Рішення № 9553859, 01.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/2101.04.10

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Бон Аппеті», м. Маріуполь

до          товариства з обмеженою відповідальністю «Ганіті», м. Київ

про          стягнення 166486,60 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Цімох В.М. за довіреністю №31 від 05.01.2010

від відповідача: Гетьман М.О. за довіреністю №2-01/04 від 01.04.2010

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бон Аппеті»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ганіті» про стягнення 166486,60 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язання щодо оплати товару, поставленого за договором №31/03/08 від 31.03.2008 року та оплати товару, поставленого поза межами зазначеного договору згідно видаткових накладних, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 102603,45 грн. Також за порушення виконання грошового зобов‘язання позивач, з посиланням на п. 8.4 Договору просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 63883,15 грн. Крім того, позивач просить стягнути 3500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.12.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 02.02.2009 року.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою заступника Голови господарського суду м. Києва від 05.02.2010 продовжено строк розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.03.2010 строк, за клопотанням сторін, розгляду справи продовжено.

Позивачем 31.0.2010 року подано суду додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що по договору №31/03/08 від 31.03.2008 року відповідачеві було поставлено товару на загальну суму 145678,05 грн., а сплачено 81803,90 грн. в зв’язку з чим станом на день прийняття рішення заборгованість відповідача по договору складає 63883,15 грн. Поза межами договору позивачем відповідачеві було поставлено товару на 199920,30 грн., а сплачено 162200 грн. і відповідно заборгованість складає 37720,3 грн.

Відповідач надав відзив на позов в якому зазначив, що відповідно до протоколу погодження до Договору покупець проводить передоплату за товар у розмірі 20% від вартості протягом п’яти днів з моменту виставлення рахунку. Інші 80 % буде виплачено протягом 10 днів з моменту поставки всієї партії товару. В зв’язку з тим, що вся партія товару була поставлена відповідачеві 16.09.2008 року, то на думку відповідача і строк оплати за товар настав через десять днів з моменту поставки за накладною від 16.09.2008 року. Однак, відповідач зазначає, що виконував свої зобов’язання наперед, незважаючи на те, що позивач умови та строки поставки порушував. Підсумовуючи відзив відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині нарахування штрафних санкцій.

В судовому засіданні 01.04.2010 року за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ :

31.03.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Бон Аппеті»(Продавець) (надалі по тексту ТОВ «Бон Аппеті», позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Гатіні»(Покупець) (надалі по тексту ТОВ «Гатіні», відповідач) укладено Договір № 31/03/08 (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов’язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, вказану в протоколі погодження договірної ціни, строків та умов поставки (Протокол погодження).

Відповідно до Додаткової угоди №2 (Протокол погодження) до договору, сторони погодили, що загальна партія товару, яка повинна бути виготовлена не пізніше 30 днів з моменту підписання договору, становить 20000,00 кг товару, визначеного в п.2 цієї угоди (.4.1 додаткової угоди).

Пунктом 3 вказаної Додаткової угоди сторони погодили наступний порядок оплати товару:

- передплата в розмірі 20% від вартості замовлення повинна бути перерахована не пізніше 5 банківських днів з моменту надання рахунку;

- залишок вартості (80%) повинен бути перерахований не пізніше 10 банківських днів з моменту поставки товару.

На виконання умов договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 145687,05 грн.., що підтверджується наступними документами:

-          накладна №21514 від 26.05.08 на суму 3360,00 грн.

-          накладна №22004 від 27.06.08 на суму 9308,70 грн.

-          накладна №12860 від 08.07.08 на суму 11995,20 грн.

-          накладна №22288 від 20.07.08 на суму 42136,35 грн.

-          накладна №22621 від 08.08.08 на суму 7156,80 грн.

-          накладна №22772 від 21.08.08 на суму 34529,40 грн.

-          накладна №23150 від 16.09.08 на суму 37200,60 грн.

Відповідач частково оплати товар, перерахувавши на рахунок позивача 81803,90 грн.(копії банківських виписок в матеріалах справи). Таким чином заборгованість відповідача щодо оплати товару, поставленого за договором становить 63883,15 грн.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що позивачем в період жовтень –грудень 2008 року було поставлено товар по за межами укладеного Договору на суму 199920,30 грн., що підтверджується наступними накладними:

-          №23446 від 09.10.08 на суму 32289,90 грн.

-          №23992 від 12.11.08 на суму 58766,40 грн.

-          №24473 від 08.12.08 на суму 70156,80 грн.

-          №24474 від 22.12.08 на суму 38707,20 грн.

          Свої зобов’язання щодо оплати поставленого згідно накладних товару відповідач виконав частково, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 38720,30 грн.

          Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 102603,45 грн., що підтверджується матеріалами справи та фактично не заперечується відповідачем.

          На дату винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем не змінилась та складає 102603,45 грн.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки №31/03/08 від 31.03.2008 року.

