Рішення № 95510191, 10.03.2021, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/48/21

Номер провадження 2/184/207/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Гукової Р.М,

за участю секретаря судового засідання - Батрак Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до відповідача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (м. Київ, вул. Велика Васильківка, 100), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє позовних вимог щодо предмета спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна (м. Київ, вул. Тарасівська, 18/125), Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна (м. Дніпро, вул. Старокозацька, 38, офіс 4) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.09.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. було вчинено виконавчий напис № 32617 про стягнення з позивача на користь АТ «Альфа Банк» заборгованості у розмірі 21268,91 грн. На підставі зазначеного виконавчою напису 12.12.2020 року приватним виконавцем Русецькою О.О. було відкрито виконавче провадження №63646418. Вказаний виконавчий напис нотаріуса позивач вважає таким, що не підлягає виконанню з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчою напису та з підстав неправомірності вимог стягувача, оскільки нотаріус при вчиненні виконавчого напису не дотримався вимог ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», а саме не перевірив безспірність заборгованості позивача перед АТ «Альфа Банк», а також позивача не було повідомлено про суму боргу. Крім того, вказує на те, що в нього немає заборгованості по цьому кредитному зобов`язанні. Також позивач не отримував від АТ «Альфа Банк» повідомлення-вимоги про усунення порушень, про наявність заборгованості перед відповідачем позивач дізнався тільки з постанови приватного виконавця Русецької О.О. про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2020 року.

Позивач та його представник надали заяву про розгляд справи за їхньою відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Разом з тим, надав відзив на позовну заяву, згідно якого у задоволенні позовних вимог позивача просить відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не надано жодних доказів чи обґрунтувань щодо повної або часткової відсутності заборгованості за кредитом. Таким чином, оскільки позивач не надав АТ «Альфа Банк» жодних доказів оплати заборгованості за кредитним зобов`язанням, а безспірність заборгованості підтверджували документи, які були надані АТ «Альфа Банк» (оригінал кредитного договору; виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення із відміткою стягувача про непогашення заборгованості; копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; реєстри поштових відправлень, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, довідка про відсутність спору на момент звернення із заявою про вчинення виконавчого напису), 24.09.2020р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. було вчинено виконавчий напис № 32617 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в загальному розмірі 21268,91 грн.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце слухання справи, у судове засідання не з`явилась, однак надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька О.О. в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала письмові пояснення, згідно яких повідомила, що у неї на виконанні перебувало виконавче провадження №63646418 щодо примусового виконання виконавчого напису №32617 від 24.09.2020р. про стягнення із боржника ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа Банк» заборгованості в розмірі 21 268,91 грн., яке було відкрито 18.11.2020р. за заявою представника стягувача у зв`язку із наданням останніх усіх передбачених чинним законодавством документів. В межах даного виконавчого провадження на підставі ст..68,69,70 Закону України «Про виконавче провадження» 12.12.2020р. нею було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. У подальшому, 15.01.2021р.приватним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у зв`язку із надходженням ухвали Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 11.01.2021р. про забезпечення позову. З огляду на викладене вказує, що виконавче провадження було відкрите з дотриманням вимог чинного законодавства, у поданій позовній заяві позивач не оскаржує дії приватного виконавця, зважаючи на що третя особа просить винести рішення на розсуд суд та розглянути справу за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 21.10.2019р. між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» був укладений кредитний договір № 631277478 про відкриття банківського рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту шляхом підписання заяви-анкети позичальника.

Відповідно до зазначеного кредитного договору, укладеного між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 21.10.2019р., банк надає позичальнику кредитну картку з лімітом кредитної лінії у розмірі 200 000,00 грн. з процентною ставкою за користування кредитними кошами у розмірі 24% річних (а.с.15).

Як вбачається із виписки з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором №631277478 відповідач вказав, що станом на 05.06.2020р. заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Альфа Банк» становить 20618,91 грн. (а.с.114).

