Рішення № 9553869, 06.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/9206.04.10

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Мегаполіс”, м. Запоріжжя

до          товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Колорит” в особі Деснянської філії ТОВ „Торговий дім „Колорит”, м. Київ

про          стягнення 156834,15 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Кобець О.С., предст., дов. №07 від 31.08.2009 року

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок „Мегаполіс” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Колорит” в особі Деснянської філії товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Колорит” про стягнення 156834,15 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №1081/07 від 18.03.2008 року щодо оплати поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 148313,34 грн. Також за порушення виконання грошового зобов‘язання позивач, з посиланням на п.п.8.1 договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 5232,15 грн. та згідно ст. 625 Цивільного кодексу України втрати від інфляції в розмірі 2521,32 грн. та 3% річних в розмірі 767,34 грн.

          Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути заборгованість в розмірі 148313,34 грн., пеню в розмірі 5232,15 грн., втрати від інфляції в розмірі 2521,32 грн. та 3% річних в розмірі 767,34 грн., а всього 156834,15 грн. не з Деснянської філії товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Колорит”, а з головного підприємства –товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Колорит”.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.01.2010 року порушено провадження по справі та призначено розгляд на 11.03.2009 року.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 26.03.2010 строк розгляду справи продовжено.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації (на адресу реєстрації філії також), відповідач в судові засідання не з’явився, вимог ухвал суду не виконав, причини неявки в судові засідання, зокрема призначене на 06.04.2010 року суду не відомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 06.04.2010 року від останніх до суду не надходило.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.04.2010 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ :

          18.03.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Мегаполіс” (Постачальник) (надалі по тексту позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Колорит” в особі Деснянської філії (Покупець) було укладено договір №1081/07, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

          Сторони погодили, що загальна вартість договору складається з сум вартості товарів, вказаних в накладних, які сторони підписують упродовж дії договору (п.4.1 Договору). Ціна на товар та загальна сума товарі, що відпускається, є договірною, та встановлюється окремо на кожну партію товару і вказується в накладних (.4.2 Договору).

          Термін оплати товару становить 7 календарних днів з моменту одержання товару за накладною (п.5.2 Договору).

          Відповідно до матеріалів справи, позивачем, на виконання умов договору, здійснювалась поставка товару, зокрема було поставлено товар на підставі наступних накладних:

- №90062379 від 31.08.2009 на суму 56640,00 грн.

- №90062380 від 31.08.2009 на суму 2236,14 грн.

- №90062381 від 31.08.2009 на суму 89437,20 грн., на загальну суму 148313,34 грн.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач за поставлений товар в установлені договором строки не розрахувався.

На дату винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем складає 148313,34 грн., що підтверджується довідкою позивача за підписом фінансового директора та головного бухгалтера та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару Продавцем та прийняття його Покупцем на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище Покупець зобов’язався провести остаточний розрахунок за товар протягом 7 календарних днів з моменту одержання товару за накладною, однак в строки встановлені договором з позивачем не розрахувався.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню за розрахунком позивача. Відсотки річних розмірі - 767,34 грн., втрати від інфляції в розмірі 2521,32 грн.

Відповідно до п. 8.1 Договору в випадку порушення строку оплати продукції, Покупець сплачує пеню у розмірі 0,2% від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

В даному випадку суд враховує умови Договору, однак зважає на те, що відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на те, що Покупцем було порушено зобов’язання щодо оплати товару, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у визначеному позивачем розмірі 5232,15 грн. з урахуванням приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними відповідними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Колорит” в особі Деснянської філії (02094, м. Київ, вул. Попудренка, 15,а ЄДРПОУ 34476834 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Мегаполіс” (69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 57, р/р 26000204876099 в ЗРУ КБ „Приватбанк”, МФО 313399, код ЄДРПОУ 25484884) 156834,15 грн. (сто п’ятдесят шість тисяч вісімсот тридцять чотири гривні п’ятнадцять копійок) , з яких 148313,34 грн. (сто сорок вісім тисяч триста тринадцять гривень тридцять чотири копійки) –основного боргу, 2521,32 грн. (дві тисячі п’ятсот двадцять одну гривню тридцять дві копійки) втрати від інфляції, 5232,15 грн. (п’ять тисяч двісті тридцять дві гривні п’ятнадцять копійок) –пені, 767,34 грн.(сімсот шістдесят сім гривень тридцять чотири копійки) три відсотки річних, а також 1568,34 грн. ( одну тисячу п’ятсот шістдесят вісім гривень тридцять чотири копійки) –державне мито та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                      О. С. Копитова