При цьому судом встановлено, що протягом жовтня-грудня 2008 року, позивач поставляв, а відповідач отримував товар згідно видаткових накладних. Таким чином між сторонами в зазначений період виникли цивільно - правові відносини, зокрема двосторонні зобов’язання щодо передачі позивачем певної продукції у власність відповідача та щодо прийняття відповідачем зазначеної продукції і оплати її вартості. Таким чином між сторонами фактично було укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище, згідно умов Договору відповідач зобов’язався оплатити товар в повному обсязі не пізніше 10 банківських днів з моменту поставки всієї партії товару.

Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що поставка партії товару згідно умов Договору відбулась 16.09.2008 року. Відповідач в повному обсязі з позивачем не розрахувався і заборгованість становить 63883,15 грн.

Враховуючи викладені обставини позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При здійсненні поставки поза межами Договору сторони не погодили строк та порядок проведення розрахунків за отриманий товар, в зв’язку з чим суд вважає, що в даному випадку необхідно застосовувати приписи п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Позивач посилається, що звертався до відповідача з претензією щодо погашення існуючої заборгованості, а відповідач на претензію не відповів, заборгованості у встановлені строки не погасив.

При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення позивачем відповідачу вимоги щодо погашення заборгованості за товар поставлений поза межами Договору.

Позивачем до матеріалів справи надано лише претензію, в якій позивач вимагає від відповідача погашення заборгованості за товар поставлений згідно умов Договору. Однак, матеріали справи не містять доказів і щодо направлення цієї претензії також.

Таким чином, позивач не довів суду, що ним належним чином виконані вимоги встановлені ст. 530 Цивільного кодексу України, а відповідач порушив норми закону та не виконав своє грошове зобов’язання в семиденний термін, встановлений зазначеною статтею.

З огляду на викладене, суд не вбачає, що права позивача в цій частині порушені відповідачем та підлягають судовому захисту, в зв’язку з чим в позові щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 38720,30 грн. слід відмовити.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відмова позивачу в позові в цій частині не позбавляє його права звернутись до суду з відповідним позовом після звернення до відповідача з вимогою щодо погашення заборгованості та невиконання її відповідачем протягом встановленого строку.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до п. 8.4 Договору в випадку порушення проведення оплати отриманого товару, покупець оплачує продавцеві штраф в розмірі 100% вартості недовиконаних зобов’язань.

Враховуючи той факт, що судом встановлений факт порушення відповідачем грошових зобов’язань по Договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 63 883,15 грн.

Доводи відповідача, щодо порушення позивачем строків поставки, що відповідно звільняє відповідача від сплати штрафу не приймаються судом, оскільки, по-перше, умовами Договору не передбачено такого порядку звільнення від сплати штрафних санкцій, а по-друге, відповідно до п. 8.1 Договору в разі порушення строків поставки та/або недопоставки товару, якщо таке порушення строків поставки або недопоставки товару виникає з вини Продавця, Продавець сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару по відношенню до якого мало місце порушення з боку Продавця, за кожен день прострочення. Таким чином, суд приходить до висновку, що умовами Договору сторони передбачили відповідальність Продавця за прострочення поставки товару, а фактичне невикористання Покупцем свого права, щодо нарахування штрафних санкцій (якщо прострочка поставки дійсно мала місце)не є підставою для звільнення його від сплати штрафних санкцій за порушення грошового зобов’язання.

Щодо відшкодування витрат на послуги адвоката встановлено наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру ”.

Згідно з ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено матеріалами справи, позивач просить стягнути з відповідача в якості судових витрат по справі витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 3 500 грн. На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем додано Угоду про надання юридичних послуг адвокатом №18/2009 від 27.03.2009 року укладений з адвокатом Цімохом В.М., згідно якої вартість адвокатських послуг становить 3 500 грн., а також докази оплати послуг по договору, зокрема, оригінал прибуткового ордеру № 217018 від 27.03.2009 року на суму 3 500 грн.

Відповідно до пункту 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" - витрати позивачів та відповідачів, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК, якщо такі витрати пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат з оплати послуг адвоката в розмірі 3 500 грн.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита, на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та заявлені до стягнення витрати на послуги адвоката підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Гатіні” (03118, м. Київ, вул. Гвардійська, 20, р/р 26007380760361 в АКБ «Укрсоцбанк», МФО 321013, код ЄДРПОУ 34714726 або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бон Аппеті»(87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Червонофлотська, 137, р/р 26004054001355 в філії КБ „Приватбанк”, МФО 335429, код ЄДРПОУ 23425149) 127766,3 грн., з яких 63883,15 грн. (шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят три гривні п’ятнадцять копійок)–основного боргу, 63883,15 грн. (шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят три гривні п’ятнадцять копійок) –штрафу, а також 1277,66 грн. ( одну тисячу двісті сімдесят сім гривень шістдесят шість копійок ) –державне мито та 181,11 грн. (сто вісімдесят одну гривню одинадцять копійок) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, 2685,99 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят п’ять гривень дев’яносто дев’ять копійок) –витрат на послуги адвоката.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                      О. С. Копитова