Рішення № 9553060, 23.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/47123.04.10 За позовом                     Комунального підприємства виконавчого органу Київради

                    (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до           Фізичної особи-підприємця Кучеренко Алли Миколаївни

про           стягнення 11 909,62 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача           Шмагалов О.В., довіреність № 196-6438/кр від 21.08.2009 р.

від відповідача           Довгань І.О., довіреність б/н від 14.12.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Кучеренко Алли Миколаївни про стягнення 8642,32 грн. основного боргу, 2660,41 грн. інфляційних втрат, 428,65 грн. процентів річних та 178,24 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по внесенню плати за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів, що перебувають в комунальній власності, за договором № 1525 від 04.06.2004 р.

Ухвалою суду від 12.11.2009 р. порушено провадження у справі № 54/471, розгляд справи призначено на 18.12.2009 р.

16.12.2009 р. відповідачем через відділ діловодства суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив у повному обсязі, обґрунтовуючи свої заперечення наступними обставинами. Термін дії дозволів, на підставі яких відповідач розміщував об’єкти зовнішньої реклами, закінчився 09.06.2006 р. У процесі капітального ремонту, який відбувся з 01.10.2006 р. по 31.08.2007 р., відповідачем було проведено демонтаж об’єктів зовнішньої реклами, про що було повідомлено позивача листами від 12.11.2007 р. та 20.12.2007 р. Проте, позивач, залишивши вищезазначені листи без відповіді, продовжував надсилати рахунки за договором № 1525 від 04.06.2004 р.

У судовому засіданні 18.12.2009 р. представниками сторін подано спільне клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

У судовому засіданні 18.12.2009 р. оголошувалась перерва до 29.01.2010 р.

У зв’язку із перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному, судове засідання, призначене на 29.01.2010 р., не відбулося. Ухвалою від 12.02.2010 р. розгляд справи призначено на 19.02.2010 р.

У судових засіданнях 19.02.2010 р., 07.04.2010 р. та 14.04.2010 р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалися перерви.

У зв’язку з неможливістю судді Демченко Т.С. бути присутньою в судовому засіданні 19.04.2010 р., судове засідання, призначене на вказану дату, не відбулося. Розгляд справи призначено на 23.04.2010 р., про що сторін повідомлено телефонограмою від 22.04.2010 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами (далі –Типові правила), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 р., передбачено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та в порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов’язаних з розташуванням рекламного засобу (п. 24 Типових правил).

Згідно з п. 1.2. Порядку розміщення об’єктів зовнішньої реклами у м. Києві, затвердженого Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2159 від 02.12.2002 р., у редакції, чинній на час виникнення правовідносин між сторонами, дозвіл на розміщення об’єкта зовнішньої реклами (далі – дозвіл) визначає право розповсюджувача зовнішньої реклами на розміщення ОЗР на певний термін і у певному місці та містить відомості про розповсюджувача зовнішньої реклами, технічні характеристики ОЗР, місце розташування ОЗР з прив’язкою до генерального плану місцевості, фотографічний знімок місця до і після розташування ОЗР, узгоджувальну частину та інші необхідні відомості.

Матеріали справи свідчать, що на підставі протокольного рішення Київської міської державної адміністрації № 12 від 10.06.2004 р. відповідачеві були видані дозволи на розміщення об’єктів зовнішньої реклами № 05946-04 та № 05947-04 з терміном дії дозволів з 10.06.2004 р. по 09.06.2006 р.

Як передбачено п.п. 5.1.-5.2. Порядку розміщення об’єктів зовнішньої реклами у м. Києві, місця розташування ОЗР надаються розповсюджувачам зовнішньої реклами на підставі договорів на право тимчасового користування місцями для розташування ОЗР, які укладаються між власниками цих місць та розповсюджувачами зовнішньої реклами. Договори на право тимчасового користування місцями (для розташування ОЗР), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі – комунальна власність), укладаються між уповноваженим на це робочим органом та розповсюджувачами зовнішньої реклами за умови погодження дозволу підприємствами, установами, організаціями комунальної власності м. Києва чи іншими користувачами (балансоутримувачами) цих місць розташування ОЗР.

04.06.2004 р. між Госпрозрахунковою організацією "Київреклама", правонаступником якої є підприємство позивача, та Фізичною особою-підприємцем Кучеренко Аллою Миколаївною був укладений договір № 1525 на право тимчасового користування місцем для розташування об’єкта зовнішньої реклами.

За умовами договору позивач, як Робочий орган, надає відповідачу, як Розповсюджувачу зовнішньої реклами, право на тимчасове користування місцем за адресою згідно додатку, який є невід’ємною частиною договору, на підставі погодженої дозвільної документації на розташування об’єктів зовнішньої реклами (надалі –ОЗР), а відповідач зобов’язується використовувати надане місце за цільовим призначенням –для розміщення зовнішньої реклами, здійснювати оплату за право користування місцем та звільнити у триденний термін місце після закінчення терміну дії договору в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію дозволу.

Сторонами був підписаний додаток № 1 до договору, згідно з яким позивач надав відповідачеві право на тимчасове користування місцем за адресою просп. Оболонський, 22в, для розташування рекламної вивіски, напису на будинку (будівлі), споруді, загальною площею 0,60 кв.м., на розміщення якої видано дозвіл № 05946-04.

Згідно з п. 32 Типових правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, – на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що плата за право тимчасового користування місцем для розташування ОЗР справляється щомісячно за площу рекламоносія та складає 48,00 грн.

