Рішення № 9552318, 13.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/10913.04.10 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

до

Третя особаЗакритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»

Пипенко Борис Андрійович

провідшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 31 926, 95 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: Шевчук Н.В. –представник за довіреністю від 18.11.2009 року; Від відповідача:

Від третьої особи:не з’явились;

не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»про стягнення коштів в порядку регресу у розмірі 24990, 00 грн. –основного боргу, 2015, 63 грн. – пені, 2998, 80 грн. –інфляційних нарахувань та 1922, 52 грн. –3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.11.2006 року на перехресті вул.. Шевченка –Красіна у м. Черкаси сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 21011, д.н. Л 2193 ЧК, під управлінням гр. Пипенка Б.А., та автомобіля Шевроле, д.н. СА 1191 АІ, під керуванням гр. Шевченка Ю.В. який був застрахований у позивача на підставі договору страхування наземного транспорту № ДСНТ/-0125063422 від 08.11.2006 року

Позивачем було виплачено власнику автомобіля Шевроле, д.н. СА 1191 АІ страхове відшкодування у розмірі 28 207, 50 грн.

Відповідальність Пипенка Б.А. була застрахована у ЗАТ «Страхова компанія «Інкомстрах», що підтверджується полісом № ВА/7523250 від 02.11.2006 року.

У зв’язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 24 990, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2010 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 23.03.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 23.03.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду та надав усні пояснення.

Представник відповідача у судове засідання 23.03.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 03.03.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд залучив до участі у справі на стороні відповідача третю особу без самостійних вимог на предмет спору –винну у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди особу Пипенка Бориса Андрійовича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2010 року відкладено розгляд справи до 13.04.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 13.04.2010 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача та представник третьої особи у судове засідання 13.04.2010 року не з’явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0942552 наявним в матеріалах справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

З довідки управління ВДАІ УМВС України в Черкаській області та постанови Соснівського районного суду міста Черкаси від 23.03.2007 року у справі №3-5561-07, вбачається, що 23.11.2006 року о 12:30 год. Пипенко Б.А., на перехресті вул. Шевченка –вул. Красіна в м. Черкаси, керуючи автомобілем ВАЗ 21011, д.н. Л 2193 ЧК не надав перевагу в русі автомобілю Шевроле, д.н. СА 1191 АІ, під керуванням Шевченка Ю.В., який рухався по головній дорозі, внаслідок чого між ними сталося зіткнення, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів. У результаті пригоди водій Пипенко Б.А. отримав тілесні ушкодження.

Соснівським районним судом міста Черкаси від 23.03.2007 року у справі №3-5561-07, Пипенка Б.А. визнанно винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17, 00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Шевроле, д.н СА 1191 АІ.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № ДСНТ/-0125063422 від 08.11.2006 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Страхова група «ТАС»та Шевченко Юрієм Васильовичем. Вигодонабувач - Райффайзенбанк Україна.

Згідно із проведеного автотоварознавчого дослідження, відповідно до звіту № 11 від 27.01.2007 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Шевроле, д.н. СА 1191 АІ в результаті пошкодження в ДТП складає 29056, 10 грн.

Як вбачається із розрахунку суми страхового відшкодування, згідно страхового акту від 16.02.2007 року позивачем було прийнято рішення про виплату Шевченку Ю.В. 28 207, 50 грн. (вартість матеріального збитку 29056, 10 грн. –франшиза 848, 60 грн.).

28.02.2007 року було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 28207, 50 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 28.02.2007 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що між Пипенком Борисом Андрійовичем та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Інкомстрах»укладено поліс № ВА/7523250 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Інкомстрах»взяло на себе обов’язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу –автомобіль ВАЗ 21011, д.н. Л 2193 ЧК –і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність Пипенка Б.А. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25500,00 грн., франшиза –510, 00 грн.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відшкодувавши збитки завдані водієм Пипенком Б.А. позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов’язанні, що виникло з делікту, замість потерпілого Шевченка Ю.В.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобов’язанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобов’язання»книги п’ятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобов’язань.

Отже, укладаючи з Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Інкомстрах»договір обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів № ВА/7523250 Пипенко Б.А. поклав на відповідача обов’язок у випадку настання ДТП спричиненого з його вини, відшкодувати завдану ним шкоду потерпілій особі у межах встановленого ліміту відповідальності.

Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобов’язанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» у зв’язку із існуючим між Пипенком Б.А. та відповідачем договірним зобов’язанням, виникло право вимоги у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1194 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків до Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс».

Позивач зазначає, що 11.05.2007 року звернувся до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»з регресною вимогою (претензія № Г.08.0.0/721), однак доказів відправлення даної претензії на адресу відповідача не надав.

Натомість, надав претензію № Г.08.00/6141 від 19.11.2007 року, відповідно до якої просить відповідача відшкодувати шкоду в порядку регресу або надати обґрунтовану відмову. Дану претензію відповідач отримав 26.11.2007 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 3850037 наявним в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Враховуючи зазначене, суд визнає пред’явлення даного позову до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах», як до страховика особи відповідальної за завдані збитки, правомірним, а також зазначає, що позивачем правильно визначено розмір збитків з урахуванням ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи та у зв’язку з цим, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 суми відшкодування у розмірі 24 990, 00 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати регресної вимоги у сумі 2015, 63 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.37.2 статті 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Оскільки, відповідач отримав регресну вимогу 26.11.2007 року, тому виплата страхового відшкодування відповідно до умов п. 37.1 статті 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” мала бути здійснена до 26.12.2007 року, тому нарахування пені можливе з 27.12.2007 року по 27.06.2008 року.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 12.06.2007 року по 12.12.2007 року.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки, позивачем не подано клопотання про вихід за межі позовних вимог та враховуючи те, що позивач не вірно визначив період нарахування пені, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 2015, 63 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з останнього збитки від інфляції у розмірі 2 998, 80 грн. та 3 % річних у розмірі 1 922, 52 грн.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних:

24990, 00 грн. (заборгованість) * 3% * 5 (з 27.12.2007 року по 31.12.2007 року) / 365 = 10, 27 грн.

24990, 00 грн. (заборгованість) * 3% * 366 (з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 749, 70 грн.

24990, 00 грн. (заборгованість) * 3% * 367 (з 01.01.2009 року по 02.01.2010 року) / 365 = 753, 81 грн.

Таким чином, загальний розмір 3% річних за перерахунком суду становить 1513, 78 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року, щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Розмір збитків від інфляції становить:

24990, 00 грн. (заборгованість) * 137, 3% (зведений індекс за період з січня 2008 року по грудень 2009 року) –24990, 00 грн. = 9321, 27 грн.

Отже, за перерахунком суду збитки від інфляції становлять 9321, 27 грн.

Оскільки, відповідач не заявляв клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд задовольняє вимогу про стягнення збитків від інфляції у сумі заявленій позивачем до стягнення, а саме 2998, 80 грн.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1187, 1192 ЦК України та ст.ст. 33, 49, ст. 81 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»(03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 64; код ЄДРПОУ 31282951), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, пр.-т Перемоги, 65; код ЄДРПОУ 30115243) страхове відшкодування у розмірі 24 990 (двадцять чотири тисячі дев’ятсот дев’яносто) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 1513 (одна тисяча п’ятсот тринадцять) грн. 78 коп., збитки від інфляції у сумі 2998 (дві тисячі дев’ятсот дев’яносто вісім) грн. 80 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 295 (двісті дев’яносто п’ять) грн. 03 коп., та 218 (двісті вісімнадцять) грн. 09 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання 21.04.2010 року.