Рішення № 9554327, 01.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/11801.04.10 За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Старон Україна»

доАкціонерного комерційного банку «Трансбанк»

про стягнення 256551,61 грн.

Суддя Хрипун О.О.

Представники: від ПозивачаГончарук Є.В. –дир.., Корніюк І.А. –предст. від ВідповідачаКорзун В.А. –предст. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Старон Україна»(далі –Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»(далі –Відповідач), в якому просить суд розірвати договір банківського рахунку № 4224 від 29.05.2008, укладений між ним та Відповідачем; стягнути з Відповідача 231961,11 грн. залишку коштів на поточному рахунку, 18000,00 грн. пені за прострочення виконання зобов’язання, 6590,54 грн. прямих збитків.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач не виконав платіжні доручення Позивача на попередню оплату митних платежів, внаслідок чого допущений простій контейнерів з товаром, які поставлялися Позивачу компанією «BATAC TRADING GROUP LTD». За таких обставин Позивач був змушений понести незаплановані витрати на оплату додаткових послуг транспортно-експедиційної організації та на зберігання товару. Відповідач не відреагував на вимоги Позивача щодо проведення платежів згідно з платіжними дорученнями, а також залишив без відповіді звернення останнього щодо повернення залишку коштів на рахунку та розірвання договору банківського рахунку № 4224 від 29.05.2008.

          Відповідач у поданому до суду відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що постановою Національного банку України від 01.03.2010 № 101 відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації Відповідача, тому задоволення вимог Позивача має відбуватися в порядку ліквідаційної процедури згідно з вимогами ст.ст. 93-98 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників осіб, що беруть участь у справі, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.05.2008 між Позивачем та Відповідачем укладено договір банківського рахунку № 4224, відповідно до п. 1.1 якого Відповідач відкриває Позивачу поточний рахунок та здійснює розрахунково-касове обслуговування, керуючись законодавством України та даним договором.

Відповідно до п. 3.2.3 договору Позивач має право вимагати своєчасного та повного здійснення розрахунків та інших обумовлених договором послуг, а Відповідач згідно з п. 3.3.3 договору зобов’язаний здійснювати платежі Позивача того ж дня на підставі розрахункових документів, наданих Позивачем, якщо вони надійшли в операційний час, і в наступний робочий день, якщо вони надійшли після закінчення операційного часу.

06.02.2009 Позивач надав Відповідачу платіжне доручення № 23 на суму 165000,00 грн. з призначенням платежу «попередня оплата митних платежів», а 09.02.2009 –платіжне доручення № 24 на суму 15000,00 грн. з аналогічним призначенням платежу. Факт прийняття Відповідачем зазначених платіжних доручень до виконання підтверджується відмітками банку від 06.02.2009 та від 09.02.2009 відповідно.

Відповідач надіслав Позивачу повідомлення про невиконання платіжних доручень № 23 від 06.02.2009 та № 24 від 09.02.2009 у зв’язку з відсутністю коштів на кореспондентському рахунку Відповідача.

За твердженням Позивача, внаслідок невиконання Відповідачем зазначених платіжних доручень Позивач поніс збитки на загальну суму 6590,54 грн., що складається з витрат Позивача на оплату додаткових послуг ТОВ «Блек Сі Шіпінг Сервіс ЛТД»за договором на транспортно-експедиційне обслуговування у сумі 592,9 грн., та витрат на оплату послуг зі зберігання товару ВАТ «Київське автотранспортне підприємство-13054»у сумі 5997,64 грн. за договором № 17-СТЗ-/р від 10.02.2009, який Позивач змушений був укласти для зберігання товару у зв’язку з неможливістю оформити його митне розвантаження.