24.09.2020 року АТ «Альфа Банк» звернулося до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. із заявою про вчинення виконавчого напису за кредитним договором № 631277478 від 21.10.2019р. щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості перед АТ «Альфа Банк» за вказаним кредитним договором у розмірі 20618,91 грн., яка складається з простроченої суми заборгованості по кредиту - 7450,23 грн., сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 0,00 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту 12995,28 грн.; строкова заборгованість за комісією та процентами - 173,40 грн. (а.с.113).

До вказаної заяви відповідачем було надано приватному нотаріусу оригінал кредитного договору; виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення із відміткою стягувача про непогашення заборгованості; копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; реєстри поштових відправлень, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, довідка про відсутність спору на момент звернення із заявою про вчинення виконавчого напису.

24.09.2020р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником по кредитному договору № 631277478 від 21.10.2019р., укладеного із ним та АТ «Альфа Банк» (стягував) заборгованості за період з 11.02.2020р. по 10.06.2020р. у сумі 20 618,91 грн., яка складається з простроченої суми заборгованості по кредиту - 7450,23 грн., сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 0,00 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту 12995,28 грн.; строкова заборгованість за комісією та процентами - 173,40 грн. (а.с. 13).

12.12.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. було розглянуто заяву про примусове виконання виконавчого напису №32617, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. від 24.09.2020 року та відкрито виконавче провадження ВП №63646418 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа Банк» заборгованість у розмірі 21268,91 грн. (а.с.19-21).

Ухвалою Орджонікідзевського місцевого суду від 11.01.2021 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника ОСОБА_1 на користь стягувача АТ «Альфа Банк» на підставі вищезазначеного виконавчого напису (а.с.40-42).

При вирішенні вказаного цивільного спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів. Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою КМУ України від 29.06.99 № 1172.

Так, 29.06.1999 року постановою КМУ від № 1172 був затверджений Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З моменту прийняття даної постанови та до 10.12.2014р. була чинна редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно. 10.12.2014р. набула чинності постанова КМУ від 26.11.2014р. №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», відповідно до якого дозволено вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено заборгованість, для чого стягував повинен надати: оригінал кредитного договору та засвідчену стягувачем виписку з рахунку боржника із зазначенням заборгованості.

Водночас, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. по справі №826/20084/14, яка залишена в силі ухвалою колегія суддів Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р., про визнання незаконним та нечинним п.1 та п.2 постанови КМУ від 26.11.2014р. №662, визнано незаконним та нечинним, зокрема, розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє у попередній редакції, яка не передбачає можливості вчинення виконавчого напису на нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.

Як вбачається із матеріалів справи, укладена між позивачем та відповідачем оферта на укладення угоди про обслуговування кредитної карти та відкриття кредитної лінії та анкета-заява, що були надані нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не були посвідчені нотаріально, і відтак виконавчий напис був вчинений з недотриманням вимог чинного законодавства.

Крім того, слід зазначити, що згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Наведена правова позиція сформована Верховним судом, яка викладена у постанові від 06 травня 2020 року по справі № 320/7932/16-ц.

Разом з тим, з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості (який було надано Приватному виконавцю Харі Н.С. при вчиненні виконавчого напису) не можливо встановити здійснення боржником останньої оплати по кредитному зобов`язанні як і не можливо встановити яким чином нараховувались відсотки за користування кредитом.

Крім того, суд звертає увагу на те, що виконавчий напис нотаріуса від 24.09.2020р. вчинений на всю заявлену відповідачем суму заборгованості у розмірі 20618,91 грн., яка складається з простроченої суми заборгованості по кредиту - 7450,23 грн., строкової заборгованості за сумою кредиту 12995,28 грн.; строкової заборгованості за комісією та процентами - 173,40 грн., що свідчить про те, що нотаріусом не було перевірено коли виникнуло право вимоги у АТ «Альфа Банк», чи не минуло з дня виникнення права вимоги три роки, чи не здійснено нарахування процентів за вищевказаним договором поза узгодженими строками кредитування.

При цьому, суд керується висновками Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі №444/9519/12, відповідно до якої після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.150 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу; а відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Крім того, нотаріус при вчиненні виконавчого напису взяв до уваги розрахунок заборгованості, підготовлений працівниками банку, що не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача. Допустимими доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки чеки тощо (Постанова Верховного Суду від 28.03.2018 р. №910/3033/17).

