Рішення № 9554316, 02.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/7902.04.10

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю „Рідна Їжа”, м. Київ

до          товариства з обмеженою відповідальністю „Доріда”, м. Київ

про          стягнення 26071,50 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Калюжна Л.Є., предст., дов. № 4 від 07.09.2009 року

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Рідна Їжа” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Доріда” про стягнення 26071,50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язань за договором поставки №186 від 10.11.2008 року щодо оплати поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 20018,46 грн. Також за порушення виконання грошового зобов‘язання позивач, з посиланням на п. 7.2 Договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1536,76 грн. та з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути відсотки річних у розмірі 216 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 300,28 грн. Також позивач просить відшкодувати йому витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн.

          Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.02.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 11.03.2010 року.

Розгляд справи відкладався.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, відповідач в судові засідання не з’явився, причини неявки невідомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судових засіданнях від останніх до суду не надходило.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.04.2010 за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ :

10.11.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Доріда”, Покупець (надалі по тексту позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „Рідна Їжа”, Постачальник (надалі по тексту відповідач) укладено Договір №186 (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник поставляє і передає у власність Покупця товар, відповідно до накладних, які є невід’ємною частиною Договору, Покупець приймає цей товар та оплачує його на умовах і в порядку, визначених даним Договором. Асортимент та вартість товару, що може бути поставлений згідно Договору, визначається у Специфікаціях (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.5 Договору моментом здійснення поставки товару Постачальником є їх отримання Покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, тощо).

Ціна товару визначається на підставі специфікації підписаної між сторонами та вказується в первинній обліково-видатковій документації (п.5.1 Договору).

Сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється Покупцем не пізніше 24-х календарних днів з моменту набуття права власності на поставлений товар (п. 5.2 Договору).

Право власності на товар, згідно п. 2.6 Договору, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до Покупця в момент підписання відповідальною особою Покупця видаткової (товарно-транспортної) накладної.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар:

згідно видаткової накладної № Рї-002432 від 12.11.2008 року на суму 1366,08 грн.;

згідно видаткової накладної № Рї-002433 від 12.11.2008 року на суму 1366,08 грн.;

згідно видаткової накладної № Рї-002434 від 12.11.2008 року на суму 1366,08 грн.;

згідно видаткової накладної № Рї-002435 від 12.11.2008 року на суму 2383,68 грн.;

згідно видаткової накладної № Рї-002436 від 12.11.2008 року на суму 1366,08 грн.;

згідно видаткової накладної № Рї-002437 від 12.11.2008 року на суму 1366,08 грн.;

згідно видаткової накладної № Рї-002438 від 12.11.2008 року на суму 1366,08 грн.;

згідно видаткової накладної № Рї-002439 від 12.11.2008 року на суму 1366,08 грн.;

згідно видаткової накладної № Рї-002440 від 12.11.2008 року на суму 1366,08 грн.;

згідно видаткової накладної № Рї-002441 від 12.11.2008 року на суму 1366,08 грн.;

згідно видаткової накладної № Рї-002442 від 12.11.2008 року на суму 2383,68 грн.;

згідно видаткової накладної № Рї-002691 від 08.12.2008 року на суму 668,64 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0000423 від 10.02.2008 року на суму 1247,04 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0000424 від 10.02.2008 року на суму 1366,08 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0000425 від 10.02.2008 року на суму 2647,68 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0000442 від 11.02.2008 року на суму 883,28 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0000443 від 11.02.2008 року на суму 2143,68 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0000444 від 11.02.2008 року на суму 2383,68

грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0000463 від 13.02.2008 року на суму 1349,76 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0000728 від 06.03.2009 року на суму 1738,56 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0000729 від 06.03.2009 року на суму 1303,68 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0000730 від 06.03.2009 року на суму 1412,16 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0000731 від 06.03.2009 року на суму 1488,96 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0000878 від 19.03.2009 року на суму 962,88 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0001004 від 30.03.2009 року на суму 1740,48 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0001005 від 30.03.2009 року на суму 333,79 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0001006 від 30.03.2009 року на суму 506,88 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0001007 від 30.03.2009 року на суму 222,53 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0001008 від 30.03.2009 року на суму 865,92 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0001009 від 30.03.2009 року на суму 222,53 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0001010 від 30.03.2009 року на суму 437,76 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0001011 від 30.03.2009 року на суму 111,26 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0001012 від 30.03.2009 року на суму 799,68 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0001013 від 30.03.2009 року на суму 556,32 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0001056 від 31.03.2009 року на суму 263,04 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0001057 від 31.03.2009 року на суму 111,26 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0001103 від 03.04.2009 року на суму 396,48 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0001104 від 03.04.2009 року на суму 222,53 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0001459 від 06.05.2009 року на суму 1177,44 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0001639 від 20.05.2009 року на суму 718,08 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0001650 від 21.05.2009 року на суму 2280,96 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0001651 від 21.05.2009 року на суму 2 196 грн.;

