Рішення № 9552561, 15.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/8015.04.10 За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська брама»Печерської районної у м. Києві ради

до Фізичної особи-підприємця Сороки Віталія Миколайовича

про стягнення 2447,19 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача: Потильчак Ю.Ю. (довіреність № б/н від 2010 р.)

Від відповідача: не з’явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Печерська брама»Печерської районної у м. Києві ради (позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Сороки Віталія Миколайовича (відповідача) про стягнення 2447,19 грн. заборгованості за договором № 302/08 від 06.10.2008 р. про відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території, внутрішньобудинкових мереж та надання комунальних послуг. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 2114,74 грн., суму пені в розмірі 304,10 грн., суму індексу інфляції в розмірі 23,00 грн. та суму трьох відсотків річних в розмірі 5,35 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору № 302/08 про відшкодування витрат на утримання будинку та при будинкової території, внутрішньобудинкових мереж та надання комунальних послуг не сплатив позивачу плату за період з січня 2009р. по липень 2009р. у зв’язку з чим виник борг в сумі 2114,74 грн. Позивач також просить суд покласти на відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.02.2010 р. порушено провадження у справі № 2/80 та призначено справу до розгляду на 23.03.2010 р. о 15:10 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 23.03.2010 р., подав документи на виконання вимог ухвали суду від 19.02.2010 р., якими повідомив суд, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між сторонами цієї справи, про цей же предмет і з тих же підстав, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на відповідача станом на 16.03.2010 р., свідоцтво про державну реєстрацію відповідача, а також копії банківських виписок (копії в матеріалах справи).

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 23.03.2010 р., подав копію свідоцтва про сплату єдиного податку, довідку про взяття на облік платника податків, корінець повідомлення від платника податків про відкриття рахунку в установі банку та квитанцію № К1111/М/16 від 22.03.2010 р. про часткову оплату суми заборгованості.

Ухвалою суду від 23.03.2010 р., на підставі ст. ст. 77, 86 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 15.04.2010 р. о 09:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 15.04.2010 р., подав уточнення позовних вимог від 14.04.2010 р., якими просить суд зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 1947,19 грн., з яких 1614,74 - сума основного боргу, пеня в розмірі 304,10 грн., індекс інфляції в розмірі 23,00 грн., три відсотків річних в розмірі 5,35 грн. та судові витрати за розгляд даної справи.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.05.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та першому півріччі 2006 року»та п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.1008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» зазначалось, що у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмових уточненнях від 14.04.2010 р., прийнятих господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 1947,19 грн., з яких: 1614,74 - сума основного боргу, пеня в розмірі 304,10 грн., індекс інфляції в розмірі 23,00 грн., три відсотків річних в розмірі 5,35 грн.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 15.04.2010 р., не з’явився, відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 2/80 від 23.03.2010 р. було направлене відповідачу за його поштовою адресою, вказаною позивачем у позовній заяві та у Довідці з ЄДРПОУ, а саме: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 49, кв. 67. Підтвердженням надсилання відповідачу названої ухвали суду є відповідна відмітка на її зворотньому боці.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 2/80 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 15.04.2010 р. від останнього до суду не надходило.

В судовому засіданні, призначеному на 15.04.2010 р., за згодою представника позивача, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.10.2008 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства “Печерська Брама” Печерської районної у місті Києві ради (КП “Печерська брама”) та Фізичною особою-підприємцем Сорокою Віталієм Миколайовичем (орендар) було укладено договір № 302/08 про відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території, внутрішньобудинкових мереж та надання комунальних послуг (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендар, на підставі розпорядження Печерської районної у м. Києві державної адміністрації № 516-р від 06.10.2008 р. та договору оренди № 13/604 від 06.10.2008 р. займає приміщення з метою розміщення складу непродовольчих товарів загальною площею 87,8 кв. м. за адресою м. Київ, пров. Чигорина, 49, користується комунальними послугами, а також бере участь у витратах на утримання будинку, прибудинкової території (експлуатаційні витрати) та внутрішньо будинкових мереж, а КП “Печерська брама” забезпечує орендарю надання комунальних послуг, утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньо будинкових мереж.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих комунальних послуг, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2114,74 грн. та нараховані пеня –304,10 грн., індекс інфляції –23,00 грн. та три відсотки річних в сумі 5,35 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із п. 3.1 договору, розмір щомісячної плати за комунальні послуги встановлюється в залежності від фактичних витрат теплової енергії (пропорційно займаної площі). Холодної води та інше, згідно з нормами постачальників комунальних послуг.

