Рішення № 9552614, 23.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 16/8923.03.10 За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України у Закарпатській області

До Закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем»

Простягнення 28882,29 грн. Суддя Ярмак О.М.

Представники:

Від позивача Вітковська О.П. за дов.

Від відповідача Тарасюк О.В. за дов.

Обставини справи:

Пред’явлені вимоги про стягнення з відповідача 28882,29 грн. збитків на підставі ст. 224 ГК України та ст. 22 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує, стверджує, що позивачем не доведено наявності жодного з елементів цивільного правопорушення у діях відповідача, що б стало підставою для відшкодування збитків, свої обґрунтування виклав у відзиві на позовну заяву від 23.03.2010 вх. № 964.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: а) витрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); б) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинна відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якої порушено.

Позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідно до звернення Чопської транспортної прокуратури від 11.03.2009 та на виконання Припису Чопського транспортного прокурора від 02.11.2009 відповідач, який передав Державному територіально-галузевому об»єднанню «Львівська залізниця»в особі Локомотивного депо Чоп»для розміщення в погодженому сторонами місці та утримання (обслуговування) обладнання базової станції антенно-фідерних пристроїв з подальшою її експлуатацією в мережі стільникового зв’язку, повинен відшкодувати збитки в сумі 28882,29 грн., що відповідно до п. 2 ст. 22 ЦК України є доходом, які за період з 01.11.2002 по 13.09.2009 не були отримані державою.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю у зв’язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю, виходячи з наступного.

Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником (ст. 224 Господарського кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

Статті 224, 225 ГК України визначають порядок відшкодування збитків за порушення господарського зобов‘язання.

В позовній заяві позивач не зазначив з чого саме виникли зобов‘язання між ним та відповідачем, з закону чи іншого нормативного акта, з договору чи внаслідок інших підстав.

Позивачем не надано суду доказів та не доведено наявності господарських зобов‘язань між позивачем та відповідачем.

Відповідно до ст. 33 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В даному випадку, це стосувалося позивача, який мав довести суду, які саме дії або бездіяльність відповідача порушили права позивача.

Таких доказів суду не надано.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову відмовити повністю.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України у Закарпатській області (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 60, код 22111310) в доход державного бюджету 288 грн. 82 коп. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                           О.М. Ярмак

Рішення підписане 21.04.2010 р.