Рішення № 95548619, 12.03.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/1659/20

Провадження № 2/740/87/21

РІШЕННЯ

іменем України

12 березня 2021 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

судді Олійника В.П., за участі секретаря судового засідання Носилевської О.В.,

позивача ОСОБА_1 та його представника-адвоката Литовченка Д.М., представників відповідача- ОСОБА_2 , адвоката Квацби Р.Д.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Центру комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю «Віра» Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановив:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Центру комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю «Віра» Ніжинської міської ради Чернігівської області (далі-Центру) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення від 19 березня 2020 року №37-01, поновлення на посаді сестри медичної з масажу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19 березня 2020 року та 10000 грн. моральної шкоди. Позов обгрунтований тим, що позивач з 22 грудня 2016 року прийнятий на роботу до Центру на посаду сестри медичної з масажу. Його режим роботи з 13-00 год. до 17-00 год.. Позивач є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства по зору, за освітою є санітарним фельдшером. З 01 березня 2020 року по 17 березня 2020 року позивач у робочий час перебував на робочому місці. На грунті психічної напруги через карантинні заходи, запровадженні згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року, зокрема через обмеження руху громадського транспорту, через стан свого здоров`я та інвалідність позивач став погано себе почувати з 16 березня 2020 року. 17 березня 2020 року ввечері стан його здоров`я погіршився, про що зранку 18 березня 2020 року повідомив по телефону директора Центру ОСОБА_2 , на що остання повідомила про необхідність з`явлення на роботу, після чого останній з`явився на роботу і повідомив про своє погане самопочуття, просив викликати швидку медичну допомогу, що було проігноровано директором, після погіршення самопочуття близько через годину він пішов додому. В стані алкогольного сп`яніння не перебував. Під час перебування у Центрі йому не пропонували пройти обстеження, жодні документи не надавали, він не підписував будь-які документи, він не відмовлявся від проходження медичного обстеження і наполягав на його проведенні. Дії директора викликані особистими неприязними відносинами до нього. Його звільнення протиправне, що в свою чергу спричинило моральну шкоду внаслідок пригнічення, докладення додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права. Просить позов задовольнити.

Згідно ст.ст.19, 274 ЦПК України дана справа, яка є малозначною, підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У відзиві на позовну заяву від 20 травня 2020 року директор Центру Кісельова Т.С. позов не визнає з посиланням на те, що пасажирське сполучення в м.Ніжині через карантинні заходи зупинило свою роботу з 21 березня 2020 року, режим роботи Центру не змінився. Факт перебування позивача на робочому місці в нетверезому стані підтверджується актом про відсутність на роботі, актом про появу на роботі в нетверезому стані, повідомленням про надання письмових пояснень, актом про відмову надати письмові пояснення, наказом про відсторонення від роботи, актами про відмову від ознайомлення з наказами, поштовим повідомленням відправлення наказу про звільнення. Згідно виписки з особової справи позивач неодноразово порушував трудову дисципліну.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, пояснивши, що звільнення незаконне, алкогольних напоїв не вживав, перебував у хворобливому стані. Його графік роботи з 13-00 год. до 16-50 год. Копію наказу про звільнення отримав 19 березня 2020 року, документів не зачитували, повідомляли в усній формі, пропонували надати пояснення, писати не може. Він не є членом профспілкки. Дана позиція підтримана в судовому засіданні представником позивача адвокатом Литовченко Д.М., який зазначив про недоведеність стану алкогольного сп`яніння, упередженого ставлення керівництва Центру до позивача, неспівмірності стягнення у виді звільнення, просив позов задовольнити, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 березня 2020 року по 11 березня 2021 року становить 26344 грн. 16 коп.

