Рішення № 9554017, 12.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/18812.04.10

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамма-Консалтинг»          

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку «Арма»

про                    розірвання договору

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача –Мозгова М.А., представник за дов. б/н від 09.09.2009;

від відповідача –Кудіна І.І., представник за дов. №229 від 15.03.2010. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гамма-Консалтинг»(далі –позивач, або Товариство) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку «Арма»(далі –відповідач, або Банк) про розірвання договору про залучення коштів на умовах субординованого боргу №3 від 15.07.2009 (далі –Договір).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 липня 2009 року між сторонами укладено Договір, за умовами якого позивач перераховує в управління відповідача грошові кошти на умовах субординованого боргу, зі сплатою процентів у розмірі та на умовах, встановлених Договором, на рахунок відповідача до 15.07.2009 (включно) 40 000 000 грн.

Позивач здійснив перерахування 40 000 000 грн. 15 липня 2009 року, чим виконав як зобов'язання за Договором, так і Програми фінансового оздоровлення (далі –ПФО) відповідача.

Наступними етапами ПФО було видання наказу (рішення) Тимчасовим адміністратором Банку про збільшення статутного капіталу до розміру 125 000 000 грн. та оплата учасниками та інвестором часток у повному обсязі 50 000 000 грн.

Вказані етапи планувались на серпень 2009 року, але виконані не були.

Позивач пояснив, що при укладенні Договору він, крім інформації, зазначеної в пропозиції, керувався тим, що ПФО передбачала, що за результатами її дії буде відновлено штатну роботу банку та забезпечено виконання нормативів капіталу, а реорганізація (злиття або приєднання до іншого банку), а також санація банку (викуп банку іншими юридичними/фізичними особами або іншим банком, крім Інвестора) не передбачена.

Позивач також розраховував, що ПФО буде виконуватись, проценти за користування субординованим боргом в розмірі 13,5% буде нараховуватись та сплачуватись помісячно (п.п. 2, 3.3 Договору), а сам субординований борг буде повернутий.

Однак, відповідач не виконав своїх зобов’язань, що призвело до погіршення фінансово-економічного становища та платоспроможності відповідача, яке потягнуло за собою відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації, згідно Постанови Правління Національного банку України від 19.02.2010 №79.

Відтак, позивач на підставі ч.2 ст. 651, ст. 652 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) просив розірвати укладений між сторонами Договір.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що ПФО, зокрема стратегічним інвестором виконана не була. При цьому, невиконання стратегічним інвестором ПФО, на думку відповідача не є підставою для розірвання Договору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрус-Інвестбуд»та Товариство з обмеженою відповідальністю комерційний Банк «Арма»запропонувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Гамма-Консалтинг»виступити у якості виконавця програми фінансового оздоровлення (ПФО) ТОВ КБ «Арам»на період з червня 2009 року до грудня 2009 року, шляхом укладення договору про залучення коштів на умовах субординованого боргу.

Пропозиція виступити в якості виконавця ПФО відповідача, шляхом укладення відповідного договору, містила дані, що відповідачем було прийнято рішення щодо залучення в якості стратегічного інвестора ТОВ «Петрус-Інвестбуд»(далі - «Інвестор»), який стане новим учасником відповідача з часткою 9% в статутному капіталі відповідача. Крім того, зазначалось, що впродовж дії ПФО планувалось збільшення статутного капіталу у два етапи –у серпні 2009 року - до рівня 125 000 000 грн., а після прийняття рішення про реорганізацію відповідача у публічне акціонерне товариство в жовтні 2009 року - збільшення статутного капіталу до 155 000 000 грн.

Крім того, загальний обсяг капіталізації відповідача за рахунок зовнішніх джерел впродовж липня-грудня 2009 року, згідно ПФО, повинен був становити 234 000 000 грн., при цьому від позивача передбачалось залучити кошти на умовах субординованого боргу у сумі не менше ніж 40 000 000 грн.

Як зазначив позивач, вказана інформація мала істотне значення, адже була гарантією вигідного інвестування. Тож, саме цими даними він керувався при прийнятті рішення про укладення Договору про залучення коштів на умовах субординованого боргу.

23.06.2009 відбулись загальні збори учасників позивача, на яких було детально розглянуто вказану пропозицію та істотні умови ПФО.