На підтвердження того, що збитки у сумі 6590,54 грн. були понесені саме у зв’язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов’язань зі своєчасного перерахування коштів за платіжними дорученнями № 23 від 06.02.2009 та № 24 від 09.02.2009, Позивачем надані наступні документи: контракт № ВАТ-UKR 06/2008 від 03.06.3008, укладений між Позивачем та компанією «BATAC TRADING GROUP LTD», на підставі якого остання повинна поставити Позивачу товар на умовах СІР, Київ, Україна згідно з Інкотермс 2000 (згідно з п. 2.2 контракту всі мита та митні платежі на території покупця несуться покупцем); договір № 004/09 від 02.02.2009 на транспортно-експедиційне обслуговування, укладений між Позивачем та ТОВ «Блек Сі Шіпінг ЛТД», письмова вимога останнього щодо сплати Позивачем витрат за простій, платіжне доручення Позивача на користь ТОВ «Блек Сі Шіпінг ЛТД»на суму 592,90 грн. з призначенням платежу «сплата за простій автотранспорту та понаднормове використання контейнерів» з відміткою банку «Райффайзен банк Аваль» про проведення платежу; договір № 17-СТЗ/р з надання послуг на складі тимчасового зберігання від 10.02.2009, укладений між Позивачем та ВАТ «Київське автотранспортне підприємство-13054», а також платіжне доручення Позивача від 16.06.2009 на користь ВАТ «Київське автотранспортне підприємство-13054»на суму 5997,64 грн. з призначенням платежу «сплата за послуги згідно з рахунком-фактурою 0088 від 30.03.2009»з відміткою банку «Райффайзен банк Аваль»про проведення платежу; лист Київської регіональної митниці, надісланий Позивачу 19.03.2009, про те, що станом на 06.03.2009 кошти, сплачені Позивачем за платіжними дорученнями № 23 від 06.02.2009 у розмірі 165000,00 грн. та № 24 від 09.02.2009 у розмірі 15000,00 грн., на рахунок Київської регіональної митниці не надходили.

28.02.2009 постановою Правління Національного банку України за № 97 «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Трансбанк»призначено тимчасову адміністрацію Відповідача строком на один рік (02.03.2009 –01.02.2010) та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 02.03.2009 до 01.09.2009.

01.09.2009 постановою Правління Національного банку України за № 519 продовжена дія мораторію на задоволення вимог кредиторів Відповідача з 02.09.2009 до 02.12.2009, крім зобов’язань за договорами банківських рахунків та банківських вкладів.

01.03.2010 постановою Правління Національного банку України за № 101 відкликано банківську ліцензію та ініційовану процедуру ліквідації Відповідача.

Суд звертає увагу на те, що строк виконання зобов’язання Відповідача за договором банківського рахунку № 4224 від 29.05.2008 щодо перерахування коштів за платіжними дорученнями Позивача № 23 від 06.02.2009 та № 24 від 09.02.2009 настав до введення тимчасової адміністрації, мораторію на задоволення вимог кредиторів Відповідача, а також до порушення щодо нього процедури ліквідації.

Відповідно до довідки за № 28-02/2509 від 12.10.2009, наданої Відповідачем, залишок коштів на поточному рахунку Позивача станом на 01.10.2009 складає 231961,11 грн.

27.11.2009 Позивач вручив Відповідачу заяву, в якій повідомив останнього про розірвання договору банківського рахунку № 4224 від 29.05.2008 та вимагав повернути залишок коштів на його рахунку в сумі 231451,71 грн.

01.12.2009 Відповідач надіслав Позивачу відповідь на заяву від 27.11.2009, в якій повідомив про тимчасову адміністрацію та мораторій на задоволення вимог кредиторів, введених щодо Відповідача Національним банком України, та посилаючись на ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність», звернув увагу Позивача на те, що неустойка та інші фінансові санкції не можуть нараховуватися за неналежне виконання Відповідачем своїх зобов’язань. Будь-яких пояснень щодо розірвання укладеного між сторонами договору та строків перерахування залишку коштів, що знаходяться на поточному рахунку Позивача, Відповідачем надано не було.

З викладених обставин вбачається, що спір між сторонами в даній справі виник у зв’язку з невиконанням Відповідачем платіжних доручень Позивача на перерахування грошових коштів з поточного рахунку останнього.

За результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Спірні правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли на підставі укладеного між ними договору банківського рахунку № 4224 від 29.05.2008.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов’язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно з ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно доумов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог— відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що Відповідач не виконав у строки, передбачені договором банківського рахунку та чинним законодавством, платіжні доручення Позивача № 23 на суму 165000,00 грн. та № 24 від 09.02.2009 на суму 15000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов’язання відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання. При цьому згідно з ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог Відповідач посилається на те, що постановою Правління Національного банку України від 01.03.2010 за № 101 відкликано банківську ліцензію та ініційовану процедуру ліквідації Відповідача.

Зазначені доводи Відповідача суд не приймає до уваги з огляду на їх безпідставність.

Так судом встановлено, що строк виконання зобов’язання Відповідача за договором банківського рахунку № 4224 від 29.05.2008 щодо перерахування коштів за платіжними дорученнями Позивача № 23 від 06.02.2009 та № 24 від 09.02.2009 настав до введення тимчасової адміністрації, мораторію на задоволення вимог кредиторів Відповідача, а також до порушення щодо нього процедури ліквідації.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Закону України «Про банки та банківську діяльність»з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора: строк виконання всіх грошових зобов’язань банку та зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку; скасовуються арешт, накладений на майно (в тому числі на власні кошти банку на його рахунках) банку, чи інші обмеження щодо розпорядження його майном. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов’язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Оскільки вимоги Позивача до Відповідача за договором банківського рахунку виникли задовго до відкриття ліквідаційної процедури останнього, суд не має підстав для відмови в їх розгляді та задоволенні, як про це просить Відповідач.

