Рішення № 9550873, 07.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/12307.04.10 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіженька»

До          Державного комітету України з державного матеріального резерву

Про          стягнення 1423738,00 грн.

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача           Голиця В.В. –предст.,

Від Відповідача           Роздольський І.О., Трембанчук А.В. –предст.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свіженька»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення з останнього грошових коштів у загальному розмірі 1423738,00 грн. в порядку відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей державного резерву, а саме - стягнення транспортних витрат Товариства щодо переміщення 500 тон м’яса яловичини 1 категорії замороженого у півтушах до ДО «Укрпродконтракт», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. І. Чурговича, 1 на загальну суму 87 500 грн.; витрат з проведення вантажно-розвантажувальних робіт щодо переміщення 500 тон м’яса яловичини 1 категорії замороженого у півтушах до ДО «Укрпродконтракт», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. І. Чурговича, 1 на загальну суму 107500 грн.; витрат Товариства щодо оренди нежитлових приміщень –холодильних камер, розташованих за адресою: м. Чернівці, вул. Коломийська, 9-Г загальною площею 500,10 кв. м. у загальній сумі 800000,00 грн.; витрат Товариства щодо нарахування природних втрат ваги м’яса яловичини 1 категорії замороженого у півтушах, що утворилися при його доморожуванні та зберіганні у період з 04.08.2009 по 31.12.2009 у загальній сумі 229738,00 грн.; суми сплаченого Товариством податку на додану вартість у розмірі 199000,00 грн. відповідно до надісланого на погодження до Державного комітету України з державного матеріального резерву кошторису. Під час судового розгляду Позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на задоволенні позову. В обґрунтуванні позовних вимог послався на невиконання Відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором від 31.07.2009 № юр-2зб/368-2009 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву - м'яса яловичини 1 категорії замороженого у півтушах та на порушення ним вимог статті 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв», Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532, статті 947 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, вказавши на їх необґрунтованість та безпідставність. Державний комітет України з державного матеріального резерву вважає, що Позивачем не було надано відповідних документів на підтвердження факту погодження витрат відповідального зберігача, як це передбачено пунктом 2 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532 «Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву», а розрахунок вартості зберігання не відповідає нормам пунктів 3 та 6 зазначеного нормативно-правового акту.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2009 року між ТОВ «Свіженька»та Державним комітетом з державного матеріального резерву укладено біржовий контракт № 1587 АБ, відповідно до положень якого Відповідач придбав матеріальні цінності –м’ясо яловичини 1 категорії заморожене у півтушах на загальну суму 29000000,00 грн., яке підлягало закладенню до державного матеріального резерву. Пунктом 3.1 вищезазначеного контракту передбачено, що Продавець зобов’язаний поставити до державного резерву Товар та надати Покупцю приймальні акти за формою Р-16 (Р-11) в термін до 21 грудня 2009 року.

Пунктом 5.1 вищезазначеного контракту передбачено, що розрахунки по контракту здійснюються у безготівковій формі шляхом переказу коштів Покупцем на банківський рахунок Продавця після надання актів за формою Р-16, рахунку-фактури та документів відповідно до Специфікацій контракту.

На виконання умов контракту ТОВ «Свіженька»передано Відповідачу Приймальні акти за формою Р-16 № 1 та № 2 від 10 серпня 2009 року, у зв’язку з чим остатнім 17 серпня 2009 року у повному обсязі перераховано грошові кошти за вищезазначений товар на розрахунковий рахунок Позивача.

31.07.2009 між ТОВ «Свіженька»та Державним комітетом України з державного матеріального резерву в особі в.о. Голови Комітету Нікітіна В.Ф. укладено договір № юр-2зб/368-2009 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, відповідно до положень якого Комітет передає на відповідальне зберігання м'ясо яловичини 1 категорії без надання права користуватися ним у кількості та за вартістю згідно з актами форми Р-16, а ТОВ «Свіженька»приймає на себе зобов’язання щодо подальшого відповідального зберігання переданих матеріальних цінностей.

Згідно з пунктом 4.1 зазначеного договору Комітет зобов’язаний відшкодовувати Товариству витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі.

Пунктом 3.3 такого договору закріплено, що Відповідач визнає ТОВ «Свіженька»природні втрати матеріальних цінностей при зберіганні, відповідно до нормативних документів. Відповідно до положень пункту 4.1 вищевказаного договору відповідального зберігання вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

31.07.2009 між ТОВ «Свіженька»та Державним комітетом України з державного матеріального резерву в особі в.о. Голови Комітету Нікітіна В.Ф. укладено додаткову угоду до договору № юр-2зб/368-2009 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, положеннями якого внесено зміни до вищевказаної угоди в частині місця зберігання переданих матеріальних цінностей, а саме: визначено, що такі цінності будуть зберігатися за адресою: Чернівецька обл., Новоселицький район, с. Тарасівці, вул. Леніна, буд. 1, ТОВ «Свіженька».

