Рішення № 9551475, 20.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/10820.04.10 За позовом Приватного підприємства «Веста-Сервіс»

До Приватного підприємства «Досвід»

Про стягнення 107404,50 грн.

Суддя Палій В.В.

Секретар Молочна Н.С.

Представники сторін:

від позивача           Голєва Г.В.- предст. (дов. від 22.01.2010р.)

від відповідача           Волох О.І.- предст. (дов. від 23.03.2010р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 107404,50грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов’язків по оплаті наданих позивачем послуг за Договором №67 від 28.12.2007р., а також витрати по сплаті державного мита –1074,05грн. та витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.03.2010р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/108, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 23.03.2010р.

23.03.2010р. розгляд справи не відбувся, у зв’язку з тим, що до початку розгляду справи №20/108 представником відповідача заявлено відвід судді Палію В.В.

Ухвалою В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 23.03.2010р. у справі №20/108 заяву представника Приватного підприємства «Досвід»про відвід судді Палія В.В. відхилено.

За наведених обставин, ухвалою від 24.03.2010р. справа №20/108 призначена до судового розгляду на 07.04.2010р.

У судовому засіданні 07.04.2010р. представник позивача надав суду підписані сторонами додатки до договору, у яких визначено ціни на обслуговування туристів у готелі; банківські виписки, на підтвердження часткових оплат відповідачем наданих послуг; рахунки-фактури, які виставлялись відповідачу для здійснення оплати; додаткову угоду до договору від 03.03.2010р., якою сторони розірвали договір №67 від 28.12.2007р. з 03.03.2010р.; оригінали замовлень для огляду, які надавались відповідачем на розміщення туристів у готелі.

Представник відповідача у відзиві проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що додаток від 28.12.2007р. до договору №67 є нікчемним, оскільки не відповідає договору та суперечить йому. Так, укладений між сторонами договір №67 є публічним договором, проте, у додатку до договору позивач поставив відповідача у виключно невигідне становище у порівнянні з іншими споживачами готельних послуг, не надавши відповідачу пільг та заохочень. Таким чином споживачі готельних послуг поставлені у нерівне положення, відповідно положення додатку від 28.12.2007р. до договору є нікчемними. За зверненням відповідача до позивача додаток від 28.12.2007р. до договору не було анульовано, у зв’язку із фінансовою кризою, тобто, настанням форс-мажорних обставин. Також відповідач у відзиві зазначив, що позивачем не були вжиті заходи досудового врегулювання спору, у зв’язку з чим позовна заява не відповідає вимогам п. 6 ст. 84 ГПК України.

У судовому засіданні 07.04.2010р. судом оголошено перерву до 20.04.2010р., з метою виготовлення повного тексту рішення по справі.

09.04.2010р. судом одержано клопотання від відповідача про зупинення провадження у справі №20/108 до вирішення пов’язаної з нею справи за позовом Приватного підприємства «Досвід»до Приватного підприємства «Веста-Сервіс»про визнання додатку до договору №67 від 28.12.2007р. недійсним.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

До клопотання відповідача додано копію позовної заяви, із якою ПП «Досвід»звернувся до суду 09.04.2010р. (вхідний штамп суду на копії позовної заяви), проте, доказів того, що судом порушено провадження у справі за позовом Приватного підприємства «Досвід»до Приватного підприємства «Веста-Сервіс»про визнання додатку до договору №67 від 28.12.2007р. недійсним, відповідачем суду не надано. Крім того, відповідно до доступної суду інформації із бази «Документообіг господарських судів»ухвалою від 13.04.2010р. №05-5-51/4159 позовні матеріали від 09.04.2010р. повернуто Приватному підприємству «Досвід»без розгляду.

Суд також враховує, що станом на день прийняття рішення у справі №20/108, додаток до договору №67 від 28.12.2007р. є чинним та не визнаний недійсним у судовому порядку. Підстави вважати, що дана справа не може бути розглянута до вирішення іншої справи, відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд, -

в с т а н о в и в :

28.12.2007р. між позивачем та відповідачем укладено договір №67 (далі –договір), предметом якого є організація компанією (позивач) прийому туристів, направлених турфірмою (відповідач), відповідно до її замовлення, та надання таким туристам комплексу послуг по розміщенню, харчуванню, а також конференц послуг та додаткових послуг, передбачених у готелі, згідно з умовами даного договору.

Відповідно до п.4.1 договору, перелік послуг та цін на них визначені в додатках, які є невід’ємною частиною цього договору. У разі зміни цін на послуги,сторони погоджують нові цінові розрахунки шляхом їх підписання. Нові цінові розрахунки є Додатками до цього Договору і його невід’ємною частиною та вступають в дію з дати їх підписання.

