Рішення № 95536320, 16.03.2021, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2728/20

2/703/160/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

секретар судових засідань Бондаренко А.І.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача Холодянка В.М.

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Смілянський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), про виключення з актового запису відомостей про батьківство

встановив:

14 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить виключити відомості про нього як батька дитини - ОСОБА_4 , з актового запису №207 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 06 грудня 2019 року Смілянським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, а також стягнути з відповідача на його користь витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 08 березня 2019 року він разом з відповідачем проживали спільно за місцем проживання останньої. На початку квітня 2019 року відповідач повідомила йому, що вагітна. Він не заперечував, що є батьком дитини відповідача, в зв`язку 20 липня 2019 року між ним та відповідачем укладено шлюб, який зареєстрований в Смілянському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис 138. ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач народила доньку ОСОБА_4 та в свідоцтві про її народження він записаний її батьком. При народженні дитини та реєстрації її народження у відповідному органі реєстрації, у нього не було сумнівів щодо кровного споріднення з дитиною. В березні 2020 року він та відповідач переїхали проживати до будинку його матері та дізнався з мобільного телефону відповідача, що вона спілкується з незнайомим йому чоловіком на ім`я ОСОБА_5 . В кінці червня 2020 року йому стало відомо, що відповідач зустрічалася з вказаним чоловіком, про що в подальшому сама повідомила. 17 липня 2020 року він запропонував відповідачу припинити їхні подружні відносини, в зв`язку з вказаними обставинами. Також, у нього виникли сумніви щодо біологічної спорідненості народженої відповідачем дитина з ним. Він запропонував відповідачу добровільно пройти тест (аналіз) ДНК на визначення біологічного походження доньки від нього. Аналізом ДНК на батьківство від 30 липня 2020 року встановлено, що за результатами дослідження, ймовірність батьківства становить 0%, передбачуваний батько виключається як біологічний батько тестованої дитини. Вважає, що відповідач знала, що дитина від іншого чоловіка, однак про це йому не повідомила. Таким чином, актовий запис про народження дитини, в якому його записано батьком ОСОБА_4 , не відповідає дійсності, в зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 31 серпня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі, призначено підготовче судове засідання, відповідачу роз`яснено право на направлення до суду відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали, а відповідачу - на направлення до суду відповіді на відзив.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, копію вищевказаної ухвали відповідач ОСОБА_3 отримала 04 вересня 2020 року (а.с.29).

Відповідно до ст.123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язаний його початок.

Згідно ч.3 ст.124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Таким чином, останнім днем п`ятнадцятиденного строку подання відповідачем відзиву на позовну заяву є 19 вересня 2020 року (день тижня - субота), а враховуючи, що закінчення строку припадає на вихідний день, відтак, останнім днем строку є перший після нього робочий день - 21 вересня 2020 року.

Однак, як вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідач ОСОБА_3 своїм право на подання до суду відзиву на позовну заяву, у строк, визначений ухвалою судді від 31 серпня 2020 року, не скористалася.

Ухвалою суду від 28 вересня 2020 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

13 жовтня 2020 року на адресу суду поштовим відправлення надійшов відзив відповідача ОСОБА_3 на позовну заяву, який відповідно до поштового конверту був зданий до поштового відділення 09 жовтня 2020 року, тобто після закінчення строку, визначеного ухвалою суду від 31 серпня 2020 року, для подання даного відзиву (а.с.42-45).

Враховуючи, що відзив відповідача ОСОБА_3 на позовну заяву надіслано на адресу суду поза межами строку, визначеного судом для його подання, при цьому відповідачем не ставиться питання про поновлення відповідного строку, а також приймаючи до уваги, що зазначений відзив не підписаний відповідачем, суд не приймає його уваги при вирішення даної справи по суті.

