Ухвала суду № 95541159, 10.03.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 березня 2021 року Справа № 480/3571/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гелета С.М.

за участю секретаря судового засідання – Високос Я.С.

представника відповідача Громадюк О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Державної іпотечної установи визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної іпотечної установи про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної іпотечної установи щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.12.2019 та зобов`язано Державну іпотечну установу розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.12.2019 та надати письмову відповідь на заяву позивача від 16.12.2019.

Ухвалою суду 18.02.2021 призначено до розгляду заяву Державної іпотечної установи про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у відкритому судовому засіданні на 02.03.2021. У відповідності до ухвали суду від 02.03.2021 та від 10.03.2021 судове засідання проводилося в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису, із застосуванням системи відеоконфенцзв`язку EASYCON за участю представника відповідача. Позивач в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до матеріалів справи надано письмове пояснення своєї позиції по справі, просить відмовити в задоволенні заяви відповідача.

Представником відповідача також надано суду клопотання про застосування заходів процесуального примусу до позивача ОСОБА_1 у вигляді штрафу, з тих підстав, що позивач у письмових поясненнях заперечує факт виконання відповідачем рішення суду та отримання позивачем листа від 01.07.2020 яким надано відповідь на заяву, невиконання позивачем процесуального обов`язку щодо сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Розглянувши заяву представника відповідача про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд зазначає наступне.

Подана заява мотивована тим, що відповідачем виконано рішення суду від 17.09.2020 в добровільному порядку, заява позивача була розглянута відповідачем 01.07.2020, направлено відповідну відповідь на адресу ОСОБА_1 , до суду надано звіт про виконання рішення суду, у зв`язку із чим представник відповідача просив визнати виконавчий лист по даній справі таким, що не підлягає виконанню.

Позивач у письмових поясненнях, наданих суду на заяву відповідача зазначив, що після винесення судом рішення, відповідачем заява не розглянута, відповіді надіслано не було, зазначив, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відсутні, оскільки жодних дій на виконання рішення суду відповідачем вчинено не було.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дії, бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладено на відповідача. Відповідно до ч. 6 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Ухвалою суду від 17.06.2020, яку відповідач отримав 22.06.2020, було витребувано у Державної іпотечної установи докази розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.12.2019, докази направлення та отримання позивачем відповіді на заяву позивача від 16.12.2019. Жодних доказів та документів, які суд витребовував у Державній іпотечній установі до матеріалів справи у відповідності до ч. 3-4 ст. 79 КАС України відповідачем взагалі надано не було. Судом було розглянуто справу на підставі наявних матеріалів у відповідності до ч. 6 ст. 77 КАС України.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної іпотечної установи про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної іпотечної установи щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.12.2019 та зобов`язано Державну іпотечну установу розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.12.2019 та надати письмову відповідь на заяву позивача від 16.12.2019.

Рішення суду відповідачем отримано 25.09.2020, в апеляційному порядку оскаржено не було, набрало законної сили.

Згідно заяви ОСОБА_1 від 23.11.2020 судом було видано виконавчий лист про зобов`язання Державну іпотечну установу розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.12.2019 та надати письмову відповідь на заяву позивача від 16.12.2019.

Надаючи правову оцінку заяві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки ним в добровільному порядку виконано рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 374 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Із аналізу вказаних норм вбачається, що суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню якщо на момент видачі виконавчого листа його вже було виконано боржником у добровільному порядку (повністю або частково). Тобто, боржник має довести суду, що його обов`язок щодо вчинення відповідних дій після дня винесення судом рішення вже відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою.

Позиція відповідача з приводу того, що рішення суду виконано в добровільному порядку, про що надано до матеріалів справи звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

В даному випадку, наявність листа, датованого 01.07.2020, не може підтверджуватися факт виконання судового рішення, яке було прийнято судом 17.09.2020. На час видачі виконавчого листа судом, відповідачем в період з дня набрання рішення законної сили по день видачі судом виконавчого листа не було вчинено жодних дій на виконання саме судового рішення.

Лист відповідача від 01.07.2020 №2792/15/3, та отриманий судом 06.10.2020, тобто після винесення рішення, до моменту винесення судом рішення відповідачем не надано було суду без поважних причин та не повідомлено суд про його існування, судом не досліджувався, при винесенні рішення по суті спору не брався до уваги. Крім того, надане до заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поштове рекомендоване повідомлення, свідчить про направлення та отримання 17.07.2020 кореспонденції позивачем, але такий документ також не надано було суду без поважних причин та не повідомлено суд про його існування, судом не досліджувався, при винесенні рішення по суті спору не брався до уваги.

Враховуючи те, що доказів того, що після винесення судом рішення 17.09.2020 відповідачем було вчинено дії щодо виконання саме рішення суду матеріали справи не містять, таким чином суд не вбачає підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення зокрема на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 40 рішення від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції»).

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Крім того, суд зазначає, що у пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Враховуючи наведене, доводи відповідача в заяві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є безпідставними та не обґрунтованими, оскільки рішення набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, доказів виконання рішення суду відповідачем не надано, а тому відсутні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Відповідачу слід вжити заходів до виконання рішення суду, що набрало законної сили, і надати докази того, що ним вчинялися дії для його виконання після його ухвалення та набрання законної сили. До матеріалів справи не надано жодного доказу того, що відповідачем здійснювались будь-які дії щодо виконання рішення суду у спосіб встановлений у судовому рішенні. Суд наголошує, що у разі визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню фактично призведе до неможливості реального виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні заяви Державної іпотечної установи про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, стосовно заяви Державної іпотечної установи від 04.03.2021 №924/15 про застосування заходів процесуального примусу до позивача ОСОБА_1 у вигляді штрафу, враховуючи те, що позивач заперечує виконання відповідачем рішення суду щодо наданні відповіді, невиконання позивачем процесуального обов`язку щодо сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, суд не вбачає підстав для задоволення такої заяви, враховуючи наступне.

В даному випадку, предметом розгляду є заява відповідача про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. В письмових поясненнях позивача зазначено, що відповідачем після винесення судом рішення 17.09.2020 та набрання ним законної сили, заява відповідачем не була розглянута. Крім того, в письмових поясненнях позивач посилається на висновки, зазначені судом у мотивувальній частині рішення, стосовно ненадання до матеріалів справи відповідачем на вимогу суду доказів розгляду заяви від 16.12.2019 та надання відповіді позивачу. Таким чином у суду відсутні підстави для накладення на позивача штрафу за надання письмових пояснень, оскільки письмові пояснення не суперечать матеріалам справи, на час прийняття рішення суду відповідачем доказів надання відповіді надано не було, після винесення рішення суду відповідачем жодні дії не вчинялися.

Керуючись ст. ст. 165, 259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Державної іпотечної установи про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, по справі № 480/3571/20 та про застосування заходів процесуального примусу до ОСОБА_1 у вигляді штрафу - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з моменту її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали складено та підписано 15.03.2021

Суддя С.М. Гелета