Представник відповідача Кісельова Т.С. в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що позивач з`явився на роботу 18 березня 2020 року із запізненням та у стані алкогольного сп`яніння, про що були складені відповідні акти в присутності працівників та позивача відсторонено від роботи. Упереджене ставлення до позивача відсутнє, останній неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, власноручно писав пояснення. Хворобливий стан позивача 18 березня 2020 року відсутній, останній поводився неадекватно і не реагував на її зауваження, пояснення на її пропозицію не надав, останньому пропонували поміряти тиск та пройти огляд у диспансері, на що він відмовився. Центр працював. Трудова книжка вручена позивачу. Профспілка відсутня.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що працює музичним керівником Центру, позивач 18 березня 2020 року зайшов до кабінету директора Центру із різким запахом алкоголю, мав хитку ходу, розмовляв у грубій формі, останньому пропонували надати пояснення, поміряти тиск та пройти огляд у наркологічному диспансері, на що він відмовився. Були складені акти, які були зачитані позивачу, останній відмовився їх підписувати. Позивач не вказував, що не вміє писати і читати.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що працює головним бухгалтером Центру, позивач 18 березня 2020 року після 14-00 год. зайшов до кабінету директора Центру, від нього був запах алкоголю, розв`язана мова, порушена кооридинація рухів, висловлювався нецензурно і не реагував на зауваження, йому запропонували пройти огляд на стан сп`янніня у наркологічному диспансері, він відмовився, про що склали акти, які зачитали у його присутності. Трудову книжку видали позивачу.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що працює лікарем Центру, позивач близько 14-10 год. 18 березня 2020 року зайшов до її кабінету із запахом алкоголю, останній сперечався, після чого пішов до кабінету директора. В його присутності зачитали акти про спізнення та появу у стані алкогольного сп`яніння, останній відмовився їх підписувати. Позивач щодо стенокардії до неї не звертався і допомоги не просив.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що працює медичною сестрою Центру, позивач з`явився на роботу 18 березня 2020 року після 14-10 год. із запахом алкоголю, нечітка мова, останньому зачитали акти про спізнення та стан алкольного сп`яніння, він відмовився від надання пояснень та підпису актів.

Із врахуванням доказів по справі судом встановлено слідуюче.

Позивач ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства по зору безстроково і може працювати в спецумовах (копія витягу із акту огляду у МСЕК від 06.01.2012), з 22 грудня 2016 року прийнятий на роботу до Центру (ідентифікаційний код юридичної особи 26226813) на посаду медичної сестри з масажу.

Згідно копії акту Центру від 18 березня 2020 року за підписами ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 18 березня 2020 року встановлений факт відсутності на робочому місці з 13-00 год. до 14-30 год. без поважних причин ОСОБА_1 ..

Відповідно до копії акту Центру від 18 березня 2020 року за підписами ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 18 березня 2020 року в 14-30 год. ОСОБА_1 з`явився на роботу в нетверезому стані-різкий запах алкоголю, порушена координація рухів, мова плутається, на зауваження директора реагує неадекватно, від запропонованого медичного огляду щодо підтвердження нетверезого стану відмовився.

Відповідно до копії повідомлення від 18 березня 2020 року директором Центру Кісельовою Т.С. запропоновано ОСОБА_1 надати пояснення до 15-00 год. 18 березня 2020 року щодо запізнення на роботу та нетверезого стану.

Згідно копії акту Центру від 18 березня 2020 року за підписами ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 - ОСОБА_1 відмовився дати пояснення щодо порушення трудової дисципліни по факту запізнення на роботу та появи в нетверезому стані в 14-30 год. 18 березня 2020 року. З актом про появу на роботі у нетверезому стані ОСОБА_1 ознайомлений, але відмовився ставити оосбистий підпис.

Відповідно до копії наказу Центру від 18 березня 2020 року №36-01 позивача ОСОБА_1 18 березня 2020 року відсторонено від роботи у зв`язку з появою на роботі в нетверезому стані.

Згідно копії акту Центру від 18 березня 2020 року за підписами ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 - ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватись з наказом від 18 березня 2020 року №36-01 під особистий підпис, текст якого був зачитаний в його присутності і залишив робоче місце в 15-45 год..

Відповідно до копії наказу Центру від 19 березня 2020 року №37-01 позивача ОСОБА_1 звільнено 19 березня 2020 року у зв`язку з появою на роботі у нетверезому стані за п.7 ст.40 КЗпП України, підстави-акт про відсутність на роботі, акт про появу на роботі в нетверезому стані від 18 березня 2020 року, акт про вімову надати письмові пояснення від 18 березня 2020 року.