20 жовтня 2020 року, у строк, визначений ухвалою судді від 31 серпня 2020 року, на адресу суду надійшла відповідь позивача ОСОБА_1 на відзив на позовну заяву, відповідно до якого, з 17 чи 18 липня 2020 року відповідач переїхала разом з донькою проживати до будинку своєї матері, однак спілкувалася з ним в телефонному режимі. 19 липня 2020 року відповідач зателефонувала йому та повідомила, що доньці необхідно пройти обстеження УЗД серця, на яке вона записалася на 20 липня 2020 року. В цей день він допомагав відповідачу та донці доїхати до центру м. Сміла, де в приватного лікаря ФОП ОСОБА_7 було проведено обстеження дитині та отримано результат. Він розповів батькові про те, що в нього виникли сумніви щодо походження дитини від нього. Батько запропонував йому провести лабораторне дослідження, на що він погодився. В подальшому він запропонував провести вказане дослідження відповідачу, на вона погодилася проїхати з ним до м. Черкаси та зробити аналіз. 22 липня 2020 року його батько на своєму автомобілі повіз його, відповідача та їх доньку до м. Черкаси, де його батьком був укладений договір на проведення відповідної експертизи, про що відповідач не заперечувала. Забір біологічного матеріалу відбувався в лабораторних умовах, при якому була присутня відповідач, він, дитина та батько. Дитину відповідач тримала на руках, а працівник лабораторії взяв із ротової порожнини дитини мазок, який помістила до колби і відразу запечатала. Потім у присутності відповідача працівник лабораторії взяв із його ротової порожнини мазок, який помістив відразу до іншої колби і відразу запечатав. На паперових конвертах, в які були поміщені колби, він та відповідач поставили свої підписи. Всі вказані події відбувалися у присутності відповідача, надавалися підтверджуючі документи на встановлення осіб, які присутні і від яких беруться матеріали на дослідження. Вважає, що відповідач достовірно усвідомлювала те, що відбував забір біоматеріалу для аналізу ДНК на його батьківство до дитини, а не проведення УЗД серця.

На підтвердження вищевказаних обставин, які викладені у відповіді на відзив, позивачем додано додані відповідні докази.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Холодняк В.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі з наведених у позові та відповіді на відзив підстав. Крім того, представник просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору, на проведення судової експертизи та на отримання професійної правничої допомоги.

В подальшому, представник позивача звернувся до суду з заявою, в якій просив розгляд справи провести без його та позивача участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та надала пояснення, що інтимних стосунків до того часу, як позивач переїхав проживати до неї, з іншими чоловіками у неї не було. Під час спільного проживання вона завагітніла від позивача. Після народження доньки ОСОБА_4 , позивач матеріальної допомоги на її утримання та утримання дитини не надавав, в нього змінилося відношення до неї, а також досить часто зустрічався зі своїм товаришем та мав стосунки з іншими жінками. Позивач повідомляв їй, що він бажає здати тест ДНК, оскільки мав сумніви, що він є батьком доньки, однак не вважала, що будуть їхати до лабораторії. Вже по дорозі позивач разом зі своїм батьком повідомили, що вони їдуть до лабораторії для проходження тесту ДНК на спорідненість батька з донькою. Так, 16 липня 2020 року позивач забажав привезти дитину до медичного центру «Престиж» у м. Черкаси для медичного обстеження серця дитини. У вказаному медичному центрі позивач спільно з дитиною зайшов до декількох кабінетів, після чого повідомив, що буде чекати аналізів. Їй не було відомо, які саме аналізи чекав позивач, однак вважала, що позивачем та його батьком було проведено обстеження серця дитини. Під час відбору біологічних матеріалів у дитини вона не була присутня, чи підписувала якісь документи у медичному центрі не пам`ятає. Вважає, що проведений тест ДНК, який наданий позивачем, не відповідає дійсності та є підробленим, в зв`язку з чим висловила бажання провести судову експертизу. З клопотанням про проведення відповідної експертизи до суду вона не зверталася. УЗД серця дитини проводилося у м. Сміла до поїздки у м. Черкаси до медичного центру. Про те, що позивач має намір провести тест ДНК щодо його спорідненості з дитиною, він казав 16 липня 2020 року. Також він повідомляв, що вказаний тест буде проводитися у медичному центрі «Престиж» в м. Черкаси, однак під час поїдки, він їй повідомив, що метою поїздки є обстеження дитини. Також позивач повідомляв їй, що кошти за проведення вказаного тесту сплатить його батько. Їй відомо, що батько дійсно сплачував кошти за даний тест. У вказаному медичному центрі вона була спільно з дитиною, позивачем та його батьком. Про наявність тесту ДНК вона довідалася у позивача у телефонній розмові, а з ним ознайомилася приблизно у серпні 2020 року. У неї відбувалася розмова з позивачем щодо повторного тесту ДНК, однак позивач відклав дану розмову на потім. Вона мала намір зробити повторний аналіз, однак будь-яких дій для цього не вчиняла. У певній мірі вона погоджувалася з вказаним тестом. З висновком експертизи не погоджується.