З урахванням вищевикладеного, Відповідач не має та не мав законних підстав для невиконання свого зобов’язання щодо здійснення платежів згідно з платіжними дорученнями Позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

          Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами (ч. 3 ст 1075 ЦК України).

          Судом встановлено, що 27.11.2009 Позивач направив Відповідачу заяву, в якій повідомив про розірвання укладеного між ними договору банківського рахунку та просив перерахувати залишок коштів на рахунку, проте Відповідач жодних дій, направлених на виконання вимог Позивача не вчинив.

          З огляду на викладені обставини та наведені вище норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору банківського рахунку № 4224 від 29.05.2008, укладеного між Позивачем та Відповідачем; а також стягнення з Відповідача на користь Позивача залишку грошових у сумі 231961,11 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

          Також підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача прямих збитків у сумі 6590,54 грн., завданих Позивачу внаслідок неналежного виконання Відповідачем свого зобов’язання з перерахування грошових коштів за дорученням Позивача.

Так згідно з ч. 1 ст. 1073 ЦК України у разі порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В ч. 1 ст. 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною.

Згідно з ч. 2 ст. 232 ГК України законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином, за невиконання грошового зобов’язання боржник згідно з вимогами ч. 1 ст. 229 ГК України повинен сплатити, як завдані таким невиконанням збитки, так і штрафні санкції.

Судом встановлено вище, що Відповідач без наявності будь-яких законних підстав не виконав розпорядження Позивача за платіжними дорученнями № 23 на суму 165000,00 грн. та № 24 від 09.02.2009 на суму 15000,00 грн. з призначеннями платежу «попередня оплата митних платежів», внаслідок чого Позивач був змушений понести додаткові витрати, пов’язані з простоєм транспорту, що перевозив товар для Позивача, на згальну суму 6590,54 грн.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача прямих збитків у сумі 6590,54 грн. підлягають задоволенню.

Також суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача пені в сумі 18000,00 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»мораторій—зупинення виконання банком зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань.

Згідно з ч. 1 ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність»в редакції, що діяла на момент введення мораторію щодо задоволення вимог кредиторів Відповідача, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

          Законом України «Про банки та банківську діяльність»чи іншими закономи України не передбачено повноважень Національного банку України чи будь-якого іншого органу державної влади на продовження дії мораторію на задоволення вимог кредиторів банку на строк, що перевищує шести місяців.

Відтак, строк дії мораторію на задоволення вимог кредиторів Відповідача, введений постановою Правління Національного банку України від 28.02.2009 за № 97 на строк з 02.03.2009 до 01.09.2009, закінчився 01.09.2009.

Згідно зі ст. 32.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов’язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

          Позивач, посилаючись на ст. 32.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», просить суд стягнути з Відповідача пеню в сумі 18000,00 грн. за прострочення виконання Відповідачем своїх зобов’язань в період з 06.02.2009 по 02.03.2009 та з 02.09.2009 по 27.11.2009.

          З наведеного вбачється, що Позивач здійснив нарахування пені за прострочення виконання Відповідачем свого зобовязання з перерахування грошових коштів за період, коли мораторій на задоволення вимог кредиторів Відповідача був відсутній та обмежився при здійсненні розрахунку сумою, що не перевищує 10% від суми грошових коштів, яка не була перерахована Відповідачем.

          З огляду на викладене, вимоги Позивача щодо стягення пені у сумі 18000,00 грн. підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Розірвати договір банківського рахунку № 4224 від 29.05.2008, укладений між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк»(03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9; код ЄДРПОУ 16293211) та товариством з обмеженою відповідальністю «Старон Україна»(03049, м. Київ, вул. Курська, 10; код ЄДРПОУ 35931491).

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»(03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9; код ЄДРПОУ 16293211) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Старон Україна»(03049, м. Київ, вул. Курська, 10; код ЄДРПОУ 35931491) 231961,11 грн. (двісті тридцять одна тисяча дев’ятсот шістдесят одна гривня 11 коп.) залишку коштів на поточному рахунку, 18000,00 грн. (вісімнадцять тисяч гривень 00 коп.) пені, 6590,54 грн. (шість тисяч п’ятсот дев’яносто гривень 54 коп.) збитків, 2650,51 грн. (дві тисячі шістсот п’ятдесят гривень 51 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 26.04.2010