Додатками до договору сторони визначили ціни на обслуговування індивідуальних туристів та групових туристів у готелі «Славутич»на певний період.

28.12.2007р. сторонами укладено Додаток до договору, в якому сторони домовились розділ 4 Договору доповнити пунктом 4.1.1, згідно умов якого ціна договору становить з 01.01.2008р. до 14.02.2008р. не менше 79000,00 з ПДВ; з 15.02.2008р. - не менше 120000,00грн. з ПДВ. Турфірма сплачує зазначену суму навіть у разі надання замовлень на розміщення гостей на суму, що менше зазначеної. У разі надання замовлень на суму, що перевищує зазначену суму, турфірма сплачує згідно тарифів, що визначені в додатках.

Крім того, сторонами 31.10.2008р. були укладені додатки до договору, згідно яких сторони на період з 01.11.2008р. по 01.06.2009р. (загалом) визначили нові цінові розрахунки, зокрема визначили, що турфірма сплачує за договором згідно тарифів, що визначені у додатках, по кількості наданих замовлень.

Вищезазначені цінові розрахунки припиняють свою дію з моменту закінчення чинності останнього додатку, а саме: з 02.06.2009р.

Згідно п.3.1.1 договору відповідач надає замовлення на розміщення гостей у готелі у письмовому вигляді.

Так, відповідач звернувся до позивача із замовленнями на розміщення туристів у готелі. Оригінали замовлень оглянуті у судовому засіданні 07.04.2010р.

Позивач протягом червня, липня та серпня 2009р. надавав відповідачу комплекс послуг, передбачених умовами договору, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.4.7 договору ціни цього договору визначені в національній валюті України, а розрахунки проводяться шляхом переказу необхідної суми на банківський рахунок компанії відповідно до умов цього договору.

Згідно п. 3.1.5 відповідач зобов’язаний не пізніше 2 (двох) діб з часу виставлення рахунку перерахувати вартість замовлених послуг на рахунок компанії.

Пунктом 4.8 встановлено, що турфірма перераховує на банківський рахунок компанії 100% вартості туру згідно попередніх рахунків не пізніше як за 3 (три) дні до початку обслуговування по групових турах, а по індивідуальних турах –не пізніше дня поселення. Турфірма інформує компанію про суму та дату платежів копіями банківських переказів.

Так, позивачем було виставлено на оплату відповідачу рахунок-фактуру №ВС-0001119 від 07.07.2009р. на суму 120 000,00грн. на оплату проживання в готелі «Славутич», та рахунки-фактури №ВС-0001250 від 27.07.2009р. на суму 120000,00грн., №ВС-001530 від 08.09.2009р. на суму 42669,00грн. на оплату послуг готелю «Славутич».

Відповідач здійснив часткову оплату рахунку-фактури №ВС-0001119 від 07.07.2009р. в сумі 111475,00грн., часткову оплату рахунку-фактури №ВС-0001250 від 27.07.2009р. у сумі 25095,50грн. та часткову оплату рахунку-фактури №ВС-001530 від 08.09.2009р. 38694,00грн., що підтверджується банківськими виписками позивача, проте повну вартість послуг позивача у строк, встановлений п.3.1.5 договору, відповідач не оплатив.

Відповідно до п. 4.10 договору термін виникнення заборгованості починає рахуватися на третій день після отримання турфірмою рахунка.

Таким чином, заборгованість відповідача згідно рахунку-фактури № ВС-0001119 від 07.07.2009р. складає 8525,00грн., згідно рахунку-фактури №ВС-0001250 від 27.07.2009р. –94904,50грн., згідно рахунку-фактури №ВС-001530 від 08.09.2009р. –3975,00грн., що загалом складає 107404,50грн.

Відповідач направляв позивачу лист від 16.07.2009р., в якому просив позивача здійснювати взаєморозрахунки за проживання туристів за їх фактичним проживанням та, відповідно, скоригувати рахунки на оплату за 2009р., а також лист від 16.09.2009р., в якому відповідач просив позивача внести доповнення до договору в частині ціни послуг позивача.

Листом від 16.07.2009р. позивач повідомив відповідача про неможливість перегляду умов договору та вимагав сплатити заборгованість згідно виставлених рахунків.

Листом від 23.12.2009р. відповідач повідомив позивача про неможливість сплатити заборгованість за червень та липень 2009р. у поточному році.

