Рішення № 95540010, 16.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/350/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, 13-й поверх; код ЄДРПОУ 39765871) про визнання протиправними дій у ненаданні адміністративної послуги по заяві, зобов`язання затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у ненаданні адміністративної послуги по заяві (про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність) ОСОБА_1 , учаснику бойових дій, від 28.10.2020р. відповідно до п. 5 ст. 10 Закону України «Про адміністративні послуги» у строк, встановлений законом (Земельним кодексом - пункт 9 статті 118);

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області затвердити громадянину України ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,06 га, яка розташована на території Молодіжненської сільської ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123782000:01:002:1489;

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області подати суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (не більше одного тижня).

Ухвалою суду від 15.01.2021 р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з метою реалізації свого права на отримання до 0,06 га землі сільськогосподарського призначення для ведення садівництва, знайшов вільну ділянку на території Молодіжненської сільської ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області та звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки. Відповідно до окремого доручення голови Держземагенства України від 01.07.2014р. № 349/3-14-0.1 щодо забезпечення земельними ділянками учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції позивач має право на отримання вищевказаної земельної ділянки. Проте відповіді на вказану заяву у встановлений законом строк позивачем не отримано. У подальшому позивач за власні кошти розробив проект землеустрою та погодив в установленому порядку за мовчазною згодою через систему екстериторіальності, земельну ділянку позивача внесено в ДЗК та присвоєно номер 5123782000:01:002:1489. На теперішній час у відповідача відсутні підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою, проте останнім порушується строк затвердження такого проекту, визначений ЗК України.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 4280 від 28.01.2021р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що за результати розгляду заяви позивача від 28.10.2020р. про надання рішення про передачу у власність земельної ділянки для ведення садівництва орієнтовною площею 0,06 га за кадастровим номером 5123782000:01:002:1489 на території Молодіжненської сільської ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області наказом відповідача № 15-17/13-21-СГ від 05.01.2021р. позивачу відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, з підстав передання бажаної земельної ділянки до відведення у комунальну власність. На виконання постанови Кабінету Міністрів України №1113 від 16.11.2020 №1113р. «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» відбулась передача земель сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населених пунктів, із державної власності у комунальну. Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 89-ОТГ від 30.12.2020 р. «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та згідно Акту приймання-передачі, відповідачем передано Великодолинській селищній раді Овідіопольського району Одеської області земельну ділянку загальною площею 0,0600 га з кадастровим номером 5123782000:01:002:1489. Отже, бажана щодо відведення земельна ділянка передана у комунальну власність Великодолинівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, тому Головне управління позбавлене права щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою, в якій відповідно до ст. 9 Закону України «Про адміністративні послуги» просив надати рішення про передачу у власність земельної ділянки, що перебуває на території Молодіжненської сільської ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області для ведення садівництва площею 0,06 га (а.с. 41).

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 15-17/13-21-СГ від 05.01.2021р. позивачу відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, з підстав передання бажаної земельної ділянки до відведення у комунальну власність.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Закон України «Про адміністративні послуги» визначає правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг.

Згідно ст. 1 Закону України «Про адміністративні послуги» адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону; суб`єкт звернення - фізична особа, юридична особа, яка звертається за отриманням адміністративних послуг; суб`єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб`єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про адміністративні послуги» суб`єкт надання адміністративних послуг може видавати організаційно-розпорядчі акти про встановлення власних вимог щодо якості надання адміністративних послуг (визначення кількості годин прийому, максимального часу очікування у черзі та інших параметрів оцінювання якості надання адміністративних послуг).

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 7 Закону України «Про адміністративні послуги», у разі якщо суб`єктом надання адміністративної послуги є посадова особа, вимоги щодо якості надання адміністративних послуг визначаються органом, якому вона підпорядковується. Вимоги, передбачені частинами першою та другою цієї статті, не можуть погіршувати умови надання адміністративних послуг, визначені законом.

Згідно ч.1 ст. 9 Закону України «Про адміністративні послуги», адміністративні послуги надаються суб`єктами надання адміністративних послуг безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг.

Адміністративні послуги в електронній формі надаються через Єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування. Порядок та вимоги інтеграції інформаційних систем державних органів та органів місцевого самоврядування з Єдиним державним порталом адміністративних послуг затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері надання адміністративних послуг, спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері розвитку електронного урядування.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про адміністративні послуги», фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, має право на отримання адміністративної послуги незалежно від реєстрації її місця проживання, крім випадків, установлених законом.

Згідно ч.4 ст. 9 Закону України «Про адміністративні послуги», заява на отримання адміністративної послуги (далі - заява) подається в письмовій, усній чи електронній формі.

Письмова заява може бути подана суб`єкту надання адміністративної послуги особисто суб`єктом звернення або його представником (законним представником), надіслана поштою, а в разі надання адміністративних послуг в електронній формі - через Єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 9 Закону України «Про адміністративні послуги», перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, визначаються законом. Забороняється вимагати від суб`єкта звернення документи або інформацію для надання адміністративної послуги, не передбачені законом.