Плата по даним договорам вноситься орендарем до 30 числа поточного місяця (п. 3.2. договору).

З пункту 3.2. договорів вбачається, що розмір плати за комунальні послуги, утримання будинку, прибудинкової території (експлуатаційні витрати) та внутрішньо будинкових мереж самостійно коригується КП “Печерська брама”з часу введення в дію змін тарифів, які вводяться в дію згідно чинного законодавства України органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Обов’язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги передбачений також п. 5 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що за фактично отримані відповідачем за січень-липень 2009 року комунальні послуги нараховано відповідачу 2380,17 грн.

Відповідач на виконання вимог спірного договору здійснив часткову оплату за надані комунальні послуги в сумі 765,43 грн. (500,00 грн. –оплата, яка надійшла 22.03.2010 р., 265,43 грн. –оплата за період з 01.01.2009 р. по 31.07.2009 р.).

Проте, відповідно до поданого позивачем у судовому засіданні 15.04.2010 р. уточнення позовних вимог, останній зменшив позовні вимоги в частині основного боргу та визначив їх у розмірі 1614,74 грн., в іншій частині позовні вимоги позивачем залишені без змін.

У пункті 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 N 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року», пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 13.08.2008, № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»зазначалося, зокрема, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

З огляду на вищенаведене, має місце нова ціна позову у розмірі 1947,19 грн., яка включає в себе: 1614,74 - сума основного боргу, пеня в розмірі 304,10 грн., індекс інфляції в розмірі 23,00 грн., три відсотків річних в розмірі 5,35 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зібрані у справі докази свідчать, що зобов’язання по сплаті комунальних послуг за спірним договором відповідач не виконав належним чином та в повному обсязі.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за комунальні послуги у розмірі 1614,74 грн. (основний борг) визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Позивачем відповідно до позову та до уточнення позовних вимог заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 304,10 грн., індексу інфляції в розмірі 23,00 грн., три відсотків річних в розмірі 5,35 грн.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України також передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняється у письмовій формі.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату комунальних послуг, витрат на утримання будинку, прибудинкової території (експлуатаційні витрати) та внутрішньо будинкових мереж орендар, крім заборгованості, сплачує на користь КП “Печерська брама” пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок (ст. 253 ЦК України). Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку (ч. ст. 255 ЦК України).

Фактично позивач здійснив розрахунок пені за 212 днів у загальній сумі 304,10 грн. Проте, такий розрахунок позивача не відповідає приписам ч. 6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 251,10 грн. за період з 01.01.2009 р. по 01.07.2009 р. відповідно до п. 3.3. Договору, приписів ч. 6 ст. 232 ГК України та враховуючи діючу на спірний період облікову ставку Національного банку України (12 % відповідно до Листа НБУ від 09.08.2005 р. № 14-011/2644-7872):

Сума боргу

(грн.)Період простроченняКількість днів

простроченняРозмір облікової

ставки НБУСума пені за період прострочення

2114.7401.01.2009 - 01.07.200918212.0000 %251,10 В іншій частині вимог позивача щодо сплати пені в сумі 53,00 грн. (304,10 грн. –251,10грн. = 53,00 грн.) позивачу належить відмовити на підставі ч. 6 ст. 232 ГК України

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми індексу інфляції в розмірі 23,00 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 5,35 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов’язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати, пов’язанні з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 78,95 грн. покладаються на відповідача.