03.03.2010р. сторонами договору укладено додаткову угоду до договору №67, відповідно до якої сторони домовились розірвати договір №67 з 03.03.2010р. у відповідності до п. 9.4 договору. У п. 2 додаткової угоди сторони домовились провести розрахунки між собою, на дату розірвання договору у Турфірми перед Компанією існує заборгованість в сумі 107404,50грн.

Станом на час пред’явлення позивачем позову до суду, відповідач не сплатив борг за отримані послуги на загальну суму 107404,50грн. (наявність якої підтверджується підписаною сторонами додатковою угодою від 03.03.2010р.)

В зв’язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 107404,50грн. –основного боргу.

Відповідно до ч. 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначає позивач у позові, з 02.06.2009р. (після припинення дії додатку від 31.10.2008р.) відповідач зобов’язаний оплачувати послуги позивача на умовах згідно додатку до договору від 28.12.2008р., а саме: не менше 120000,00грн. з ПДВ. Турфірма сплачує зазначену суму навіть у разі надання замовлень на розміщення гостей на суму, що менше зазначеної.

Відповідач у відзиві зазначає про те, що додаток від 28.12.2007р. до договору №67 є нікчемним, оскільки не відповідає договору та суперечить йому. Так, укладений між сторонами договір №67 є публічним договором, проте, у додатку до договору позивач поставив відповідача у виключно невигідне становище у порівнянні з іншими споживачами готельних послуг, не надавши відповідачу пільг та заохочень. Таким чином споживачі готельних послуг поставлені у нерівне положення, відповідно положення додатку від 28.12.2007р. до договору є нікчемними. Проте, суд не погоджується із зазначеною позицією відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

У даному Законі під поняттям «продукція»розуміється будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Як вбачається із матеріалів справи, Приватне підприємство «Досвід»має статус юридичною особи та займається, зокрема, посередницькими послугами. Тобто, відповідач не є споживачем у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів»та ст. 633 ЦК України, оскільки є юридичною особою, яка не замовляє готельні послуги для власних потреб; посередницька діяльність відповідача у даних правовідносинах пов’язана із здійсненням підприємницької діяльності та одержанням прибутку (комісійної винагороди). Відповідно, сторони договору є вільними в укладенні договору, визначенні умов договору, у тому числі, у визначенні ціни у договорі.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач після завершення дії додатку від 31.10.2008р. до договору, а саме, після 01.06.2009р., звертався до суду з приводу внесення змін до договору в частині ціни договору та порядку розрахунків.

Посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, а саме, фінансової кризи, у зв’язку з чим відповідач не несе відповідальності за невиконання умов договору, суд вважає таким, що не підтверджене документально, оскільки настання форс-мажорних обставин, як і період їх дії, підтверджується довідкою компетентних органів або організацій, що і передбачено у п. 7.2 договору. Матеріали справи не містять відповідної довідки компетентних органів.

Проаналізувавши матеріали справи та враховуючи, що додаток від 31.10.2008р. до договору, у якому була змінена редакція п. 4.1.1 договору, закінчив свою дію з 02.06.2009р., суд приходить до висновку, що після 01.06.2009р. і до розірвання договору сторонами, підлягає застосуванню пункт 4.1.1 договору, який викладений у додатку від 28.12.2007р. до договору.

Враховуючи строк оплати послуг позивача, встановлений п.3.1.5 договору, відповідач був зобов’язаний не пізніше 2 (двох) діб з часу виставлення рахунків перерахувати вартість замовлених послуг на рахунок позивача, відповідно кінцевий строк оплати послуг позивача, наданих у червні 2009р. настав 10.07.2009р. (дата рахунку-фактури -07.07.2009р.); у липні 2009р. –30.07.2009р. (дата рахунку-фактури –27.07.2009р.), у серпні 2009р. –11.09.2009р. (дата рахунку-фактури –08.09.2009р.). При цьому суд зазначає, що відповідач не заперечив проти факту одержання рахунків від позивача, як і проти факту існування заборгованості у розмірі 107404,50грн. (що підтверджується Додатковою угодою від 03.03.2010р. до договору).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач у вищевказаний строк заборгованість за отримані послуги не сплатив, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 107404,50грн. основного боргу вважається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, судом не задоволено, оскільки позивачем не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Досвід»(м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2; м. Київ, вул. Ентузіастів, 1, поверх 15, 16, код ЄДРПОУ 30306756) на користь Приватного підприємства «Веста-Сервіс»(м. Київ, вул. Чапаєва, 10; м. Київ, вул. Ентузіастів, 1, код ЄДРПОУ 35134978) 107404,50грн. –основного боргу, 1074,05грн. –державного мита, 236,00грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя В.В. Палій