Ухвала суду № 95510034, 12.03.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1531/21

Провадження № 2-з/202/29/2021

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

12 березня 2021 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Бєсєди Г.В., за участю секретаря: Голобородько О.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом приватного нотаріуса, накладення арешту на квартиру та заборони вчиняти дії щодо відчуження квартири, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни від 28.01.2018 року про звернення стягнення на квартиру по АДРЕСА_1 , накладання арешт на квартиру по АДРЕСА_1 та заборони будь-яким особам проводити аукціони (торги), укладати з третіми особами правочини, спрямовані на відчуження та/або обтяження зобов`язаннями квартиру по АДРЕСА_1 .

Підставою забезпечення позову позивачем зазначено те, що у разі задоволення позовних вимог, виконання рішення суду може бути ускладнено, оскільки за час розгляду справи виконавець може виконати виконавчий напис нотаріуса.

Ознайомившись із змістом заяви про забезпечення позову та доданими до заяви документами, суд приходить до такого.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною від 28.01.2018 року було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 261, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно – квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Виходячи зі змісту ст.ст. 149-151 ЦПК України забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Таким чином, суд вважає, що примусове виконання виконавчого напису обмежить права заявника ОСОБА_1 та призведе до того, що заявник змушений буде вживати зусиль для відновлення своїх порушених прав в разі задоволення його позовних вимог, у зв`язку із чим заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом підлягає задоволенню.

Щодо вимог про накладення арешту на квартиру та заборони вчиняти дії щодо відчуження квартири суд виходить з наступного.

Як роз`яснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Враховуючи, що судом забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, а позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову у заявлений ним спосіб, а саме: шляхом накладення арешту на квартиру та заборони вчиняти дії щодо відчуження квартири може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, заява про забезпечення позову в цій частині не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 157, 260-261, 263, 354 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом приватного нотаріуса, накладення арешту на квартиру та заборони вчиняти дії щодо відчуження квартири – задовольнити частково.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 28.01.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною та зареєстрованого в реєстрі за № 261, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно – квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

В іншій частині вимог – відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя Г.В. Бєсєда