Рішення № 95549720, 16.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 березня 2021 року справа №640/1408/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 квітня 2019 року №0032754202, №0032764202 та №0032774202В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з підстав порушення відповідачем процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Також підставою оскарження рішень суб`єкта владних повноважень слугувало те, що на думку позивача, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку у певному розмірі, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором, а тому прощений банком у 2015 році борг не є додатковим благом.

Ухвалою від 12 лютого 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/1408/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою від 28 лютого 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва за клопотанням представника позивача, призначено адміністративну справу №640/1408/20 до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав про відповідність податкових повідомлень-рішень вимогам чинного податкового законодавства.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що як процедура проведення перевірки, так і її наслідки є протиправними.

Протокольною ухвалою суду від 18 травня 2020 року подальший розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

21 лютого 2019 року ГУ ДФС у м. Києві видано наказ №2310 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )».

25 лютого 2019 року ГУ ДФС у м. Києві сформовано повідомлення №21989/К/26-15-42-02-27 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, яке було направлено на адресу позивача.

За результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 18 березня 2019 року №595/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 (далі по тексту - акт перевірки) за висновками якого встановлено наступні порушення:

1) підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України - не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

2) підпункту «д» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України - не задекларовано дохід в сумі 1 405 299, 20 грн та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік в загальній сумі 280 450, 84 грн;

3) підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України - занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2015 рік в розмірі 21 079, 49 грн.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення - рішення від 26 квітня 2019 року:

- №0032764202, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 грн;

- №0032774202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 26 349, 36 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 21 079,49 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 269, 87 грн;

- №0032754202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 350 663,55 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 280 450,84 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 70 112,71 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Положення пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначають обставини, за яких податковому органу надано право на проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Тобто, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.

Тому, база оподаткування повинна бути визначена тільки з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування процентів.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» від 09 квітня 2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв`язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та, який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Вказана правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 31 серпня 2018 року у справі №826/3684/17.

Згідно з підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Матеріалами справи встановлено, що 28 січня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (кредитором) та ОСОБА_1 (позичальником) укладено договір кредиту №05-03825, згідно з пунктом 1.1 якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості. Повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 173 400,00 грн доларів США, зі сплатою 11,75 процентів річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості за кредитом та процентів за його використання:

- починаючи з місяця, що слідує за місяцем надання кредиту, позичальник 28 числа кожного місяця рівними частинами сплачує кредитору суму грошових коштів, яка включає заборгованість за кредитом і проценти за користування кредитом у розмірі 1 816,04 доларів США (ануїтетний платіж) з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 28 січня 2033 року, на умовах визначених цим договором;

- розмір останнього ануїтетного платежу може відрізнятися від ануїтетного платежу, визначеного у пункту 1.1.1 цього договору і дорівнює сумі фактичної заборгованості за кредитом, що залишається після сплати всіх ануїтетних платежів та процентів за користування кредитом, нарахованих на зазначену суму.

Згідно умов договору про внесення змін до договору кредиту від 28 січня 2008 року №05-03825, укладеного між банком та позивачем 12 червня 2015 року за №2, станом на дату укладення цього договору заборгованість за кредитом складає 119 406,51 доларів США, по нарахованим та не сплаченим процентам за користування кредитом - 14 314,96 доларів США.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.4 договору про внесення змін від 12 червня 2015 року №2, якщо позичальник починаючи з дати укладення цього договору здійснить одноразовий платіж в сумі 66 861,00 доларів США на підставі заяви на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням, форма якої зазначена у додатку №1 до цього договору, то позичальник набуває права на анулювання (прощення) заборгованості по кредиту, процентам та комісіям в сумі, що дорівнює сумі здійсненого платежу.

При цьому, сума внесеного платежу направляється на погашення заборгованості за договором кредиту згідно черговості, передбаченої договором кредиту або цим договором (якщо черговість погашення заборгованості, передбачена договором кредиту відрізняється від черговості, зазначеної у цьому договорі).

У разі виконання позичальником умов, зазначених у пунктах 3.2, 3.3 цього договору сума заборгованості за кредитом (на дату внесення коштів), процентам та комісіям в розмірі, зазначеному в пункті 3.2 цього договору, підлягає анулюванню (прощенню).

