Рішення № 95503884, 15.03.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2021 р. справа № 300/3550/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ІФ11534/1669/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 05.11.2020, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, підприємець, ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_1 ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Управління Держпраці в області, Управління, орган контролю, контролюючий орган) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ІФ11534/1669/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 05.11.2020 (надалі по тексту також - оскаржувана постанова).

Позов мотивовано тим, що відповідач протиправно, недотримуючись Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю і Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення виніс постанову про накладення штрафу за №ІФ11534/1669/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 05.11.2020, якою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 300 000,00 гривень за допуск до роботи без укладання трудових договорів шістьох працівників. Оскаржувана постанова прийнята контролюючим органом за порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту також - КЗпП України). В той же час, за результатом розгляду складеного Управлінням протоколу про адміністративне правопорушення №11534/1669/АВ/П/ПТ від 02.10.2020 Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області прийняв 23.11.2020 постанову у справі №345/3562/20, якою визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративну відповідальність (надалі по тексту також - КУпАП) та наклав на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 гривен. Таким чином, позивач вважає, що постановами №ІФ11534/1669/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 05.11.2020 та від 23.11.2020 у справі №345/3562/20 її вдруге притягнуто до того самого виду відповідальності та за те саме правопорушення, що суперечить статті 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме порушення. Крім вказаного, за доводами ФОП ОСОБА_1 , контролюючий орган не повідомляв її про точний час розгляду справи, за наслідками якої прийнято оскаржувану постанову, чим не надав можливості позивачу здійснити необхідні дії та подати відповідні документи для свого захисту.

Як підсумок, на переконання позивача, постанова про накладення штрафу є протиправною, оскільки її прийнято без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, без урахування прав позивача на участь у процесі прийняття рішення, з неправильним з`ясуванням фактичних обставин. З огляду на вказане ОСОБА_1 просить скасувати постанову контролюючого органу про накладення штрафу за №ІФ11534/1669/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 05.11.2020.

За наслідками виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху від 08.12.2020 (а.с.14, 16-23), Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 22.12.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін за наявними матеріалами (а.с.25-26).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву від 29.12.2020 за №17-09/15-10/8274, який в той же день надійшов на адресу суду з відповідними письмовими доказами (а.с.30-39, 40-78). У відзиві відповідач заперечив доводи позивача, наведені у позовній заяві, вказав на їх необґрунтованість та безпідставність, зазначаючи наступне. На виконання пункту 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №509, контролюючим органом листом за №05-07/15-10/6448 від 08.10.2020 повідомлено позивача, що на розгляді в уповноваженої особи Управління Держпраці в Івано-Франківській області перебуває Акт інспекційного відвідування від 02.10.2020 №ІФ11534/1669/АВ, складений за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факт використання праці неоформлених працівників, для розгляду справи щодо накладення штрафних санкцій за порушення ОСОБА_1 законодавства про працю відповідно до частини 2 статті 265 КЗпП України. Вказаний лист 08.10.2020 направлений поштовим зв`язком (квитанція №7601867069169), який 17.10.2020 отримано позивачкою, а тому її доводи щодо не повідомлення про розгляд справи фактично не відповідають дійсності. За результатами розгляду справи, відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №509, контролюючим органом, за порушення частини 3 статті 24 КЗпП України, прийнято постанову про накладення штрафу №ІФ11534/1669/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 05.11.2020 в сумі 300 000,00 гривень. Окрім цього, постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.11.2020 у справі №345/3562/20, ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 41 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів громадян, що в грошовому виразі становить 8 500,00 гривень. За доводами представника відповідача контролюючий орган не порушено норми статті 61 Конституції України, оскільки постанова №ІФ11534/1669/АВ/П/ПТ/ТД-ФС прийнята 05.11.2020, значно швидше, ніж Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області ухвалив постанови від 23.11.2020 у справі №345/3562/20. В даному випадку саме ухвалення постанови Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області від 23.11.2020, виходячи із позиції ОСОБА_1 , слід трактувати, як повторне притягнення до одного виду відповідальності за те саме правопорушення. З наведених підстав відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

На адресу суду 18.01.2021 від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій остання вказала на безпідставність доводів відповідача, та звернула увагу суду на те, що у постанові Верховного суду від 21.12.2018 у справі №814/2156/16, було скасовано постанову держпраці з аналогічних правовідносин, у зв`язку з порушенням норм статті 61 Конституції України (а.с.76-78).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши відзив на позовну заяву, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено наступні обставини.

