Рішення № 9552844, 21.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 13/13221.04.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Біокон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечна мережа "Ліки"

про стягнення 20735,60 грн

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека Біокон" (далі-позивач) звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечна мережа "Ліки" (далі-відповідач) заборгованості у сумі 16365,27 грн., інфляційних втрат у сумі 621,88 грн., трьох відсотків річних у сумі 183,40 грн., пені у сумі 1253,53 грн., штрафу у сумі 1636,52 грн. та витрат понесених позивачем у зв’язку із захистом та відновленням свого порушеного права у сумі 675,00 грн.

Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати.

15.03.10 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/132, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 30.03.10.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.10 розгляд справи відкладено на 21.04.10, через неявку представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали про порушення.

16.04.10 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про зменшення позовних на суму основної заборгованості, у зв’язку зі сплатою відповідачем.

21.04.10 у судове засідання представники сторін не з’явились, про поважні причини неявки у судове засідання господарський суд не повідомили.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

25.05.05 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека Біокон" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптечна мережа "Ліки" (покупець) було укладено договір поставки № 0501/05 (надалі –договір), відповідно до умов якого (п. 1.1 договору) постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти товар, а покупець зобов’язувався в порядку та а умовах, визначених цим договором приймати товар і оплатити його вартість.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору позивачем відвантажено відповідачу товар на загальну суму 16365,27 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких належним чином засвідчені наявні у матеріалах справи та отримано відповідачем, що підтверджується підписом та відтиском печатки відповідача на вищезазначених накладних.

Відповідно до п. 3.1 договору оплати повинні здійснюватись на умовах відстрочки платежу строком 20 днів з дати оформлення видаткової накладної.

Відповідач порушив умови договору, за поставлений товар не розрахувався.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви до суду заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечна мережа "Ліки" перед Закритим акціонерним товариством "Аптека Біокон" становила 16365,27 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека Біокон" доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов’язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманої продукції (п.3.1), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, за отриманий товар у строк не розрахувався, в зв’язку з чим у нього була наявна заборгованість в розмірі 16365,27 грн.

В зв’язку з простроченням відповідачем зобов’язання щодо оплати поставленого товару позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 621,88 грн., три відсотки річних у сумі 183,40 грн., пеню у сумі 1253,53 грн., штраф у сумі 1636,52 грн. та витрати понесених позивачем у зв’язку із захистом та відновленням свого порушеного права у сумі 675,00 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі вказаної норми Цивільного кодексу, підлягають стягненню три проценти річних в сумі 183,40 грн. та втрати від інфляції в сумі 621,88 грн. за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст.551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару, позивачем правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства нарахована відповідачу пеня та штраф, а тому вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1253,53 грн. та штрафу у сумі 1636,52 грн. за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов’язань визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень п. 7.1 договору винна сторона відшкодовує усі витрати пов’язані з юридичним забезпеченням повернення заборгованості. Позивачем долучено до матеріалів позовної заяви договір про надання юридичних послуг № 8/2-3 від 15.02.10 та платіжне доручення № 217 від 25.02.10 про оплату юридичних послуг на суму 675,00 грн.

Зважаючи на вищевикладене вимоги позивача про стягнення витрат понесених позивачем у зв’язку із захистом та відновленням свого порушеного права у сумі 675,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у повному обсязі, у зв’язку з частковим погашенням заборгованості після порушення провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечна мережа "Ліки" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 104, код ЄДРПОУ 25389387), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Біокон" (02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29, код ЄДРПОУ 30263519) 621 (шістсот двадцять одна) грн. 88 коп. –збитків від інфляції, 183 (сто вісімдесят три) грн. 40 коп. –3% річних, 1253 (одна тисяча двісті п’ятдесят три) грн. 53 коп. –пені, 1636 (одна тисяча шістсот тридцять шість) грн. 52 коп. - штрафу, 675 (шістсот сімдесят п’ять) грн. 00 коп. - витрат понесених позивачем у зв’язку із захистом та відновленням свого порушеного права, 207 (двісті сім) грн. 36 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.Д. Курдельчук