Рішення № 9552687, 21.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/7821.04.10 За позовом Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд» До           Комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих будівельних

конструкцій»

Про           стягнення 90420,81 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Ганненко Г.М. –по дов. № 10-601 від 16.04.2009

Від відповідача Шусть І.М. –по дов. № 2 від 03.01.2010

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд»про стягнення з Комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій»90420,81 грн. заборгованості, яка складається з : 79981,03 грн. боргу по орендній платі, 1700,39 грн. боргу за технічне обслуговування, 1874,10 грн. боргу за прибирання території, 2230,77 грн. борг за холодну воду, 591,64 грн. –3% річних та 4042,88 грн. пені, в зв‘язку з неналежним виконанням взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди № 0712 від 01.04.2009.

Позивачем, в судовому засіданні 30.03.2010, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, подана заява про збільшення розміру позовних вимог в частині комунальних послуг, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 1934,10 грн. боргу за технічне обслуговування, 2125,32 грн. боргу за прибирання території, 2230,77 грн. борг за холодну воду, разом 6290,19 грн.

Відповідач у поданому в засіданні суду 30.03.2010 письмовому відзиві зазначає наступне. Суму боргу по орендній платі за період з липня 2009 по грудень 2009 відповідач визнає повністю. Згідно довідок та актів звірки позивача суми боргу за технічне обслуговування, прибирання території та холодну воду в загальній сумі не збігаються, тобто не відповідають сумам, вказаних в актах виконаних робіт за квітень –листопад 2009. Причиною заборгованості по орендній платі та комунальним платежам відповідача є те, що підприємство є в стані простою з 12.01.2009 по 30.09.2009 та з 01.02.2010 по теперішній час. Фінансова криза не залишила і відповідача без нормальних умов для існування. Відсутність замовлень, заборгованість за електроенергію, газ, водопостачання призвело до повної зупинки підприємства в минулому році. За чотири місяці, що працювало підприємство відповідач розрахувався за 10 місяців 2009 року по заробітній платі, електроенергії, по боргам за газ та водопостачання, заборгованостях по податкам та зборам (обов’язковим платежам). До цього часу відповідачу не підключили електроенергію, так як борг за січень 2010 складає 440 тис. грн. борг по заробітній платі сягає 2,4 млн. грн. В зв’язку з вищевикладеним відповідач просить суд зменшити штрафні санкції застосовані позивачем, а також надати час, для сплати боргу, в зв’язку з тим, що підприємство тривалий час не працювало.

Позивачем в судовому засіданні 21.04.2010 подано заяву, в якій позивач просить провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 86271,22 грн. та судових витрат припинити, в зв‘язку з їх сплатою відповідачем, та просить стягнути з відповідача на свою користь суму пені в розмірі 4042,88 грн. та 3% річних в сумі 591,64 грн.

В судовому засідання 21.04.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників позивача і відповідача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням № 10 від 28.11.2002 ІІІ сесії двадцять четвертого скликання Деснянської районної у м. Києві ради, Комунальне підприємство «Ватутінськінвестбуд»було визнане правонаступником управління з питань майна в частині функцій орендодавця та визнано орендодавцем нежитлових будівель, споруд та приміщень комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва, які враховуються на балансі підприємства.

01.04.2009 між Комунальним підприємством «Ватутінськінвестбуд»(орендодавець) та Комунальним підприємством «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій»(орендар) було укладено договір № 0712 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району міста Києва в оренду (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі розпорядження Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації № 272 від 31.03.2009 передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення (далі об‘єкт оренди) за адресою м. Київ, вул. Закревського, 9, загальною площею 393,70 кв. м.

Згідно з п. 2.1. договору об‘єктом оренди є нежитлове приміщення площею 393,70 кв. м., в тому числі на 1 поверсі –317,60 кв. м., рампа –68,10 кв. м., місця загального користування –8,0 кв. м.

Об’єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Деснянського району і знаходиться на балансі КП «Ватутінськінвестбуд», який є орендодавцем (п. 2.3. договору).

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих за період з липня по грудень 2009 року послуг оренди та комунальних послуг за період квітень –грудень 2009 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 79981,03 грн. та відповідно 6290,19 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до п. 3.1 договору за користування об’єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади Деснянського району, затвердженої рішенням № 7 Деснянської райради від 07.12.2006, на дату підписання договору становить 12418,62 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2 договору).