За приписами ч. 9 ст. 9 Закону України «Про адміністративні послуги», суб`єкт надання адміністративної послуги, підприємства, установи або організації, що належать до сфери його управління, які володіють документами або інформацією, необхідними для надання адміністративної послуги, зобов`язані:

1) забезпечити безоплатне надання таких документів або інформації не пізніше трьох робочих днів з дня отримання запиту від суб`єкта надання адміністративної послуги, якщо інше не передбачено законом;

2) вживати заходів щодо розбудови системи міжвідомчої електронної взаємодії, забезпечення безоплатного та відкритого доступу до своїх інформаційних систем та баз даних, якщо інше не передбачено законом;

3) відповідно до закону забезпечити зберігання та захист інформації, отриманої в результаті надання адміністративної послуги;

4) забезпечити безоплатний віддалений доступ до власних інформаційних систем та електронних баз даних (реєстрів), що містять інформацію, необхідну для надання адміністративних послуг, адміністраторам центрів надання адміністративних послуг та суб`єктам надання таких адміністративних послуг, у тому числі через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів;

5) вживати заходів щодо запровадження надання адміністративних послуг в електронній формі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 10 Закону України «Про адміністративні послуги» граничний строк надання адміністративної послуги визначається законом. У разі якщо законом не визначено граничний строк надання адміністративної послуги, цей строк не може перевищувати 30 календарних днів з дня подання суб`єктом звернення заяви та документів, необхідних для отримання послуги. Суб`єкт надання адміністративних послуг надає адміністративну послугу, а центр надання адміністративних послуг забезпечує організацію надання такої послуги у найкоротший строк та за мінімальної кількості відвідувань суб`єктом звернення.

За приписами ч.1 ст. 12 Закону України «Про адміністративні послуги» центр надання адміністративних послуг - це постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, що зазначений у частині другій цієї статті, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб`єктами надання адміністративних послуг.

Основним нормативним актом, який регулює земельні відносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001р. №2768-ІІІ (з наступними змінами і доповненнями, в чинній на момент виникнення спірних відносин редакції, далі по тексту - ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ін.

За приписами ст. 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Згідно п. «в» ч.1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва в розмірі не більше 0,12 гектара.

Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульований статтею 123 ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України (частина восьма статті 118 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Оригінал відповідної документації із землеустрою подається розробником для погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а іншим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та іншим суб`єктам, які здійснюють погодження документації із землеустрою, - копії такої завіреної розробником документації (частина п`ятнадцята статті 186 ЗК України).

Частиною шостою статті 186-1 ЗК України визначено, що підставою для відмови в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Як зазначено вище, нормами частини дев`ять статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

З аналізу зазначених положень чинного законодавства України вбачається, що не залежно від належності спірної земельної ділянки до комунальної власності, у позивача залишається право на отримання земельної ділянки у власність, відповідно до положень ст. 118 Земельного кодексу України, а у органу місцевого самоврядування залишається обов`язок затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративний суд покликаний захищати осіб від порушень їх прав з боку суб`єктів владних повноважень. Обов`язковим елементом правопорушення є негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень. Відсутність порушення суб`єктивних прав особи, навіть у разі коли рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.

Отже, суд приходить до висновку, що наказ № 89-ОТГ від 30.12.2020 р. «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» не перешкоджає позивачу у реалізації права власності на земельну ділянку, шляхом звернення до відповідного суб`єкта щодо затвердження проекту землеустрою відведення земельної ділянки та надання її у власність, у даних відносинах до органу місцевого самоврядування.

Згідно вимог статей 15-1, 122 ЗК України, підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Держгеокадастру № 308 від 17.11.2016р., у редакції наказу Держгеокадастру № 53 від 20.02.2020р. (далі - Положення), Головне управління розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Одеської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Положеннями ст. 117 ЗК України не передбачено обов`язку відповідача щодо проведення інвентаризації земельних ділянок.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1113 від 16.11.2020р. «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» (далі - Постанова) передбачено передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 ЗК України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 Постанови здійснюється передача з 17.11.2020р. земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 ЗК України.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №89-ОТГ від 30.12.2020 р. «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та згідно Акту приймання-передачі, відповідачем передано Великодолинській селищній раді Овідіопольського району Одеської області земельну ділянку загальною площею 0,0600 га з кадастровим номером 5123782000:01:002:1489, на яку претендує позивач.

Згідно пп. 4 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» визначено Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити, зокрема, передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, коли до 15 грудня 2020 р. документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 Земельного кодексу України.

З огляду на викладене, оскаржуваний наказ винесено відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України та підзаконними нормативними актами.

Посилання позивача у позовній заяві на правові висновки викладені в постановах Верховного Суду не спростовують висновків суду у спірних правовідносинах.

Тобто, з моменту винесення наказу №89-ОТГ від 30.12.2020 р. та підписання акту приймання-передачі у Головного управління Держгеокадастру в Одеській області були відсутні повноваження щодо розпорядження переданими земельними ділянками, в тому числі земельною ділянкою кадастровий номер: 5123782000:01:002:1489.

При цьому, доказів скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №89-ОТГ від 30.12.2020 р. суду не надано.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №89-ОТГ від 30.12.2020 р. «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та згідно Акту приймання-передачі, відповідачем передано Великодолинській селищній раді Овідіопольського району Одеської області земельну ділянку загальною площею 0,0600 га з кадастровим номером 5123782000:01:002:1489, на яку претендує позивач, відповідач станом на час прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 15-17/13-21-СГ від 05.01.2021р. вже не розпоряджався спірною земельною ділянккою. Таким чином, суд дійшов висновку, що розглядаючи клопотання позивача від 28.10.2020р. про надання рішення про передачу у власність, земельної ділянки, що перебуває на території Молодіжненської сільської ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області для ведення садівництва площею 0,06 га, що має кадастровий номер: 5123782000:01:002:1489, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів), відповідач діяв на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст. 382 КАС України).

Таким чином, приписами наведеної статті КАС України суду надано право, а не встановлено обов`язок зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову, підстави для зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, 13-й поверх; код ЄДРПОУ 39765871) про визнання протиправними дій у ненаданні адміністративної послуги по заяві, зобов`язання затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.