Відповідно до квитанції від 12 червня 2015 року №FJB1516303800206 позивачем внесено грошові кошти у сумі 1 405 919, 34 грн в рахунок погашення кредиту.

Згідно довідки ПАТ «УКРСОЦБАНК» від 17 червня 2015 року №10.1-186/96-10757 по кредиту згідно договору кредиту від 28 січня 2008 року №05-03825 в рахунок погашення заборгованості за період з 01 січня 2015 року по 15 червня 2015 року перераховано наступні суми, а саме: 12 червня 2015 року 1 104 911,59 грн боргу та 301 007,75 грн - відсотків за кредитом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивачем, на виконання умов договору про внесення змін до договору кредиту від 28 січня 2008 року №05-03825, укладеного між ним та банком 12 червня 2015 року за №2 внесено грошові кошти у сумі 1 405 919,34 грн в рахунок погашення кредиту, зокрема основної суми боргу та відсотків за користування кредитом.

У той же час, жодних документальних доказів на підтвердження того, що прощена (анульована) сума боргу у розмірі 66 861, 00 доларів США складалась з основної суми боргу та відсотків за користування кредитом, як про це зазначає позивач, останнім не надано.

Разом з тим, з акта перевірки вбачається, що відповідно до листа ПАТ «УКРСОЦБАНК» від 16 листопада 2018 року №05.6-12/79-1218 банком підтверджено відображення протягом 2015 року нарахований та виплачений дохід з однакою « 126» (дохід, отриманий як додаткове благо) у вигляді основної суми кредитної заборгованості, прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, в сумі 1 405 299,20 грн, та повідомлено клієнта під підпис особисто відповідно до вимог підпункту «д» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Щодо застосування пункту 8 підрозділу І розділу XX Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 8 підрозділу І розділу XX Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валютних зобов`язань за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Тобто, не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума прощена (анульована) кредитором, у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX Кодексу, з метою оподаткування доходу, отриманого платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми, прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Кодексу, слід розглядати окремо.

Враховуючи викладене, оскільки банком здійснено прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм абз. «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Тобто, з наведеного підтверджується, що кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), що є підставою для зобов`язання позичальника (позивача) відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку на доходи з фізичних осіб у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, відповідачем правомірно нараховано суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 280 450,84 грн та штрафних (фінансових) санкцій - 70 112, 71 грн., а тому суд дійшов висновку про правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року №0032754202.

Окрім того, застосування відповідачем штрафу до ОСОБА_1 обумовлено порушеннями пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, відповідно до якого платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Згідно підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

При цьому пунктом 179.1 статті 179 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, дії позивача щодо неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік не відповідають нормам податкового законодавства.

Підсумовуючи вищевикладене, прийняте на основі акта перевірки податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року №0032764202, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 510,00 грн за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи з відповідними додатками за 2015 рік є правомірним та скасуванню не підлягає.

Окрім того, Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Таким чином, за встановлених вище обставин, суд дійшов висновку про те, що отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага дає підстави дійти висновку, що податковим органом правомірно визначено позивачу грошове зобов`язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту). Отже, з огляду на викладене податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року №0032774202 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на те, що йому було прощено саме різницю між основною сумою боргу за кредитом в іноземній валюті та сумою боргу, яка виникла у позивача внаслідок збільшення курсу долара США станом на 2015 рік, оскільки матеріалами справи підтверджується прощення саме основної суми боргу. Додаткових договорів про зміну валюти зобов`язання позивачем із банком не укладалося.

Суд зауважує, що чинним законодавством України не закріплена стабільність курсу гривні до іноземних валют, при укладанні договорів про кредитування саме в доларах США, тим самим беручи на себе зобов`язання повернути кредитні кошти в цій валюті, позивач був обізнаний, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, і зміна цього курсу, можливо, відбудеться, а тому повинен був передбачити і врахувати підвищення валютного ризику за кредитним договором.

Щодо посилань позивача на порушення відповідачем порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, то у даному випадку, ці обставини не є визначальними у даному спорі та не впливають на правомірність донарахування податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 43141267).

Суддя В.А. Кузьменко