Згідно із п. 3.4 договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначеному законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Пунктом 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено обов’язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно п. 1, п. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 3.6. договору було визначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 3.7 договору вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по технічному обслуговуванні інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж спільного користування, не входять до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі розрахунків вартості послуг, визначеному у додатку № 2 до договору, або договорів укладених орендарем безпосередньо з організаціями, що надають такі послуги.

Так, згідно додатку № 2 до договору № 0712 від 01.04.2009 по оплаті за комунальні послуги, сторонами визначено розміри комунальних послуг, до складу яких зокрема входить технічне обслуговування, прибирання території, водопостачання та водовідведення, які в свою чергу відповідно до п. 1.1. додатку № 2 мають сплачуватись до 20 числа кожного місяця на рахунки позивача.

Судом встановлено, що всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач станом на день звернення позивача з позовом до суду не виконав своїх обов’язків в частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення та комунальних послуг, в результаті чого виникла заборгованість в загальному розмірі 86271,22 грн.

Однак як свідчать матеріали справи (копії банківських виписок) відповідач 01.04.2010 та 15.04.2010 повністю розрахувався за оренду приміщення та комунальні послуги перед позивачем. Крім того, відповідачем було відшкодовано позивачу понесені ним судові витрати по даній справі.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі –це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Надані позивачем докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення боргу по орендній платі та комунальних послуг в розмірі 86271,22 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем свого обов‘язку щодо своєчасного внесення орендної плати та комунальних послуг, а отже відповідач є таким що прострочив.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за несвоєчасне сплату орендних платежів орендар на користь орендодавця сплачує пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати орендних платежів, та у відповідності до чинного законодавства України позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пункт 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач, звернувшись до суду із проханням зменшити розмір стягуваної з нього пені, навів підстави та надав докази винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, тому суд вважає за можливе зменшити штрафні санкції, що не заперечувалось в судовому засіданні з боку представника позивача.

З урахуванням викладеного відповідач повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.2. договору оренди, розмір якої зменшений судом до половини, становить 2021,44 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2021,44 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню. В частині ж стягнення суми пені в розмірі 2021,44 грн. в позові слід відмовити.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендних платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в сумі –591,64 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача (за обґрунтованим розрахунком позивача) 3 %річних в розмірі 591,64 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При розподілі судових витрат суд враховує те, що сума основного боргу була погашена після порушення провадження у справі.

При цьому суд не приймає до уваги прохання позивача припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача судових витрат з огляду на те, що в наданій банківській виписці від 15.04.2010 про перерахування відповідачем позивачу коштів в розмірі 3272,61 грн. в рядку призначення платежу зазначено «пеня зг. викон. напису № 3186 від 25.08.2009, держмито та витрати на ІТЗ по справам № 51/538, № 16/87, № 3/78, тобто з неї не можливо встановити в якому конкретно розмірі було сплачено судові витрати саме по справі № 3/78.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»зайво сплачене позивачем при подачі заяви про збільшення розміру позовних вимог державне мито в розмірі 39 (тридцять дев‘ять) грн. 10 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій»(м. Київ, вул. Закревського, 9, код ЄДРПОУ30470011) на користь Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд»(м. Київ, вул. Електротехнічна, 11, код ЄДРПОУ 30977943) 2 021 (дві тисячі двадцять одну) грн. 44 коп. пені, 591 (п‘ятсот дев‘яносто одну) грн. 64 коп. –3% річних, 888 (вісімсот вісімдесят вісім) грн. 84 коп. витрат по сплаті державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 86271,22 грн. провадження у справі припинити.

4.          Повернути Комунальному підприємству «Ватутінськінвестбуд»(м. Київ, вул. Електротехнічна, 11, код ЄДРПОУ 30977943) з Державного бюджету України зайво сплачене платіжним дорученням № 218 від 26.03.2010 державне мито в розмірі 39 (тридцять дев‘ять) грн. 10 коп. Платіжне доручення № 218 від 26.03.2010 залишається в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 3/78.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 22.04.2010