Рішення № 9552704, 19.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/13419.04.10 За позовом Полтавської обласної корпорації по виробничому і матеріально – технічному забезпеченню АПК «Облагропостач»

до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія

«Інкомстрах»

про стягнення 11 543 грн. 66 коп.

          Суддя Трофименко Т.Ю

Представники:

Від позивача Друб О.М. –по дов. №17 від 02.03.2010р.

Від відповідача не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Полтавської обласної корпорації по виробничому і матеріально –технічному забезпеченню АПК «Облагропостач»про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»11 543 грн. 66 коп., із яких : 10165,96 грн. основного боргу, 526,83 грн. інфляційні втрати, 108,62 грн. –3% річних, 742, 25 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору №1 від 08 січня 2009 року не повністю розрахувався з позивачем за орендну приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 26.03.2010р. порушено провадження у справі №36/134 та призначено справу до розгляду на 20.04.2010р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалах суду від 26.03.2010р.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

08.01.2009 року між Полтавською обласною корпорацією по виробничому і матеріально –технічному забезпеченню АПК «Облагропостач» (далі позивач) та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Інкомстрах»(далі відповідач) був укладений договір №1 оренди нежитлового приміщення.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу нежилі приміщення площею в будинку №66 по вул. Жовтневій в м. Полтава, виробничою площею 46,8 кв.м.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк оренди сторони визначили з 19.01.2009р. по 31.12.2009р. (п. 1.2 договору).

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунок за орендоване приміщення проводиться попередньою оплатою до 5 числа поточного місяця за цей місяць згідно виставленого рахунку або акту виконаних робіт. Вартість одного квадратного метра виробничої площі 90 грн. в т.ч. ПДВ.

Як свідчать обставини справи, між позивач виставляв відповідачу рахунку на оплату орендних платежів за період з січня 2009 року по вересень 2009р. на суму 35462 грн. 32 коп. Відповідачем була здійснена часткова оплата даних рахунків в сумі 25296 грн. 36 коп.

24 вересня 2009р. муж сторонами була підписана мирова угода, відповідно до якої від подач визнав заборгованість в сум і 15248 грн. 94 коп., яку зобов’язувався погасити частинами до 09.11.2009р.

На виконання умов даної мирової угоди відповідач перерахував позивачу 5082 грн. 98 коп.

На час подання позову та розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 165 грн. 96 коп.

Відповідач доказів на спростування обставин повідомлених позивачем суду не надав.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач своїх зобов’язань по договору №1 від 08 січня 2009 року щодо сплати орендних в повному обсязі не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 165 грн. 96 коп.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 742 грн. 25 коп., 108 грн. 62 коп. –три проценти річних, 526 грн. 83 коп. втрати від інфляції.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати орендарю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, дяючої на день нарахування пені.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також той факт, що відповідальність орендаря у вигляді пені передбачена договором, у розрахунку пені позивачем використана подвійна облікова ставка НБУ, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 742 грн. 25 коп. на заборгованість по орендній платі є правомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 526 грн. 83 коп. та 3% річних в сумі 108 грн. 62 коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Державне мито в сумі 115 грн. 44 коп. та 236 грн. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інком страх»(м. Київ, вул.. Велика Васильківська, 64, код ЄДРПОУ 31282951) на користь Полтавської обласної корпорації по виробничому і матеріально –технічному забезпеченню АПК «Облагропостач»(м. Полтава, вул.. Жовтнева, 66, код ЄДРПОУ 30485866) 10 165 грн. 96 коп. основного боргу, 742 грн. 25 коп. пені за прострочку платежу, 108 грн. 62 коп. –три відсотки річних, 526 грн. 83 коп. втрати від інфляції, 115 грн. 44 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття .

Суддя Трофименко Т.Ю.