Рішення № 95557628, 15.03.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/13913/19

Провадження №2/523/1279/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2021 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого – судді Малиновського О.М.

за участю секретаря – Кащавцевої А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, у місті Одеса, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 – про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 19.09.2019р. провадження у справі було відкрито.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30.10.2019р. позовні вимоги АТ КБ «Приват Банк» були задоволені частково.

Ухвалою суду від 24.06.2020р. заочне рішення суду від 30.10.2019р. було скасовано та призначено розгляд справи за участю сторін.

Позивач неодноразово змінював позовні вимоги. Остаточно, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу за кредитним договором від 09.08.2012р. в розмірі 30 718,14грн., яка в свою чергу складається з суми боргу за тілом кредиту в розмірі 20722,48грн., заборгованості за відсотками нарахованими за прострочення кредиту згідно ст.625 ЦК України в розмірі 9995,66грн.

Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що відповідач не виконав прийняті на себе зобов`язання по кредитному договору, внаслідок чого у нього виникла перед Банком заборгованість у розмірі зазначеному вище.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить задовольнити. В призначене судове засідання на 10.03.2021р. не з`явився надіславши до суду заяву, в якій підтримав пред`явлені позовні вимоги, просить розглянути справу у їх відсутність.

Відповідач не погоджуючись з позовними вимогами направив до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що пред`явлені позовні вимоги є не доведеними, безпідставними та не ґрунтуються на вимогах ст.625 ЦК України. Стягнення суми боргу за тілом кредиту відповідачем також не визнається, так як за період з 21.02.2018р. по 14.02.2020р. ним було сплачено на погашення тіла кредиту 63699,00грн. В зв`язку з чим, на його думку, у нього відсутня заборгованість по кредитному договору.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно умов кредитного договору №б/н від 09.08.2012р. ОСОБА_1 отримав від АТ КБ «ПриватБанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Договір було укладено шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. При цьому, позивач вважає, що своїм підписом у заяві, відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.

З представлених позивачем довідок убачається, що на виконання умов кредитного договору АТ КБ «Приват Банк» чотири рази видавало на ім`я відповідача кредитні картки, остання з яких була видана 19.09.2017р. за №5168755108566650 строком дії до 01.07.2021р.

Також, починаючи з 09.08.2020р. АТ КБ «Приват Банк» змінювало кредитний ліміт з 300,00грн. до 15000,00грн. (12.01.2018р.).

Відповідно до Умов та Правил, у випадку порушення позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти та штраф.

Вважаючи, що з боку відповідача умови кредитного договору не виконуються належним чином, Банк за договором кредитування розрахував заборгованість відповідачу, яка дорівнює 30718,14грн., яка складається з: суми боргу за тілом кредиту в розмірі 20 722,48грн., заборгованості за відсотками нарахованими за прострочення кредиту згідно ст.625 ЦК України в розмірі 9995,66грн.

Вирішуючи питання про стягнення нарахованої Банком заборгованості по кредитному зобов`язанню, суд виходить з наступного обґрунтування, з урахуванням правової позиції висловленою ВП ВС у справі № 342/180/17-ц.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника від 09.08.2012р. процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Крім відсутності належного обґрунтування та надання допустимих доказів, в частині наявної у відповідача суми заборгованості по неустойки (пеня, штраф) суд також не приймає та відхиляє обґрунтування позивача на його право вимоги в частині стягнення процентів за кредитним договором від 09.08.2012р., з посиланням на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору, оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.

За таких обставин та без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Як було встановлено судом та підтверджуєтеся випискою по рахунку відкритого на ім`я ОСОБА_1 фактично заборгованість по кредиту у останнього виникла починаючи з 22.02.2018р. До вказаного терміну, за твердженнями позивача, ОСОБА_1 не допускав порушень по кредитним зобов`язанням. Станом на 15.08.2019р. Банком було проведено розрахунок заборгованості по кредиту, розмір якої склав: 40 422,48грн. – сума боргу за тілом кредиту та сума боргу за простроченим тілом кредиту, пеня в розмірі 30 884,78грн., штраф в загальному розмірі 4102,86грн.

