Рішення № 9552261, 13.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/5913.04.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Медпромпроект» до

третя особа Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»

Фізична особа-підприємець Гуреєва Тетяна Олексіївна

про зобов’язання вчинити дії

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Колибельников Г.В.(довіреність № 30 від 01.03.2010р.);

          від відповідача: Карсим Л.А.(довіреність № 29-19 від 08.10.2009р.);

від третьої особи: не з’явились.

В судовому засіданні 13 квітня 2010 року за згоди представників позивача та відповідача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкритого акціонерного товариства «Медпромпроект»(надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»(надалі –відповідач, Банк), третя особа: фізична особа-підприємець Гуреєва Тетяна Олексіївна, про зобов’язання відповідача здійснити перерахування коштів в сумі 14 760,00 грн. згідно платіжного доручення № 3 від 28.01.2009р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно не виконана платіжна вимога про перерахування коштів належному отримувачу за платіжним дорученням № 3 від 28.01.2009р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому в задоволенні позовних вимог позивачу просив відмовити, посилаючись при цьому на ухвалу про забезпечення позову винесеної Господарським судом міста Києва по справі № 6/104 від 12.02.2010р.

Ухвалою від 15.02.2010р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 16.03.2010р. Розгляд справи призначений на 16.03.2010р. у зв’язку з перебуванням судді у відпустці перенесено на 29.03.2010р. Ухвалою від 29.03.2010р. розгляд справи відкладено до 13.04.2010р.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2006 року між позивачем (Виконавець) і Гуреєва Тетяною Олексіївною (третя особа, Замовник) (разом - Сторони), було укладено Договір про надання експлуатаційних послуг № 1 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі - Договір), за умовами розділу 1 якого Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання забезпечити провадження робіт по наданню експлуатаційних послуг Замовнику в приміщеннях, що експлуатуються Замовником на першому та четвертому поверсі в будівлі, яка розташована за адресою: 02160, м. Київ, пр-т Воз’єднання , 7-А.

Замовник зобов’язується оплачувати рахунки виставлені Виконавцем за надання експлуатаційних послуг (п. 2.1 Договору).

25 грудня 2008 року між Сторонами було укладено Додаткову угоду №1 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі –угода-1), відповідно до якої внесено зміни до п. 3.1, якими передбачалось, що вартість робіт та послуг, які Виконавець надає Замовнику за Договором, із рахунку на один календарний місяць складає 22 140,00 грн., в тому числі ПДВ за ставкою 20% - 3 690,00 грн.

30 січня 2009 року між Сторонами було укладено Додаткову угоду №2 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі –угода-2), відповідно до якої внесено зміни до п. 3.1, якими передбачалось, що вартість робіт та послуг, які Виконавець надає Замовнику за Договором, із рахунку на один календарний місяць складає 7 380,00 грн., в тому числі ПДВ за ставкою 20% - 1 230,00 грн.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач надав третій особі рахунок-фактуру з оплати експлуатаційних послуг за січень місяць 2009 року.

29.01.2009р. на виконання умов Договору Замовник оплатив рахунок-фактуру шляхом перерахування на рахунок Виконавця 14 760,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 28.01.2009р.(копія в матеріалах справи).

Відповідна сума була проведена відповідачем 05.02.2009р., що підтверджується випискою про операції за 05.02.2009р. (копія в матеріалах справи).

Однак 09.02.2009р. відповідачем було зроблено повернення платежу у сумі 14 760,00 грн., що підтверджується випискою по операції (копія в матеріалах справи).

16.02.2009р. відповідач надіслав третій особі повідомлення №109 про невиконання розрахункового документа, в якому вказав, що платіжне доручення №3 від 28.01.2009р. Банком не було виконане, у зв’язку з недостатності коштів на кореспондентському рахунку (копія в матеріалах справи).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», визначено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

За п. 8.1. Закону, Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до п. 8.2. Закону, Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

За умовами п. 32.3. Закону, Банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до п.1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Пунктом 8.1. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня. За порушення цих строків банк, що обслуговує платника, несе відповідальність згідно із законодавством України.

Відповідач порушив зобов’язання щодо виконання розпорядження третьої особи про перерахування коштів в сумі 14 760,00 грн., яке виразилося в поданому йому платіжному дорученню №3 від 29.01.2010р.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 2 ГПК України передбачено, що Господарський суд порушує справи за позовними заявами, в тому числі і підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно частини 2 статті 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об’єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Положеннями резолютивної частини рішення Конституційний Суд України № 18-рп/2004 від 01.12.2004р. чітко визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес»треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Враховуючи вищевикладене, у позивача (належного отримувача грошових коштів за платіжним дорученням №3 від 28.01.2009р.) є всі законні підстави для звернення до суду за захистом свого законного інтересу, а його позовні вимоги перебувають у прямому причинному зв’язку між невиконанням відповідачем (Банком) взятого на себе зобов’язання перед третьою особою (Платником, Клієнтом) та недоотримання належним одержувачем грошових коштів за надані третій особі експлуатаційні послуги згідно Договору.

Таким чином, невиконання відповідачем своїх зобов’язань прямо спричинює шкоду інтересам як отримувача грошових коштів за платіжним дорученням №3 від 28.01.2009р., так і платника, які мають передбачене законом рівноцінне право звернутися до суду за захистом своїх законних інтересів.

У відповідності до частини третьої ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Крім того, статтею 1074 ЦК України встановлені обмеження права розпоряджатись рахунком, за якою обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Заперечення щодо задоволення позовних вимог позивача викладених останнім у відзиві на позовну заяву, з мотивацією того, що ухвалою про забезпечення позову винесеної Господарським судом міста Києва по справі № 6/104 від 12.02.2010р. передбачається, заборона НБУ та іншим особам, вчиняти дії щодо задоволення вимог кредиторів відповідача, які пов’язані з стягненням на підставі виконавчих документів, за якими здійснюється стягнення, вживання заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення, в тому числі списання грошових коштів з кореспондентських рахунків відповідача, стягненням неустойки, інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами – є необґрунтованим, оскільки з даної ухвали не встановлено, того факту, що суду заборонено приймати рішення стосовно зобов’язання відповідача вчиняти певні дії.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про зобов’язання виконати платіжне доручення №3 від 28.01.2009р. на загальну суму 14 760,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача у сумі 321,00 грн. (85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк»(ідентифікаційний код: 36699108, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок, 57, корпус, 3) здійснити перерахування грошових коштів в розмірі 14 760,00 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят гривень 00 копійок) з рахунку Гуреєвої Тетяни Олександрівни (ідентифікаційний код: 1944714368, адреса: 02192, м. Київ, вул. Генерала Жмаченка, 2, кв. 42) № 26007001028 у КФ ПАТ «Західінкомбанк», МФО 320951 за призначенням (отримувач: ВАТ «Медпромпроект», ідентифікаційний код: 00481718) згідно платіжного доручення № 3 від 28.01.2009р. Видати наказ.

Стягнути з Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк»(ідентифікаційний код: 36699108, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок, 57, корпус, 3) на користь Відкритого акціонерного товариства «Медпромпроект»(ідентифікаційний код: 00481718, адреса: 02160, м. Київ, проспект Воз’єднання, 7-а) судові витрати в розмірі 321,00 грн. (триста двадцять одну гривню 00 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяС.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 21.04.2010р.