Вирок № 95535142, 11.03.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/348/2021

Справа № 428/702/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Казюк Л.Г.,

прокурора Гайовича П.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021130370000052 від 14.01.2021 року, № 12021130370000006 від 02.01.2021 року у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецька Луганської області, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, який не працює, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не є інвалідом, без місця реєстрації, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-17.09.2010 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02.08.2011 року, скасовано іспитовий строк та направлено для відбування покарання, призначеного вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17.09.2010 року у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки. Звільнений 02.08.2013 року з Комісарівської ВК Луганської області по відбуттю строку покарання;

-04.07.2018 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік (судимість погашена);

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Епізод № 1

24.11.2020 ОСОБА_1 , знаходився за місцем мешкання своєї знайомої ОСОБА_2 , в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_3 , де останні розпивали спирті напої до 06-00 години 25.11.2020.

У цей час у ОСОБА_1 раптово виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння мобільним телефоном, який належить потерпілій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом зловживання довірою.

Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілій і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, шляхом зловживання довірою, діючи повторно, попрохав у ОСОБА_2 мобільний телефон марки - «Samsung», модель - «Galaxy A01» (A013F), об`ємом пам`яті 1/16 Gb, в корпусі синього кольору, під приводом здійснення дзвінків, після чого, ОСОБА_2 дозволила взяти мобільний телефон ОСОБА_1 , який остаточно переконав її, що незабаром поверне її мобільний телефон.

Після чого, ОСОБА_1 , продовжуючи свій злочинний умисел, з метою отримання грошових коштів за мобільний телефон, який він взяв у потерпілої, вийшов з квартири за адресою: АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_3 , покинув місце вчинення злочину, та направився в сторону ломбарду, який знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Хіміків 34.

Під час руху в сторону ломбарду, ОСОБА_1 попрохав ОСОБА_3 закласти мобільний телефон, належний ОСОБА_2 під свій паспорт, в ПТ «Ломбард 24», який розташований за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, пр. Хіміків 34/2, сказавши, що ОСОБА_2 дозволила це зробити.

В подальшому, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , не усвідомлюючи протиправного умислу ОСОБА_1 , погодився закласти телефон в ПТ «Ломбард 24» на своє ім`я та в супроводі ОСОБА_1 оформив договір застави, надавши під заставу мобільний телефон «Samsung», модель - «Galaxy A01» (A013F), об`ємом пам`яті 1/16 Gb, отримавши за нього 900 грн, які відразу передав ОСОБА_1 .

Тобто ОСОБА_1 розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 1778 грн. 68 коп.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

Епізод № 2.

02.01.2021 приблизно об 19:00 годині (більш точного часу під час проведення досудового розслідування встановити не виявилось можливим) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився в квартирі у знайомого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , де вони вживали спиртні напої.

Під час вживання спиртних напоїв, розуміючи стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_4 у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, а саме на викрадення мобільного телефону марки «Xiaomi» модель «Redmi Note 7 3/32 GB», який належить ОСОБА_4 .

Дочекавшись того моменту, як ОСОБА_4 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння заснув, ОСОБА_1 реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, гр. ОСОБА_1 діючи умисно, із корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, скориставшись тим, що ОСОБА_4 , спав, таємно, шляхом вільного доступу, забрав зі столу мобільний телефон «Xiaomi» модель «Redmi Note 7 3/32 GB», після чого з викраденим майном, через вхідні двері квартири, зник з місця вчинення злочину, розпорядився ним на власний розсуд.

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи ринкова вартість викраденого майна, а саме мобільного телефону «Xiaomi» модель «Redmi Note 7 3/32 GB», на момент скоєння кримінального правопорушення, а саме на 02.01.2021 могла становити 2900 гривень 00 копійок (дві тисячі дев`ятсот гривень 00 копійки).

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, викладених в обвинувальних актах, які відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 24.11.2020 року він разом з ОСОБА_3 знаходився в гостях у своєї знайомої - ОСОБА_2 , де вони вживали алкогольні напої. В цей час у нього виник умисел на заволодіння мобільним телефоном потерпілої. З метою заволодіння вказаним майном, він попросив у потерпілої мобільний телефон під приводим здійснення телефонного дзвінка. Після чого вони разом з ОСОБА_3 залишили квартиру та пішли до ломбарду, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 . Він попросив ОСОБА_3 закласти мобільний телефон, який належить потерпілій, повідомивши йому, що остання дозволила це зробити. Після чого ОСОБА_3 оформив договір застави мобільного телефону, за що отримав грошові кошти в розмірі 900 грн., які відразу передав йому. Вказаними коштами він розпорядився на власний розсуд. Крім того, 02.01.2021 року приблизно о 19 годині 00 хвилин, він перебував в гостях у свого знайомого - ОСОБА_4 , де разом з ним вживав спиртні напої. В цей час у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна. Скориставшись тим, що ОСОБА_4 заснув, він шляхом вільного доступу, взяв зі столу мобільний телефон, після чого залишив місце вчинення злочину. У вчиненому щиро кається, засуджує свою поведінку, цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 визнає.

Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, до суду надали заяви про розгляд даного кримінального провадження за їх відсутності. Крім того, потерпіла ОСОБА_2 в заяві зазначила, що заявлений цивільний позов підтримує у повному обсязі.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальних актах, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_1 , правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальних актах, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 за епізодом № 1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 190 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

Дії ОСОБА_1 за епізодом №2 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, не працює, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше судимий за вчинення умисного корисливого злочину, вину визнав, щиро розкаявся, матеріальна шкода частково відшкодована шляхом повернення майна.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Разом з тим, відповідно до ст. 34 КК рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше притягався до кримінальної відповідальності за ст.186 КК України.

Проте, прокурором в обвинувальному акті помилково інкриміновано обвинуваченому таку обтяжуючу обставину, як рецидив кримінальних правопорушень оскільки, якщо рецидив кримінальних правопорушень утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК як повторність, так і рецидив злочинів, суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує, що роз`яснено у п. 19 Постанови Пленуму ВСУ від 04.06.2010 р. № 7 "Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки".

Крім того, прокурором в обвинувальному акті помилково зазначено, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше судимий 09.04.2019 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді штрафу, виходячи з наступного.

Як встановлено у п. 7 ст. 89 КК України, такими, що не мають судимості визнаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

За правилами п. 5 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості визнаються особи, які були засуджені до штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

У ст. 89 КК України встановлено диференційовані строки погашення судимості залежно від виду і строку покарання, яке відбуте винним, а також від категорії злочинів, до якої відноситься злочин, вчинений особою. Передбачено погашення судимості перебігом певного строку з дня відбуття особою основного і додаткового покарання. Тривалість цих строків залежить від виду покарання або від категорії злочинів у їх класифікації за тяжкістю.

Таким чином, за наявності диференційованих строків погашення судимості строк погашення судимості засудженій необхідно рахувати виключно з урахуванням вимог п. 5 ст. 89 КК України, що покращує становище засудженої особи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду № 759/10001/18 (провадження № 51-773 км 19).

Враховуючи, що ОСОБА_1 відбув покарання, призначене вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.04.2019 року 14.06.2019 року, що підтверджується копією квитанції №64, судимість ОСОБА_1 за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.04.2019 року погашена.

Таким чином, обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, а також враховуючи ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідків, особу обвинуваченого, його кримінальну поведінку, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого та відсутність обставин, що його обтяжують, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки у відповідності з ч.1 ст. 76 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Розглядаючи заявлений цивільний позов ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, суд виходить з наступного.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Статтею 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд приймає визнання обвинуваченим цивільного пощову про відшкодування матеріальної шкоди в обсязі її доведення належними доказами.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнав.

Виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з яким у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що злочинними діями обвинуваченого ОСОБА_1 їй було завдано матеріальну шкоду на загальну суму 1778 грн. 68 коп., що підтверджується матеріалами кримінального провадження. Таким чином, в ході судового розгляду знайшла своє підтвердження сума матеріальної шкоди, заявлена до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 у розмірі 1778 грн. 68 коп., оскільки така сума підтверджена належними доказами в розумінні ст.ст. 76 - 80 ЦПК України, у зв`язку з чим суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Долю судових витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

-за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації; повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 1778 (одна тисяча сімсот сімдесят вісім) грн. 68 коп.

Речові докази:

-договір про надання ломбардом фінансового кредиту на ім`я ОСОБА_7 , Специфікацію до договорів 1,2 № 0052011995 від 25.11.2020 року, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судових товарознавчих експертиз № СЕ-19/113-21/430 -ТВ, які згідно довідки складають 653 (шістсот п`ятдесят три) грн. 80 коп.; № СЕ-19/113-21/368-ТВ, які згідно довідки складають 653 (шістсот п`ятдесят три) грн. 80 коп. в дохід держави (Населенний пункт: Сєвєродонецьк, Отримувач: УК у м.Сєвєродонецьк/24060300, Код отримувача ( ЄДРПОУ): 37944909, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку: UA 858999980313070115000012080, Код класифікації доходів бюджету: 24060300, Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження).

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: Т. О. Комплєктова