Рішення № 9554022, 20.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/12520.04.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «А.В.К. Київ»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»

простягнення 10919,13 грн.

СуддяКирилюк Т.Ю.

Представники сторін: від позивача:не з’явився. від відповідача:не з’явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «А.В.К. Київ»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»заборгованості за договором поставки №763-к від 11.01.2006 року у сумі 10919,13 грн. (у тому числі 10285,04 грн. основної заборгованості, 360,33 грн. пені, 208,58 грн. інфляційних втрат, 65,18 грн. трьох процентів річних). Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином розраховується за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2010 року порушено провадження у справі №23/125 та призначено її розгляд на 11.03.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, яки долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.04.2010 року оголошено рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки №763-к від 11.01.2006 року, відповідно до якого Позивач зобов’язався передати у власність Відповідача товар, а Відповідач –зобов’язався прийняти та оплатити його вартість.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України та статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки постачальник (продавець), зобов'язується передати у встановлені строки (строк) товари у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем було поставлено Відповідачу кондитерські вироби на загальну суму 10499,45 грн., що підтверджується видатковими накладними № 019308 від 16.10.2009 року, №019309 від 16.10.2009 року, №204675 від 12.11.2009 року та №024677 від 12.11.2009 року та №024679 від 12.11.2009 року. Зазначені видаткові накладні підписані та скріплені печаткою Відповідача без заперечень та зауважень.

Відповідачем частково повернуто товар на суму 214,41 грн., що підтверджується накладними №ВКк-003610 від 19.10.2009 року, №ХО-014928 від 25.01.2010 року та №ХО-014574 від 01.12.2009 року.

Сторони погодили, що відповідно до пункту 3.4. договору №763-к від 11.01.2006 року, оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару, проте Відповідач отриману продукцію не оплатив.

У відзиві на позовну заяву Відповідач визнає борг перед Позивачем станом на 11.03.2010 року у сумі 9076,01 грн. Суд не бере до уваги доводи Відповідача, щодо зменшення суми основного боргу, оскільки взаєморозрахунки, на які посилається Відповідач стосувались виконання умов договору №101/437к/12 від 01.04.2004 року, який не є предметом розгляду справи.

Таким чином, основний борг Відповідача перед Позивачем становить 10285,04 грн.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки факт передачі товару підтверджено відповідними видатковими накладними, встановлений договором строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати отриманої продукції Відповідачем у повному обсязі суду не надано позовна вимога про стягнення з Відповідача 10285,04 грн. вартості переданого товару підлягає задоволенню.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталося не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2 договору поставки №763-к від 11.01.2006 року Відповідач зобов’язався у разі порушення порядку та строків оплати товару сплатити на користь Позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми основного боргу.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача пені, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника Позивача у судових засіданнях, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.К. Київ» до товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»(02160, м. Київ, пр. Возз’єднання,1, ідентифікаційний код 31168778) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.К. Київ»(02660, м. Київ, вул. Магнітогорська,1, ідентифікаційний код 21512394) 10 285,04 грн. (десять тисяч двісті вісімдесят п’ять гривень 04 копійок) основного боргу, 360,33 грн. (триста шістдесят гривень 33 копійки) пені, 65,18 грн.(шістдесят п’ять гривень 18 копійок) трьох процентів річних, 208,58 грн. (двісті вісім гривень 58 копійок) інфляційних втрат, 109,19 грн. (сто дев’ять гривень 19 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяТ.Ю. Кирилюк

Дата підписання рішення: 22.04.2010 року.