Додатком № 1 до договору передбачено, що плата за право тимчасового використання місць для розташування ОЗР складається з базових тарифів та коригуючих коефіцієнтів, на які послідовно перемножується базовий тариф.

Як свідчать умови договору та виходячи з розмірів плати за право тимчасового використання місць (для розташування об’єктів зовнішньої реклами), які передбачені Порядком визначення розміру плати за право тимчасового використання місць (для розташування об’єктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, затвердженого Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2159 від 02.12.2002 р., яке було чинним на момент підписання сторонами договору, розмір плати, погоджений у п. 4.1. договору, відповідає розміру базового тарифу, затвердженого вказаним Порядком.

Згідно з п. 4.6. договору у разі збільшення базового тарифу місячної вартості плати за право тимчасового користування одним квадратним метром місця, Робочий орган письмово повідомляє про це розповсюджувача зовнішньої реклами протягом 15 днів.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 852 від 09.07.2007 р. було затверджено Порядок визначення розміру плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, яким визначено нові розміри базової плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів).

Відповідно до п. 4.3. договору плата за користування місцем сплачується розповсюджувачем ОЗР до 20 числа кожного місяця, що передує розрахунковому на розрахунковий рахунок позивача на підставі рахунка-фактури останнього.

У ході розгляду справи позивач пояснив, що відповідач не оплатив рахунки, виставлені у період з 15.05.2007 р. по 18.12.2008 р. на загальну суму 8 642,32 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивач виставляв рахунки на оплату тимчасового використання місця для розміщення ОЗР згідно із дозволом № 05946-04 (рекламна вивіска, напис на будинку(будівлі), споруді, загальною площею 0,60 кв.м.) та дозволом № 05947-04 (баннер, панно на фасаді будинку, загальною площею 3,96 кв.м.). Разом з тим, позивачем не надано додатку до договору (адресна програма), згідно з яким відповідачеві надавалось місце для розміщення ОЗР у вигляді баннеру, панно на фасаді будинку, загальною площею 3,96 кв.м., тоді як згідно з п. 1.1. договору виникнення у відповідача права на використання зазначеного місця виникає лише внаслідок укладання такого додатку.

За таких обставин, виставлення відповідачеві рахунків на оплату за тимчасове користування вказаним місцем є безпідставним, а заявлені вимоги про стягнення боргу за вказаними рахунками необґрунтованими.

Як свідчать наявні у матеріалах справи рахунки на оплату місця для розміщення ОЗР згідно з додатком № 1 до договору (рекламна вивіска, напис на будинку (будівлі), споруді, загальною площею 0,60 кв.м.), сума боргу відповідача становить 1 411,38 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач не надав доказів оплати вказаних рахунків.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем складає 1 411,38 грн., його розмір належним чином документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.2. договору позивач та відповідач обумовили, що за несвоєчасну або не повну сплату платежів за право тимчасового користування місцем, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у термін, у який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 178,24 грн. за період з 20.09.2008 р. по 31.08.2009 р.

Оскільки, як зазначалося вище, у відповідача відсутній обов’язок оплачувати рахунки, виставлені за користування місцем згідно із дозволом № 05947-04 (баннер, панно на фасаді будинку, загальною площею 3,96 кв.м.), вимоги про стягнення пені за вказаними рахунками є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно із розрахунком суду розмір пені за прострочення внесення плати становить 29,67 грн., а тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у зазначеній сумі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач просить стягнути з відповідача 428,65 грн. процентів річних та 2 660,41 грн. інфляційних втрат.

Оскільки заявлені вимоги включають суми за прострочення оплати рахунків, виставлених за користування місцем згідно із дозволом № 05947-04 (баннер, панно на фасаді будинку, загальною площею 3,96 кв.м.), а у відповідача був відсутній обов’язок їх оплачувати, при розрахунку зазначених сум суд виходить лише з тих рахунків, які виставлялись на оплату місця згідно із додатком № 1 до договору.

Перевіривши розрахунок процентів річних за прострочення оплати зазначених рахунків, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, у зв’язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 72,60 грн.

Згідно з розрахунком суду розмір інфляційних втрат становить 482,52 грн. Оскільки вказана сума перевищує розмір інфляційних втрат, розрахований за аналогічні періоди позивачем, який становить 467,43 грн., а суд в силу вимог ст. 83 ГПК України позбавлений права виходити за межі заявлених позовних вимог без відповідного клопотання позивача, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 467,43 грн. за розрахунком позивача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача на закінчення терміну дії дозволів на розміщення об’єкта зовнішньої реклами та здійснений ним демонтаж ОЗР відхиляються судом з огляду на те, що договір на право тимчасового користування місцем для розташування об’єкта зовнішньої реклами, на підставі якого виникають цивільні права та обов’язки сторін, у т.ч. і обов’язок вносити плату за право тимчасового користування місцем, сторонами не розривався, а також відсутні інші обставини, які б зумовлювали його припинення.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 1 981,08 грн.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно з ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кучеренко Алли Миколаївни (04213, м. Київ, вул. Прирічна, буд. 37, кв. 261, ідентифікаційний номер 2128123623) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А, ідентифікаційний код 26199714) 1 411 (одну тисячу чотириста одинадцять) гривень 38 коп. основного боргу, 29 (двадцять дев’ять) гривень 67 коп. пені, 467 (чотириста шістдесят сім) гривень 43 коп. інфляційних втрат, 72 (сімдесят дві) гривні 60 коп. процентів річних, 19 (дев’ятнадцять) гривень 81 коп. державного мита та 39 (тридцять дев’ять) гривень 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині у позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                     Т.С. Демченко