Рішення № 9551046, 19.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/6019.04.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Наш Дім»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Гринюк О.М. (довіреність № 002 від 11.01.2010р.);

від відповідача: не з’явились;

19.04.2010р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»(надалі ТОВ з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Наш дім» (надалі ТОВ «Будівельна компанія «Наш дім», відповідач) суми основного боргу в розмірі 77600 грн., суми штрафних санкцій за порушення строків оплати товару в розмірі 27063, 97 грн., всього 104663, 97 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором купівлі-продажу № 8.59Т від 01.07.2008р. не виконані у повному обсязі зобов’язання щодо оплати переданого товару. Також з посиланням на положення Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені, інфляційних збитків та трьох процентів річних.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу товариства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 01.03.2010р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Провадження у справі порушено ухвалою від 17.02.2010р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2008р. між ТОВ з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»та ТОВ «Будівельна компанія «Наш дім»укладено договір купівлі-продажу № 8.59Т згідно з яким, на умовах договору продавець (позивач у справі) зобов’язувався передати у власність покупця товар визначений у специфікації, яка є невід’ємною частиною договору (додаток № 1), а покупець (відповідач у справі) приймає на себе зобовязання прийняти такий товар та оплатити його повну вартість в обумовлений договором строк.

Додатком № 1 до договору є специфікація в якій сторонами погоджено до передачі за договором товар (балка Дока Н20 топ Р 3, 30 м в кількості 300 одиниць) загальною вартістю (з урахуванням знижки) 111600 грн., що відповідає умовам договору, зокрема п. 2.3, 3.1.

Виконання позивачем своїх договірних зобов’язань підтверджується видатковою накладною № ДКН-000664 від 03.07.2008р. на суму 111600 грн., належним чином засвідчена копія якої наявна у матеріалах справи. Зазначений у ній товар відповідачем отримано на підставі довіреності серії НБМ № 861211 від 02.07.2008р. на що міститься посилання у накладній.

Згідно з положеннями п. 9.2 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов’язань. Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в період здійсненої поставки товару з приводу оплати якого виник спір, за вказаним договором суду не представлено, у зв’язку з чим зазначена у позовній заяві накладна свідчать про поставку товару в межах укладеного договору.

Оплата за переданий товар відповідачем здійснена не у повному обсязі (банківські виписки на підтвердження часткової сплати –суми 34000 грн. залучені до справи), у зв’язку з чим заборгованість перед позивачем станом на день вирішення спору складає 77 600 грн., доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вартість товару та порядок проведення розрахунків сторонами договору визначено у розділі 3, де у п. 3.3 врегульовано порядок подальшого розрахунку за переданий товар після перерахування коштів по першій сплаті –п. 3.2 та яка проведена відповідачем у підтвердження чого свідчать представлені до справи банківські виписки за 02.07.2008р., за 08.09.2008р., за 25.09.2008р..

Так, згідно з п. 3.3.1 договору, до 30 серпня 2008р. покупець зобов’язаний сплатити суму у розмірі 39060 грн., а у строк до 30 вересня 2008р. провести останній платіж, який становить суму у розмірі 39060 грн. (п. 3.3.2).

З урахуванням наведених положень договору строк виконання зобов’язань щодо оплати товару переданого за договором згідно накладної від 03.07.2008р. станом на час вирішення спору є таким що настав. Остаточний розрахунок мав бути здійснений відповідачем не пізніше 30 вересня 2008р..

Враховуючи відсутність доказів повної оплати поставленого товару за вказаною накладною, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 77 600 грн. визнаються судом обґрунтованими.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 7.3 Договору № 8.59Т від 01.07.2008р. за прострочення терміну проведення платежів проти терміну, передбаченого частиною 3 договору, продавець має право нарахувати та стягнути з покупця пеню від загальної вартості товару (п. 3.1 договору) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на той час за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Стягненню з відповідача підлягає сума пені згідно здійсненого позивачем розрахунку, що проведений у відношенні суми заборгованості щодо якої виник спір, за обліковими ставками встановленими Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008р., листом НБУ від 16.02.2009р. № 14-011/778-2395 (12%) за період не більше шести місяців, та складає 9227, 96 грн. (розрахунок є додатком до позовної заяви).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

З огляду на вищевикладене та наявність прострочення оплати за поставлений товар по договору від 01.07.2008р. суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 14615, 75 грн. здійсненим позивачем у відношенні суми боргу та виходячи з терміну прострочення і вважає такий обгрунтованим. Сума 3% річних заявлена до стягнення в розмірі 3220, 26 грн. та підтверджується представленим до справи розрахунком.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, доказів здійснення розрахунків за договором № 8.59Т від 01.07.2008р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 1046, 64 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Наш дім» (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової 3, п/р 26001301018401 в ЗАТ «Укрбудінвестбанк» МФО 380377, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 32912825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.» (04210, м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграда 20-А, п/р 2600515493 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 300335, ідент. код 30530955) 77600 грн. (сімдесят сім тисяч шістсот гривень) основного боргу, 9227, 96 грн. (дев’ять тисяч двісті двадцять сім гривень 96 копійок) пені, 14615, 75 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот п'ятнадцять гривень 75 копійок) інфляційних збитків, 3220, 26 грн. (три тисячі двісті двадцять гривень 26 копійок) 3% річних, 1046, 64 грн. (одну тисячу сорок шість гривень 64 копійки) витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 20.04.2010