Рішення № 95538747, 02.03.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2021 р. справа № 300/3253/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В., розглянувши адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Надвірнянської районної ради Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Надвірнянської районної ради Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення від 10.09.2020 за №763-34/2020 «Про роботу комунального некомерційного підприємства «Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради».

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що оскаржуване рішення було прийняте на інформації в.о. директора КНП «Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради» ОСОБА_2 про роботу підприємства відповідно до пункту 20 частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Статуту комунального некомерційного підприємства «Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради». Однак, Надвірнянською районною радою не було належним чином встановлено і підтверджено конкретні підстави і причини для визнання роботи позивача незадовільною, який на момент прийняття даного рішення перебував на лікарняному (з 26.08.2020 по 11.09.2020), що підтверджується листком непрацездатності, і якому не було висунуто претензій в порушенні умов трудового контракту та посадової інструкції, на підставі чого його роботу можна було б визнати незадовільною. Також, позивачеві не було надано для ознайомлення інформацію та документи, які були підставою для прийняття оспорюваного рішення. Щодо позивача не проводилось жодного розслідування чи з`ясування будь-яких фактів або обставин його трудової діяльності на посаді, в нього не відбиралось жодних пояснень і наводилось конкретних фактів, які б могли слугувати підставою до незадовільного роботи керівника. Відтак, Надвірнянська районна рада прийняла необґрунтоване і нічим не вмотивоване рішення про визнання роботи директора КНП «Дитяча лікарня» ОСОБА_1 незадовільною, а також порушила встановлений законом порядок прийняття даного рішення і офіційного оприлюднення протоколу тридцять четвертої сесії VII скликання, не надала, у встановленому законом порядку, інформацію на адвокатський запит і затребувані документи.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказаною ухвалою встановлено відповідачу з дня вручення цієї ухвали п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, і подання всіх письмових та електронних докази, висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Також, пунктом 4 витребувано у відповідача усі наявні матеріали, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.

Надвірнянська районна рада Івано-Франківської області ухвалу суду у даній справі отримало 20.11.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.62). Однак, своїм правом на подання відзиву чи інших письмових доказів Надвірнянська районна рада Івано-Франківської області не скористалося. Крім того, відповідач не надав суду витребувані документи.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

Рішенням Надвірнянської районної ради від 15.08.2019 №684-28-2019 «Про призначення на посаду директора комунального некомерційного підприємства «Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради», ОСОБА_1 призначено на посаду директора комунального некомерційного підприємства «Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради» терміном на 5 років.

Надвірнянською районною радою в особі голови районної ради ОСОБА_3 на підставі вищезазначеного наказу укладено контракт, згідно якого, ОСОБА_1 призначається на посаду директора комунального некомерційного підприємства «Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради» на строк дії контракту.

Рішенням Надвірнянської районної ради від 10.09.2020 №763-34/2020 «Про роботу комунального підприємства «Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради» зокрема вирішено визнати роботу директора комунального некомерційного підприємства «Дитяча лікарня» ОСОБА_1 незадовільною; голові районної І. Гурмаку розірвати контракт із директором КНП «Дитяча лікарня» ОСОБА_1 .

Вважаючи дане рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Положення Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції гарантується.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статті 16 Закону України «Про охорону здоров`я» зокрема, призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров`я здійснюються відповідно до законодавства.

Пункт 20 частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України «Про культуру».

Відповідно до укладеного трудового контракту позивач зобов`язався виконувати роботу визначену контрактом.

Пунктом 6 трутового контракту від 30.08.2019 встановлено обов`язки директора КНП «Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради» (а.с.19-20).

Пунктом 7 трутового контракту від 30.08.2019 визначено, що у разі невиконання обов`язків встановлених пунктом 6 цього контракту, керівник подає власнику письмове пояснення.

Підпунктом 3 пункту 23 трутового контракту від 30.08.2019 визначено, дія цього контракту припиняється з ініціативи власника до закінчення строку дії цього контракту у випадках, передбачених статтями 40 і 41 Кодексу законів про працю України та цим контрактом.

Згідно із статтею 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці;

3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

5) нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;

10) призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду;

11) встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Стаття 41 КЗпП України визначає, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках:

1) одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами;

1-1) винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати;

2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;

3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи;

4) перебування всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції" у прямому підпорядкуванні у близької особи;

4-1) наявності у працівника реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України "Про запобігання корупції".

5) припинення повноважень посадових осіб.

