Рішення № 9554261, 09.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/9309.04.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесна музика"

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінформ"

про стягнення 54 500,00 грн. компенсації за порушення авторського права

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача не з’явився

від відповідача Мудь Н.Ю., за дов. № 77 від 01.04.2009 р.

У судовому засіданні 09.04.2010 р. за згодою представника відповідача згідно зі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чесна музика" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінформ" про стягнення 54 500,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав, 5450,00 грн. штрафу до Державного бюджету та зобов’язання відповідача опублікувати в газеті "Теленеделя" дані у вигляді судового рішення про допущені порушення авторського права.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без дозволу позивача та без виплати авторської винагороди використовує твір "Невеста (remix)" (виконавець Глюкоза, автор музики і тексту Фадєєв М.О., псевдонім –Глюкоза), авторські майнові права на який належать позивачу згідно з договором № ИК/08-11/2 від 01.01.2008 р., укладеним позивачем з ТОВ "Издательство "Монолит" (Російська Федерація), чим порушує авторські права позивача.

Ухвалою суду від 07.11.2008 р. порушено провадження у справі № 54/93, розгляд справи призначено на 03.12.2008 р.

Представник відповідача у судове засідання 03.12.2008 р. не з’явився, витребуваних документів суду не надав, через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та надав додаткові пояснення в частині обґрунтування розміру компенсації за порушення авторських прав.

У зв’язку з неявкою відповідача ухвалою суду від 03.12.2008 р. розгляд справи відкладено на 24.12.2008 р.

Відповідач у поданому ним відзиві заперечує проти вимог позивача та просить відмовити у їх задоволенні, посилаючись на неналежність наданих позивачем доказів, недоведеність обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, невідповідність вимог позивача передбаченим законодавством способам захисту цивільних прав та необґрунтованість розрахунку суми компенсації.

У судовому засіданні 24.12.2008 р. суд ухвалив відкласти розгляд справи на 21.01.2009 р. з огляду на необхідність витребування нових доказів. Відповідача зобов’язано виконати вимоги ухвали про порушення провадження у справі та надати нові докази, необхідні для повного та об’єктивного розгляду справи.

26.12.2008 р. через відділ діловодства позивачем подано компакт-диск, на якому відтворені оригінальна фонограма твору, права на який належать позивачу, та реалтон, що був предметом складення акту фіксації використання музичних творів. Диск долучено до матеріалів справи.

29.12.2008 р. через відділ діловодства представником позивача подано заперечення на відзив відповідача, у якому позивач обґрунтовує належність поданих ним доказів стосовно порушення відповідачем авторських прав позивача.

У судове засідання 21.01.2009 р. представник відповідача не з’явився, через відділ діловодства подав клопотання про витребування доказів, а саме: договорів, які підтверджують послідовність передачі виключних майнових прав на твір, починаючи з автора твору; документальне підтвердження на здійснення позивачем повноважень за договором; бухгалтерські документи, які підтверджують той факт, що права інтелектуальної власності відображені в бухгалтерському обліку підприємства позивача.

Відповідачем також подано клопотання про призначення комп’ютерно-технічної експертизи у справі № 54/93 із зазначенням переліку питань, які повинні бути роз’яснені судовим експертом.

У зв’язку з необхідністю витребування нових доказів як об’єктів для проведення судової експертизи, суд ухвалив відкласти розгляд справи на 04.03.2009 р.

22.01.2009 р. через відділ діловодства позивачем подано перелік питань, що потребують роз’яснення судового експерта у випадку призначення судової експертизи у справі № 54/93.

У судове засідання 04.03.2009 р. представник відповідача не з’явився, через відділ діловодства подав клопотання про витребування від позивача бухгалтерських документів, які підтверджують той факт, що права інтелектуальної власності, отримані за договором № ИК/08-11/2 від 01.01.2008 р., укладеним позивачем з ТОВ "Издательство "Монолит", відображались в бухгалтерському обліку підприємства позивача протягом періоду з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. Відповідачем також подано пояснення по суті спору із зазначенням причин неможливості виконання вимог ухвали суду від 21.01.2009 р. щодо надання додаткових документів.

