Рішення № 95565812, 02.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.03.2021Справа № 910/19488/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПОЛІССЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД"

про визнання недійсним третейського застереження в договорі

Представники учасників процесу:

від позивача: Назаренко С.М.

від відповідача: Кулькін О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПОЛІССЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД" про визнання недійсним третейського застереження в договорі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/19488/20 та призначено підготовче засідання у справі на 26.01.2021.

04.01.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Мотивуючи свої заперечення на позов відповідач стверджує, що у п. 6.2.1 договору поставки №ДП-3/21 від 21.08.2020 сторонами визначено конкретний Постійно діючий третейський суд Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз», у зв`язку із чим позивач має повноцінний доступ до офіційного сайту суду за посиланням - tretevskiv.org/ukr/ на якому розміщено Регламент суду та інші документи, якими врегульовано діяльність третейського суду. Також, відповідачем наведено практику Верховного суду в аналогічних справах.

19.01.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що ТОВ «ВП «Полісся» на момент укладання Третейського застереження не було ознайомлене з текстом Регламенту Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз», що є порушенням ст. ст. 2, 8, 9, 10, 12, 38 ЗУ «Про третейські суди». Також, позивач вказав, що спірне Третейське застереження не містить посилання на офіційний сайт третейського суду, про який згадує відповідач у відзиві.

25.01.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді у порядку п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

26.01.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання .

У підготовчому засіданні 26.01.2021 суд задовольнив клопотання позивача та оголосив про відкладення підготовчого засідання на 09.02.2021.

03.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача проти вирішення спору в господарському суді.

У підготовчому засіданні 09.02.2021 представник відповідача надав пояснення, в яких підтримав клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Розглянувши заперечення відповідача проти вирішення даного спору у суді та залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України заявами по суті справи є, зокрема, відзив на позовну заяву (відзив).

Таким чином, оскільки відповідачем подано заперечення проти вирішення спору в господарському суді та залишення позову без розгляду - 25.02.2021, водночас відзив на позовну заяву надійшов до суду - 04.01.2021, відтак, з огляду на визначені у п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України строки подання заперечень, суд залишає без задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в порядку п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

У підготовчому засіданні 09.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/19488/20 до судового розгляду по суті на 02.03.2021.

25.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 02.03.2021 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення по суті своїх заперечень, проти позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 02.03.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПОЛІССЯ" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД" (покупець, відповідач) укладений договір №ДП-3/21 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2020 року на умовах, зазначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 6.1. договору, строк дії цього договору встановлюється з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і до 21.08.2021 року, а у випадку несвоєчасного виконання будь-якою стороною своїх договірних обов`язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов`язань.

Спори та розбіжності за цим договором можуть бути передані на розгляд суду згідно з чинним законодавством України (п. 6.2. договору).

Згідно із п. 6.2.1. договору, сторони договору також домовилися про те, що усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникнуть у зв`язку з ним або витікають з нього, у тому числі пов`язані з виконанням, порушенням, припиненням, дійсністю або недійсністю цього договору, можуть бути передані зацікавленою стороною на розгляд третейського суду та підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» (місцезнаходження: 26022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 8) у відповідності з його Регламентом, який є невід`ємною частиною третейського застереження. Місцезнаходження, найменування сторін, місце та дата укладення третейського застереження, є тотожними до реквізитів, зазначених у цьому договорі. Третейський суд складається з одного третейського судді.

В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди до договору, якими погоджувались кількість та вартість товару.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що ТОВ «ВП «ПОЛІССЯ» повідомляє, що на момент укладання Третейського застереження не було ознайомлене з текстом Регламенту Постійно діючого третейського суду Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз», що є порушенням ст. ст. 2, 8, 9, 10, 12, 38 Закону України «Про третейські суди» та відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою для визнання цього застереження недійсним.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статей 2, 5, 8, 12, 14 Закону України "Про третейські суди" передача спору на розгляд третейського суду є визначеним законом правом відповідних юридичних та/або фізичних осіб, яке реалізується шляхом укладення угоди між цими сторонами про передачу спору на вирішення третейським судом, а угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Тобто, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є угодою про обрання одного із способів вирішення спору. Суд наголошує, що умова правочину про розгляд спору третейським судом передбачає у випадку виникнення між сторонами спору можливість звернення з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб до третейського суду для вирішення цього спору шляхом третейського розгляду, який визнаний в Україні та врегульований Законом України "Про третейські суди".

Положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 Цивільного України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, підписавши договір поставки №ДП-3/21 від 21.08.2020, в якому міститься третейське застереження, позивач погодився з передбаченим у ньому порядком вирішення спорів, що виникають за таким договором.

Таким чином, викладене в договорі третейське застереження, не суперечить Конституції України та іншим нормам законодавства та не свідчить про обмеження права сторони на судовий захист.

Водночас, звертаючись до суду з вимогою про визнання недійсним третейського застереження, позивач зазначає, що не був ознайомлений з текстом Регламенту Постійно діючого третейського суду Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз», а також посилається на положення ст. 12 Закону України "Про третейські суди" та вважає, що ознайомлення сторін із Регламентом третейського суду має бути підтверджена у письмовій формі.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За змістом ст. 2 Закону України "Про третейські суди" третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин;

третейський розгляд - процес вирішення спору і прийняття рішення третейським судом;

третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом;

регламент постійно діючого третейського суду (далі - регламент третейського суду) - документ, яким визначаються порядок та правила вирішення спорів у третейському суді, правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, інші питання, пов`язані з вирішенням спорів третейським судом;

Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону (ст.3 Закону України "Про третейські суди").

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про третейські суди" порядок та правила розгляду справ у постійно діючих третейських судах встановлюються цим Законом та регламентом третейського суду. Регламент третейського суду повинен визначати порядок та правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, правила вирішення спорів третейським судом, інші питання, віднесені до компетенції третейського суду цим Законом. Регламент третейського суду може містити положення, які хоча і не передбачені цим Законом, але не суперечать принципам організації та діяльності третейського суду, визначеним цим Законом, і є необхідними для належного здійснення третейським судом повноважень з третейського вирішення спорів.

Статтею 12 Закону України "Про третейські суди" визначено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід`ємна частина третейської угоди.

За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.

Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.

Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача на те, що на момент укладення договору він не був ознайомлений з Регламентом Постійно діючого третейського суду Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз», що зазначено як підставу для визнання оспорюваного пункту договору недійсним, з огляду на те, що ні нормами Закону України "Про третейські суди", а також самим договором не передбачено обов`язкового письмового підтвердження про ознайомлення сторін з Регламентом третейського суду, а також надання до договору, який містив третейське застереження відповідного регламенту.

Таким чином, ознайомлення з Регламентом Постійно діючого третейського суду Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» можливе у будь-який не заборонений законом спосіб.

Окрім того, суд відзначає, що позивачем не наведено та не підтверджено доказами наявності обставин, які перешкоджали позивачу в ознайомленні з Регламентом.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на наведене, доводи позивача на те, що п. 6.2.1 договору суперечить вимогам ст. ст. 2, 8, 9, 10, 12, 38 Закону України «Про третейські суди» спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та встановленими судом обставинами.

З урахуванням наведеного підстави для визнання недійсним третейського застереження в п. 6.2.1 договору поставки №ДП-3/21 від 21.08.2020 відсутні.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПОЛІССЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД" про визнання недійсним третейського застереження, передбачене в п. 6.2.1 договору №ДП-3/21 від 21.08.2020.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 12.03.2021

Суддя О.В. Гулевець