Зважаючи, на майбутню участь Інвестора, його зобов'язання зробити значний вклад в розмірі 80 000 000 грн., подальший вступ до складу учасників відповідача та передбачене ПФО збільшення статутного капіталу відповідача до розміру 155 000 000 грн., учасниками було одноголосно прийнято рішення про вступ в якості виконавця ПФО, шляхом укладення договору про залучення коштів на умовах субординованого боргу та розміщення коштів у загальній сумі 40 000 000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

15 липня 2009 року між позивачем (Інвестор) та відповідачем (Банк) у справі було укладено Договір, за умовами якого Інвестор перераховує в управління Банку грошові кошти на умовах субординованого боргу, зі спалою процентів у розмірі та на умовах, встановлених Договором, на рахунок №366010004, що відкритий у ТОВ КБ «Арма», код банку 380300, згідно наступного графіку:

до 15 липня 20096 року (включно) 40000000 грн.;

строк повернення субординованого боргу –15 жовтня 2014 року.

Пунктом 2 договору сторони погодили, що процента ставка за користування субординованим боргом встановлюється у розмірі 13,5% річних, що діє протягом дії Договору.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема наявної копії платіжного доручення №3 від 15.07.2009 Товариство здійснило перерахування 40 000000 грн., чим виконав як зобов'язання за Договором, так і ПФО Банку.

Наступними етапами ПФО було видання наказу (рішення) Тимчасовим адміністратором відповідача про збільшення статутного капіталу до розміру 125 000 000 грн. та оплата учасниками та Інвестором часток у повному обсязі 50 000 000 грн.

Вказані етапи планувались на серпень 2009 року, проте Банком виконані не були.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (п.1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 1 ст. 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Отже, позивач закидає Банку істотне порушення умов Договору, оскільки при укладенні Договору він керувався тим, що ПФО передбачала, що за результатами її дії буде відновлено штатну роботу банку та забезпечено виконання нормативів капіталу, а реорганізація (злиття або приєднання до іншого банку), а також санація банку (викуп банку іншими юридичними/фізичними особами або іншим банком, крім Інвестора) не передбачена.

ПФО було затверджено рішенням Тимчасового адміністратора Банку та схвалено Постановою Правління Національного банку України від 09.07.2009 «Про схвалення Програми фінансового оздоровлення Товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку «Надра»на період до 01.01.2010».

При укладені Договору Товариство розраховувало, що ПФО буде виконуватись та:

- проценти за користування субординованим боргом в розмірі 13,5% будуть нараховуватись та сплачуватись помісячно;

- субординований борг буде повернутий.

Натомість ПФО було виконана лише позивачем.

Банк не виконав своїх зобов’язань, що призвело до погіршення фінансово-економічного становища та його платоспроможності, яке потягнуло за собою відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації, згідно Постанови Правління Національного банку України від 19.02.2010 №79.

Судом враховано, що у відповідності до статті 188 ГК України, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно частиною першою статті 11 ГК України підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.

Разом з тим, відповідно до п.2 Інформаційного листа від 13.08.2008 №01-8/482 Вищого господарського суду України «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»Верховним Судом України з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі №1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) також зазначалось, що недотримання позивачем вимог ч.2 ст. 188 ГК України щодо обов’язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору.

Відтак, відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Банку, потягло за собою певні наслідки, за настанням яких позивач позбавився того, на що він розраховував при його укладанні.

З огляду на викладене, вимоги позивача розірвати укладений між сторонами Договір визнаються судом обґрунтованими, а обставини, на які посилається останній в обґрунтування вимог в цій частині, такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи документальними доказами.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

В зв’язку з тим, що спір у даній справі виник у наслідок неправомірних дій ТОВ КБ «Арма»судові витрати понесені позивачем, у відповідності до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються в повному обсязі на Банк.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Розірвати договір №3 про залучення коштів на умовах субординованого боргу, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю комерційним банком «Арма»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гамма-Консалтинг»15 липня 2009 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку «Арма»(01033, м. Київ, вул. Жилянська, 41-а, ідентифікаційний код 26379729, код банку 380300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамма-Консалтинг»(03083, м. Київ, пр. Науки, 63, ідентифікаційний код 32956030) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 21.04.2010