29.09.2009 ТОВ «Свіженька»надіслано на адресу Державного комітету України з державного матеріального резерву лист № 18, в якому Товариство у зв’язку з необхідністю проведення поточного ремонту холодильних камер просило Держкомрезерв дозволити переміщення 500 тон м’яса яловичини для його подальшого відповідального зберігання до ДО «Укрпродконтракт», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. І. Чурговича, 1. 08.10.2009 Державним комітетом України з державного матеріального резерву у відповідь на вищевказаний лист Товариства погоджено переміщення 500 тон м’яса яловичини 1 категорії замороженого у півтушах до ДО «Укрпродконтракт», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. І. Чурговича, 1 за умови додержання вимог ДСТУ 6030:2008 та Інструкції «Про порядок і умови поставки, закладення і відпуску замороженого м’яса та списання природних втрат його ваги, що утворилися при зберіганні», затвердженої наказом Держкомрезерву від 07.04.2008 № 119.

На виконання умов вищезазначеного договору відповідального зберігання, з метою недопущення втрати якісних показників державного резерву, ТОВ «Свіженька»за власні кошти організовано та здійснено переміщення 500 тон м’яса яловичини 1 категорії замороженого у півтушах до ДО «Укрпродконтракт», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. І. Чурговича, 1.

При цьому, транспортні витрати Товариства щодо переміщення такого м’яса складали 87 500 грн., витрати ж з проведення вантажно-розвантажувальних робіт становили 107500 грн., що підтверджується укладеним з Приватним підприємцем Господарюк В.І. договором підряду від 01.10.2009 та підписаним сторонами актом здачі-приймання робіт від 20.11.2009, актами здачі-приймання робіт згідно з товарно-транспортними накладними, а також платіжними дорученнями щодо перерахування таких коштів.

Відповідач понесені Позивачем витрати не спростував.

В наступному, на виконання умов договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 31.07.2009 № юр-2зб/368-2009 між ТОВ «Свіженька»та Приватним підприємцем Головенко Олександром Миколайовичем укладено договір від 27.07.2009 оренди нежитлових приміщень –холодильних камер, розташованих за адресою: м. Чернівці, вул. Коломийська, 9-Г загальною площею 500,10 кв. м.

Відповідно до пункту 2.4 договору оплата за оренду приміщень проводиться Орендарем попередньо за період з 27.07.2009 по 03.12.2009 на загальну суму 800000,00 грн.

28.12.2009 ТОВ «Свіженька»надіслано на адресу Державного комітету України з державного матеріального резерву лист № 29, в якому Товариством надано Відповідачу обґрунтований перелік витрат, понесених Позивачем під час зберігання м’яса, а також перевезення його частини на складові приміщення ДО «Укрпродконтракт», та заявлено вимогу про їх погашення, з поданням копій документальних матеріалів, які обґрунтовували розмір заявленої до сплати суми грошових коштів.

Тоді ж, ТОВ «Свіженька»надіслано на погодження на адресу Державного комітету України з державного матеріального резерву кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей державного резерву відповідно до додатку 2 до Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 року № 532 «Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву»на загальну суму 1194000,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість у розмірі 199000,00 грн.).

25.02.2010 ТОВ «Свіженька»надіслано на адресу Державного комітету України з державного матеріального резерву лист № 4, в якому Товариство просило не брати до уваги викладений в попередньому листі від 29.12.2009 № 29 розрахунок природних втрат при зберіганні замороженого м’яса яловичини 1 категорії, надано новий мотивований розрахунок витрат на загальну суму 229738,00 грн.

У відповідь на вищезазначений лист Державний комітет України з державного матеріального резерву з посиланням на укладений між сторонами договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 31.07.2009 № юр-2зб/368-2009 повідомив ТОВ «Свіженька», що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532 «Про затвердження порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву»відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем, погодженого кошторису витрат, складеного на відповідний період, а також акта виконаних робіт, звіту про проведені витрати з поданням копій документів, що підтверджують фактичні витрати підприємства та реєстрації бюджетних зобов’язань органах Державного казначейства.

У зв’язку з тим, що ТОВ «Свіженька»не надано відповідних документів, заборгованість Держкомрезерву перед Товариством не рахується та не зареєстрована в органах Державного казначейства, у зв’язку з чим сплачена бути не може.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, фактично урегульовані договором зберігання, на який поширюють свою дію як загальні положення про зберігання, унормовані главою 66 Цивільного кодексу України, так і приписи спеціального законодавчого акту, який їх детально регламентує - Закон України «Про державний матеріальний резерв».