У судовому засіданні 04.03.2009 р. представником позивача подано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі, достатньому для задоволення позовних вимог. Судом відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання, оскільки позивачем не надано доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

На виконання вимог ухвали суду від 21.01.2009 р. представником позивача також надано ліцензійний компакт-диск, що містить твір, захист авторських прав на який є предметом даного позову. Крім того, представником позивача надано суду копію акту запису (копіювання) файлу "11000740", що містить фонограму "Невеста (remix)", виконавець Глюк’Oza, автор музики і тексту Фадєєв М.О. (псевдонім Глюкоза), з мобільного телефону Motorola V3, IMEI 358257001989155 на компакт-диск CD-R Verbatim № 7278 105 МС 39975. Надані представником позивача нові докази долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 04.03.2009 р. судом призначено судову експертизу об’єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України зупинено до отримання висновків експертизи.

09.09.2009 р. до суду надійшов висновок № 3023/3024 комплексної судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності, у зв’язку з чим обставини, що зумовили зупинення провадження у справі, усунуті.

Ухвалою суду від 14.09.2009 р. поновлено провадження у справі, її розгляд призначено на 30.10.2009 р.

У судове засідання 30.10.2009 р. представник позивача не з’явився, витребуваних документів суду не надав. Ухвалою від 30.10.2009 р. судове засідання відкладене на 09.12.2009 р.

У судовому засіданні 09.12.2009 р. оголошувалась перерва до 15.01.2010 р.

У зв’язку із перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному, судове засідання, призначене на 15.01.2010 р., не відбулося. Ухвалою від 01.02.2010 р. розгляд справи призначено на 10.02.2010 року.

У судове засідання 10.02.2010 р. представники сторін не з’явились, про причини неявки не повідомили. Ухвалою суду від 10.02.2010 р. розгляд справи відкладено на 09.04.2010 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Издательство Монолит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чесна музика" був укладений ліцензійний договір № ИК/08-11/2, відповідно до умов якого ТОВ "Издательство Монолит" передало ТОВ "Чесна музика" права на використання творів способами, передбаченими договором, у межах частки ТОВ "Издательство Монолит", без збереження за ТОВ "Издательство Монолит" права видачі ліцензій іншим особам (виключна ліцензія).

Згідно з п. 3.1. договору ТОВ "Издательство Монолит" передало позивачу наступні права:

-          переробляти твори/фрагменти творів у форму Об’єктів. При цьому згідно з п.п. 1.9., 1.10. договору під Об’єктами розуміються мелодії (рінгтони, реалтони), караоке, твори у складі кліпів;

-          відтворювати твори, вказані у додатку № 1 до договору, без обмеження тиражу на будь-яких матеріальних носіях будь-яких форматів, у т.ч. шляхом запису у пам’ять ЕОМ, а також відтворювати твори, вказані у додатку № 2 до договору, у формі Об’єктів;

-          розповсюджувати екземпляри творів, розповсюджувати Об’єкти;

-          імпортувати екземпляри творів з метою розповсюдження;

-          публічно показувати твори, зазначені у Додатку № 3 до договору (та/або їх частини/фрагменти);

-          публічно виконувати твори (та/або їх частини/фрагменти);

-          сповіщувати твори, зазначені у додатку № 3 до договору, в ефір та по кабелю;

-          доводити твори/об’єкти до загального відома таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місяця у будь-який час за своїм вибором (доведення до загального відома);

-          укладати субліцензійні договори (надавати третім особам право на використання творів способами, вказаними у договорі);

-          отримувати від ліцензіара повну і достовірну інформацію про назви творів та їх авторів;

-          проводити рекламні кампанії, що містять інформацію про послуги, визначені у п 1.15. договору, і використовувати твори, зазначені у додатку № 3 до договору, повністю або частково, у складі аудіовізуальних рекламно-інформаційних матеріалів, призначених для передачі в ефір.

Строк, на який позивач отримав від ТОВ "Издательство Монолит" зазначені вище права, визначений сторонами у п. 1.16. договору з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. Передані права поширюються на територію України (п. 1.17. договору).

Сторонами було визначено, що твором є результат інтелектуальної діяльності, а саме обнародуваний та/або необнародуваний музичний твір з текстом та/або без тексту, правовласником яких є ТОВ "Издательство Монолит" (п. 1.4. договору). При цьому найменування і кількість творів, права на використання яких ТОВ "Издательство Монолит" передає ТОВ "Чесна музика", згідно з п. 2.2. договору визначаються сторонами у додатку № 1, додатку № 2 і додатку № 3 до договору, які є його невід’ємними частинами.

Так, серед таких творів відповідно до витягу з додатку до договору зазначено, зокрема, твір "Невеста (remix)" (виконавець Глюкза, автор музики і тексту Фадєєв М.О.), частка прав ТОВ "Издательство Монолит" становить 100%.

