Рішення № 9554371, 31.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/1731.03.10 За позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

до Державного підприємства «Київський державний науково-дослідний

інститут гідроприладів»

про стягнення відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій

Суддя О.О.Хрипун

Представники сторін:

Від Позивача           Свириденко В.А., Касаткін В.В. –предст.,

Від Відповідача           не з’явилися,

Обставини справи:

          Державна інноваційна фінансово-кредитна установа звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Київський державний науково-дослідний інститут гідроприладів»про стягнення 216369,88 грн. відсотків за користування кредитом, 581282,60 грн. пені, 239749,34 грн. збитків від інфляції та 78647,80 грн. - 3% річних від суми заборгованості.

          Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором про надання кредиту № 15-39/18/11/04 від 18.11.2004 в частині повернення кредиту та відсотків за користування таким.          

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.11.2004 між Українською державною інноваційною компанією, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1007 від 08.08.2007 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України»перейменована в Державну інноваційну фінансово-кредитну установу (далі – Позивач, Кредитор) та Державним підприємством «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів»(далі –Відповідач, Позичальник) укладено Договір про надання кредиту № 15-39/18/11/04 (далі –Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Кредитор надає Позичальнику в порядку та на умовах, визначених Договором, чинним законодавством та наказом Міністерства освіти і науки від 17.11.2004 № 872, кредит в сумі 2700 00,00 грн.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 18-1422/ф-К є кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 3 статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.

Додатком № 1 до Договору Сторонами затверджено Графік надання кредиту, відповідно до якого сума коштів у розмірі 2 700000,00 грн. перераховується 25.11.2004.

Додатковою угодою № 1 до Договору від 17.12.2004 Додаток № 1 до Договору викладено у наступній редакції: сума коштів у розмірі 2 700 000,00 грн. перераховується 26.11.2004.

Позивачем платіжним дорученням № 02 від 26.11.2004 з призначенням платежу «надання кредитів згідно з Договором № 15-39/18/11/04 від 18.11.2004»Відповідачу перераховано 2 700 000 грн. (належним чином засвідчена копія платіжного доручення наявна в матеріалах справи).

Згідно з п. 2 Договору Позичальник за користування кредитом сплачує Кредитору 9% річних. Сплата відсотків здійснюється відповідно до Графіку повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, який є невід‘ємною частиною даного Договору (Додаток № 2).

Позичальник здійснює повернення основного боргу кредитору починаючи з 25 жовтня 2007 року та сплату відсотків - з 25 січня 2005 року у строки та в розмірах, що передбачені Графіком кредиту та відсотків за користування кредитом, який є невід‘ємною частиною даного Договору (Додаток № 2).

Додатком № 2 до Договору, викладеним у новій редакції шляхом укладення між Сторонами Додаткової угоди № 1 від 17.12.2004, затверджено графік повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, згідно з яким початок нарахування відсотків - 26.11.2004, початок сплати відсотків - 25.01.2005 у розмірі 40 610,96 грн., 25.04.2005 - у розмірі 59 917,81 грн., 25.07.2005 - у розмірі 60 583,56 грн., 25.10.2005 - у розмірі 61 249,32 грн., 25.01.2006 - у розмірі 61 249,32 грн., 25.04.2006 - у розмірі 59 917,81 грн., 25.07.2006 - у розмірі 60 583,56 грн., 25.10.2006 - у розмірі 61 249,32 грн., 25.01.2007 - у розмірі 61 249,32 грн., 25.04.2007 - у розмірі 59 917,81 грн., 25.07.2007 - у розмірі 60 583,56 грн., 25.10.2007 - у розмірі 61 249,32 грн., 25.01.2008 - у розмірі 45 369,86 грн., 25.04.2008 - у розмірі 22 377,05 грн.; початок сплати основного боргу (кредиту) - 25.10.2007 у розмірі 700000,00 грн., 25.01.2008 - у розмірі 1 000 000,00 грн., 25.04.2008 - у розмірі 1 000 000,00 грн.

Відповідно п. 5 Договору заборгованість по кредиту, відсотках та пені Позичальник зобов’язується погашати на поточний рахунок Української державної інноваційної компанії.

Позичальник повинен сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 9% річних, які нараховуються на залишок заборгованості по кредиту.

Такі відсотки нараховуються за фактичну кількість днів у періоді (квартал), виходячи з фактичної кількості днів у році і сплачуються у строки, вказані в графіку повернення кредиту та сплати відсотків (Додаток № 2).

Судом встановлено, що Позивач станом на день вирішення справи не повернув Позивачу суму кредиту у розмірі 2 700000,00 грн.

Таким чином, Відповідач в порушення умов Договору № 15-39/18/11/04 не виконав взяті на себе зобов’язання, а саме - не повернув суму кредиту у розмірі 2 700000,00 грн. та не сплатив відсотки за користування кредитом у розмірі 216369,88 грн., доказів протилежного до суду не надано.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог щодо стягнення з Відповідача 216369,88 грн. відсотків за користування кредитом.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 5.6 Договору у разі порушення строків погашення кредиту, визначених Графіком повернення кредиту та сплати відсотків, Позичальник повинен сплатити кредитору пеню. Пеня нараховується на несвоєчасно погашену частину кредиту з розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з визначеної Графіком дати погашення і до дати повного погашення цієї частини кредиту, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення такої заборгованості.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

У зв’язку з тим, що Договором передбачено нарахування пені до дати повного погашення кредиту, суд погоджується з розрахунком суми пені, наданим Позивачем у додатку до позовної заяви за період з 01.02.2009 по 22.12.2009 у розмірі 581282,60 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наданим Позивачем, і вважає його обґрунтованим. Сума 3% річних розрахована Позивачем відповідно до періодів прострочення і підлягає стягненню з Відповідача в силу положень закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів»(03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3, код 14310098) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 65 Б, код 00041467) 216369,88 грн. заборгованості по оплаті нарахованих відсотків за користування кредитом, 581282,60 грн. пені, 239749,34 грн. інфляційних втрат, 78647,80 грн. –3% річних від суми заборгованості, 11 160,50 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 26.04.2010