Під час судового розгляду відповідачем ОСОБА_3 заявлено клопотання про допит як свідка її матері ОСОБА_8 щодо шлюбних відносин позивача та відповідача, у задоволенні якого судом відмовлено, в зв`язку з неможливістю встановлення наявності або відсутності кровної спорідненості батька та дитини на підставі показів свідків.

Представник третьої особи Смілянський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою, в якій просив розгляд справи провести без його участі та для належного виконання рішення, внесення змін до актового запису про народження в резолютивній частині рішення (за умови задоволення позовних вимог у повному обсязі), вказати: 1) про зміну статті державної реєстрації з 133 СКУ на 135 СКУ; 2) в актовому записі про народження №207 від 06 грудня 2019 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Смілянським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частині «Відомості про батька» вказати прізвище та громадянство за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записати за її вказівкою.

Суд, заслухавши доводи сторін, врахувавши позицію представника третьої особи, яка викладена в його заяві, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що з березня 2019 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - « ОСОБА_3 ») проживали однією сім`єю. У квітні 2019 року відповідач повідомила позивача про свою вагітність.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Смілянським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області 20 липня 2019 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 20 липня 2019 року, про що в цей же день складено відповідний актовий запис №138. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 змінила своє прізвище на « ОСОБА_3 » (а.с.8).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Смілянським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області 06 грудня 2019 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 06 грудня складено відповідний актовий запис №207 (а.с.9).

Згідно ст.121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст.122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Згідно ст.133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Відповідно до ч.1-3, 6 ст.136 СК України, особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Відповідно до п.10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, в судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК України, так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини (статті 126, 127 СК України).

У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року по справі №601/1140/15-ц (61-6989св19), суд вказав на рішення Європейського суду з прав людини, яке є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», в якому зауважено, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення від 7 травня 2009 року у справі «Калачова проти Російської Федерації», заява № 3451/05, § 34).

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст.103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до ч.1 ст.104 ЦПК України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Ухвалою суду від 04 грудня 2020 року у даній цивільній справі призначено судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу із застосуванням методу аналізу ДНК з метою встановлення батьківства, проведення якої доручено Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово медичної експертизи Дніпропетровської обласної ради», а забір біологічного матеріалу для проведення експертизи доручити спеціалістам Комунальної установи «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи», та на вирішення експертів поставлено наступне питання: «Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , біологічним батьком малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?» (а.с.66-68).

При цьому, сторони у справі під час судового засідання добровільно погодилися з визначеними судом експертними установами, на які покладається відбір зразків для експертного дослідження та проведення експертизи, та за їх згоди вирішено коло питань, які слід вирішити експерту під час проведення вказаної експертизи.

Згідно ч.1 ст.102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

20 січня 2021 року, на виконання ухвали суду від 04 грудня 2020 року, на адресу суду надійшов висновок експерта №7 молекулярно-генетичної експертизи по встановленню батьківства громадянина ОСОБА_1 у відношенні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженої громадянкою ОСОБА_3 (а.с.71).

Згідно підсумкової частини вказаного висновку експерта:

1. Відповідно законам успадкування в генотипі житини присутні тільки такі алелі, які виявляються у біологічної матері та біологічного батька. Молекулярно-генетичним аналізом встановлено: у дитини серед досліджених локусів виявлені алелі, які не виявляються у припустимого батька, тобто отримані від іншого чоловіка.

2. Таким чином встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженої громадянкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Тобто, батьківство громадянина ОСОБА_1 у відношенні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключається.