У свою чергу, як свідчать матеріали справи, ТОВ "Издательство Монолит" на підставі ліцензійного договору № ИП/08-01/1 від 01.01.2008 р., укладеного з Фадєєвим Максимом Олександровичем, як володільцем відповідних прав, та Додатку № 1 до цього договору від 01.01.2008 р., набуло відповідний комплекс виключних та невиключних майнових авторських прав у тому числі на твір:

№Назва творуАвтор музикиЧастка автора музики у творіАвтор текстуЧастка автора тексту у творіВиконавецьПримітки

102Невеста(remix)Глюкоза50%Глюкоза50%ГлюкзаГлюкоза- псевдонім М.Фадеева

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об’єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться:

1) право на використання твору;

2) виключне право дозволяти використання твору;

3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені.

Наведені обставини свідчать про те, що позивачу протягом 2008 року на території України належали виключні майнові авторські права на музичний твір Невеста (remix)" (виконавець Глюкза, автор музики і тексту Фадєєв М.О.).

Відповідно до ст. 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Звертаючись з позовом, позивач зазначає, що відповідач без згоди позивача та виплати йому винагороди використовує музичний твір, авторські майнові права на який належать позивачу, шляхом його відтворення, переробки, публічного сповіщення/виконання та розповсюдження у мережі Інтернет на веб-сайті http://www.starport.com.ua.

Так, 15.09.2008 р. позивач придбав на сайті http://www.starport.com.ua мелодію для мобільного телефону –реалтон твору "Невеста (remix)" (виконавець –Глюкоза, автор музики/тексту –Глюкоза), на підтвердження чого позивачем наданий акт фіксації використання музичних творів від 15.08.2008 р., складний за участю представників позивача та Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство з авторських та суміжних прав". Суд приймає зазначений Акт у якості належного доказу по справі на підтвердження використання музичного твору.

У подальшому завантажений у пам’ять мобільного телефону Motorola V3 файл "11000740" із записом твору "Невеста (remix)" був записаний (скопійований) на диск CD-R Verbatim № 7278105МС39975, про що свідчить складений акт запису (копіювання) від 15.09.2008 р.

Згідно з листом ТОВ "Хостмайстер" від 02.09.2008 р. № 110/09 домен starport.com.ua, з якого позивачем здійснювалось завантаження твору, делеговано на ім’я Закритого акціонерного товариства "Київстар Дж.Еі.Ем."

16.09.2008 р. позивач направив ЗАТ "Київстар Дж.Еі.Ем." претензію з вимогою припинити використання твору "Невеста (remix)" та виплатити позивачу компенсацію у розмірі 52 500,00 грн.

У відповідь на зазначену претензію ЗАТ "Київстар Дж.Еі.Ем." листом від 03.10.2008 р. повідомило позивача про те, що розміщення твору на зазначеному вище інтернет-сайті відбулось у відповідності та на виконання договору з ТОВ "Євроінформ", за умовами якого всю відповідальність перед оператором та третіми особами за походження, зміст і надання контенту користувачам несе провайдер ТОВ "Євроінформ".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про телекомунікації" провайдером телекомунікацій є суб’єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку. Провайдери телекомунікацій здійснюють діяльність у сфері телекомунікацій на підставі договору з оператором телекомунікацій –резидентом України та копії ліцензії цього оператора на відповідний вид діяльності у випадках, передбачених законом (ч. 4 ст. 38 Закону).

У поданому відзиві на позов відповідач пояснив, що відповідно до умов договору з оператором рухомого зв’язку ЗАТ "Київстар Дж.Еі.Ем." він виконував функції провайдера телекомунікаційних послуг за коротким номером з притягненням субпровайдера.

Ухвалою суду від 24.12.2008 р. та повторно ухвалою суду від 21.01.2009 р. відповідача було зобов’язано надати суду договори, укладені відповідачем із оператором та субпровайдером телекомунікаційних послуг. Проте, відповідач витребуваних судом документів не надав та не зазначив причин неможливості виконання вимог ухвали суду.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується використання відповідачем музичного твору "Невеста (remix)" (виконавець –Глюкоза, автор музики/тексту –Глюкоза, псевдонім М. Фадеєва) на веб-сайті www.starport.com.ua. Зазначена обставина відповідачем не спростована, у тому числі шляхом повідомлення особи-субпровайдера, який міг здійснювати відтворення та розповсюдження музичного твору, права на який належать позивачу.

Статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що відтворенням твору є виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп’ютер.

Також відповідно до ст. 1 зазначеного Закону розповсюдженням об’єктів авторського права і (або) суміжних прав визнається будь-яка дія, за допомогою якої об’єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об’єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об’єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

Пунктом 29 Рекомендації Президії Вищого Господарського суду України № 04-5/1107 від 10.06.2004 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності" передбачено, що розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є їх відтворенням у розумінні статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", і тому на таке розміщення творів поширюється дія статті 15 цього Закону. Якщо у зв’язку з таким розміщенням порушуються майнові права суб’єкта авторського права, визначені статтею 15 названого Закону, то це дає підстави для судового захисту авторського права (пункт "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Відповідно до ст. 41 ГПК України та на підставі Закону України "Про судову експертизу" ухвалою суду від 04.03.2009 р. у справі № 54/93 призначено судову експертизу об’єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Експертним дослідженням (висновок № 3023/3024 комплексної судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності від 17.08.2009 р.) встановлено, що звукозапис (мелодія із голосом), зафіксований у файлі "1100740.mp3", є частковим відтворенням твору "Невеста (remix)", примірник якого міститься на наданому на експертизу ліцензійному диску "Глюк’Оzа МР3 коллекция"; звукозапис, зафіксований у файлі "1100740.mp3", не є переробкою твору "Невеста (remix)".

Виходячи із зазначеного, суд робить висновок, що відповідачем було здійснено відтворення та розповсюдження музичного твору, виключні майнові авторські права на який у 2008 році належали позивачу.

При цьому, виходячи зі змісту ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та враховуючи наявні у матеріалах справи докази, у тому числі висновок судової експертизи № 3023/3024, суд вважає, що позивачем не доведено факт переробки відповідачем належного позивачеві твору, а також факт публічного сповіщення/виконання відповідачем спірного твору.

Відповідно до вимог, встановлених ст. 426 ЦК України, використання об’єкту права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об’єкту права інтелектуальної власності.

Статтею 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

У позовній заяві та у наданих в ході розгляду справи поясненнях позивач зазначає, що між ним, як особою, якій належать в Україні виключні майнові авторські права на вищезазначений музичний твір, та відповідачем жодних ліцензійних (авторських) договорів не укладалося.

Оскільки зазначена обставина відповідачем не спростована, а також враховуючи, що відповідачем не надано будь-яких інших доказів на підтвердження правомірності використання твору, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача дозволу на використання музичного твору "Невеста (remix)" (виконавець –Глюкоза, автор музики/тексту –Глюкоза, псевдонім М. Фадеєва).

Згідно зі ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав та їх майнові права, з урахуванням передбачених законом обмежень майнових прав.

Як передбачено ст. 52 цього Закону, при порушеннях будь-якою особою авторського права, передбачених статтею 50 Закону, суб’єкти авторського права можуть звертатися до суду з позовом про, зокрема, припинення дій, що порушують авторське право; виплату компенсацій; публікацію в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права та судових рішень щодо цих порушень.

Позивачем заявлено позовні вимоги про заборону відповідачу використовувати твори без дозволу позивача, стягнення з відповідача 54 500,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав позивача, стягнення з відповідача штрафу до Державного бюджету України у сумі 5 450,00 грн. та зобов’язання відповідача опублікувати в газеті "Теленеделя" дані у вигляді судового рішення про допущені порушення авторського права.

Позовна вимога про заборону використання творів без дозволу позивача не підлягає задоволенню з огляду на те, що строк дії виключних майнових авторських прав, переданих позивачу за договором із ТОВ "Издательство Монолит", закінчився 31.12.2008 р. Позивачем не надано жодних доказів того, що станом на момент прийняття судом рішення позивачу належать виключні майнові авторські права на твір, використання якого він просить заборонити відповідачу.

Позовна вимога про стягнення з відповідача компенсації за порушення майнових авторських прав позивача підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п. г) ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов’язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Пунктом 33 Рекомендації Президії Вищого господарського суду України № 04-5/1107 від 10.06.2004 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності" передбачено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об’єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

Позивач в обґрунтування заявленого розміру компенсації посилається на те, що:

-          відповідач використовує твір щонайменше чотирма способами;

-          відповідач збирає винагороду за розповсюдження творів і отримує доход від цього;

-          твір, який використовує відповідач, входить до популярних серед користувачів мобільного зв’язку;

-          позивач втратив значні кошти на залучення спеціалістів в галузі музики і мобільного зв’язку, на пошук порушників авторського права позивача;

-          позивач несе витрати на виконання своїх зобов’язань по авторським договорам перед продюсерським центром;

-          протиправні дії відповідача спрямовані на отримання прибутку всупереч закону, завдають шкоди його діловій репутації, підривають довіру до нього з боку інших контрагентів позивача.