Наведене вище свідчить про те, що нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Водночас заперечення відповідача щодо невірно обраного позивачем способу захисту порушеного права, спростовуються приписами ст..16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. При цьому суд керується положеннями ст..2,5 ЦПК України, відповідно до якої завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, виходячи із наведеного, враховуючи предмет позовних вимог, характер спірних правовідносин, а також правову позицію ВС, викладену, зокрема, у постанові від 06 травня 2020 року по справі № 320/7932/16-ц, обраний позивачем спосіб захисту є адекватним порушеному праву та забезпечить ефективний захист та відновлення прав позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст..137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, позивач просить стягнути на свою користь судові витрати в сумі 6000,00 грн., які були понесені ним при звернення до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених ним витрат надано: договір про надання правовою (юридичної) допомоги №06/11/20 від 17.11.2020р.; акт приймання передачі по договору про надання правової (юридичної) допомоги № 06/11/20 від 17.11.2020р.; розрахунок витрат на правову допомогу про надання правової (юридичної) допомоги № 06/11/20 від 17.11.2020р.; рахунок-фактуру №43; меморіальний ордер від 18.12.2020р.; меморіальний ордер від 11.01.2021р.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої (правової) допомоги.

Ознайомившись з наведеними документами, суд приходить до переконання, що розмір витрат на оплату послуг адвоката підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача частково у сумі 5000 грн., оскільки такі витрати є співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим адвокатом на виконання даних робіт та надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.

Разом з тим, витрати, пов`язані із представленням інтересів позивача у суді (заявлено до стягнення 1000 грн. за 60 хв.), не підлягають стягненню із відповідача, оскільки за час розгляду справи у суді представник позивача у жодне судове засідання не з`явився, та більше того, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Водночас, ознайомившись із клопотанням відповідача щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такий розмір витрат є неспівмірний та не підтверджений доказами, які наявні в матеріалах справи, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки такі твердження відповідача жодним чином не підтверджені та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Наведений висновок викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі N 755/9215/15-ц.

Так, із матеріалів справи слідує, що відповідно до п.4.2., 4.1. договору про надання правової (юридичної) допомоги №06/11/20 від 17.11.2020р., укладеного між позивачем (Клієнт) та Адвокатським бюро «Молчанової Наталії» (Адвокат), гонорар є формою винагороди Адвоката за надання правової допомоги Клієнту. За правову допомогу, передбачену п.1.2 договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги складає 1000 грн. за годину роботи Адвоката.

Відповідно до акту приймання-передачі та розрахунку витрат на правову допомогу, адвокатом було надано наступні послуги: ознайомлення із документами (30 хв. - 500 грн.); вивчення та аналіз судової практики та нормативно-правових актів (60 хв. - 1000 грн.); складання та направлення адвокатських запитів (30 хв. - 500 грн.); складання позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (120 хв. - 2000 грн.); засвідчення копій документів, формування та направлення позову до суду (60 хв. - 1000 грн.); представлення інтересів в суді (60 хв. - 1000) грн.

Вказані послуги адвоката були оплачені позивачем у сумі 6000 грн., що підтверджується відповідними меморіальними ордерами.

При цьому суд враховує, що матеріалами справи підтверджується складання, підписання та направлення до суду адвокатом позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню разом із заявою про забезпечення позову та клопотанням про витребування документів. Також, у процесі розгляду справи адвокатом підготовлено та направлено до суду відповідь на відзив, клопотання про доручення доказів та клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його повноважного представника. Крім того у матеріалах справи міститься ряд адвокатських запитів, які були складені та направлені представником позивача.

З огляду на наведене, твердження відповідача щодо необґрунтованості, безпідставності та не співмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу, судом оцінюються критично.

Відповідно до ст..141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь держави.

Згідно ст..158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє позовних вимог щодо предмета спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис №32617 від 24.09.2020р. вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АЛЬФА-БАНК" заборгованості в розмірі 21268,91 гривень таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 5000,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" на користь держави судовий збір в сумі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 10.03.2021 року.

Суддя Орджонікідзевського міського суду Р. М. Гукова