Стосовно витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених позивачем у сумі 325,00 грн. платіжним дорученням № 806 від 19.11.2009 р. суд враховує наступне:

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 361 від 14.04.2009 року "Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ", яка вступила в законну силу з 27.04.2009 року, було передбачено, що розмір витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу, пов’язаних з розглядом господарських справ для всіх позивачів складає 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої Верховною Радою України у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік.          

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати становить - 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 1 грудня 2009 року - 669 гривень на місяць.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 року № 693 "Про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 р. № 361", яка набула чинності з дня її опублікування (з 14.07.2009 р.), відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно - технічного забезпечення судових процесів, пов"язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розміром" у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 р. № 361, т.т. розмір витрат з інформаційно - технічного забезпечення судового процесу, пов"язаного з розглядом господарських справ, з 14.07.2009 р. становить 118,00 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258" (далі - Постанова № 825) внесено зміни до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 № 361). Постанова № 825 набула чинності з дня її опублікування. Вперше Постанову № 825 опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" від 13.08.2009 № 146(4052).

З позовних заяв, поданих після набрання Постановою № 825 чинності, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачуються в розмірі, визначеному цією постановою - за ставкою 236 грн.

Таким чином, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов'язаних з розглядом господарських справ щодо позовних заяв, поданих з 01.07.2009 року до 14.07.2009 року складав 315, 00 грн., з 14.07.2009 р. по 12.08.2009 р. –118,00 грн., а з 13.08.2009 року –236,00 грн.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.08.2009 № 01-08/479 “Про постанову Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258" сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається на день подання позовної заяви.

Фактично позовна заява подана до Господарського суду міста Києва 17.02.2010 р. згідно реєстраційного штампу суду.

Позивачем як доказ сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу додано до позовної заяви платіжне доручення № 806 від 19.11.2009 р. на суму 325,00 грн., тобто у більшому розмірі, ніж встановлено законодавством.

Відповідно до п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно –технічного забезпечення судових процесів, пов”язаних з розглядом цивільних та господарських справ (затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 р.) повернення оплати витрат з інформаційно –технічного забезпечення судових процесів здійснюється в порядку, передбаченому для повернення державного мита.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про повернення позивачеві зайво сплачених витрат з інформаційно –технічного забезпечення судового процесу в розмірі 89,00 грн. (325,00 грн. –236,00 грн. = 89,00 грн.).

Витрати з інформаційно –технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сороки Віталія Миколайовича (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 49, кв. 67, р/р 2600558868001 у АБ «Київська Русь», МФО 319092) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства “Печерська Брама” Печерської районної у місті Києві ради (01042, м. Київ, бул. Марії Приймаченко, 3, код ЄДРПОУ 34239762, р/р 26002154781 в ВАТ «Райффайзен Аваль»м. Києва, МФО 380805) 1614,74 грн. (одна тисяча шістсот чотирнадцять гривень 74 коп.) основного боргу, 251,10 грн. (двісті п’ятдесят одна гривня 10 коп.) пені, 23,00 грн. (двадцять три гривні 00 коп.) індексу інфляції, 5,35 грн. (п’ять гривень 35 коп.) три відсотка річних, 78 (сімдесят вісм) грн. 95 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Повернути Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства “Печерська Брама” Печерської районної у місті Києві ради (01042, м. Київ, бул. Марії Приймаченко, 3, код ЄДРПОУ 34239762, р/р 26002154781 в ВАТ «Райффайзен Аваль»м. Києва, МФО 380805) з Доходу державного бюджету 89,00 грн. (вісмдесят дев’ять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, перерахованих платіжним дорученням № 806 від 19.11.2009 р., оригінал якого залишити в матеріалах справи № 2/80.          

3. Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Домнічева І.О.

Дата підписання

повного тексту рішення: 20.04.2010 р.