Так, згідно з положеннями частини 3 статті 947 Цивільного кодексу України, при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов’язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 954 Цивільного кодексу України поширено дію положень глави 66 Цивільного кодексу України на окремі специфічні види зберігання, які здійснюється на підставі нормативних положень законів України та галузевих нормативно –правових актів.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державний матеріальний резерв»відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Пунктом 5 статті 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв»передбачено, що відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, які виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 12.04.2002 № 532 «Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву»(надалі - Порядок), котрим запроваджено механізм відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву і визначення суми цих витрат.

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку сума витрат, що підлягає відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем.

Пунктами 3, 5 цього Порядку визначено, що сума витрат, яка підлягає відшкодуванню, залежно від номенклатури матеріальних цінностей державного резерву, визначається з урахуванням: умов зберігання матеріальних цінностей державного резерву; середнього розміру суми витрат; розміру складських приміщень, майданчиків, холодильних камер, резервуарів, підземних сховищ, де зберігаються матеріальні цінності державного резерву; обсягу додаткових витрат з обслуговування таких цінностей.

Держкомрезерв на підставі аналізу статей витрат відповідальних зберігачів щороку визначає середній розмір суми витрат із зберігання матеріальних цінностей виходячи з розрахунку на 1 кв. метр складського приміщення (відкритого огородженого майданчика), 1 куб. метр холодильної камери, резервуара для зберігання нафтопродуктів, підземних газових сховищ.

Залежно від номенклатури, асортименту та особливостей технології зберігання передбачаються можливі додаткові витрати, пов'язані з обслуговуванням матеріальних цінностей державного резерву, зокрема витрати на консервацію, переміщення, перефарбування тощо. Розмір додаткових витрат визначається у кожному разі окремо за узгодженням між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем на підставі обґрунтованих фактичних витрат відповідального зберігача.

Відповідно до пункту 6 цього Порядку сума витрат, що підлягає відшкодуванню, залежно від номенклатури, асортименту та особливостей технології зберігання визначається Держкомрезервом за найкращою ціновою пропозицією згідно з додатками 2 і 3 або за формулою наведеною у цьому пункті.

Таким чином, діючим законодавством України передбачено спеціальний порядок визначення сум, що підлягають відшкодуванню відповідальним зберігачам мобілізаційного резерву, який передбачає складання та направлення до Держкомрезерву України кошторисів витрат разом з підтверджуючими такі витрати документами, аналіз цих витрат Держкомрезервом України та встановлення відповідної суми таких витрат, що підлягає відшкодуванню.

Водночас, законодавець, нормативно регулюючи такий порядок, передбачив можливість відшкодування тільки витрат, які понесли зберігачі матеріальних цінностей державного резерву, а не оплату їх послуг зі зберігання, що дає підстави зробити висновок про поширення на такі правовідносини положень частини 3 статті 947 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, зберігачем, на виконання укладеного між сторонами договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 31.07.2009 № юр-2зб/368-2009 у зв’язку з проведенням поточного позапланового ремонту холодильних камер, з метою вжиття заходів для належного зберігання таких цінностей та недопущення втрати їх якісних показників за погодженням з Державним комітетом України з державного матеріального резерву орендовано нежитлові приміщення –холодильні камери, розташовані за адресою: м. Чернівці, вул. Коломийська, 9-Г загальною площею 500,10 кв.м., про що з Приватним підприємцем Головенко О.М. 27.07.2009 укладено відповідний правочин, здійснено переміщення 500 тон м’яса яловичини для його подальшого відповідального зберігання до ДО «Укрпродконтракт», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. І. Чурговича, 1. При цьому ТОВ «Свіженька»за власний рахунок сплачено частину грошових коштів за оренду вищевказаних холодильних камер на загальну суму 480 тисяч гривень, згідно даних бухгалтерського обліку сума кредиторської заборгованості Позивача перед Приватним підприємцем Головенко О.М. складає 320 тисяч гривень, а також погашено перед контрагентами витрати за транспортування такого м’яса на загальну суму 87500,00 грн., за здійснення вантажно-розвантажувальних робіт на загальну суму 107500,00 грн. Вказані витрати зберігача підтверджуються наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт, укладеними договорами підряду та оренди, а також платіжними дорученнями щодо перерахування грошових коштів.

З огляду на викладене, заперечення Відповідача проти позову щодо ненадання Позивачем всієї первинної документації, яка підтверджує дійсний розмір витрат зберігача матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за спірний період, слід визнати такими, що не заслуговують на увагу, оскільки Державним комітетом України з державного матеріального резерву, в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надано суду будь-яких доказів, які б спростовували розмір понесених Позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей, обґрунтовували той факт, що їх розрахунок здійснено Позивачем всупереч приписів пунктів 3, 6 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, адже Відповідач не надавав жодних зауважень до кошторисів і звітів, які йому надсилались Позивачем, а під час розгляду справи в суді не надав своїх обґрунтованих контррозрахунків.