За період з 22.02.2018р. по 30.09.2019р. ОСОБА_1 було сплачено та зараховано Банком 11 755,45грн. на погашення боргу за тілом кредиту; 2 759,12грн. на погашення пені. При цьому сума 11 755,45грн. була врахована Банком на час звернення до суду з первісними вимогами на загальну суму боргу по тілу кредиту станом на 15.08.2019р. в розмірі 40422,48грн.

Крім того, за період з 01.10.2019р. по 14.02.2020р. ОСОБА_1 на погашення заборгованості по кредиту було сплачено 19700,00грн. Дана обставина підтверджується випискою та підтверджується Банком у наданих поясненнях.

На теперішній час, Банк враховуючи сплату 19700,00грн. зменшив вимоги по тілу кредиту до 20722,48грн. (40422,48грн. – 19700,00грн.).

Отже, проведення АТ КБ «Приват Банк» нарахувань та списання грошових коштів, які надходили від відповідача на погашення кредитних зобов`язань у вигляді процентів та неустойки, в тому числі в розмірі 2759,12грн. є безпідставними та такими, що не грунтуються на умовах договору кредиту та вимогах закону, який регулює виниклі між сторонами правовідносини. Відтак, сплачену суму у розмірі 2759,12грн. слід зарахувати на погашення основної суми боргу.

Відтак, отримана проте неповернута сума тіла кредиту, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , станом на сьогодні складає 17963,36грн. (40422,49грн. – 19700,00грн. – 2759,12грн.), так як фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що є порушенням грошового зобов`язання.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача на те, що ОСОБА_1 повністю повернув суму боргу за тілом кредиту, так як позивачем повною мірою враховані всі проведені ОСОБА_1 оплати на повернення боргу, що підтверджується випискою по рахунку, та такі не суперечить зазначеним вище розрахункам, проведених судом під час розгляду справи.

Щодо позовних вимог про стягнення процентів за ст.625 ЦК України , то слід зазначити наступне.

Так, за приписами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, приписи ст. 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Як було зазначено вище з боку позивача не надано суду доказів на підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг та відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за ст.625 ЦК України. Таким чином, розмір процентів від простроченої суми грошового зобов`язання повинен складати три проценти.

Виходячи з принципу змагальності цивільного судочинства, обов`язок доведеності обставин, на які посилається сторона, як на підставу пред`явлених позовних вимог, покладаються саме на цю сторону (ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України). Суд, в свою чергу розглядає позовні вимоги в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.13 ЦПК України). При цьому, при розгляді даної справи, позивач зобов`язаний довести обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині проведених нарахувань по кредитним зобов`язанням ОСОБА_1 .

Пред`являючи зменшений розмір позовних вимог, Банк просить стягнути з відповідача проценти за порушення виконання грошового зобов`язання за ст.625 ЦК України в розмірі 9995,66 грн.

Разом з тим, позивач в цій частині позовні вимоги не обґрунтовує, зокрема не визначає початковий термін порушення грошового зобов`язання, не зазначає суму порушеного зобов`язання на який проводиться нарахування процентів, не вказує період за який провадиться нарахування, не зазначає розмір процентів, з якого проведений такий розрахунок за ст.625 ЦК. Тобто, такі вимоги слід визнати необґрунтованим та не доведеними належними та допустимими доказами. В зв`язку з чим, в їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на постанову від 10.04.2018р. Великої Палати ВС у справі №910/10156/17, як на підставу відмови у задоволенні позову в частині стягнення процентів за ст.625 ЦК України, оскільки вказаним рішенням був вирішений інший спір, стосовно інших правовідносин.

Згідно ст.141 ЦПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1123,36грн. (17963,36грн. х100 : 30718,14грн. = 58,47% ; 1921,00грн. х 58,47% : 100).

Керуючись ст.ст.12,13,76,259,263-265,268, 279 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом по кредиту в розмірі 17963,36грн., судовий збір в розмірі 1123,36грн.

В іншій частині позовних вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 15 березня 2021р.

Суддя