Відповідачем ОСОБА_3 під час судового розгляду не наведено жодної причини та не надано жодного доказу, на підставі яких суд може піддати вищевказані висновки експерта об`єктивним та обґрунтованим сумнівам.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З врахуванням викладеного, твердження відповідача ОСОБА_3 про те, що саме ОСОБА_1 є батьком її доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є безпідставним та повністю спростовується матеріалами цивільної справи.

Згідно п.п.20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 №96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Згідно пп.2.16.4. п.2.1.6 вказаних Правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Отже, підставою для внесення змін до актових записів є рішення суду.

Відповідно до ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанції №5700104 від 14 серпня 2020 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 840 гривень 80 копійок.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 840 гривень 80 копійок.

Крім того, відповідно до п.2 ч.2 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно ч.3-6 ст.139 ЦПК України, експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно такої сторони в межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Так, ухвалою суду від 04 грудня 2020 року про призначення експертизи, на позивача ОСОБА_1 покладено обов`язок оплати проведення експертизи.

28 грудня 2020 року, на виконання вказаної ухвали суду, між КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» та ОСОБА_1 укладено договір №934 про надання послуг щодо генетичного дослідження по встановленню спірного батьківства з доставлено біологічного матеріалу за стандартною панеллю локусів по договорам з юридичними і фізичними особами (3 об`єкта) та консультації лікаря судово-медичного експерта, вартість яких складає 8464 гривні 61 копійку.

Згідно дублікату чека №0.0.1959399910.1 від 20 січня 2021 року, позивачем ОСОБА_1 28 грудня 2020 року сплачено на рахунок вищевказаної експертної установи за проведення судової експертизи 8464 гривні 61 копійку.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача;

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по оплаті експертизи у сумі 8464 гривні 61 копійка.

Також, відповідно до частин 1 та 3 статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

12 серпня 2020 року між адвокатом Холодянком В.М. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання про надання правничої допомоги клієнту з приводу представництва та захисту їх інтересів в державних установах, організаціях, правоохоронних органах, судах під час виключення відомостей про батьківство з актового запису про народження дитини.

Згідно актів виконаних робіт від 14 серпня 2020 року по договору про надання правничої допомоги від 12 серпня 2020 року, виконавець надав, а замовник прийняв послуги, передбачені договором про надання правничої допомоги від 12 серпня 2020 року, в зв`язку з чим сторони не мають один до одної жодної претензії та роботи виконані на загальну суму 2000 гривень.

Відповідно до квитанцій, виданих адвокатом Холодняком В.М., ОСОБА_1 за надані адвокатом послуги сплатив кошти у загальній сумі 2000 гривень.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Враховуючи викладене, а також те, що заявлені та документально підтвердження витрати позивача на правову допомогу адвоката Холодняка В.М. у розмірі 2000 гривень є співмірними із складністю цієї справи, яка була розглянута в порядку загального позовного провадження, наданими адвокатом обсягом послуг під час підготовки позовної заяви, затраченим часом на надання правничої допомоги під час судового розгляду справи, вказані витрати відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, в зв`язку з чим, з врахування задоволення позовних вимог, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, відповідно до ст.121, 122, 133, 136 СК України, та керуючись ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 89, 123, 124, 133, 137, 139, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Смілянський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), про виключення з актового запису відомостей про батьківство, - задовольнити.

Виключити з актового запису №207 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 06 грудня 2019 року Смілянським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Сміла Черкаської області, як батька дитини, змінивши у даному акті статтю державної реєстрації з ст.133 СК Україна на ст.135 СК України та вказавши у графі «Відомості про батька» прізвище та громадянство за прізвищем та громадянством ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянки України, а ім`я та по батькові батька дитини записати за її вказівкою.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , судові витрати по оплаті судового збору за подачу позову в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок, по оплаті витрат пов`язаних із залученням експерта у сумі 8464 (вісім тисяч чотириста шістдесят чотири) гривні 61 (шістдесят одна) копійка та по оплаті витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) гривень, а всього - 11305 (одинадцять тисяч триста п`ять) гривень 41 (сорок одна) копійка.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Відповідач - ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Третя особа - Смілянський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), адреса: 20701, Черкаська область, м. Сміла, вул. В. Чорновола, 24, код ЄДРПОУ 05387073.

Повний текст рішення складено 16 березня 2021 року.

Головуючий Т.В. Ігнатенко