Таким чином, суд, встановивши належне виконання Позивачем зобов'язань по зберіганню матеріальних цінностей та невиконання відповідачем зобов'язань з відшкодування витрат по їх зберіганню, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в їх сукупності, доходить обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Свіженька»в частині стягнення з Відповідача понесених Товариством витрат щодо фактичного виконання укладеного між сторонами договору відповідального зберігання, а саме - витрат щодо переміщення 500 тон м’яса яловичини 1 категорії замороженого у півтушах до ДО «Укрпродконтракт», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. І. Чурговича, 1 у загальній сумі 87500,00 грн., витрат з проведення вантажно-розвантажувальних робіт щодо переміщення 500 тон м’яса яловичини 1 категорії замороженого у півтушах до ДО «Укрпродконтракт», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. І. Чурговича, 1 у загальній сумі 107500,00 грн.; витрат Товариства щодо оренди нежитлових приміщень –холодильних камер, розташованих за адресою: м. Чернівці, вул. Коломийська, 9-Г загальною площею 500,10 кв. м. у загальній сумі 800000,00 грн.

Стосовно ж позовних вимог ТОВ «Свіженька»щодо стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву витрати щодо нарахування природних втрат ваги м’яса яловичини 1 категорії замороженого у півтушах, що утворилися при його доморожуванні та зберіганні у період з 04.08.2009 по 31.12.2009 у загальній сумі 229738,00 грн., а також суми сплаченого Товариством податку на додану вартість у розмірі 199000,00 грн. відповідно до надісланого на погодження до Державного комітету України з державного матеріального резерву кошторису, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відшкодування витрат не є поставкою послуг у розумінні абзацу 1 пункту 1.4 статті 1 Закону України 3 Закону України «Про податок на додану вартість», поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з поставки послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, в тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацією, а також операції з безоплатної поставки послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак інші об'єкти права інтелектуальної в тому числі промислової власності.

Крім цього, абзац 2 пункту 1.4 Закону України 3 Закону України «Про податок на додану вартість»дає чітке визначення та пряму вказівку щодо того, що не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Підпунктом 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що не є об’єктом оподаткування операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг.

Суд приймає до уваги, що при визначені розміру витрат на утримання матеріальних цінностей державного резерву податок на додану вартість враховується лише по тих витратах, де цей податок сплачувався (нараховувався) у зв’язку з понесенням таких витрат, нарахування ж такого податку саме у зв’язку з погашенням витратами на утримання таких цінностей Позивачем належним чином не обґрунтовано.

З огляду на викладене, Господарський суд міста Києва вважає, що нарахування 20% податку на додану вартість, здійснене Позивачем на всі понесені ним відповідно до договору відповідального зберігання витрати, є помилковим, таким, що не підтверджується матеріалами справи, а також суперечить приписам чинного законодавства України, у зв’язку з чим у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині слід відмовити.

Також, суд звертає увагу на те, що номенклатуру, вимоги до якості і безпеки замороженого м'яса, порядок і умови його поставки, закладення, зберігання і відпуску; списання природних втрат ваги м'яса, що утворилися при зберіганні та перевезенні визначено та урегульовано галузевим Наказом Державний комітет України з державного матеріального резерву від 07.04.2008 № 119 «Про затвердження Інструкції про порядок і умови поставки, закладення, зберігання і відпуску замороженого м’яса та списання природних утрат його ваги, що утворилися при зберіганні та перевезенні».

Відповідно до пункту 8.2 вищезазначеного наказу фактичні природні втрати м’яса при холодильній обробці і збереженні визначаються шляхом зіставлення фактичних залишків за даними інвентаризації з даними складського і бухгалтерського обліку. Таким чином, списання природних утрат ваги м’яса проводиться лише після подання до Державного комітету України з державного матеріального резерву та затвердження пакету документів щодо нарахування та списання природних утрат ваги м’яса, після повного відвантаження, за результатами інвентаризації та зачистки камер.

Тому звернення на цей час з вимогами про відшкодування природних втрат ваги м’яса є передчасним.

У зв’язку з вищевикладеним, у задоволенні позовних вимог ТОВ «Свіженька»щодо стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву витрат щодо нарахування природних втрат ваги м’яса яловичини 1 категорії замороженого у півтушах, що утворилися при його доморожуванні та зберіганні у період з 04.08.2009 по 31.12.2009 у загальній сумі 229738,00 грн. слід відмовити у повному обсязі.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню частково.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, б. 28, код 00034016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіженька»(60350, Чернівецька обл., Новоселиький район, с. Тарасівці, вул. Леніна, 1, код ЄДРПОУ 35883860) 995000,00 грн. витрат з відповідального зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву, 9950,00 грн. державного мита та 164,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 16.04.2010