Інспекторами праці в період з 24.09.2020 по 07.10.2020, на підставі направлення Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 24.09.2020 за №6117 та наказу контролюючого орану №1020-Д від 24.09.2020, проведено інспекційне відвідування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.41, 42).

За наслідками такого відвідування посадовими особами відповідача 02.10.2020 складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю за №ІФ11534/1669/АВ (надалі по тексту також - акт інспекційного відвідування №ІФ11534/1669/АВ від 02.10.2020, Акт, акт інспекційного відвідування, акт №ІФ11534/1669/АВ від 02.10.2020).

Коментованим Актом (а.с.43-46) встановлено порушення частини 3 статті 24 КЗпП України.

На підставі акта інспекційного відвідування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 контролюючим органом винесено припис про усунення виявлених порушень від 02.10.2020 за №ІФ11534/1669/АВ/П (а.с.60-62), згідно якого підприємцю надано строк для усунення виявлених порушень до 15.10.2020.

Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ІФ11534/1669/АВ від 02.10.2020 та припис №ІФ11534/1669/АВ/П від 02.10.2020 позивач підписала 02.10.2020 без зауважень (а.с.45, зворотній бік а.с.61).

Також 02.10.2020 інспектором праці Управління Держпраці в Івано-Франківській області складено протокол про адміністративне правопорушення №ІФ11534/1669/АВ/П/ПТ, відповідальність за яке передбачено частиною 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який позивач отримала 02.10.2020 (а.с.63-64).

Управління Держпраці в Івано-Франківській області листом №16-07/15-10/6349 направив 05.10.2020 справу про адміністративне правопорушення відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області (а.с.65).

Поряд з вказаним, 08.10.2020 контролюючим органом повідомило фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 про отримання 05.10.2020 уповноваженою посадовою особою Управління Держпраці в області акт інспекційного відвідування №ІФ11534/1669/АВ від 02.10.2020, а також про те, що справа про накладення штрафу розглядатиметься у 45-ти денний строк з дня, який настає за днем одержання уповноваженою особою документів. Таке повідомлення скерований позивачу рекомендованим листом, свідченням чого є копія квитанції про оплату послуг поштового зв`язку за допомогою національного поштового оператора АТ "Укрпошта" №7601867069169 від 08.10.2020 (а.с.66, 67).

За даними роздрукованих відомостей із розділу "трекінг" (відстеження) офіційного веб-сайту АТ "Укрпошта" поштове відправлення за номером 7601867069169 вручено адресату особисто отримувачем 17.10.2020 (а.с.68).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 направила на адресу відповідача відповідь на припис від 16.10.2020, який контролюючий орган отримав 19.10.2020, в якій повідомила, що станом на 16.10.2020 жодного працівника по трудовому договору не приймала, оскільки закриває підприємницьку діяльність (а.с.69).

По наслідках розгляду справи про накладення штрафу, на підставі акта інспекційного відвідування №ІФ11534/1669/АВ від 02.10.2020 за порушення позивачем законодавства про працю та зайнятість населення за частиною 3 статті 24 КЗпП України, відповідачем 05.11.2020 прийнято оскаржувану постанову за №ІФ11534/1669/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 300 000,00 гривень (а.с.70).

Позивач, вважаючи протиправним винесення відповідачем постанови від 05.11.2020 за №ІФ11534/1669/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу розмірі 300 000,00 гривень, звернулася до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав і мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

При вирішенні даного спору суд вважає за необхідне дослідити кожний аргумент позивача окремо у його співвідношенні до змісту заперечення відповідача, та виходячи із фактичних обставин справи, підтверджених належними доказами.

Так, основними доводами ОСОБА_1 щодо протиправності прийняття відповідачем постанови про накладення штрафу є "не повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу та її розгляд без участі представника суб`єкта господарювання" та "подвійне притягнений оскаржуваною постановою до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме порушення ".

Стосовно твердження позивача в частині не повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу та її розгляд без участі фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , суд виходить із наступного.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання і роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 1-7 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (надалі по тексту також - штрафи), визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 за №509 (надалі по тексту також - Порядок №509).