Власник або уповноважений ним орган з власної ініціативи зобов`язаний розірвати трудовий договір з посадовою особою в разі повторного порушення нею вимог законодавства у сфері ліцензування, з питань видачі документів дозвільного характеру або у сфері надання адміністративних послуг, передбачених статтями 166-10, 166-12, 188-44 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.

Розірвання договору у випадку, передбаченому пунктом 4 частини першої цієї статті, проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Пунктом 24 трутового контракту від 30.08.2019, цей контракт може бути розірваний , а директор звільнений з посади з ініціативи власника до закінчення строку дії цього контракту зокрема, у разі систематичного невиконання директором без поважних причин умов та обов`язків, передбачених цим контрактом.

Посилаючись на інформацію в.о. директора КНП «Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради», відповідач повинен зазначити невиконання обов`язків саме тих, які зазначенні в контракті.

Однак, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не вказує, які саме обов`язки із наведених в контракті позивач не належно виконував чи взагалі не виконував.

Відповідач в своєму рішенні щодо не задовільної роботи позивача не зазначає, які саме обставини вказують на не систематичне виконання без поважних причин обов`язків покладених трудовим контрактом.

Крім того необхідно зазначити, що відповідно до статті 24 Закону України «Про охорону здоров`я» державні органи, заклади охорони здоров`я зобов`язані сприяти реалізації права громадян на участь в управлінні охороною здоров`я.

При державних та комунальних закладах охорони здоров`я, що надають медичну допомогу вторинного і третинного рівнів, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення, за рішенням власника закладу охорони здоров`я (уповноваженого ним органу) утворюються спостережні ради з обов`язковим залученням представників громадськості (за їхньою згодою). Спостережні ради також можуть утворюватися за рішенням власника при інших закладах охорони здоров`я.

Спостережні ради розглядають питання, зокрема, щодо дотримання прав та забезпечення безпеки пацієнтів, додержання вимог законодавства при здійсненні медичного обслуговування населення закладом охорони здоров`я, фінансово-господарської діяльності закладу охорони здоров`я.

До складу спостережної ради закладу охорони здоров`я, крім представників власника закладу охорони здоров`я (уповноваженого ним органу) та відповідних органів виконавчої влади та/або органів місцевого самоврядування, входять (за їхньою згодою) депутати місцевих рад, представники громадськості та громадських об`єднань, діяльність яких спрямована на захист прав у сфері охорони здоров`я, організацій, що здійснюють професійне самоврядування у сфері охорони здоров`я.

Порядок утворення, права, обов`язки спостережної ради закладу охорони здоров`я і типове положення про неї затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи зазначене, суд вважає, що об`єктивну оцінку роботі директора КНП «Дитяча лікарня» може дати відповідна спостережна рада чи відповідна уповноважена комісія, оскільки інформація в.о. директора КНП «Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради» ОСОБА_2 про роботу підприємства має суб`єктивний характер і не може бути єдиною підставою для розірвання контракту з позивачем.

За вказаних обставин, рішення Надвірнянської районної ради від 10.09.2020 за №763-34/2020 «Про роботу комунального некомерційного підприємства «Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради» є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності, суд вважає, що будь-яких належних та допустимих доказів наявності вини у вчинених на думку відповідача порушень, які слугували підставою для винесення оскаржуваного рішення, матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем не доведено суду правомірність прийняття оскаржуваного позивачем рішення. Зокрема, відповідачем не встановлено всіх обставин вчинення дисциплінарного проступку позивачем та не доведено його вину у вчиненні порушення, за яке його притягнуто до дисциплінарної відповідальності - догана.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір за дві позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 1681 грн. 70 коп., що підтверджується квитанцією №ПН1766272 від 06.11.2020 (а.с.1). Однак, із позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру. Відтак, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 840 грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Надвірнянської районної ради Івано-Франківської області.

Суд звертає увагу позивача, що повернення надміру сплачених коштів здійснюється відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Надвірнянської районної ради від 10.09.2020 за №763-34/2020 «Про роботу комунального некомерційного підприємства «Дитяча лікарня Надвірнянського району Надвірнянської районної ради».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Надвірнянської районної ради Івано-Франківської області судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції №ПН1766272 від 06.11.2020 судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене удень його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суд.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач - Надвірнянська районна рада, код ЄДРПОУ 04054435, майдан Т. Шевченка, 33, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400.

Суддя Шумей М.В.