Згідно копії акту Центру від 19 березня 2020 року за підписами ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ,- ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватись з наказом про звільнення від 19 березня 2020 року №37-01 під особистий підпис, текст наказу зачитаний в його присутності.

Спірні правовідносини сторін виникли з приводу звільнення позивача за появу на роботі в нетверезому стані.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

Вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п.7 ч.1 ст.40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 , як на підставу своїх вимог, посилається на те, що його звільнено з порушенням трудового законодавства, оскільки він своєчасно не з`явився на роботу через погіршення стану здоров`я, через обмеження у русі громадського транспорту через карантинні заходи, відсутності вживання алкогольних напоїв та відповідного стану сп`яніння, упередженого ставлення до нього зі сторони керівництва Центру, не надання йому медичної допомоги та проходження огляду, не доведення до відома змісту актів, не можливості їх прочитання через інвалідність.

Принцип змагальності згідно ст.12 ЦПК України забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Підставою звільнення ОСОБА_1 з посади стало перебування його на роботі в нетверезому стані.

Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Вказані вище акти відповідача від 18 березня 2020 року щодо відсутності позивача на робочому місці, перебування на роботі в нетверезому стані, повідомлення відповідача від 18 березня 2020 року про надання пояснень, актів від 18 березня 2020 року про відмову їх надання, наказ від 18 березня 2020 року про відсторонення від роботи у зв`язку з появою на роботі в нетверезому стані, акту від 18 березня 2020 року про відмову від ознайомлення з наказом про відсторонення, акту відповідача від 19 березня 2020 року щодо відмови ознайомлення з наказом про звільнення, показання в судовому засіданні свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,-у своїй сукупності та взаємозв`язку підтверджують факт появи позивача на роботі 18 березня 2020 року в нетверезому стані та відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Натомість позивачем не надано жодних доказів на спростування факту появи його на роботі в нетверезому стані.

Згідно із ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За таких обставин звільнення позивача на підставі п.7 ч.1 ст.40 КЗпП України було проведено відповідно до норм трудового законодавства.

Також судом враховується, що листи непрацездатності за період з 01 січня 2019 року до 19 березня 2020 року позивачем до Центру не подавались, що підтверджується довідкою Центру від 18 травня 2020 року.

Згідно копії наказу Центру від 12 березня 2020 року у даному закладі оголошений карантин з 16 березня 2020 року із запровадженням обмежень, зокрема щодо вихованців закладу до 3 років та заборони входу сторонніх осіб.

Відповідно до копії рішення Виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 20 березня 2020 року робота міського пасажирського автомобільного транспорту на території Ніжинської міської об`єднаної територіальної громади зупинена з 21 березня 2020 року до закінчення карантину.

Вказане спростовує доводи позивача щодо його хворобливого стану та неможливості своєчасного з`явлення на роботу на 13-00 год. 18 березня 2020 року.

Згідно довідки Центру від 18 травня 2020 року первинна профспілкова організація установчими зборами трудового колективу не утворена, що також підтверджується поясненнями учасниками судового розгляду.

Згідно витягу з особової справи ОСОБА_1 останній за період виконання своїх трудових обов`язків у Центрі 11 грудня 2019 року не дотримався норм санітарно-гігієнічного режиму, порядку проведення масажу, про що наявні пояснення ОСОБА_1 від 06 лютого 2019 року; 04 лютого 2019 року був відсутній на своєму робочому місці; 07 грудня 2018 року щодо останнього застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани за неналежне виконання посадових обов`язків; 21 листопада 2018 року щодо нього застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани за прогул.

Із врахуванням викладеного підстави для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача відсутні, у зв`язку з чим позов в даній частині та в частині пов`язаних вимог щодо поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,-задоволенню не підлягають.

Враховуючи відмову у позові, підстави для стягнення судових витрат на користь позивача відповідно до ст.141 ЦПК України відсутні.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Центру комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю «Віра» Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Суддя В.Олійник

Повне рішення суду складене 16 березня 2021 року