згідно видаткової накладної №Рї-0001671 від 25.05.2009 року на суму 2247,36 грн.

Всі накладні оформлені належним чином, містять підпис відповідальної особи відповідача та печатку (штамп) підприємства (копії в справі).

Як убачається з матеріалів справи, відповідач в повному обсязі за поставлений товар в установлені договором строки не розрахувався, сплативши лише 32 000 грн.

Станом на день прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 20018,46 грн. Зазначений факт підтверджується довідкою позивача за підписом директора та головного бухгалтера та не спростовується матеріалами справи.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище, відповідач зобов’язався оплатити поставлену продукцію в строк не пізніше 24 календарних днів з моменту поставки продукції, однак в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 20018,46 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законом відповідальності.

Відповідно до п. 7.2 Договору Покупець відповідає за несвоєчасну оплату шляхом сплати Постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Суд враховує зазначені положення Договору, однак при розрахунку пені не може дійти однозначного висновку щодо погодженої сторонами суми яка має братись за основу під час обчислення розміру неустойки. Ні п. 7.2, ні інші пункту Договору не містять зазначених положень.

За таких обставин суд приходить до висновку, що сторони в Договорі не досягли згоди щодо порядку нарахування та сплати пені та вважає, що позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню, відсотки річних в розмірі 216 грн., втрати від інфляції в розмірі –300,28 грн.

Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

Щодо відшкодування витрат на послуги адвоката встановлено наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Як встановлено матеріалами справи, позивач просить стягнути з відповідача в якості судових витрат по справі витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 4 000 грн. На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем додано Договір № 106 про надання юридичної допомоги від 24.11.2008 року, укладений між позивачем та адвокатським об’єднанням „Адвокатська компанія Соколовський та Партнери”, Акт про надання юридичної допомоги від 10.03.2010 року та платіжне доручення № 2245 від 26.11.2008 року.

Відповідно до абзацу 3 пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Пунктом 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи зазначене та наявні в матеріалах справи документи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, а також, враховуючи ціну позову, розумну необхідність у здійсненні таких витрат, обсяг проробленої роботи та приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог суд вважає за доцільне обмежити розмір витрат на оплату послуг адвоката, що підлягають вішкодуванню до 2 000 грн.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита, на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та заявлені до стягнення витрати на послуги адвоката підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Доріда” (01042, м. Київ, вул. П. Лумумби,15, р/р 26000028632371 в Дарницькому відділенні КМФ АКБ „Укрсоцбанк” МФО 322012, код ЄДРПОУ 33637190 або з бідь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Рідна Їжа” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26, 03039, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 25, р/р 2600130000068в Першій філії АКБ „Форум” в м. Києві, МФО 300948, ЄДРПОУ 31452302) 20534,74 грн. (двадцять тисяч п’ятсот тридцять чотири гривні сімдесят чотири копійки), з яких 20018,46 грн.(двадцять тисяч вісімнадцять гривень сорок шість копійок) –основного боргу, 300, 28 грн.(триста гривень двадцять вісім копійок)- втрат від інфляції, 216,0 грн. (двісті шістнадцять гривень)–відсотків річних, а також 205,35 грн.(двісті п’ять гривень тридцять п’ять копійок) державного мита, 219,57 грн. (двісті дев’ятнадцять гривень п’ятдесят сім копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1860,75 грн. (одну тисячу вісімсот шістдесят гривень сімдесят п’ять копійок) витрат на допомогу адвокату.

Видати наказ.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                      О. С. Копитова

за позовом

до

про

Суддя

За участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача:

ВИРІШИВ:

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя