 № 8.

Надалі, позивач листом від 15.01.2020 № 1/143 просив відповідача виплатити гарантійну суму в строк до 01.02.2020 на виконання вимоги позивача від 10.12.2019 № 1/1458.

Однак, відповідач у відповіді від 13.02.2020 № 05-1/04/799 зазначив, що у вимогах позивача не міститься посилання на порушення принципалом зобов`язань за договором. У той же час, принципал зазначає про належне виконання ним своїх зобов`язань за договором поставки від 15.03.2018 № 161.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 200 Господарського кодексу України - гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Згідно статті 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до статті 562 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема, і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Пунктом 2 розділу І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення), визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії.

Відповідно до пункту 2 глави 4 розділу II Положення одержана вимога/повідомлення Бенефіціара або банку Бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти Бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком - гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.

Згідно із статтею 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

Судом встановлено, що надана відповідачу вимога позивача від 10.12.2019 № 1/1458 про перерахування коштів на суму 200000 грн. містить посилання на невиконання третьою особою, як принципалом, поставки товару позивачу в обумовлений договором поставки від 15.03.2018 № 161 строк згідно зі специфікацією від 24.01.2019 № 8.

Одночасно суд зауважує, що доказів належного виконання третьою особою договору поставки від 15.03.2018 № 161 відповідно до специфікації від 24.01.2019 № 8 матеріали справи не містять.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ураховуючи викладене, суд вважає доведеним факт невиконання відповідачем умов банківської гарантії за умови належного представлення позивачем вимоги до відповідача. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (04119, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка, 83-Д; ідентифікаційний код 33695095) на користь Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (53400, Дніпропетровська обл., м. Марганець, вул. Єдності, 62; ідентифікаційний код 00190911) 200000 (двісті тисяч) грн. боргу, а також 3000 (три тисячі) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В. Полякова