За змістом пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами 1-7 цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами 4-6 цього пункту) (надалі по тексту також - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Відповідно до пункту 3 Порядку №509 справа про накладення штрафу (надалі по тексту також - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах 1-7 пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах 3-7 пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

В силу вимог пункту 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Позивач стверджує, що відповідач не повідомив суб`єкта господарювання про точний час розгляду справи про накладення штрафу, що перешкодило останньому здійснити дії, спрямовані на свій захист, зокрема унеможливило подання пояснень, заперечень документів на підтвердження заперечень.

В даному випадку, суд констатує, що пункт 3 Порядку №509 на момент виникнення спірних правовідносин і на момент розгляду справи судом, передбачає розгляд справи про накладення штрафу у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах 3-7 пункту 2 цього Порядку.

Як з`ясовано судом, один із примірників акта інспекційного відвідування і припису про усунення виявлених порушень від 02.10.2020 отриманий особисто позивачем (а.с.45, зворотній бік а.с.61). Відтак, ОСОБА_1 достовірно знала про обставини і склад виявленого порушення.

В свою чергу, відповідач листом від 08.10.2020 за №05-07/15-10/6448 повідомив позивача про отримання 05.10.2020 уповноваженою особою Управління Держпраці в Івано-Франківській області акта інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 02.10.2020 №ІФ11534/1669/АВ, складеного у відношенні до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю. Додатково повідомлено про розгляд справ про накладення штрафу у 45-ти денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою особою вищезазначених документів (а.с.66).

Вказаний лист направлений на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , свідченням чого є квитанція про оплату послуг поштового зв`язку із відправлення рекомендованого листа №7601867069169 (а.с.67).

За даними розділу "відстеження" офіційного веб-сайту АТ "Укрпошта" поштове відправлення за номером 7601867069169 вручено адресату особисто 17.10.2020 (а.с.68).

Позивач, отримавши відзив на позов, подаючи в суд відповідь на відзив, жодним чином не заперечила коментовані доводи представника контролюючого органу про отримання повідомлення від 08.10.2020 за №05-07/15-10/6448.

З огляду на вказане до відома позивача доведено як про обставини розгляду контролюючим органом справи про накладення штрафу у відношенні до ФОП ОСОБА_1 так і про строки такого розгляду, а дії відповідача відповідають вимогам пунктів 3 і 4 Порядку №509.

Таким чином, враховуючи наведене, позивач знав, що в Управлінні Держпраці в Івано-Франківській області перебуває на розгляді справа відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про накладення штрафу.

Відтак, процедура повідомлення про розгляд справи відповідачем не порушена, позивач не був обмежений чи позбавлений можливості реалізувати право на участь у розгляді справи про накладення штрафу відповідно до статті 265 КЗпП України за порушення законодавства про працю, встановлених при інспекційному відвідуванні 02.10.2020, по якому складено акт від 02.10.2020.

Суд звертає увагу на те, що в силу положень частини 2 статті 68 Конституції України позивач повинен бути обізнаний про правові наслідки виявлених під час інспекційного відвідування порушень вимог трудового законодавства, з огляду на встановлені частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України санкції за такі порушення.

При цьому, слід зазначити, що позивачем не подано відповідачу після проведеної перевірки спростувань виявлених порушень та доказів в їх підтвердження. В листі від 16.10.2020 (а.с.69), адресованому відповідачу, позивач зазначила про те, що станом на 16.10.2020 жодного працівника по трудовому договору не приймала, оскільки закриває підприємницьку діяльність.

Таким чином, вказані ФОП ОСОБА_1 аргументи щодо порушення її права на участь в прийнятті рішення в зв`язку з тим, що позивач не знала точної дати розгляду справи, в якому відповідачем прийнято оскаржене рішення від 05.11.2020, на переконання суду, не може бути підставою для висновку про протиправність рішення.

В контексті вказаного суд наголошує на тому, що адміністративний позов як відповідь на відзив не містять жодного пояснення, заперечення чи зауваження щодо змісту виявленого порушення в частині фактичного допуску ФОП ОСОБА_1 до роботи без укладення (оформлення) трудового договору шести (6) працівників ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ).

