Рішення № 9553423, 19.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/10419.04.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Київського картонно-паперового комбінату» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Бауер-Альтіс»

простягнення 150000,00 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Комар О.В. –представник за довіреністю № 3 від 19.04.2010 року;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Київського картонно-паперового комбінату»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауер-Альтіс» про стягнення 150000,00 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № ВА-008-09/Р16/40/0908 від 18.09.2008 року відповідач зобов’язався виконати на користь позивача підрядні роботи, а позивач зобов’язався прийняти виконані роботи та оплатити їх. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що згідно з пунктом 4 договору до початку робіт перерахував на поточний рахунок відповідача аванс у розмірі 150000,00 грн., проте відповідач, в порушення умов договору, до виконання робіт не приступив та у встановлений договором строк роботи не завершив. Посилаючись на статті 509, 526, 546, 549 ЦК України та статті 230, 231 ГК України, позивач просить стягнути з останнього грошові кошти у розмірі 150000,00 грн., перераховані в якості передоплати за договором.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 16.03.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 16.03.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 25.02.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 16.03.2010 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 25.02.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2010 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 30.03.2010 року.

          Представники сторін у судове засідання 30.03.2010 року не з’явилися, вимоги ухвали суду від 16.03.2010 року не виконали, однак від позивача через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю направити у судове засідання повноважного представника.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2010 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 19.04.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 19.04.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 30.03.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Зокрема, представник позивача надав суду письмові уточнення підстави позову.

          Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що листом № 13 від 22.03.2010 року відмовився від договору, у зв’язку з чим останній припинив свою дію, проте відповідач, в порушення статті 1212 ЦК України, зобов’язання з повернення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 150000,00 грн. не виконав.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Враховуючи зазначене, суд прийняв надані позивачем уточнення підстави позову.

          Представник відповідача у судове засідання 19.04.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 30.03.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          18.09.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Київського картонно-паперового комбінату»(надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бауер-Альтіс»(надалі –відповідач) укладено договір підряду № ВА-008-09/Р16/40/0908 (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1 договору позивач доручив, а відповідач зобов’язався виконати на підставі технічного завдання та вихідних даних для проектування проектні роботи стадії «П»з влаштування огорожі котловану будівництва багатофункціонального офісного комплексу з приміщеннями різного призначення та підземним паркінгом на об’єкті за адресою: м. Київ, вул. Івана Кудрі, 15.

          Пунктом 2 договору сторони погодили, що вартість робіт складає 190000,00 грн.

          Відповідно до пункту 4 договору позивач зобов’язався протягом 3-х банківських днів з моменту підписання договору перерахувати відповідачу аванс у розмірі 150000,00 грн.

          Зобов’язання зі здійснення передоплати за договором позивач належним чином виконав, що підтверджується наявними в матеріалах справи випискою по особовому рахунку позивача за 22.09.2008 року та довідкою обслуговуючого банку № 186 від 15.03.2010 року.

          Пунктом 3 договору сторони обумовили, що строк виконання робіт складає 2 тижні з моменту підписання договору та отримання авансу.

          В порушення умов договору, відповідач до виконання передбачених договором робіт не приступив та у встановлений договором строк роботи не завершив.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, за яким підрядник зобов’язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити їх (частина 1 статті 887 ЦК України).

          Частина 2 статті 887 ЦК України передбачає, що до договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

          Згідно з частиною 4 статті 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

          Відповідно до наданих суду квитанції № 1/465881, описів вкладення у поштові відправлення та реєстру рекомендованих листів 23.03.2010 року позивач надіслав на адресу відповідача листа з пропозицією розірвати договір та повернути на поточний рахунок позивача кошти у розмірі 150000,00 грн.

          Беручи до уваги, що закон встановлює право замовника у разі невиконання підрядником робіт в односторонньому порядку відмовитися від договору підряду, адресовану відповідачу пропозицію розірвати договір суд трактує як відмову позивача від договору.

          Згідно з частиною 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

          Враховуючи зазначене, 23.03.2010 року договір припинив свою дію.

          За таких обставин, суд приходить до висновку, що перераховані у якості передоплати за договором грошові кошти у розмірі 150000,00 грн. відповідач зберіг у себе без достатньої правової підстави.

          Вимогу позивача повернути безпідставно збережені грошові кошти відповідач залишив без задоволення.

          Частина 1 статті 173 ГК України встановлює, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

          Абзац 5 частини 1 статті 144 ГК України передбачає, що підставами виникнення майнових прав та обов’язків суб’єкта господарювання є, зокрема, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав.

          Згідно з частиною 2 статті 173 ГК України основними видами господарських зобов’язань є майново-господарські зобов’язання та організаційно-господарські зобов’язання.

          Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Частина 1 статті 1212 ЦК України визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

          Згідно з частиною 2 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

          Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються у тому числі і до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.

          Частина 1 статті 1213 ЦК України передбачає, що набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

          Належних доказів, які б підтверджували повернення позивачу безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 150000,00 грн., відповідач не надав.

          Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 150000,00 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 173, 175, 193 ГК України, статтями 525, 526, 1212, 1213 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауер-Альтіс» (03126, м. Київ, вул. Качалова, 5; ідентифікаційний код 33263036) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Київського картонно-паперового комбінату» (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 130; ідентифікаційний код 30624220) грошові кошти у розмірі 150000 (сто п’ятдесят тисяч) грн. 00 коп., 1500 (одну тисячу п’ятсот) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –23.04.2010 року.