Рішення № 9553383, 17.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/6317.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомир»

До Приватного підприємства «Вілена»

Простягнення 5597, 33 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивачаЄркін М.М. (за дов.)

Від відповідача не з’явилися ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Автомир»до приватного підприємства «Вілена»про стягнення 5597,33 грн. заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування автомобіля на підставі рахунку № AMC0000762 від 20.03.2008 р..

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за виконані роботи.

          Ухвалою суду від 16.02.2010 р. порушено провадження у справі № 17/63 та призначено її до розгляду на 03.03.2010 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2010 р. розгляд справи відкладався на 17.03.2010 р., у зв’язку з неявкою відповідача на розгляд справи.

У судове засідання 17.03.2010 р. відповідач своїх повноважних представників не направив. Кореспонденція суду повернулась з адреси відповідача, вказаної у позовній заяві: м. Київ, Залізничне шосе, 55.

Позивач у судовому засідання надав витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 02.03.2010 р., з якого вбачається, що юридична адреса відповідача: м. Київ, Залізничне шосе, 55, тобто відповідає юридичній адресі, вказаній у позовній заяві.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Протягом березня 2008 року (з 12 по 20 березня 2008 року) позивач за замовленням відповідача виконав роботи з технічного обслуговування автомобіля.

Відповідно до заказу-наряду № АМН0001401 від 20.03.2008 р., підписаного представниками позивача та відповідача по справі з прикладенням круглих печаток останніх, та на підставі довіреності серії ЯОМ № 894069 відповідач без зауважень прийняв виконані позивачем роботи на загальну суму 11232,19 грн.

Позивач виставив відповідачеві рахунок-фактуру від 20.03.2008 р. № AMC0000762 від 20.03.2008 р. для оплати виконаних робіт на загальну суму 11232, 19 грн.

Відповідач частково оплатив заборгованість за виконані роботи в сумі 7500,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 15.04.2008 р., 07.05.2008 р., 18.06.2008 р., 16.07.2008 р., 07.10.2008 р., належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, після чого залишилась заборгованість в сумі 3732,19 грн.

Відповідно до вимог ст. 11, 509 Цивільного кодексу України між позивачем та відповідачем виникли цивільні правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, між сторонами спору виникли договірні відносини.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Оскільки виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, отже за своєю правовою природою є відносини, що випливають з договору підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Отже, між позивачем та відповідачем укладено договір підряду, за яким позивач (підрядник) зобов’язався виконати певну роботу за завданням відповідача (замовника), а відповідач (замовник) зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

10.09.2009 р. позивач рекомендованим листом надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату боргу в розмірі 3732,19 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 10.09.2009 р., належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи. Однак, вказана вимога позивача залишилася без відповіді та виконання відповідача.

Враховуючи те, що вимогу позивач надіслав 10.09.2009 р. та враховуючи поштовий обіг документів (3-4 дні), то відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач (боржник) повинен був виконати свій обов’язок до 22.09.2009 р.. У зазначений термін відповідач не виконав зобов’язань.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 3 732,19 грн. належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 3732,19 грн. підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Матеріали справи підтверджують, що відповідач допустив прострочення оплати виконаних позивачем робіт починаючи з 22.09.2009 р..

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних підлягають задоволення частково в сумі 37,12 грн. за період з 22.09.2009 р. по 20.01.2010 р., за розрахунком суду, з урахуванням періоду, зазначеного позивачем в позовній заяві:

3732,19 грн. х 3/100/365 х 121 день = 37,12 грн.,

з яких 3732,19 грн. - сума основного боргу,

121 –кількість прострочених днів з оплати виконаних робіт, враховуючи момент пред’явлення вимоги позивачем та період, за який позивач нараховує три проценти річних.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 259,14 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 37,12 грн.

Крім того, оскільки відповідач припустився прострочення платежу, він на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України зобов’язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (жовтень 2009 р. –грудень 2009 р.), що становить 108,23 грн. за розрахунком позивача, який міститься в матеріалах справи з урахуванням уточненого судом періоду прострочення.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків в сумі 1606,00 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 108,23 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню державне мито в сумі 38,76 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 163,49 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Вілена»(01103, м. Київ, Залізничне шосе, 33; 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 9А, код 30305244, рахунок 26007001903101 в АКБ «Київ»в місті Києві, МФО 322498), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, - на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автомир»(02099, м.Київ, вул. Бориспільська, 7, рахунок 26000039031951 в Дарницькій філії міста Києва АКБ УСБ, МФО 322023, код 21660769) 3732 (три тисячі сімсот тридцять дві) грн. 19 коп. основного боргу, 108 (сто вісім) грн. 23 коп. інфляційних збитків, 37 (тридцять сім) грн. 12 коп. трьох процентів річних, 38 (тридцять вісім) грн. 76 коп. витрат по оплаті державного мита, 163 (сто шістдесят три) грн. 49 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                 О.Г. Удалова

          Рішення підписано 23.04.2010 р.