Досліджуючи аргументи позивача про те, що постановами №ІФ11534/1669/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 05.11.2020 та від 23.11.2020 у справі №345/3562/20 її вдруге притягнуто до того самого виду відповідальності та за те саме правопорушення, що суперечить статті 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме порушення, то суд вказує на таке.

Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (частина 1 статті 265 КЗпП України).

Частиною 2 статті 265 КЗпП України визначено перелік порушень законодавства про працю, за які суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці) несуть фінансову відповідальність у виді штрафу.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Абзацом 4 та 8 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим-сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці.

Так, відповідно до частини 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, частиною 2 статті 265 КЗпП України і частиною 3 статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачено відповідальність для фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за порушення вимог трудового законодавства.

Штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

При цьому, стаття 265 КЗпП України та стаття 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення були викладені в такій редакції Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28.12.2014.

Цей закон передбачав введення статтею 265 КЗпП України фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість стаття 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення мала на меті, серед іншого, запровадити штрафи в тому числі для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Тобто ключовою відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому, одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за статтею 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення) за порушення вимог трудового законодавства.

Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі частини 2 статті 265 КЗпП України і статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення.

В даному випадку позивач вважає, що притягнення його до відповідальності за одне й те саме порушення двічі суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Так, в обох нормах йдеться про юридичну відповідальність та одне й те саме правопорушення, для застосування статті 61 Конституції України необхідно з`ясувати чи належить відповідальність, передбачена статтею 265 КЗпП України і статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення до одного виду, оскільки КЗпП України не визначає, до якого саме виду юридичної відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені у частини 2 статті 265 КЗпП України.

Верховний Суд в постанові від 22.04.2019 в справі №806/2143/18 дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у частині 2 статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частині 3 статті 41 КУпАП, належить до адміністративної відповідальності.

Як встановлено судом вище, за результатами розгляду справи про накладення штрафу Управління Держпраці в Івано-Франківській області 05.11.2020 прийняло постанову №ІФ11534/1669/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 05.11.2020, якою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 300 000,00 гривень.

В свою чергу, постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.11.2020 у справі №345/3562/20, ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 41 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів громадян, що в грошовому виразі становить 8 500,00 гривень (а.с.72-73). Згідно відмітки Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області постанова від 23.11.2020 в справі №345/3562/20 набрала законної сили 03.12.2020.

Враховуючи вищевказане, суд доходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанов Управління Держпраці в Івано-Франківській області не порушило вимоги частини 1 статті 61 Конституції України, оскільки постанова №ІФ11534/1669/АВ/П/ПТ/ТД-ФС була прийнята 05.11.2020, тобто швидше ніж Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області ухвалив рішення у справі №345/3562/20/20, що мало місце 23.11.2020.

Отже, саме ухвалення постанови Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області 23.11.2020, якою визнано винуватою позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 41 Кодексу України про адміністративну відповідальність, можна трактувати, як повторне притягнення до одного виду відповідальності за те саме правопорушення.

ОСОБА_1 мала встановлену процесуальним законом можливість оскаржити постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області постанова від 23.11.2020 в справі №345/3562/20 в апеляційному порядку, однак доказів такого оскарження суду не подано.

Такий висновок суду відповідає правовим позиціям Восьмого апеляційного адміністративного суду, зазначеним в постанові від 10.09.2019 в справі №300/584/19 та від 02.10.2019 в справі №300/910/19, а також узгоджується з правовою позицією Верховного суду від 22.04.2019 року у справі №806/2143/18 щодо того коли має місце притягнення особи до відповідальності за одне й те ж правопорушення, з огляду на дати прийняття компетентними органами рішень про притягнення фізичної особи до відповідальності.

За такого правового врегулювання та обставин справи, суд вважає, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

Всі інші доводи позивача і відповідача, викладені ними у відзив на позов, відповіді на відзив, не змінюють зміст встановлених судом обставин і сформованих правових висновків.

На підставі коментованого, суд прийшов до переконання про не обґрунтованість адміністративного позову в цілому, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач за подання до суду адміністративного позову майнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 3 000,00 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься платіжне доручення (заява на переказ готівки) від 03.12.2020 за №53033786 (а.с.1).

Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягають стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень судового збору.

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесені ними інші судові витрати при розгляду даної справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу таких витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач - Управління Держпраці в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39784625), вул. Незалежності, буд. 67, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.