За таких умов, позивач вважає, що сума компенсації повинна становити 100 мінімальних заробітних плат за неправомірно використовуваний твір, що складає 54 500,00 грн.

Згідно зі ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Як передбачено статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Всупереч зазначеним вимогам позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що:

-          твір, який використовує відповідач, входить до популярних серед користувачів мобільного зв’язку;

-          позивач втратив значні кошти на залучення спеціалістів в галузі музики і мобільного зв’язку, на пошук порушників авторського права;

-          позивач несе витрати на виконання своїх зобов’язань по авторським договорам перед продюсерським центром;

-          протиправні дії відповідача завдають шкоду діловій репутації позивача та підривають довіру до нього з боку інших контрагентів.

Разом з тим у матеріалах справи міститься договір № 032/07-М про збір та виплату авторської винагороди (роялті) від 10.01.2007 р., укладений позивачем із суб’єктом підприємницької діяльності Ваніною Раїсою Іванівною, за умовами якого позивачем було надано СПД Ваніній Р.І. невиключну ліцензію на відтворення і опублікування на території України творів із каталогу відповідача. Розмір авторської винагороди, визначений п. 4.1.1. договору, за кожні 10 хвилин звучання творів на компакт-диску у форматі МР3 становить 0,09 грн.

З огляду на наведені обставини, суд вважає необґрунтованим наданий позивачем розрахунок суми компенсації та, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, вважає за можливе стягнути з відповідача компенсацію у розмірі 20-ти мінімальних заробітних плат, що на день прийняття рішення складає 17 680,00 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача штраф до Державного бюджету України у сумі 5 450,00 грн. та зобов’язати відповідача опублікувати в газеті "Теленеделя" дані у вигляді судового рішення про допущені порушення авторського права.

Згідно з ч. 3 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

У зв’язку з доведенням факту порушення авторських прав позивача та задоволення судом вимоги про стягнення з відповідача компенсації у розмірі 17 680,00 грн., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 1 768,00 грн. штрафу в доход Державного бюджету України.

Позовні вимоги про зобов’язання відповідача опублікувати в газеті "Теленеделя" дані у вигляді судового рішення про допущені порушення авторського права не підлягають задоволенню, виходячи з того, що позивачем не обґрунтовано необхідність застосування цього способу захисту його прав, відповідності його допущеному порушенню та не вказано, яким чином така публікація може відновити порушене право позивача.

Як передбачено ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" від сплати державного мита звільняються позивачі за позовами, що випливають з авторського права. Згідно з Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 р., розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення у господарських справах, визначається для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита, –за нульовою ставкою.

Статтею 49 ГПК України встановлено, що державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Отже, оскільки позивач звільнений від сплати державного мита, державне мито підлягає стягненню в доход бюджету з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем у позовній заяві заявлені як майнові, так і немайнові вимоги до позивача.

Відповідно до п. 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р., позовні заяви, що носять одночасно майновий і немайновий характер, оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками встановленими для позовів немайнового характеру.

Розміри ставок державного мита із позовних заяв, що подаються до господарських судів України, встановлені Декретом Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито", пп. а) та б) п. 2 ст. 3 якого визначено, що розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, становить 1% ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а із позовних заяв немайнового характеру ставка державного мита встановлюється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи з викладеного та з огляду на часткове задоволення майнових вимог позивача, з відповідача підлягає стягненню до Державного бюджету України 176,80 грн. державного мита.

Як передбачено ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінформ" (49098, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, буд. 6, ідентифікаційний код 30004486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесна музика" (03141, м. Київ, вул. Солом’янська, 33, ідентифікаційний код 33628584) 17 680 (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 коп. компенсації та 1253 (одну тисячу двісті п’ятдесят три) гривні 50 коп. витрат на проведення судової експертизи.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінформ" (49098, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, буд. 6, ідентифікаційний код 30004486) до Державного бюджету України 176 (сто сімдесят шість) гривень 80 коп. державного мита, 1 768 (одну тисячу сімсот шістдесят вісім) гривень 00 коп. штрафу та 38 (тридцять вісім) гривень 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині у позові відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                 Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 26.04.2010 р.